10. Класифікації анемій, пов’язаних з порушеннями еритропоезу ( дефіцитні, дисрегуляторні, гіпо-, апластичні та ін.), загальна характеристика причин і механізмів розвитку

Є набуті, спадкові. За мех. Порушення еритропоезу: 1) дисрегуляторна – внаслідок зниження синтезу еритропоетину, підвищ синтезу його інгібіторів (хрон захв нирок, гіпоф-ція гіпофізу, ЩЗ); 2) дефіцитна – нестача р-н, потрібних для утв еритроцитів (залізо, В12-, фолієво-, білководефіцитні); 3) ферментопатії (поруш у синтезі порфірину і гему); 4) гіпо(а)пластична – ураження еритр ростка КМ на тлі різкого пригнічення КМ кровотворення; 5) мета пластична (мієлофтизична) – після заміщення чи витіснення еритр ростка іншою тканиною.

Тип еритропоезу: еритробластні, мегалобластні. Клініка: переважно хронічні

Апластична (АА) – анемія, внасл якої уражується еритр росток КМ на тлі глибокого пригнічення кровотворення, різко знижується продукція еритроцитів, гранулоцитів, тромбоцитів (панцитопенія). Належить до синдрому недостатності КМ.

Патогенез. Мех. Пригнічення гемо(еритро)поезу: 1) зменш к-ті кл-попередників еритр ряду під прямою ушкодж дією етіологічних ф-рів на СК КМ чи їх мутації – зменш мітотична активність кровотворних кл, поруш синтез Hb (збільш вмісту HbF при анемії Фанконі); 2) імунне ушкодж АТ і Т-лімфоцитами еритропоетинчутливихкл чи кл-попередників мієлоплезу в КМ, еритропоетину і його рецепторів; 3) неповноцінність стромальногомікрооточенняеритропоетичнихкл, - поруш їх проліф ф-ція і здатність до диференціювання.

КМ: різке збіднення на клітинні елементи, кровотворна тк заміщується жировою. Неефективний еритропоез, скорочення тривалості життя еритр. Інтрамедулярне руйнування еритрокаріоцитів, посилення гемолізу в селезінці, печінці,крові. Кровоточивість (тромбоцитопенія), інфекційні процеси (гранулоцитопенія). Збільшення в крові вмісту Fe, ціанокоболаміну, еритропоетину.

11. Залізодефіцитні анемії. Етіологія, патогенез, зміни периферичної крові. Поняття про залізорефрактерні анемії

ЗДА – анемія, зумовлена нестачею Fe в організмі насл порушення балансу між його надходженням, використанням, втратою.

Етіологія. Повторні кровотечі – втрата Fe з еритроцитами (маткові, шлунково-кишкові, ниркові, легеневі при геморагічному синдромі). Недостатнє надходження Fe з їжею, підвищені втрати в періоді росту, дозрівання о-му, під час вагітності, лактації, зниження всмоктування при хворобах травного каналу (гіпоацидний гастрит, хрон ентерит) чи резекції відділів, порушення транспорту Fe (гіпотрансферинемія – ураження печінки, спадкатрансферинемія), недостатня утилізація Fe з резервів (інфекція, інтоксикація, глистна інвазія) та його депонування (гепатит, цироз печінки).

Патогенез. Дефіцит Fe – порушення утворення гему Hb – зменшення к-ті Hb, зниження киснево-транспортної ф-ції крові, розвиток немічної гіпоксії.

Компенсаторні р-ці: 1) збільшення мобілізації Fe з депо (феритин, гемосидерин); 2) посилення абсорбції Fe в травн каналі; 3) гіперплазія еритр ростка; 4) збільш інтенсивності гліколізу.

Пат р-ції: 1) вичерпування резервів Fe (зникнення гемосидерину в макрофагах hepar, splen, зменшення феритину в hepar, м‘язах; к-ті сидеробластів в КМ); 2) зменшення у сироватці крові концFe (гіпосидеремія: 1,8-5,4 мкмоль-л, норма – 12,5-30,4 мкмоль-л), зниження р-ня феритину (нижче 12 мкг-л, норма – 12-200 мкг-л), зменш коеф насичення трансферинуFe (менше 20%, норма 30-50%) – зменшення транспорт Fe в КМ; 3) поруш надходження Fe в еритр, зниження синтезу гему; 4) неефективний гемопоез – посилення гемолізу еритрокаріоцитів у КМ, еритроцитів у крові – зменш тривалості життя еритр; 5) морф зміни в еритр КМ: гіпохромія, мікроцитоз і деструкція ядерних клітин (каріорексис, вакуолізаціяцитопл еритроцитів і нормобластів). 6) розвиток гемічної (зменш КЄК) та тканинної (зменш к-ті міоглобіну, активності залізовмісних ферментів ткан дихання) гіпоксії; 7) атроф і дистроф зміни у о-нах і тканинах (глосит, гінгівіт, карієс…, дистрофія міокарду).

Кров: К-ть Hb менша за к-ть еритроцитів. Мазок: гіпохромія, тіні еритроцитів, анулоцити, мікроцитоз, пойкілоцитоз.

Х-ка: патогенез – пов‘язана з порушенням еритропоезу, етіологія – набута, регенер здатність КМ – гіпорегенераторна, КП - гіпохромна(КП – 0,6, до 0,4), тип кровотворення – еритробластний, клініка – хронічна.

Залізорефракторна – анемія, що виникає внаслідок порушення включення Fe в гем при зниженні активності ферментів, що каталізують синтез порфіринів і гема.

Причини: 1) ген зумовлене зниження активності декарбоксилази копропорфіриногена – Е, що забезпечує 1 з кінцевих етапів синтезу гема; 2) зменшення к-ті піридоксальфосфата – акт ф-ми В6, внаслідок чого Fe не виходить з мітохондрій еритробл, не включ в гем; 3) блокада свинцем сульфгідрильних груп ферментів синтезу гема.

Зменшення акт-ті Е синтезу порфіринів і гема призводить до зниження утилізації Fe і порушення синтезу гема – недост. еритропоезу, розвгіпозромної анемії.

12. Анемії, спричинені недостатністю вітаміну В₁₂ та/або фолієвої кислоти. Причини виникнення дефіциту вітаміну В₁₂ і фолієвої кислоти. Злоякісна анемія Аддісона-Бірмера. Загальні порушення в організмі при дефіциті вітаміну В₁₂ та/або фолієвої кислоти. Гематологічна характеристика В₁₂-, фолієводефіцитних анемій.

Причини дефіциту В12

• Аліментарна недостатність

• Порушення утворення і вивільнення в слину кобалофілінів

• Недостатність пепсину при ахілії чи гіпосекреції

• Дефіцит внутрішнього фактора Кастла

• Порушення панкреатичної секреції зі зменшенням вмісту і акттвності протеоліттчних ферментів

• Порушегня функції тонкої кишки: резекція великої ділянки або хронічні проноси

• Порушення утворення транскобаламінів у печінці та транспорт їх в ентероцити

• Недостатнє депонування В12 у печінці

• Посиленне використання вітаміну В12 у вагітних

• Конкурентне використання вітаміну В12 гельмінтами і мікрофлорою кишечника

Причини дефіциту фолієвої кислоти

• Аліментарна недостатність

• Порушення всмоктування

• Посилене використоння, що не компенсується збільшенням надходження фолієвої кислоти ззовні

• Втрата вітаміну, наприклад, при гемодіалізі, при порушеннях процесів реабсорбції в нирках

Перніціозна анемія ( анемія Аддісона –Бірмера )

Найпоширеніший варіант В12 дефіцитної анемії зумовлений недостатністю внутрішнього фоктора Кастла. Вважається що в його основі лежить хронічний атрофічний гастрит, що має аутоімуне походження.

Про це свідчать такі фактори:

• Зменшення кількості паріетальних клітин, що утворюють внутрішній фактор Кастла, відбувається на тлі інфільтрації слизової оболонки шлунку лімфоцитами і плазматичними клітинами

• У плазмі та шлунковому соці часто виявляються кілька видів імуноглобулінів: антитіла, що блокують зв'язування внутрішнього фактора Кастла з вітаміном В12, і що перешкоджають взаємодії комплексу цих сполук з рецепторами ентероцитів

• Така анемія нерідко асоціцована з іншими аутоімуними хворобами, зокрема аутоімуним ураженням щитоподібної залози і мозкової речовини наднирникових залоз.

Відміність перніціозної анемії від недостатності вітаміну В12 в тому, що введення препаратів ціанокобаламіну усуває всі клінічні прояви крім хронічного атрофічного гастриту. Це вказує на те, що змвни слизової оболонки шлункує власне причиною недостатності вітаміну В12 в організмі.

Є основні три групи прояву В12- дефіцитної анемії:

1. Гематологічний синдром зумовлений панцитопенією – зменшенням кількості всіх формених елементів крові.

• Анемія та пов'язана з нею гіпоксія

• Лейкопенія, що є причиною зниженнч резистентності організму до інфекцій

• Тромбоцитопенія, яка стає причиною розвитку геморагічного синдрому

2. Ураження травного каналу, що виявляють себе розвитком запально-атрофічних змін в епітелії язика ( глосит) та слизових оболонок рота ( стоматит), стравоходу ( езофагіт), шлунку ( ахілічний гастрит), тонких кишок ( дуоденіт, ентерит)

3. Неврологічний синдром де уражаються задні і бічні стовпи спинного мозку, зумовлені дегенерацією мієліну. Це зумовлює появу рухових і сенсорних розладів.

При недостатності фолієвої кислоти не розвивається неврологічний синдром.

При В12-дефіцитній анемії в крові й червоному кістковому мозку є клітини патологічної регенерації – мегалобластів та їх без'ядерних форм- мегалоцитів.

1. Колірний покащник збільшений

2. Знижена кількість еритроцитів

3. Високий вміст гемоглобіну в еритроцитах

4. Збільшення діаметру еритроцитів ( макроцитоз, мегалоцитоз)

5. Пойкілоцитоз і анізоцитоз

6. В мегалоцитах- тільця Жолі, кільця Кебота, базофільна зернистість

7. Ретикулоцитів і поліхроматофілів мпйже нема

8. Зменшений вміст гранулоцитів і тромбоцитів

9. Гіганські нейтрофіли з гіперсегментованими ядрами в мазках