35. Характеристика первинних імунодефіцитів, які пов’язані з дефектами фагоцитозу

Причини

1 Ренні мутації)Дефектні гени, що утвори лися внаслідок мутацій, передаються або зчеплено зі статтю (1/3 відомих на сьогодні первинних імунодефіцитів), або аутосом но-рецесивно.---- Хромосомні мутації. Найчастіше до розвитку імунодефіцитів ведуть аномалії 1418209 пар хромосом синдром Дауна.

2. Імунологічна недостатність при цьому по єднується з іншими складними синдрома ми, що виникають внаслідок хромосомних аберацій.

3 Кутрішньо Утробні інфекції Часто до виникнення імунологічної недостатності спричиняються вірус червоної висипки Краснуха цитомегаловірус — віруси, що викликають складні вади розвитку плода.

Класифікація. Залежно від рівня порушень і місця виникнення дефекту в імунокомпетентні них клітинах виділяють такі види первинних імунодефіцитів: 0) В-клітинну або гуморальну ні;B (2 Т-клітини і, ago" клітині; 3) поєднані Т.

d В-клітинні, або комбіновані

В-клтини імунодефіцити Bonn naoT y perynsTuri nopymenn mpo- цесі уа орення диференціації В-лімфоцитів, a TAKOK renerHHO yMORnemx posin CHrery Імуноглобуліни,

Серед великої кількості pіних варіантів В-клітинних імунодефіцитів найпоширенішим шими найкраще вивченими стак.

1. AraManobyninemin Epymona. Cnaaomet дефект передасться сплено з Х-хромосо мою, а тому ви для себе тільки у хло кін. Сутність порушень полягає в нездат ності пре-В-лімфоцитів диференціюватися в В-лімфоцити. Унаслідок цього в організмі нема В-лімфоцитів, плазматичних клітин , звісна річ. усіх класів імуноглобулінів (IgM, IgG, IgA, IgD, IgE). Водночас система Т-лімфоцитів не страждає.

Причиною таких порушень с мутація гена Bik (міститься в Х-хромосомі), що кодує фер мент протеїнкіназу, відому як тирозиова кіна- за В-лімфоцитів (В-cell tyrosine kinase Bik).

Цей фермент зв'язаний з рецепторним комплекс сом пре-В- та В-лімфоцитів і відіграє важливу pU у передаванні інформації від рецепторів no renernoro anapary KITHHH. BRaaIOTs, що дефіцит вік неможливо вмикання пев них генів, з якими пов'язана диференціація В-клітин. Зокрема показано, що за відсутності Bik усередині пре-В-лімфоцитів накопичуються ажкі ланцюги імуноглобулінів і не утворюють ся легкі. Це робити неможливим формування рецепторів (IgM) і, як наслідок, перетворення пре-В-лімфоцита і В-лімфоцит (саме наявніс то на поверхні антиген специфічних рецепторів В-лімфоцит і відрізняється від своїх попередни ків).

Хвороба, як правило, розвивається у дітей, починаючи з 6-місячного віку, коли майже пов ністю зникають антитіла, отримані від мле pi. Ocnomni T opoann yMOaneni NOcmsipuuu бактеріальними інфекціями (1) Streptococcus pneumoniae (2) Haemophilus influenzae.

(3) Staphylococcus aureus. Lli 3öyumn C upa- ниною фарингітів, синуситів, середнього отиту.

Oponxiry, mieaon - nasx npouecia a op- raaN AOIro pastry, Корекція даного імунодефіциту здійснюється шелениям в організм імуноглобуліни

Загальний варіабельний імунодефіцит (common variable immunodeficiency CVID). Цей вид первинних імунодефіцитів являє собою збірну групу, до якої входять різні порушення В-лінії лімфоцитів в не з'ясованими до кінця механізмами розви CVID By Являє себе гіпогаммаглобулінеміею, що охоплюс всі класи антитіл, і розвивати- ся, на відміну від агаммаглобулінемії Брутона, в осіб обох статей і досить пізно - у дітей, під літків і навіть дорослих у віці 25-30 років.

Ще одна відмінність від гамма глобулін немії Брутона полягає в тому, що кількість В-лімфоцитів у крові і лімфоїдній тканині хворих на CVID майже не відрізняється від норми. Це свідчить про те, що диференціація пре-В-лімфоцитів у В-лімфоцити відбуваєть ся без перешкод, а страждає перетворення В-лімфоцитів у плазматичні клітини, що про дукують антитіла. Майже повна відсутність плазматичних клітин і спричиняється до того, що не синтезуються всі класи імуногло булінів.

Оскільки для диференціація В-лімфоцитів плазматичні клітини потрібна участь Т-хелперів, то можливими с принаймні два ме механізми порушень цього процесу. Перший з них полягає в тому, що В-лімфоцити, через генетич ні дефекти, не здатні сприймати сигнали, що йдуть від Т-хелперів (напр., брак чи якісні змі ни рецепторів до IL-4, IL-5). Другий механізм припускає спадково зумовлені зміни не в самих В-лімфоцитах, а в Т-хелперам, які втрачають здатність здійснювати активацію нормальних В-клітин з подальшим їх перетворенням у плаз матичні клітини.

Оскільки для CVID характерним є зменшен ня в крові всіх класів імуноглобулінів, то клі нічні прояви і недуги схожі на агаммаглобу лінемію Брутона, тобто у хворих розвиваються запальні процеси, зумовлені гноствірними бак- теріями (в основному у повітроносних шляхах і легенях). Відповідно і корекція імунодефіциту здійснюється введенням в організм готових ан THrin.

3. Cesexmuanui depiyum iaynozaobyainia. Bin B ae a pesyrari nopyweHN CHIresy euro 3 nam Kaacio imynoraobyninin. Hai- частіше буває дефіцит IgA, значно рідше - IgM ra IgG.

Вважають, що в основі порушень утворено ня IgA лежать мутації гена, відповідального за синтез важких ланцюгів а, що входять до скла ду молекул IgA.

Оскільки IgA є секреторним типом імуно Глобулінів, то в умовах дефіциту цих антитіл значно зменшуються захисні властивості слизо вих оболонок щодо багатьох мікробів, зокрема гноствірних бактерій. Це зумовлює частий роз виток запалення в органах дихального, шлунко во-кишкового та урогенітального трактів.

Важливо зазначити, що введення ззовні IgA з метою корекції цього імунодефіциту не тільки не допомагає, ай має тяжкі негативні наслідки, бо спричиняється до алергічних реакцій (див.главу 15). Річ у тім, що введені IgA сприйма ються імунною системою як антигени, адже за повної відсутності IgA в організмі до них не формується імунологічна толерантність. Тому на надходження ззовні IgA імунна система від повідає утворенням анти-IgA антитіл з наступ ною реакція "антиген - антитіло”,

4. Гіпер-IgM синдром. Виявляє себе великим вмістом IgM у крові і практично відсутністю інших класів імуноглобулінів - IgG, IgM,

IgE, наслідком чого висока чутливість хворих до повторних гноєтворних інфекцій.

Кількість т. і В-лімфоцитів при цьому залишається в нормі.

Т-клітинні імунодефіцити

Добавление примечан

1. Синдром Ді Джорджі, або аплазія тимуса.

У його основі лежать вади ембріонально го розвитку, пов'язані з порушенням фор мування органів з 3 і 4 глоткових закутків,

Оскільки тканини цих утворень дають по чаток вилочковій і прищитоподібним зало зам, а також частково тканинам серця і ве ликих кровоносних судин, то синдром ха рактеризується трьома основними групами ознак:

а) імунологічною недостатністю виненість або повна відсутність тимуса);

6) тетанією, що виникає як прояв гіпокальці ємії (недорозвиненість або відсутність при щитоподібних залоз); | в) уродженими вадами серця і аорти.

Відсутність тимуса спричиняється до того, що зовсім не утворюються Т-лімфоцити зі своїх попередників (про-Т-лімфоцитів). Отже, імун на відповідь клітинного типу стає неможливою i організм не може захищатися від вірусних, протозойних та грибкових інфекцій. Крім того, неповноцінними стають і механізми гумораль ної імунної відповіді на тимусзалежні антигени ни, оскільки вони потребують участі Т-хелперів (див. вище). Цим, власне, і пояснюється висока вразливість хворих до інфекцій, що їх зумов люють гноєтворні бактерії. Слід зазначити, що повноцінна гуморальна відповідь на тимуснеза лежні антигени при цьому зберігається.

Аплазія тимуса, будучи вадою ембріонально го розвитку, спадково не передаеться.

Відновлення клітинного імунітету досягають трансплантацією вилочкової залози плода. Пе ресадження тимуса, взятого від дітей старше 14 тижнів, не використовують, оскільки розвива ється реакція трансплантат проти хазяїна”.

2. Синдром Незелофа, або алімфоцитоз. Ця спадкова недуга, що передається за авто типом, характери-сумно-рецесивним зується нездатністю незрілих Т-лімфоцитів диференціюватися в CD4(+)- і CD8(+) лімфоцити — клітини, що здійснюють влас не імунні функції.

Мала кількість Т-лімфоцитів у периферич ній крові та їх функціональна неповноцінність спричиняються до порушень імунологічної ре активності клітинного типу і гуморальних імун них реакцій на тимусзалежні антигени

Поєднані Т-і В-клітинні (комбіновані) іму нодефіцити

1. Тяжкий комбінований імунодефіцит (severe combined immunodeficiency disease- SCID).

Цією назвою позначають велику кількість синдромів з різними генетичними дефекта ми, спільною рисою яких є поєднані пору шення гуморальних і клітинних механізмів імунітету. Імунодефіцит виявляє себе по чинаючи з 3-місячного віку розвитком бак теріальних, вірусних, протозойних і гриб- кових інфекцій. Діти рідко доживають до 2-річного віку, якщо не здійснювати транс плантацію червоного кісткового мозку.

Ще донедавна вважали, що причиною SCID є порушення процесів диференціації стов бурових клітин — спільних попередників Т i В-лімфоцитів. Проте виявилося, що частка таких порушень (т. зв. “класичний”, або швей царський тип імунодефіциту) дуже мала, якщо порівнювати з іншими різновидами SCID. Нині до SCID відносять і ті синдроми, які винника Кть унаслідок первинних генетичних дефектів Т-лімфоцитів, що зумовлюють — через відсут ність чи неповноцінність Т-хелперів — вторинні порушення В-лімфоцитів і, як наслідок, реакцій гуморального імунітету.

За типом спадкування розрізняють (A) SCID, зчеплений з Х-хромосомою, і (Б) той, що пере дається аутосомно-рецесивно.

А. Зчеплений з Х-хромосомою SCID. На нього припадає близько 70 % від усіх ви падків даного виду імунодефіциту, Суть генетичного дефекту полягає в мутації гена, що кодує структуру поліпептидний го у-ланцюга, який входить до складу ба гатьох цитокінових рецепторів, зокрема рецепторів no IL-2, IL-4, IL-7, IL-9, IL-11 та IL-15. За відсутності ү-ланцюга порушу ється утворення, а отже і функції, цитокіни нових рецепторів, унаслідок чого клітини не сприймають регуляторні впливи інтерпол лейкінів. Серед останніх особливо важлиге ве значення для активації мітотичного по ділу попередників Т-лімфоцитів має IL-7. 4-

Дефекти рецепторів до нього зумовлюють припинення процесів проліферації про-Т лімфоцитів як наслідок, не утворюють ся Т-клітини. За відсутності Т-хелперів імунна система, незважаючи на нормальну кількість В-лімфоцитів, втрачає здатність