16. Механізм патогенної дії іонізуючого випромінювання на організм. Радіочутливість тканини. Загальна характеристика форм променевого ураження.

Дія іонізуючого випромінювання на організм людини може бути зовнішньою, внутрішньою (якщо радіоактивна речовина потрапила в організм людини при вдиханні чи з їжею) та комбінованою. Ступінь радіаційного ураження залежить від виду випромінювання, тривалості та дози опромінення, фізико-хімічних властивостей радіоактивної речовини та індивідуальних особливостей організму людини.

Патогенез:

Головною ланкою патогенезу радіаційного ураження є ушкодження клітин.

Прямі механізми: безпосередній вплив на макромолекули й надмолекулярні структури клітини. Енергія іоніз. радіації спричиняє іонізацію молекул, розрив найменш міцних зв’язків, утвор. вільних радикалів. Найуразливішими є молекули ДНК.

Варіанти ушкодження:

1. утвор поперечних зшивок між молекулами ДНК і білків, між двома ланцюгами самої ДНК;

2. окиснення і розщепл. азотистих основ;

3. руйнування зв’язків між вуглевод. компонентом і фосфорною к-тою;

4. розрив одного/обох ланцюгів молекули ДНК (розрив хромосом).

Непрямі: при проходж. струменів через клітину відбув. іонізація молекул і атомів. Молекули води іоніз. – радіоліз води – джерело вільних радикалів водню і гідроксилу.

Радіочутливість - це здатність живих організмів реагувати у відповідь на подразнення, викликане поглинутою енергією іонізуючого випромінення.  Це його здатність реагувати на мінімальні дози.

Радіочутливість тканини прямо пропорційна її мітотичній активності та обернено пропорційна ступеню диференціювання клітин, з яких вона утворена. Отож, тканини, що діляться, є дуже радіочутливими, а більш диференційовані є більш резистентними.

Так у ссавців печінка, м’язи, мозок, кістки, хрящі та сполучна тканина відносяться до резистентних, оскільки ці тканини у дорослих проявляють низьку проліферативну активність і складаються із спеціалізованих зрілих клітин.

Навпаки ж клітини кісткового мозку, гермінативні клітини яєчників та сім’яників, епітелій кішківника та шкіри є сильно радіочутливими. Виключення: овоцити та лімфоцити хоч і не діляться, але є радіочутливими.

Променеве ураження — ушкодження органа, тканини або системи органів, спричинене дією іонізуючого випромінювання і деякими іншими видами випромінювання, наприклад — інфрачервоного, ультрафіолетового тощо. Зумовлене найчастіше біологічною дією іонізуючого випромінювання. Ушкодження, що виникають під час променевого ураження іонізуючим випромінюванням, породжують променеву хворобу. Променеве ураження від інфрачервоного випромінювання проявляється тепловими опіками, перегріванням. Ультрафіолетове випромінювання виявляє головним чином хімічну дію.

Ураження може бути місцевим (промен. опіки, промен. катаракта) і загальним (промен. хвороба). Від перебігу: гострим/хронічним. За часом настання: раннім/віддаленим. За ймовірністю розвитку: нестохастичні(залежні від величини поглинутої дози)/стохастичні(незалежні).

17. Місцева і загальна дія на організм іонізуючого випромінювання. Гостра променева хвороба, її форми. Патогенез кістково-мозкової форми гострої променевої хвороби. Віддалені наслідки дії іонізуючого випромінювання.

Ураження може бути місцевим (промен. опіки, промен. катаракта) і загальним (промен. хвороба).

Гостра променева хвороба розвивається при короткочасному (кілька хв.- 1-3 дні) опроміненні всього тіла в дозі, що перевищ. 0,5 Гр (50 рад).

Причини: 1) застосув. ядерної зброї; 2) техногенні аварії (атомні електростанції).

Форми: 1) Кістково-мозкова (0,5-10 Гр ); 2) Кишкова (10-50 Гр ); 3) Мозкова (50-200 Гр). Понад 200 Гр – миттєва смерть.

Кістково-мозкова форма:

4 періоди:

1) Період первинних реакцій, з боку

- ЦНС (збудження, запаморочення, гол. біль);

- с-ми кровообігу ( зміни АТ, почервоніння шкіри);

- с-ми травлення ( нудота, закрепи);

- перифер. крові ( лімфопенія).

2) Латентний , період уявного благополуччя ( репаративні процеси, відносно добре самопочуття, лейкопенія, зменш. к-сті гранулоцитів);

3) Період виражених клін. ознак (гематолог. синдром, інфекц. ускладнення, гемораг. синдром, гіпо-/апластична анемія, астенічний синдром, кишковий синдром);

4) Період завершення хвороби (одужання/смерть).

Головною ланкою патогенезу кістк-мозк. форми є ураження кровотворних клітин і лімфоїдної тканини, кишк. – епітел. клітин травного тракту, мозк. – нейронів головного мозку.

Віддаленими наслідками радіаційного ураження вважають:

Мутації в статевих і соматичних клітинах. В статевих – розвиток спадкових хвороб (генетичні дефекти – найвіддаленіші наслідки); в соматичних - злоякісні новоутворення - лейкози, ракові пухлини, променеву катаракту, нефросклероз - хвороба, що виникає внаслідок морфологічного переродження тканин і судин нирок при ураженні їх радіоактивними речовинами при їх виведенні з організму, а також скорочення тривалості життя і прискорення старіння, що реалізується в останні періоди життя.