21. Інфекційний процес, загальні закономірності розвитку. Механізми захисту організму від інфекції.

Інфекційний процес - типовий патологічний процес, що лежить в основі розвитку інфекційних хвороб (ІХ)

Етіологія інфекційного процесу

Серед інфекційних агентів розрізняють наступні:

віруси

рикетсії

бактерії

гриби

найпростіші

гельмінти

Розрізняють облігатно-патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми. Потрапляння останніх у організм викликає захворювання лише за певних умов: велика кількість життєздатних збудників, знижена стійкість організму і т. д.

Важливе значення мають умови навколишнього середовища, які здатні впливати одночасно на макро- і мікроорганізм. До несприятливих умов для мікроорганізмів належать: зміна температури, висушування, радіацію, дезинфікуючі засоби. На реактивність макроорганізму негативно впливають вологість, низька температура та соціальні фактори.

Механізми захисту організму від інфекцій

Механізми захисту від інфекцій можуть бути поділені на специфічні і неспецифічні.

Специфічні механізми спрямовані проти певного виду збудника, неспецифічні – проти багатьох чи усіх.

Специфічні механізми.

Внаслідок потрапляння збудника у організмі формується імунна відповідь. Яка ланка імунної відповіді буде включена залежить від особливостей збудника та вхідних воріт інфекції. Якщо мікроорганізми розмножуються позаклітинно (бактерії) – включається гуморальна ланка, якщо внутрішньоклітинно (гриби, віруси) – клітинна ланка імунітету. Крім цього, у відповідь на дію екзотоксинів у організмі утворюються антитоксини, що нейтралізують їх (при первинному потраплянні збудника часто із запізненням, тому не завжди є ефективними).

Віруси при розмноженні в місці потрапляння у організм ініціюють механізми місцевого імунітету (синтез IgA).

Завдяки утворенню клітин імунологічної пам’яті (лімфоцитів), після перенесеного інфекційного процесу розвивається природний активний імунітет. Однак, в одних випадках він є пожиттєвим, а в інших – на короткий термін.

Неспецифічні механізми

Неспецифічні механізми захисту організму від інфекційних агентів включаються на різних рівнях:

системному

органному

тканинному

гуморальному

клітинному

До системних механізмів належать рефлекторні реакції, перерозподіл кровоплину, зміна ендокринної регуляції, підсилення функцій видільної системи, підсилення антитоксичної функції печінки.

До органних і тканинних механізмів належать бар’єрні функції шкіри і слизових, секреторні процеси, скупчення лімфоїдної тканини.

До гуморальних і клітинних механізмів належать активація системи інтерферону, дія лізоциму і інших гуморальних факторів неспецифічної резистентності організму, активація фагоцитозу.

22. Патогенез гострих і хронічних лейкозів. Картина крові при гострих та хронічних лейкозах; системніпорушення в організмі при лейкозах.

Лейкоз – пухлина, що виникає з кровотворних клітин КМ.

Гострий – злояк пухлина, що складається з бластних клітин І,ІІ,ІІІ,ІV класів гемопоезу, що втратили здатність до дозрівання.

Хронічний – пухлина, що складається переважно з дозріваючих і зрілих клітин V,VI класів, оскільки основна маса лейкозних клітин диференціюється до зрілих форм.

Головна риса патогенезу гострих лейкозів – лейк. клітини, отримавши здатність до неконтрольованого беззупинного поділу, повністю втратили здатність дозрівати (диференціюватись).

Відбувається пухлинна трансформація кровотворних клітин, гол. чином СКК, НСКК, клітин-попередників лімфо-, мфєлопоезу. Наслідок – виникнення пухлин.

Характерне для лейкозу первинне утворення непластичного клону в КМ.

Кров. Гострі. 1) мієлобластний: мієлобласти, метамієлоцити, паличкояд, сегментоядл-ц, відсутні перехідні ф-мил-ц, нема промієлоцитів, мієлоцитів (лейкемічний провал). 2) лімфобластний: лімфобласти, норм клітини крові.

Хронічні. 1) мієлоцитарний: метамієлоцити, промієлоцити, мієлоцити, паличкояд, сегментоядл-ц. 2) лімфоцитарний: 80-90% лімфоцитів, про лімфоцити, тіні Гумпрехта (напівзруйн ядра лімфоцитів).