18. Патогенний вплив надмірної та недостатньої інсоляції ультрафіолетовими променями. Фотосенсибілізація.

Ультрафіолетове випромінювання має теплову, фотохімічну і слабку іонізуючу дію.

Надмірна інсоляція УФП:

При місцевій його дії може розвиватися еритема (почервоніння). Спочатку вона короткочасна, з'являється через кілька хвилин і швидко проходить. Виникає рефлекторно і пов'язана з тепловим впливом ультрафіолетового випромінювання (первинна еритема). Через кілька годин з'являється стійке почервоніння з явищами набряку, болем, загальними змінами (слабкість, головний біль, інтоксикація). Це вторинна еритема. Вона обумовлена утворенням і вивільненням у тканину біологічно активних речовин (гістаміну, серотоніну, кінінів, простагландинів), а також утворенням токсичних продуктів при розпаді тканинних білків, викликаному ультрафіолетовим випромінюванням.

Фотохімічний ефект – пігментація – сонячний загар.

Передчасне старіння шкіри (зморщування, втрата еластичності, нерівномірна пігментація).

Тривалий вплив ультрафіолетового випромінювання може мати генетичні наслідки: мутації, розвиток злоякісних пухлин шкіри й поверхневих тканин.

Недостатня інсоляція: «світлове голодування».

Фотосенсибілізація — це підвищення чутливості організму до дії ультрафіолетового випромінювання. Розрізняють екзогенні (еозин, риванол, акридин, хінін, сульфаніламіди) і ендогенні фотосенсибілізатори (жовчні кислоти, гематопорфірини, холестерол, білірубін). Вважають, що під впливом фотосенсибілізаторів ультрафіолетові промені починають взаємодіяти з тими молекулами тканин, з якими під час відсутності фотосенсибілізаторів вони не взаємодіють.

19. Дія на організм високого та низького атмосферного тиску. Патогенез синдромів компресії і декомпресії. Вибухова декомпресія.

Впливу зниженого атмосферного тиску людина зазнає під час піднімання на висоту: у літаку, у горах. На організм людини за цих умов діють такі патогенні чинники:

1. Власне зменшення атмосферного тиску. Цей фактор зумовлює розвиток синдрому декомпресії, що виявляє себе болем у вухах і лобових пазухах у результаті розширення повітря, яке заповнює їхні порожнини; метеоризмом; кровотечами з носа внаслідок розриву дрібних судин;

2. Зменшення парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі є причиною розвитку кисневого голодування (гіпоксії);

Впливу підвищеного атмосферного тиску людина зазнає при зануренні на велику глибину у воду під час водолазних і кесонних робіт. При цьому на організм людини діють такі патогенні фактори:

1. Власне підвищення атмосферного тиску (компресія). Цей фактор викликає вдавлення барабанних перетинок, у результаті чого може з'являтися біль у вухах. При різкому й дуже швидкому підвищенні атмосферного тиску можливий розрив легеневих альвеол. В умовах компресії в крові й тканинах організму розчиняється додаткова кількість газів (сатурація).

2. Азот чинить патогенну дію при диханні стисненим повітрям. При цьому виникають порушення діяльності ЦНС: спочатку легке збудження, що нагадує ейфорію ("глибинний екстаз"), далі - явища наркозу й інтоксикації. Зазначені порушення пояснюють тим, що в результаті сатурації кількість азоту в організмі зростає в кілька разів, причому найбільше він накопичується в органах, багатих на жирову тканину, у тканинах головного мозку, що містять велику кількість ліпідів. Азот у високих концентраціях справляє наркотичну дію, що нагадує дію закису азоту. Щоб уникнути шкідливої дії азоту, цей газ у дихальній суміші заміняють гелієм. Одержують суміш — геліокс.

3. Кисень при підвищенні атмосферного тиску має токсичну дію. Це пов'язано в першу чергу з тим, що в умовах гіпероксії активуються процеси вільнорадикального окиснення, які є одним з механізмів ушкодження клітин. Крім того, як вважають, при гіпероксії порушується виведення із тканин вуглекислого газу, що зумовлює своєрідне їх "удушення".

Синдром компресії – при поступовому підвищенні атмосферний тиск викликає вдавлення барабанних перетинок – біль у вухах.

Синдром декомпресії виникає при швидкому поверненні людини в умови нормального атмосферного тиску після водолазних робіт, робіт у кесонах (кесонна хвороба). При цьому розчинені в крові й тканинах гази (азот, кисень) у великій кількості переходять у газоподібний стан, утворюючи величезну кількість бульбашок, - відбувається десатурація. Бульбашки газів, затримуючись у крові й тканинах, можуть закупорювати кровоносні судини, справляючи тиск на клітини, подразнюючи рецептори (газова емболія). Клінічна картина такої хвороби визначається локалізацією газових бульбашок. Найчастіше виникає біль у суглобах, свербіж шкіри; у важких випадках - порушення зору, параліч, втрата свідомості.

Вибухова декомпресія виникає у випадку швидкого перепаду атмосферного тиску від нормального до зниженого, що буває при розгерметизації висотних літальних апаратів (літаків, космічних кораблів). У розвитку цього синдрому має значення баротравма легень, серця й великих судин внаслідок різкого підвищення внутрішньо-легеневого тиску. Розрив альвеол і судин сприяє проникненню газових бульбашок у кровоносну систему (газова емболія). У крайніх випадках настає миттєва смерть унаслідок закипання крові й інших рідин організму, а також у результаті блискавичної форми гіпоксії.

20. Хімічні патогенні чинники як проблема екології і медицини. Токсичність, канцерогенність, тератогенність хімічних сполук. Екзоінтоксикації. Патофізіологічні аспекти паління, алкоголізму і наркоманії. Значення шкідливих звичок у дитячому віці.

За походженням розрізняють екзогенні токсичні речовини природного походження та синтетичні. До природних відносяться токсиканти біологічного походження (бактеріальні токсини, отрути рослинного та тваринного походження), неорганічні сполуки та органічні сполуки небіологічного походження. Серед екзогенних токсичних речовин виділяють окрему групу ксенобіотиків – штучно синтезованих речовин, які не зустрічаються у природі.

Токсичність речовини визначається низкою факторів, а саме: фізичними і хімічними властивостями токсичної речовини; дозою; концентрацією; шляхом та швидкістю проникнення токсичної речовини в організм; віком, статтю, масою тіла, реактивністю організму; харчовим режимом; наявністю захворювань.

Відповідь організму на токсичну дію хімічної речовини характеризується метаболічними, функціональними, морфологічними та клінічними проявами (як наслідок ушкодження), які тісно пов’язані з патогенетичними механізмами дії отрути. Токсичність хімічних сполук залежить від наявності реактивних хімічних груп і проявляє себе на рівні організму в цілому, органів та систем, тканинному, клітинному та субклітинному рівнях.

Серед фізичних властивостей хімічних речовин головними елементами, що визначають ступінь ураження організму, вважають стан агрегації, рівень дисперсності, кристалічний поліморфізм, леткість, розчинність, здатність до іонізації.

Токсичність хімічних речовин для дітей вища, ніж для дорослих.

Токсичний вплив хімічних речовин на рівні людської популяції проявляється зростанням захворюваності, смертності, кількості вроджених вад розвитку, зменшенням народжуваності, порушенням демографічних характеристик популяції, зниженням середньої тривалості життя, культурною деградацією.

Токсичні процеси на рівні цілісного організму характеризуються: хворобами хімічної етіології; транзиторними токсичними реакціями (тимчасова втрата дієздатності, що швидко і самостійно проходить, наприклад, подразнення дихальних шляхів, психодислептичний стан); стійкими змінами реактивності організму до дії фізичних, хімічних, біологічних чинників довкілля, а також до психічних і фізичних навантажень (алергія, імуносупресія, швидка втомлюваність); спеціальними токсичними реакціями з тривалим прихованим періодом, що розвиваються лише у частини популяції (канцерогенез, ембріотоксичність, порушення репродуктивної функції).

Ушкоджуюча дія хімічних речовин на окремі органи і системи проявляється органною токсичністю – нейротоксичністю, гепатотоксичністю, гематотоксичністю, нефротоксичністю. Характерні захворювання органів, функціональні реакції (короткотривале падіння артеріального тиску, збільшення частоти дихання, підсилення діурезу), неопластичні процеси.

Цитотоксичність на рівні клітини проявляється оборотними структурно-фунціональними змінами клітини (зміна форми, рухливості), загибеллю клітин (некроз, передчасний апоптоз), мутаціями. Деталізація порушень функціональних і біохімічних процесів за умов дії хімічних чинників можлива тільки на субклітинному рівні.

Найбільш поширеними проявами токсичного процесу є інтоксикації (отруєння): гострі/хронічні.

Канцерогенами називають речовини, які сприяють утворенню та розвитку ракових захворювань.

Тератогенний вплив охоплює всі вади розвитку, спричинені токсичним впливом речовини на зародок (ембріон) або плід. Зараховуються сюди зміни будови, порушення діяльності, затримання розвитку і менша маса плоду, передчасне народження.

Інтоксикація - патологічний стан, що виникає внаслідок дії на організм токсичних (отруйних) речовин ендогенного та екзогенного походження. Розрізняють екзогенні та ендогенні. Екзогенні зазвичай мають назву «отруєння». Перебіг екзогенної інтоксикації визначається в основному динамікою конкретної отрути, що його викликала, дозою і способом її потрапляння в організм, а також функціональним станом останнього.

Хронічний алкоголізм, наркоманія, і токсикоманія відносяться до хвороб патологічної залежності (ХПЗ). Вона виникає при довготривалому зловживанні нейротропними отрутами - психоактивними речовинами (ПАР). Психоактивні речовини - речовини які впливають на психіку людини.

Патологічна залежність від ПАР – це хронічна хвороба мозку, яка являється результатом взаємодії визначених генетичних, біологічних, особистих, соціальних особливостей пацієнта, фактор навколишнього середовища.

Найпоширенішою шкідливою звичкою у дітей є обгризання нігтів. Як наслідок часті бактеріальні захворювання, підвищена чутливість зубів, біль у суглобах (шия та щелепа), інфекційні захворювання, емоційні чинники.

У підлітковому віці діти вже починають балуватися сигаретами, пробують алкоголь та навіть наркотики. Інші шкідливі звички підлітків:

• проблема сучасності - постійне використання смартфонів, від яких деякі діти не відходять. Ці шкідливі звички в школі призводять до падіння успішності.

• поширеною є залежність від батьків, коли підліток не здатний приймати самостійні рішення. Статистика показує, що такі діти більше схильні до прийому алкоголю, наркотиків і куріння.

• ігрова і телевізійна залежність. Іноді дитині віртуальний світ більш привабливий і цікавий, що негативно відбивається на його соціальному житті.