100. Гіпоксія: визначення поняття, класифікація, етіологія, патогенез. Обмін речовин та пристосувально-компенсаторні реакції при гіпоксії. Механізми гіпоксічного ушкодження клітин.

Гіпоксія - типовий патологічний процес, який розвивається внаслідок недостатнього забезпечення організму киснем або порушене його використання, через що знижуєтьсяенергоутворення.

Розрізняють гіпоксію місцеву та загальну.

За перебігом-гостру і хронічну.

За етіологією і патогенезом -гіпоксична, дихальна,циркуляторна,гемічна, тканинна, змішана.Компенсаторно-пристостосувальні реакції:гіпервентиляція,посилення кровообігу, збільшення кількості еритроцитів і гемоглобіну, зміни кривої дисоціації оксигемоглобіну, реакція регуляторних систем, система утилізації кисню,енергоутворення, гіпертрофія,гіперплазія,посилення еритропоезу в кістковому мозку. Патологічні реакції: зниження енергоутворення ,енергетичне голодуваннятканин,активація ПОЛ,ушкодження мембран,метаболічні зміни і накопичення продуктів неповного окиснення,ацидоз, порушення в органах і фізіологічних системах.

101. Етіологія і патогенез екзогенної гіпоксічної гіпоксії. Гірська та висотна хвороба. Зміни газового складу та рН крові.

Екзогенна гіпоксична гіпоксія - внаслідок зменшення парціального тиску кисню у повітрі (приклад – гірська хвороба, робота в шахтах, несправність скафандрів на глибині). Патогенетична основа – артеріальнагіпоксемія (зменшення тиску кисню в артеріальній крові) ->недостатнє насичення Hb киснем ->зниження загального вмісту Hb в крові. Механізм розвитку: підняття на висоту -> зменшення парціального тиску кисню в повітрі -> зниження парц.тискукисню та СО2 в крові -> подразнення хеморецепторів->гіпервентиляція Висотна хвороба - це гостра або блискавична форма гіпоксичної гіпоксії, що

виникає під час висотних польотів у літальних апаратах з кабінами відкритого типу

або при порушенні герметичності кабін закритого типу. Гірська хвороба - виникає при підніманні неадаптованого організму в гори, це приклад підгострої і хронічної гіпоксії. При підйомі в гори з врахуванням ознак гіпоксії, виділяють наступні зони:

1. нейтральна зона (висота до 2000 м над рівнем моря). Функції організму не страждають.

2. зона повної компенсації (висота від 2000 до 4000 м над рівнем моря). Збільшення частоти пульсу і дихання, підвищення АТ, зменшується фізична і розумова працездатність, розвивається ейфорія, порушується тонка координація рухів, послабляється увага.

3. зона неповної компенсації (висота від 4000 до 6000 м над рівнем моря). Розвиваються зворотні зміни: тахікардія змінюється брадикардією, падає АТ, дихання стає частим і поверхневим, іноді розвивається дихання Чейна-Стокса, сонливість, млявість, нудота.

4. критична зона (понад 7000 м над рівнем моря). Незворотні зміни: АТ падає до 0, пульс стає ниткоподібним, з’являється термінальне дихання, людина непритомніє, розвиваються судоми і настає смерть.

Газовий склад, рН при гіпоксичній гіпоксії: зменшення р02 і рС02 артеріальної крові, розвиток газового алкалозу.