128. Порушення пуринового та піримідинового обміну. Етіологія, патогенез подагри.

◇Порушення пуринового обміну

Кінцевим продуктом обміну пуринових основ( аденіну та гуаніну), які належать до структури нуклеїнових кислот, є сечова кислота.

Порушення її синтезу і виділення призводить до гіперурикемії.

Найтяжчим варіантом первинної гіперурикемії є подагра.

Подагра-полігенна хвороба, розвиток якої залежить від дії додаткових факторів зовнішнього середовища та способу життя людини( споживання великої кількості м'яса, алкоголю, гіподинамія, геохімічні особливості території). Також роль відіграє генетична схильність до подагри визначається кількома генами, серед яких найбільше значення мають патологічні алелі ГФРТ і ФРПС.

◇Фактори ризику подагри:

-надмірне надходження пуринів в організм.

-надмірне надходження в організм молібдену.

-стать( частіше хворіють чоловіки).

-літній вік, для якого характерна вікова гіперурикемія.

-спадкова схильність.

Вторинна гіперурикемія з розвитком подагричного синдрому пов'язана переважно з порушенням виведення сечової кислоти нирками.

Хронічна ниркова недостатність, полікістоз нирок, нефропатія вагітних досить часто призводить до затримання в організмі сечової кислоти.

Зниження секреції сечової кислоти в нирках спостерігається в разі ацидозу будь-якої етіології, гіпотиреозу, свинцевого отруєння.

◇Патогенез подагри:

Ураження органів і систем під час подагри пов'язаний з відкладанням уратів, ушкодженням тканин кристалами солей сечової кислоти та розвитком запального процессу.

Найуразливіша в цьому аспекті є хрящова тканина.

Відкладання солей спричинює гостре подагричне запалення, яке супроводжується болем, гарячкою і закінчується утворенням подагричних вузлів, деформацією суглобів.

Відкладання уратів у нирках пов'язане з розвитком сечокам'яної хвороби (уролітіазу) та подагричної нефропатії.

◇Порушення обміну піримідинових основ:

Катаболізм піримідинових основ( цитозину, тиміну, урацилу) призводить до утворення Бета-амінокислот.

Найбільше значення має оротацидурія-спадкова автономно-рецесивна хвороба, пов'язана з дефіцитом двох ферментів- оротатфосфорибозилтрансферази та оротидин-5-фосфатдекарбоксилази.

При оротацидурії накопичується -оротова кислота.

Ця речовина кристалізуєтьсч з утворенням конкрементів у сечовивідних шляхах.

Найнебезпечніші зміни характерні для системи крові в разі оротацидурії.

Наприклад, порушення поділу еритробластів призводить до тяжкої мегалобластної анемії, рефрактерної до лікування ціанокобаламіном( Вітамін В12).

Також спостерігається імунодефіцит, пов'язаний з недостатнім утворенням Т-лімоцитів.

129.Спадкові порушення обміну амінокислот: фенілкетонурія, алкаптонурія, альбінізм, тирозиноз. Можливості їх фармокорекції у дитячому віці.

◇Фенілкетонурія

- захворювання зааутосомно-рецесивним типом спадкуванням.

-Його причиною є генетичний дефект ферменту фенілаланінгідроксилази, що в нормі перетворює фенілаланін на тирозин.

-В результаті цього захворювання, фенілаланін накопичується у великій кількості в крові, тканинах і спинномозковій рідині, що вперші ж місяці життя веде до важкого ураження ЦНС й невиліковного слабоумства.

◇Тирозиноз

-Виникає внаслідок генетичного дефекту ферменту-оксидази парагідроксифенілпіровиноградної кислоти.

-накопичується в крові й разом з тирозином виводиться із сечею.

◇Алкаптонурія

-є наслідком порушення синтезу оксидази гомогентизинової кислоти, що перетворює останню в малеїлацеооцтову кислоту.

-у результаті в крові й сечі з'являється гомогентизинова кислота.

-Гомогентизинова кислота з крові проникає в тканини- хрящову, сухожилля,зв'язки, внутрішній шар стінки аорти, унаслідок чого з'являються темні плями в ділянці вух, носа, на склерах.

Іноді розвиваються тяжкі зміни в суглобах.

◇Альбінізм

-обумовлений дефіцитом ферменту тирозинази.

-унаслідок цього не утворюється пігмент шкіри й волосся-меланін.

◇Можливості їх фармокорекції у дитячому віці:

На прикладі фенілкетонурії:

– обмеження надходження в організм фенілаланіну.

– дієтотерапія: зменшити кількість вживаного фенілаланіну;

– призначають білкові гідролізати (цимогран, лефанолак, берлофен, гіпофенат) або амінокислотні суміші, без фенілаланіну, які стають головними продуктами харчування, що забезпечують потребу в білку;

– ноотропніпрепарати;

– вітаміни;