94. Кишкова непрохідність : види ,етіологія ,патогенез.

Кишкова непрохідність – пор.проходження вмісту кишок внаслідок обтурації, передавлення чи пор.ф-й.

Причини та види: 1)механічна а)обтураційна (пухлина, калові камені, гельмінти) б)странгуляційна (заворот, защемлення грижі). 2)динамічна а)спастична б)паралітична.

Патогенез змін: 1)больовий синдром (вн.спазму, розтягнення чи некрозу – аж до больового шоку) 2)зневоднення (обтурація – багато рідини вище – розтягнення ст. –зб.секреції залоз та води – подразнення рец. – блювота). 3)пор.обміну травних ферментів (тиск закидає вміст до проток підшлункової –вин. гострий панкреатит та шок) 4)пор.КОС (блювота, хлориди –негазовий алкалоз, гідрокарбонати –ацидоз) 5)кишк.аутоінтоксикація (проявляється ознаками нед.печінки). 6)гострий перитоніт (м/о прон.черезнекрот.стінку, викликає та підсилює інші ф-ри). 7)пор.гемодинаміки та мікроциркуляції (змен.АТ, ХОК внасл.бол.тапанкр.шоку та зневоднення) 8)гіпоксія (пор.гемодинаіки та дихання) 9)пор.ф-й органів (гіпоксія та інтоксикація).

95. Етіопатогенез некротичного ентероколіту у новонароджених.

Некротичний ентероколіт (НЕК) – захворювання, що характеризується запаленням та розвитком різного ступеня деструктивно-некротичних змін стінки тонкої та/або товстої кишки у дітей перших місяців життя, частіше – в період новонародженості, у недоношених та дітей із наднизькою масою тіла.

Етіологія

НЕК – поліетіологічне захворювання, в основі якого первинно лежить незрілість шлунково-кишкового тракту. Класично прийнято розглядати тріаду основних причин, які сприяють розвитку НЕК, серед яких гіпоксія/асфіксія, перенесена в перинатальному періоді, неадекватне ентеральне вигодовування в постнатальному періоді, бактеріальна колонізація кишечника патогенною мікрофлорою. Захворювання часто спостерігається у недоношених дітей, що пов’язано з великою частотою серед цієї групи дітей із внутрішньоутробною гіпоксією й асфіксією під час пологів, особливостями формування мікробіоти кишечника на тлі антибактеріальної та інтенсивної терапії, незрілістю механізмів нервової регуляції моторної функції кишечника, порушеннями адаптації кишечника до ентерального харчування, відсутністю раннього вигодовування грудним молоком, недосконалістю місцевого імунітету.

96. Недостатність печінки – визначення поняття , клаасифікація недостатності печінки за різними принципами класифікації.Значення здатності органу до регенерації.

Недостатність печінки – це пат.стан, при якому діяльність цього органу не здатна забезпечити постійність гомеостазу орг.відповідно до потреб.

Причини: фізичні ф-ри, хімічні, інфекційні, аліментарні, алергічні, пор.кровообігу, едокринні та обмінні пор., пухлини, генетичні дефекти метаболізму.

Класифікація: 1)відносна (підвищення навантаження, може переходити в абсолютну) та абсолютна (первинне ураження).

2)за етіологією: печінково-клітинна, холестатична та печінково-судинна.

3)за к-стю пор.ф-й: тотальна та парциальна.

4)за клінічним перебігом: гостра та хронічна.

Проявляється недостатність порушенням таких ф-й печінки: 1)метаболічна (БЖВ, віт, гормони) 2)захисна (фагоцитарна, антитоксична) 3)екскреторна (жовч) 4)гемодинамічна.

Клінічні прояви: 1)печінково-клітинна (гіпопротеїнемічний синдром, геморагічний синдром, синдром гепатоцеребральноїнед-сті аж до коми та ін. 2)при пор.екскреторної ф-ї (жовтяниця, холемічний синдром, ахолічний синдром). 3)печінково-судинна нед-сть (синдром портальної гіпертензії).