139. Порушення функції статевих залоз: первинні та вторинні стани гіпер- і гіпогонадизму.

Чоловічий гіпогонадизм — це гормональна недостатність чоловічих статевих за-

лоз. Його причинами можуть бути:

ї. Центральні (дисрегуляторні) порушення-зменшення утворення гонадолі-берину в

гіпоталамусі, лютеїнізуючого гормону в аденогіпофізі. Це може бути пов'язано з

ураженням зазначених структур, а також з гіперфункцією епіфіза, у разі якої

збільшення утворення мелатоніну супроводжується пригніченням синтезу

гонадотропних гормонів.

II. Власне залозисті порушення:

а) кастрація — видалення сім'яників;

б) фіброз яєчок після деяких вірусних інфекційних захворювань, ускладнених

орхітом (наприклад, після епідемічного паротиту);

в) порушення розвитку яєчок.

Після втрати яєчок розвивається комплекс порушень за назвою євнухізм.

Гіпофункцію яєчок при їх збереженні позначають терміном "євнухоїдизм".

III. Периферичні порушення:

а) зменшення чутливості клїтин-мтшенеи до дії андрогенів;

б) збільшене зв'язування тестостерону з білками плазми крові;

в) посилене руйнування андрогенів у печінці.

Прояви чоловічого гіпогонадизму залежать від того, у який період онтогенезу він

розвивається.

Виділяють такі групи причин жіночого гіпогонадизму.

I. Центральні (дисрегуляторнї) порушення. Можуть бути обумовлені

психогенними факторами, ураженнями гіпоталамуса (дефіцит гонадоліберину),

гіпофункцією аденогіпофіза (дефіцит ФСГ і ЛГ), гіперфункцією епіфіза

(зменшення утворення гонадотропних гормонів при збільшенні синтезу

мелатоніну).

II. Власне залозисті порушення:

а) спадково обумовлена аплазія яєчників;

б) дегенерація яєчників (запальна, кістозна);

в) аутоімунне ушкодження жіночих статевих залоз;

г) хірургічне видалення яєчників. III. Периферичні розлади:

а) зменшення чутливості клітин-мішеней до дії жіночих статевих гормонів;

б) підвищене зв'язування їх білками плазми крові;

в) посилене руйнування жіночих статевих гормонів у печінці.

Клінічні прояви гіпофункції статевих залоз залежать від часу настання гіпо-

гонадизму.

Якщо він розвивається до настання статевого дозрівання, то формується

комплекс порушень під назвою "оваріальний євнухоїдизм": слабкий розвиток

вторинних статевих ознак, первинна аменорея, високий зріст.

Розвиток гіпогонадизму в дітородному віці супроводжується порушеннями

циклічних процесів в організмі жінки (розлади менструального циклу),

безплідністю, передчасним клімаксом.

Після менопаузи розвиваються клімактеричні зміни - нестабільність судинного

тонусу, остеопороз та ін.

Чоловічий гіпергонадизм може розвиватися в дитячому віці до періоду статевого

дозрівання і у дорослих.У дітей гіпергонадизм найчастіше пов'язаний з пухлинами і запальними процесами

в гіпоталамусі, а також гіпофункцією епіфіза. Усі ці причини викликають

збільшення продукції гонадотропних гормонів і, як наслідок, андрогенів. Клінічно

такий гіпергонадизм виявляється передчасним статевим дозріванням.

Причиною гіперфункції статевих залоз у дорослих є добро- і злоякісні пухлини, що

ростуть з інтерстиціальних клітин. При цьому виражених клінічних ознак,

пов'язаних з гіперандрогенемією, немає. У випадку злоякісних новоутворень

характерні відсутність кахексії, збереження м'язової маси і сили м'язів

В основі жіночого гіпергонадизму, при якому збільшується секреція жіночих

статевих гормонів, можуть лежати центральні (дисрегуляторні) порушення і власне

залозисті причини.

Центральні порушення, обумовлені збільшенням секреції гонадоліберину і

гонадотропних гормонів, можуть виявлятися розвитком синдрому передчасного

статевого дозрівання і синдрому уявної вагітності.

Для першого характерні рання поява вторинних статевих ознак, ранній початок

менструацій і ймовірність завагітніти (у віці 7—8 років). Другий синдром

виявляється аменореєю й усіма зовнішніми ознаками вагітності. При цьому має

місце підвищена продукція пролактину клітинами аденогіпофіза.

До власне залозистих причин жіночого гіпергонадизму відносять кістозні процеси і

пухлини яєчників, що продукують гормони. При цьому розвивається гіпертрофія

ендометрію, порушується менструальний цикл, поновлюються маткові кровотечі в

менопаузі.