65.Зміни фізико-хімічних властивостей у вогнищі гострого запалення. Ацидоз: характеристика та стадії. Тканинна гіперплетія. Зміни колоїдного стану.

Зміни фізико-хімічних властивостей у вогнищі гострого запалення: 1)ацидоз 2)гіперосмія 3)гіперонкія Розрізняють первинний і вторинний ацидоз .Первинний ацидоз виникає в перші 30хв . унаслідок де полімеризації основної інтерстиціальної речовини і вивільнення карбоксильних і сульфатних груп . Вторинний ацидоз розвивається пізніше й обумовлений порушенням обміну молочної кислоти ,вихід з ушкоджених клітин недоокисненних продуктів циклу Кребса ,вивільнення вільних жирних кислот,амінокислот і фосфорнох кислоти в результаті гідролітичного розщеплення тригліцеридів ,фосфоліпідів ,білків та АТФ. Гіперплазія – збільшення об’єму ( і маси) органа\тк. за рахунок збільш кіл-ті кл.,що входить до складу органа.

66.Порушення обміну речовин в осередку запалення.Порушення обміну білків, жирів , вуглеводів та енергетичного гомеостазу .

Запалення починається з посилення обміну речовин, надалі послаблюється. В гострий період переважають катаболічні процеси (деполімеризація білково-глікозоаміногліканових комплексі, розпад білків, жирів, вуглеводів, знаходять вільні АК, поліпептиди, аміноцукри, уронові кислоти). Анаболічні процеси проявляються на ранніх стадіях, але переважають в більш пізніших стадія, коли виникають репаративні процеси (посил.синтез ДНК і РНК, зростає активність гістіоцитів і фібробластів, в яких активуються процеси окиснення і окисного фосфорилювання, посил.утвореннямакроергенів).

Ферменти, які вивільнилися з пошкоджених лізосом, гідролізують вуглеводи, білки, НК, жири у вогнищі запалення. Продукти гліколізу піддаються дії ферментів гліколізу, при цьому споживання кисню посил.на 30% (триває 2—3год). Надалі альтерація клітин супроводжується пошкодженням мітохондрій, в таких умовах окислення ще більше порушується в умовах незміненого гліколізу -> збільшується рівень молочної кислоти і трикарбонових кислот -> окислення в циклі Кребса не заверш. ->пригніч.утворення вуглекислоти -> дихальний коефіцієнт знижується.

67.Медіатори запалення, їх класифікація. Механізми утворення та біологічної дії плазмових медіаторів запалення.

Медіатори запалення– біологічно активні речовини, які синтезуються в клітинах або в рідинах організму і спричинюють безпосередній вплив на запальний процес.

Класифікація:

- клітинного, плазмового походження

- хімічна структура (біогенні аміни, поліпептиди, білки);

- походження (похідні арахідонової кислоти, гуморальні, клітинні);

- механізм (нецитотоксичні, цитотоксичні);

- термін дії (миттєвої, уповільненої);

- характер дії (прямої дії, непрямої дії)

Гуморальні (плазмові) медіатори запалення (кініни та система комплементу) синтезуються в плазмі крові під дією певних ферментів (які в свою чергу активуються лізосомальними ферментами – медіаторами клітинного походження, що з’являються внаслідок альтерації клітин).

Медіатори плазмового походження утворюються поза клітинами - у кровоносних судинах і в інтерстиції - з білків плазми крові.

Біологічний вплив: розширення капілярів, збільшення проникності їх стінки, біль, свербіння, активізація лейкоцитів, хемотаксис, цитоліз).

68.Медіатори запалення клітинного походження; характеристика їх біологічних ефектів. Значення біогенних амінів, простагландинів, лейкотриєнів та відповідні напрямки патогенетичної корекції у дитячому віці.

До медіаторів клітинного походження відносять лізосомні фактори, продукти вільнорадикального окиснення, продукти тканинних базофілів, похідні арахідонової кислоти, цитокіни, фактори росту. Медіаторами

Лізосомні факторируйнуючи клітинні та позаклітинні компоненти тканини, спричиняють вторинну альтерацію у вогнищі запалення.

утворення і вивільненняіншихмедіаторів запального процесу, зокрема:

стимулюютьдегрануляціютканиннихбазофілів;

активуютьбіохімічнісистемиплазмикрові (калікреїн-кінінову, системи комплементу, зсіданнякрові і фібринолізу);

гідролізуючифосфоліпідиклітинних мембран, сприяютьвивільненнюполіненасиченихжирових кислот і утворенню з них ліпіднихмедіаторівзапалення

продуктивільнорадикальногоокиснення- здатні ініціювати і посилювати процес вторинної альтерації

продукти тканинних базофілів- мастоцити , лаброцити -Нейропаракринний механізм регуляції діяльності кровоносних судин , Провідна роль в процесі виділення медіаторів запалення

похідні арахідонової кислоти-

простогландини :розширення артеріол і розвиток пов'язаної з цим артеріальної гіперемії;

звуження венул і збільшення гідродинамічного тиску в капілярах, що сприяє розвиткові набряку;

збільшення проникності стінок капілярних судин;

посилення хемотаксису лейкоцитів ;

зменшення порога чутливості больових рецепторів до різних подразників.

лейкотрієни : стимулюють хемотаксис  нейтрофілів ; спричиняють звуження артеріол; підвищують проникність стінок кровоносних судин

тромбоксани. Вивільнившись з активованих кров'яних пластинок, тромбоксан A2 спричиняє дві важливі реакції: (1) звуження артеріол і (2) агрегацію тромбоцитів.

Цитокіни-вторинна альтерація , еміграції лейкоцитів. проліферації.загальнихпроявівзапалення, відомих як "реакціягостроїфази".

Біогенні аміни- серотонін і гістамін

1)підвищення проникності мікросуцин (венул) - одна з причин запального набряку;

2)подразнення нервових закінчень, що зумовлює розвиток болю;

3) спазм гладких м'язів бронхів, матки, кишок.

Простагландини утворюються практично у всіх клітинах. Вони мають властивість розширювати артеріоли, звужувати венули, підвищувати проникність судинної стінки, зменшувати поріг больової чутливості нервових закінчень.

Місцем утворення лейкотрієнів є лейкоцити і тканинні базофіли. У вогнищі запалення вони стимулюють хемотаксис лейкоцитів і підвищують проникність кровоносних судин.

В дитячому віці нам треба застосовувати інгібітори і блокатори , тобто глюкокортикоїди бо вони мають портизапальну дію, протиалергічну , зменшують кількість цих клітин які йдуть у вогнище запалення , зменшують розширення судин ,пригнічують фагоцитоз, ( чисто інтуіція і логіка, бо ніде сука немає цього!!)

69. Типові зміни місцевого кровообігу при запаленні (дослід Ю. Конгейма). Патогенез окремих стадій судинної реакції у вогнищі гострого запалення

Ю. Конгейм вперше вивчив в експерименті на жабі кровообіг у брижі під час запалення , встановивши всі його стадії від гіперемії до стазу. Він також описав процес еміграції лейкоцитів крізь судинну стінку. Запропонована ним судинна теорія пояснювала розвиток основних проявів запалення саме порушеннями мікроциркуляції в ушкодженій тканині.

стадії порушень місцевого кровообігу у вогнищі запалення.

I. Короткочасна ішемія (тривалість від 10—20 с до кількох хвилин).

II. Артеріальна гіперемія (триває 20—30 хв, максимум до 1 год).

III. Венозна гіперемія.

IV. Стаз

1. Короткочасна ішемія виникає внаслідок спазму артеріол , триває залежно від сили ушкоджувальногоагента від 3-5 с до декількох хвилин.

Короткочасну ішемію на початку запалення обумовлює рефлекторний спазм артеріол. Збудженням судинозвужувальних адренергічних нервів і виділенням їхніми закінченнями катехоламінів, ВОНИ діючи на альфа- адренорецептори, викликають скорочення гладких м'язів судинної стінки. Ішемія - короткочасна, тому що швидко настає виснаження катехоламінових депо в нервових закінченнях і відбувається руйнування вивільнених медіаторів відповідними ферментами, зокрема, моноаміноксидазою. Крім того, вазоконстрикція в деяких тканинах може перекриватися судинорозширювальним впливом холінергічних нервів, що реалізується за типом аксон-рефлексу.

2. Артеріальна гіперемія

Механізми розвитку артеріальної гіперемії у вогнищі запалення.

1. Нейрогенні механізми (нейротонічний і нейропаралітичний). Відбувається швидке спустошення катехоламіновихпресинаптичних везикул у закінченнях судинозвужувальних нервів з одночасним руйнуванням вивільненого в тканину норадреналіну відповідними ферментами зокрема моноаміноксидазою( нейропаралітичний механізм)

2. Вплив фізично-хімічних факторів: ацидозу, збільшення вмісту іонів калію в тканині, гіпоксії та ін.

3. Вплив продуктів метаболізму: молочної кислоти, АДФ, АМФ, аденозину.

4. Дія медіаторів запалення:

а) продукти дегрануляції тканинних базофілів (гістамін , серотонін)

б) кінінів (брадикініну і калідину);

в) похідні арахідонової кислоти (простагландинів і простациклінів)

3. Венозна гіперемія

І. Внутрішньосудинні фактори:

1) збільшення в'язкості крові -настає внаслідок переходу рідини із судин у запалену тканину в процесі ексудації

2) мікротромбоутворення - зумовлене ушкодженням ендотелію судин та пов'язаними з цим процесами адгезі,ї агрегації тромбоцитів. Агрегацію тромбоцитів за цих умов стимулює чинники тканинні ,плазмові і тромбоцитарні.

3) зсідання крові - започатковує активація фактораХагемана завдяки контакту з ушкодженим ендотелієм

4) крайове стояння лейкоцитів - початковий етап еміграції настає одночасно з розвитком венозної гіперемії. Його суть складають три послідовні події

*Маргінація лейкоцитів перехід білокрівців із циркуляційного в пристінний (маргінальний) пул.. Як тільки уповільнюється течія крові в судинах (венозна гіперемія) лейкоцити починають переходити з осьової зони на периферію.

*Оборотна адгезія лейкоцитів - білокрівці повільно котяться по поверхні ендотелію аж до повного зупинення, яке настає внаслідок контакту з ендотеліальними клітинами. В основі лежить взаємодія селектинів ендотелію з олігосахаридами, що входять до складу глікопротеїнів мембран лейкоцитів.

*Необоротна адгезія завершує процес крайового стояння лейкоцитів. Останні міцно зв'язуються з ендотелієм і більше не відриваються від нього. З часом уся поверхня ендотелію стає виставленою лейкоцитами, а отже нерівної такою ,що нагадує бруківку. Основу необоротної адгезії складає взаємодія лейкоцитарних інтегринів з подібними до імуноглобулінів молекулами мембран ендотеліальних клітин

5) агрегація еритроцитів - зменшення негативного заряду поверхні червонокрівців .

6) набрякання ендотеліальних клітин- веде до зменшення просвіту мікросудин

II. Позасудинні фактори:

1) здавлювання венозних судин набряковою рідиною;

2) втрата венулами еластичних властивостей внаслідок розщеплення колагену і еластину лізосомними ферментами (В. В. Воронін)

4. Стаз - припиненні течії крові в судинах передує явище передстазу для якого характерні поштовхоподібний( у систолу вперед, у діастолі на місці) або маятникоподібний(у систолу вперед, у діастолу назад) характер руху крові . За патогенезом стаз у вогнищі запалення має риси як венозного(внаслідок венозної гіперемії )і справжнього (капілярного) стазу. У розвитку останнього велику роль відіграють згущення крові( збільшення її в'язкості ) та агрегація еритроцитів.

70. Ексудація в осередку запалення, її причини і механізми. Фази підвищення проникності судинної стінки. Види ексудатів. Особливості геморагічного (на прикладі кору) та гнійного (на прикладі дифтерії) запалення у дитячому віці.

Ексудація — це вихід рідини і розчинених в ній компонентів плазми крові з кровоносних судин в тканину.

У основі ексудації лежать наступні механізми:

1) підвищення проникності судинної стінки;

2) збільшення гидростатічесого тиску в судинах;

3) збільшення осмотичного і онкотичного тиску в тканині.

Причини:

1) Власне судинні - підвищення проникностістінки судин.

2) Внутрішньосудинні – підвищення гідростатичного тиску крові у мікросудинах.

3) Позасудинні – зюільшення осмотичного і онкотичного тиску в осередку запалення.

Фази підвищення проникності судинної стінки :

1. Активація мікровезикулярного транспорту через ендотеліальні клітини.

2. Утворення наскрізних трансклітшних каналів в ендотеліоцитах (є наслідком значного посилення мікровезикулярного транспорту).

3. Збільшення просвіту міжендотеліальних щілин (відбувається в результаті скорочення й округлення ендотеліоцитів).

4. Десквамація (злущування) ендотелію. Є проявом первинної й вторинної альтерації.

5. Деполімеризація речовин, що з'єднують ендотеліальні клітини і є компонентами базальної мембрани судинної стінки.

6. Новоутворення судин – ангіогенез. У місцях відпупковування нових судин проникність клітинної стінки є дуже високою, поки не завершиться дозрівання ендотеліоцитів та утворення контактів між ними.

Види ексудатів:

1.Серозний ексудат складається переважно з води й альбумінів. Утворюється на початку багатьох видів запалення. Виявляється при алергічних запаленнях шкіри, опіках, механічних ушкодженнях, при запаленні слизових оболонок і при запаленні серозних порожнин (серозний плеврит, перикардит, перитоніт, артрит).

2. Катаральний (слизуватий) ексудат виникає при запаленні слизових оболонок носоглотки, легень, шлунково-кишкового тракту. Катаральні ексудати містять мукополісахариди, секреторні антитіла, лізоцим.

3. Фібринозний ексудат утворюється при сильних ушкодженнях ендотелію, що супроводжуються значним витоком високомолекулярного фібриногену. Фібриноген, що вийшов із судин, полімеризується в нитці фібрину і є характерним для деяких бактеріальних інфекцій - дифтерії, дизентерії. Виявляється при запаленні верхніх дихальних шляхів, товстого кишечника, перикарда, очеревини.

4. Гнійний ексудат містить гній, що складається з великої кількості життєздатних і зруйнованих нейтрофілів, уламків некротизованих тканин, частково розчинених шляхом ферментативного перетравлення. Утворюється найчастіше при інфекціях, викликаних піогенними бактеріями: стафілококами, стрептококами, пневмококами та ін.

5. Геморагічний ексудат містить значні кількості еритроцитів. Утворюється при важких ушкодженнях судин, що супроводжуються загибеллю ендотеліальних клітин і руйнуванням базальної мембрани. Виявляється при гострій грипозній пневмонії, сибірській виразці, отруєнні фосфогеном.

6. Гнилісний ексудат відрізняється наявністю продуктів гнильного розкладання тканин, внаслідок чого має брудно-зелене забарвлення і неприємний запах. Утворюється у випадку приєднання патогенних анаеробів.