- •1. Поняття екологічного праваяк галузі права
- •2. Поняття та види екологічно-правових відносин
- •3. Предмет екологічного права
- •4. Метод правового регулювання екологічного права
- •5. Система екологічного права
- •6. Принципи екологічного права
- •9. Поняття та загальна характеристика екологічних прав особи.
- •11. Види екологічних прав особи
- •10. Міжнародно-правові основи інституту екологічних прав особи.
- •12. Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля
- •14. Зміст, ознаки та джерела екологічної інформації.
- •15. Право особи на участь у прийнятті екологічно-значимих рішень.
- •17. Гарантії та захист екологічних прав громадян України
- •18. Екологічні обов'язки особи
- •19. Поняття і зміст права власності на природні об'єкти.
- •20. Форми права власності на природні ресурси.
- •22. Поняття та зміст права природокористування.
- •23. Поняттята та види принципів права природокористування.
- •24. Види природокористування.
- •25. Право загального та спеціального природокористування.
- •26. Підстави виникнення відносин природокористування
- •27. Підстави припинення відносин природокористування
- •28. Поняття та призначення управління у сфері охорони довкілля.
- •29. Система органів управління усфері охорони довкілля та …
- •30. Поняття та види функцій управління.
- •31. Облікова функція. Види, значення та порядок ведення природоресурсних кадастрів.
- •32. Екологічний моніторинг.
- •33. Екологічний контроль.
- •34. Стандартизація та нормування.
- •35. Поняття, принципи та призначення екологічної експертизи.
- •36. Об’єкти екологічної експертизи.
- •37. Правовий статус експерта екологічної експертизи
- •38. Порядок проведення державної екологічної експертизи.
- •39. Порядок проведення громадської екологічної експертизи.
- •40. Висновки екологічної експертизи.
- •41. Поняття, призначення та елементи економіко-правового механізму охорони довкілля.
- •42. Фінансування природоохоронних заходів.
- •43. Природоресурсні платежі: поняття, види, призначення.
- •44. Екологічний аудит: поняття, види, порядок здійснення.
- •45. Екологічне страхування: поняття та призначення.
- •46. Поняття та підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •47. Адміністративна відповідальністьза порушення вимог природоохоронного законодавства
- •48. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •49. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
- •50. Земля, як об’єктправовоїохорони та використання.
- •51. Загальна характеристика права на землю.
- •52. Правові засади набуття ти припинення права на землю.
- •2. Припинення права колективної та приватної власності на землю здійснюється у разі:
- •3. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (ст. Ст. 88-92).
- •53. Державне управління і контроль у сфері охорони та використання земельних ресурсів.
- •54. Правова охорони земель.
- •55. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •56. Поняття надр як об’єктувикористання та правовоїохорони.
- •57. Право користування надрами: поняття, види,
- •58. Особливості управління у галузі охорони та використання надр.
- •59. Державний геологічний контроль і державний гірничий нагляд.
- •60. Правова охорона надр
- •61. Відповідальність за попушення законодавства про надра.
- •62. Водні ресурси як об’єктправовоїохорони та використання.
- •63. Право водокористування та його види.
- •64. Особливості державного управління в галузі охорони та використання вод.
- •65. Стандартизація та нормування в галузі охорони та використання вод.
- •66. Правова охорона вод.
- •67. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •68. Ліси та нелісова рослинність як об’єкт правового регулювання використання, відновлення та охорони
- •69. Право власності на ліси
- •70. Право лісокористування та його види.
- •71. Види використання лісових ресурсів та порядок їх здійснення.
- •72. Особливості управління в галузі використання, відновлення та охорони лісів
- •73. Правова охорона лісів
- •74. Відповідальність за порушення лісового законодавства та законодавства про рослинний світ
- •75. Тваринний світ як об'єктправової охорониі використання
- •76. Використання об'єктів тваринного світу
- •77. Правове регулювання здійснення полювання.
- •78. Управління у сфері охорони тваринного світу.
- •80. Відповідальість за порушення законодавства.
- •81. Атмосферне повітря як об'єкта екологічного права
- •82. Державне управління у галузі охорони атмосферного повітря
- •83. Заходи щодо охорони атмосферного повітря
- •84. Юридична відповідальність в галузі охорони атмосферного повітря
- •85. Поняття та основні складові національної екологічної мережі України
- •87. Правові форми і види використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду
- •88. Управління в галузі організації, охорони і використання природно-заповідного фонду
- •89. Правовий режим окремих територій та об’єктів природно-заповідного фонду України
- •90. Курортні та лікувально-оздоровчі території
- •91 Рекреаційні зони
- •92. Червона книга України
- •93. Зелена книга України
- •Правова охорона навколишнього природного середовища в населених пунктах
- •95. Правова охорона навколишнього природного середовища в сільському господарстві
- •96. Правова охорона навколишнього природного середовища у промисловості
- •97. Правова охорона навколишнього природного середовища на транспорті
- •98. Правове регулювання поводження з радіоактивними речовинами
- •99. Правове регулювання поводження з відходами та іншими токсичними речовинами
99. Правове регулювання поводження з відходами та іншими токсичними речовинами
Чинне законодавство передбачає, що підприємства, установи та організації повинні вживати ефективних заходів з метою зменшення обсягів відходів, їх знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення.
Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подпльшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутись шляхом утилізації чи видалення.
Україна належить до кола країн із найбільш високими абсолютними обсягами утворення і накопичення промислових відходів. Щороку на підприємствах України утворюється близько 100 млн. тонн токсичних відходів, які містять шкідливі для здоров’я людиниважкі метали (хром, свинець, кадмій, ртуть, нікель). Переважно це відходи підприємств чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування. Окрему гроупу токсичних відходів становлять заборонені до застосування хімічні засоби захисту рослин. За офіційними даними, наведеними у Загальнодержавній програмі поводженняз токсичними відходами, затв. постановою КМУ від 14 вересня 2000 р., кількість цих відходів, накопичених в Україні, становить понад 13 тис. тонн.
Все більшої гостроти набуває проблема побутових відходів. У населених пунктах країни щороку накопичується близько 35 млн. кубометрів твердих побутових відходів, які захоронюються на 770 полігонах загальною площею майже 3 тис. га.
У цілому під териконами, шламосховищами, відвалами і різними звалищами знаходиться блтзько 160 тис. га землі. Усі види відходів є істотним фактором засмічення, зараження і забруднення навколишнього природного середовища.
Основним нормативним актом в цій галузі є ЗУ “Про відходи” від 5 березня 1998 року, який визначає основні умови, вимоги та правила екологічно безпечного поводження з відходами, а також систему заходів, пов’язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження. Його норми конкретизуються у ряді підзаконних актах, зокрема у:
Порядку ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затв. постановою КМУ від 31 серпня 1998 р.;
Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затв. постановою КМУ від 3 серпня 1998 р.;
Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затв. постановою КМУ від 3 серпня 1998 р.;
Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів, затв. постановою КМУ від 1 дистопада 1999 р.
Відповідно до чинного законодавства відходи поділяються на такі групи:
а) за сферою утворення:
відходи виробництва;
побутові відходи;
б) за ступенем небезпеки та характером впливу на довкілля:
токсичні,
вибухові,
вогненебезпечні,
радіоактівні.
в) за станом відходів:
газоподібні,
рідкі,
тверді,
сумішеві.
Основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є:
- пріоритетний захист довкілля та здоров’я людини від негативного впливу відходів;
- забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів;
- наукового обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів.
Виділені принципи повинні обов’язково враховуватись та реалізовуватись шляхом реалізації наступних заходів:
забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними;
зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності;
забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів;
сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів;
забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;
організація контролю за місцями чи об’єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на довкілля та здоров’я людей;
здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання;
сприяння створенню об’єктів поводження з відходами;
забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами;
обов’язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації.
Усі виробничі підприємства незалежно від форм власності зобов’язані:
запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;
визначати склад і властивості відходів, що утворюються;
виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, утилізуються, знешкоджуються та видаляються;
забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, що мають ресурсну цінність і підлягають утилізації;
брати участь у будівництві об’єктів, призначених для поводження з відходами;
не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об’єктах;
здійснювати контроль за станом місць чи об’єктів розміщення власних відходів.
Найбільш загальні вимоги у сфері охорони довкілля від забруднення відходами встановлені у ЗУ “Про відходи” шляхом визначення правового режиму поводження з відходами.
Правовий режим поводження з відходами – це сиситема встановлених законодавством правових заходів, норм і правил, що визначають правові засади поводження з відходами з метою запобігання негатвиному впливу відходів на навколишнє середовище та здоров’я людини.
Відповідно до ЗУ “Про відходи” поводження з відходами – це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.
Будь-яка діяльність, пов’язана із поводженням із відходами, може здійснюватись лише на підставі відповідної ліцензії.
У сфері поводження з відходами встановлюються такі нормативи:
граничні показники утворення відходів у технологічних процесах;
питомі показники утворення відходів, використання та витрати сировини у виробничих процесах.
Ці нормативи розробляються відповідними міністерствами, ін. центральними органами виконавчої влади, а також підприємствами, установами та організаціями за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами єМінприроди та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.
На території України забороняється вести будь-яку виробничу діяльність, пов’язану з утворенням відходів, без встановлення лімітів обсягів утворення та розміщення відходів. Постановою КМУ від 3 серпня 1998 року затверджений Порядок розроблення, затвердження та перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів. Згідно з цим нормативним актом власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року подають до органів Мінприроди на місцях заяви на одержання дозволу на розміщення відходів. На підставі одержаних дозволів власники відходів готують скориговані проекти лімітів на утворення та розміщення відходів і подають їх на погодження органам Мінприроди на місцях. Дозвіл набуває чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів.
Зберігання та знищення відходів здійснюється у спеціально визначених для цього місцях чи об’єктах. На кожне таке місце чи об’єкт складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування та код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження.
Всі відходи, що утворюються в Україні підлягають обов’язковому державному обліку та паспортизації. Порядок їх обліку та паспортизації встановлюється КМУ.
З метою визначення та прогнозування впливу відходів на довкілля, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони довкілля здійснюють моніторинг місць утворення, збирання та видалення відходів. Моніторинг місць утворення, зберігання, видалення відходів є складовою єдиної системи моніторингу довкілля.