93. Зелена книга України

В міру накопичення екологічних знань очевидною стала недостатність та, подекуди, неефективність охорони лише окремих видів живих організмів. Адже не завжди зникнення живих організмів було спричинене прямим винищенням людиною. Часто рослини і тварини зникали внаслідок шкідливого впливу на природний комплекс, на екосистему певного рангу, або на одну з її складових. Спрацьовування внутрішніх екологічних зв’язків призводило до випадання зі складу екосистеми одних видів, привнесення інших (нехарактерних), і, зрештою, до деградації екосистеми. Деградація характеризується зменшенням біологічного різноманіття в складі екосистеми та зниження її стійкості. Отже, назріла необхідність охорони цілих екосистем. В першу чергу охорони вимагають

екосистеми, до складу яких входять живі організми, занесені до ЧКУ,

екосистеми, які є рідкісним поєднанням широко розповсюджених живих організмів,

екосистеми, які становлять генетичний фонд чи природний еталон.

Особлива увага в справі охорони екосистем приділяється рослинним угрупуванням. Така увага обумовлена комплексоутворюючим характером рослинних угрупувань та роллю, яку відіграють рослини в процесі формування та розвитку екосистеми.

З метою збереження рідкісних, зникаючих та типових рослинних угрупувань, що потребують охорони у 1987 році, групою вчених під керівництвом академіка Ю.Р. Шеляг-Сосонка була створена Зелена книга УРСР.

Вперше на законодавчому рівні відносини щодо об’єктів, занесених до Зеленої книги, одержали в Україні правову регламентацію в ЗУ “Про рослинний світ”. Відповідно до ст. 31 цього закону рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угрупування підлягають охороні на всій території України і заносяться до Зеленої книги України. Дані види рослинного світу вважаються природними рослинними ресурсами загальнодержавного значення.

29 серпня 2002 року постановою КМУ № 1286 було затверджено Положення про Зелену книгу України.

Зелена книга України є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угрупувань.

Усього на території України поширено понад 3500 асоціацій рослинних угруповань. До складу рідкісних і таких, яким загрожує небезпека зникнення, за даними Зеленої книги України, віднесено 130 рослинних угрупувань (станом на 2005 р.)

Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угрупувань. Охорона цих угрупувань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання.

Природні рослинні угрупування, які підлягають занесенню до Зеленої книги, визначаються відповідно до методики, яку затверджує Мінприроди.

Зелена книга містить вичерпну наукову інформацію про рослинні угрупування, рекомендації з їх охорони та відтворення.

Пропозиції щодо занесення до Зеленої книги чи вилучення з неї рослинних угрупувань можуть подаватись:

науково-дослідними установами;

державними та громадськими організаціями;

окремими вченими, фахівцями, що займаються охороною та використанням природних рослинних ресурсів.

Пропозиція повинна містити відповідне наукове обґрунтування із зазначенням відомостей про:

ботаніко-географічне та історичне значення;

рідкісність;

кількість місць зростання та площу;

рівень стабільності екологічних умов;

інших показників, що свідчать про необхідність вжиття заходів для охорони відповідного рослинного угрупування.

Згідно із Положенням про Зелену книгу УкраїниМінприроди здійснює державний контроль за дотриманням вимог щодо охорони, відтворення та використання рослинних угрупувань та забезпечує видання Зеленої книги не рідше ніж один раз на 10 років.

Зелена книга є прикладом нового способу організації природоохоронної діяльності, кроком до раціонального використання природних ресурсів. Вона є прикладом переходу від охорони окремих видів живих організмів до охорони цілих екосистем.

Законодавство передбачає такі заходи охорони природних рослинних угрупувань, занесених до Зеленої книги України, як:

встановлення їх особливого правового статусу, врахування вимог щодо охорони цих угрупувань під час розроблення нормативно-правових актів;

створення на місцевостях, де існують угрупування, біосферних заповідників, інших територій та об’єктів ПЗФ, в т.ч. транскордонних;

урахування спеціальних вимог щодо їх збереження під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної документації, проведення екологічної експертизи тощо;

проведення постійного моніторингу за їх станом та необхідних наукових досліджень;

запровадження особливих видів режиму збереження;

проведення відповідної еколого-просвітницької роботи та інформування громадськості про їх стан.

Особливий правовий статус відповідних об’єктів має на меті відтворення природних рослинних угрупувань трьома можливими способами:

шляхом сприяння їх природному відновленню;

через запобігання небажаним змінам та негативному антропогенному впливу;

їх формуванням на штучно створених об’єктах ПЗФ.