55. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

Згідно зі ст. 115 Земельного кодексу України, особи винні у:

• самовільному захопленні земельних ділянок;

• псуванні сільськогосподарських та інших земель, забрудненні їх хімічними та радіоактивними речовинами, промисловими відходами та стічними водами;

• розміщенні, проектуванні, будівництві, вводі в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель;

• невиконанні вимог природоохоронного режиму

використання земель;

• неправильній експлуатації, знищенні або пошкодженні протиерозійних та гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень;

• приховуванні або перекручуванні даних про екологічний, у тому числі радіаційний стан пов'язаних із забрудненням земель;

• самовільному відхиленні від проектів господарського землеволодіння несуть цивільну, кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Самовільно зайняті земельні ділянки повертаються за їх належністю без відшкодування затрат, витрачених за. час незаконного користування. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан провадиться організаціями, або громадянами, які самовільно захопили земельні ділянки, або за їх рахунок.

Підприємства та громадяни зобов'язані відшкодовувати збитки, заподіяні ними в результаті порушення земельного законодавства.

56. Поняття надр як об’єктувикористання та правовоїохорони.

Надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. (ст.1 Кодексу України про надра)

Не слід ототожнювати надра з корисними копалинами, останні є лише частиною надр, їх основою. Головна ознака корисних копалин – їх корисність для суспільства. Надра – ширше поняття, ніж корисні копалини.

Відповідно до ст. 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду АР Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами можуть надаватись відповідним органам державної виконавчої влади.

Згідно зі ст. 5 Кодексу України про надра всі надра в Україні складають державний фонд надр. Державний фонд надр включає як надра, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, у тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Під корисними копалинамислід розуміти природні тверді, рідкі та газоподібні речовини в надрах землі, які за сучасних техніко-економічних умов можуть бути ефективно використані як безпосередньо, так і шляхом вилучення з них корисних компонентів.

В основу класифікації корисних копалин, прийнятої в законодавстві України про надра, покладено ступінь їх поширення в надрах України, а також їх економічну значимість. Відповідно до ст. 6 Кодексу України про надра корисні копалини поділяються на:

• корисні копалини загальнодержавного значення;

• корисні копалини місцевого значення.

Віднесення корисних копалин до категорії загальнодержавного або місцевого значення має важливі юридичні наслідки, оскільки правовий режим ділянок надр, наданих у користування для розробки цих корисних копалин, має суттєві відмінності. Так, наприклад, встановлено різний порядок надання гірничих відводів з метою розробки корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Крім того, розробка корисних копалин місцевого значення для своїх господарських потреб дозволена всім землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок без надання гірничих відводів або видачі спеціальних дозволів, в той час як розробка корисних копалин загальнодержавного значення для своїх господарських потреб землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм ділянок без надання гірничих відводів і одержання ліцензії заборонена.

Родовища корисних копалин– це нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичились відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені та мають промислове значення. Такі родовища можуть виникати також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Відносини, що виникають у сфері використання та охорони надр, мають назву гірничих відносин. Ці відносини в Україні регулюються:

• Конституцією України;

• Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р.;

• Кодексом України про надра від 27 липня 1994 року;

• Гірничим Законом України від 6 жовтня 1999 року;

• Законом України “Про державну геологічну службу” від 4 листопада 1999 року;

• розпорядженнями та указами Президента України;

• постановами КМУ з питань охорони та використання надр;

• нормативними актами МінприродиУкраїни, а також МНС України.

• іншими актами законодавства України.