1. Поняття екологічного праваяк галузі права

Екологічне право як галузь права є системою правових норм, специфічним способом регулюючих екологічні суспільні відносини в цілях досягнення гармонійних відносин між суспільством і природою, на користь людей, жи¬вущих в нашому загальному і єдиному будинку - на Землі.

Всяка система є множинністю складових її елементів, кото¬рые об'єднані системообразующимі чинниками.

Екологічне право є окремою самостійною галуззю пра­ва, що охоплює систему правових норм, які регулюють екологічні відносини у сфері взаємодії людини і природи з приводу раціона­льного використання, охорони, відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

У науковій літературі зазначено низку специфічних рис, ознак екологічного права, які відрізняють його від інших галузей пра­ва. Зокрема, серед них можна виділити наступні, які притаман­ні й екологічному праву України:

• відносна молодість і надзвичайна інтенсивність розвитку. Воно сформувалось в теперішньому своєму вигляді в останній чверті XXст. і тепер екологічне законодавство України, що є його основою, нараховує десятки законів, сотні підзаконних но­рмативно-правових актів;

специфічність термінології. Значна кількість термінів, якими оперує екологічне законодавство, а особливо відомчі підзаконні акти, мають природничо-наукове походження і розроб­лені в рамках біології, фізики, хімії;

• численність і різнорідність нормативного матеріалу, що, в першу чергу, зумовлено надзвичайною різноманітністю об'єктів регулювання та відносин, які з приводу них виникають;

• глобальний характер багатьох його приписів, що обумовлюється не стільки сучасними процесами глобалізації, а в основно­му специфікою навколишнього природного середовища та окре­мих його компонентів;

• виключна оновлюваність і новизна правових норм, що під­креслює високий ступінь його реагування на нові проблеми в га­лузі охорони довкілля, які виникають (інститути надзвичайних екологічних ситуацій, біобезпеки та інші);

• конфліктність, яка проявляється в першу чергу між еко­логічними і економічними пріоритетами, інтересами держави і індивідів, у міждержавних відносинах.

Метод екологічного права, направлений на досягнення гармонії відносин суспільства і природи, базується на дотриманні в правовому регулюванні закономірностей, властивих як природі, так і суспільству, і з урахуванням цього конгломерату закономірностей законодавець обирає способи правової дії на екологічних суспільні отноше-нія.

2. Поняття та види екологічно-правових відносин

Предметом правового регулювання екологічного права є екологічнівідносини, які складаються у сфері взаємодії людини (суспільства) і природи з приводу використання, охоро­ни природних ресурсів забезпечення екологічної безпеки.

Слід зауважити що в науковій літературі немає єдності по­глядів щодо визначення різновидів суспільних відносин, які складають предмет правового регулювання екологічного права та їх диференціації.

О. І. Крассов, відстоюючи думку про самостійний характер екологічного права як галузі права, яка має особливий предмет свого правового регулювання і виключаючи з нього всі відноси­ни, так чи інакше пов'язані з класичними формами природоко­ристування, поділяє їх в залежності від характеру негативних впливів на природу, а саме:

• суспільні відносини з приводу хімічного впливу на при­роду; ~~

• суспільні.відносини з приводу фізичного впливу на при­роду;

• суспільні відносини з приводу негативних біологічних впливів на природу;

• суспільні відносини по забезпеченню режиму особливо охоронюваних природних територій;

• суспільні відносини по охороні і використанню тваринного світу².

В. К. Попов і Г. В. Анісімова диференціюють екологічні від­носини заосновними сферами-діяльності людей в галузі навколишнього природного середовища на:

• відносини, що виникають з приводу приналежності при­родних об'єктів певним суб'єктам;

• відносини, що виникають у сфері експлуатації природних об'єктів;^"

• відносини, що виникають з приводу забезпечення еколо­гічної безпеки довкілля,_суспільсіва_та громадян;

• відносини, що виникають в галузі відтворення і відновлен­ня природних об'єктів;

• відносини, що-виникають у сфері охорони навколишньо­го природного середовища

На нашу думку, найбільш структурованою є класифікація предмета, запропонована В. І. Андрейцевим, який включає до предмета екологічного права:

1. природноресурсові відносини — з приводу використання окремих.продних ресурсів, які в свою чергу поділяються на: а) земельні, б) воднії^в) лісові, г) гірничі, д) фауністичні, е)_по використаннюатмосферного повітря;

2) охоронні відносини, що в свою чергу охоплюють: а) при­родоохоронні — по охороні довкілля в цілому, в галузі охоро­ни окремих природних ресурсів і ландшафтів, в галузі охоро­ни об'єктів і територій природно-заповідного фонду, в галузі охорони екосистем і комплексів, в галузі охорони природно-ан­тропогенних ландшафтів, в галузі охорони оздоровчих і рекреаЦІЙНИХ..З.ОН і територій; б) антропоохоронні — з приводу охоро­ни життя і здоров'я людини від небезпечних антропогенних впливів, негативного впливу стихійних лих природи та природ-нихявищ³