42. Фінансування природоохоронних заходів.

Охорона навколишнього природного середовища є фінансовоємкою діяльністю, що потребує значних фінансових затрат. На­ша держава не виділяє належних коштів для цього.

Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 42) визначає, що в Україні фінансування екологічних заходів здійснюється за рахунок:

• Державного бюджету України,

• рес­публіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів;

• коштів підприємств, установ та організацій;

• фондів охо­рони навколишнього природного середовища;

• добровільних внесків та інших коштів.

З прийняттям у 2001 р. Бюджетного кодексу України фінансу­вання екологічних заходів здійснюється із загального та спеціаль­ного фондів Державного бюджету України. У законі про Державний бюджет України щорічно визначаються бюджетні призначення видатків у сфері довкілля за рахунок загального фонду Держбюджету України згідно з їх програмною класифікацією та видатків спеціального фонду.

Основними захода­ми, що мають фінансуватися за рахунок Державного бюджету є: охорона і раціональне використання водних ресурсів (заходи бо­ротьби із шкідливою дією води, розчищення річок, берего­укріплення); охорона і раціональне використання земель; створен­ня захисних лісонасаджень та полезахисних і лісових смуг; охоро­на і раціональне використання мінеральних ресурсів; утримання місцевих природоохоронних органів; збереження природного за­повідного фонду та інші природоохоронні заходи, розробка еко­логічних програм, підтримання моніторингу тощо.

Фонди охорони навколишнього природного середовища — це спеціалізований інститут акумулювання грошових коштів з метою цільового фінансування екологічних потреб. У 1992 р. в Україні бу­ло засновано позабюджетні фонди охорони навколишнього при­родного середовища на загальнодержавному, обласному (рес­публіканському АРК) і місцевому рівнях. До відповідних фондів надходила частина зборів за забруднення навколишнього природ­ного середовища, штрафів за екологічні правопорушення та коштів, стягнутих як компенсація за екологічну шкоду. З 1998 р. ці фонди консолідовано у складі державних бюджетів усіх рівнів.

Фонд формується за рахунок коштів збору за забруднення на­вколишнього природного середовища та інших коштів, визначених законодавством. Головним розпорядником коштів Державного фонду є Мінприроди України в особі його міністра. Кошти Фонду спрямовуються на фінансування середовищеохоронних та ресур­созберігаючих заходів, що відповідають основним напрямам дер­жавної політики у сфері довкілля. Ці кошти використовуються в межах бюджетних програм, визначених законодавством, згідно з кошторисами доходів і видатків, які затверджуються міністром охорони навколишнього при­родного середовища за погодженням з Мінфіном.

43. Природоресурсні платежі: поняття, види, призначення.

До економічного механізму забезпечення охорони дов­кілля можна включити наступні елементи.

1. Збори в галузі використання природних ресурсів і охоро­ни навколишнього природного середовища. В систему цих зборів входять:

а) збір за спеціальне використання природних ресурсів. Цей збір встановлюється на основі нор­мативів збору і лімітів використання окремих природних ре­сурсів. Використання природних ресурсів відбувається в межах встановлених лімітів. За загальним правилом, збори в межах лімітів від­носяться до валових витрат виробництва і відповідно включаються в собівартість продукції, а за понадлімітне використан­ня — стягується з прибутку.

Зокрема, збір за користування надрами регулюється гл. 4 Кодексу України про надра. Плата за користування надрами справляється у вигляді:

1. платежів за користування надрами;

2. відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

3. збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій);

4. акцизного збору.

Кодекс України про надра закріплює випадки звільнення від плати за користування надрами, а саме:

1. землевласників і землекористувачів, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місце­вого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках;

2. користувачів надр — за проведення регіональних геолого-геофізичних робіт, геологічних зйомок, інших геологічних ро­біт, у тому числі розвідувального буріння з відбором зразків проб, спрямованих на загальне вивчення надр, пошуки і розвід­ку родовищ корисних копалин, та робіт по прогнозуванню зем­летрусів і дослідженню вулканічної діяльності, інженерно-гео­логічних, еколого-геологічних та палеонтологічних досліджень, контролю за режимом підземних вод, а також за виконання інших робіт, що проводяться без порушень цілісності надр, як­що вони виконуються за рахунок державного бюджету, бюдже­тів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Сева­стополя;

3. користувачів надр — при організації геологічних об'єктів природно-заповідного фонду;

4. користувачів надр — за здійснення розвідки корисних ко­палин у межах гірничого відводу, наданого їм для видобування корисних копалин;

5. дитячі спеціалізовані санаторно-курортні заклади за здійс­нення видобутку мінеральних вод у частині, що використовуєть­ся для лікування на їх території.

Платежі за користування надрами можуть справлятися у вигляді разових внесків та (або) регулярних платежів, які ви­значаються на основі відповідних еколого-економічних розра­хунків.

Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є плат­ним.

Відповідно до ст. ЗО Водного кодексу України збір за спе­ціальне водокористування справляється з метою стимулюван­ня раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійс­нюється за плату.

Стаття 206 Земельного кодексу України встановлює: «Ви­користання землі в Україні є платним».;

б) збір за забруднення навколишнього природного середовища. Збір справляється за:

— викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин;

— скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

— розміщення відходів.

До суб'єктів доводяться ліміти викидів і скидів. Збір за ски­ди та викиди в межах лімітів відноситься на витрати виробниц­тва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку;

в) збір за погіршення якості природних ресурсів. Він повинен справлятись за зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісів тощо, і має бути встановлений Кабінетом Міністрів України, але на сьогодні порядок його сплати ще не прийнято.

2. Система фінансування заходів охорони довкілля. Відповід­но до статей 42, 47 Закону України «Про охорону навколиш­нього природного середовища» в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійсню­ється за рахунок Державного бюджету України, республікансь­кого бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюдже­тів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів. Для фінансування заходів щодо охорони нав­колишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Державний фонд охорони довкілля є складовою частиною Державного бюджету України. Фонд створено з метою фінансування природоохорон­них заходів та заходів, пов'язаних з раціональним використан­ням і збереженням природних ресурсів.

3. Заходи економічного стимулювання, які визначені ст. 48 Закону України «Про охорону навколишнього природного се­редовища», а саме:

а) надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян в разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища;

б) надання на пільгових умовах короткострокових і довгострокових позичок для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища;

в) встановлення підвищених норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів;

г) звільнення від оподаткування фондів охорони навколишнього природного середовища;

д) передачі частини коштів фондів охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на заходи для гарантова­ного зниження викидів і скидів забруднюючих речовин і змен­шення шкідливих впливів на стан колишнього природного середовища;

є) надання можливості отримання природних ресурсів під заставу.

Ця складова економічного механізму, яка найбільше відобра­жає його суть і значення, на жаль, поки що не знаходить реаль­ного застосування на практиці через відсутність врегульованих механізмів її реалізації.

4. Екологічне страхування, яке може бути добровільним, обо­в'язковим чи інших видів, як зазначено в ст. 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Поря­док його здійснення регулюється загальними нормами про стра­хування і не достатньо враховує специфіку екологічних відно­син.