26. Підстави виникнення відносин природокористування

Підставами виникнення відносин природокористування є відповідні юридичні факти. Для загального природокористу­вання таким юридичним фактом є волевиявлення суб'єкта на основі чинної правової норми, яка передбачає і дозволяє здійс­нювати таке користування. Для спеціального природокористу­вання потрібен певний юридичний склад (при цьому для кожного окремого виду він має свою специфіку), який у загальному охоплює:

• волевиявлення суб'єкта (як правило, це подання письмо­вого клопотання);

• отримання дозволу на спеціальне використання. Загаль­ний порядок отримання таких дозволів регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 р. «Про Порядок ви­дачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержав­ного значення»¹;

• прийняття рішення про передачу у користування конкрет­ної частини природного об'єкта або укладення договору оренди;

• відведення частини цього об'єкта в натурі;

• при потребі отримання інших документів, зокрема пого­джень з відповідними державними органами.

27. Підстави припинення відносин природокористування

Підстави припинення права природокористування закріп­лені галузевим законодавством і є загальними для різних видів користування та спеціальними для окремих видів, в залежності від об'єктів.

Загальними підставами припинення права спеціального при­родокористування є наступні:

• закінчення строку користування;

• припинення діяльності юридичної особи чи смерть громадянина-користувача;

• добровільна відмова від користування об'єктом;

• використання природного об'єкта не за цільовим призна­ченням;

• невнесення плати за спеціальне природокористування;

• використання природних об'єктів у такий спосіб, що при­зводить до погіршення їх якості;

• вилучення (викуп) об'єкта для загальнодержавних по­треб.

28. Поняття та призначення управління у сфері охорони довкілля.

Управління в галузі екології - урегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки юридичними і фізичними особами, дотримання екологічного законодавства, попередження екологічних правопорушень та захист екологічних прав громадян.

Об'єктом управління постають суспільні відносини в галузі суспільства і природного середовища, що не підвладні законам розвитку суспільства.

Метою управління природокористування та охорони навколишнього середовища є:

• реалізація законодавства;

• контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки;

• забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів з охорони довкілля;

• раціональне використання природних ресурсів;

• досягнення узгодженості дій державних та громадських органів при проведенні екологічних заходів.

Управлінська діяльність у галузі охорони навколишнього природного середовища базується на певних принципах, до яких належать: принцип законності, принцип плановості, принцип пріоритетності вимог охорони довкілля, принцип комплексно­го підходу до вирішення питань охорони довкілля та врахуван­ня об'єктної та територіальної специфіки, принцип гласності і залучення громадськості та інші.

Методамиуправління виступають методи примусу, обов'яз­кових вказівок, в тому числі прямих заборон, дозволів, економіч­ні (через матеріальну зацікавленість суб'єктів), ідеологічні (еко­логічне виховання, освіта) та інші способи та засоби вирішення поставлених завдань.

Управлінська діяльність може виражатись в правових (пра-вотворчих, правоохоронних, правозастосовчих) та організацій­них (технічних, фінансових, регламентних) формах.

Зміст управління в галузі охорони довкілля складається з низки взаємопов'язаних управлінських функцій.