75. Тваринний світ як об'єктправової охорониі використання

Тваринний світ є важливою частиною природних ба­гатств держави. Відносини в галузі охорони і використання тва­ринного світу регулюється базовим Законом України «Про тва­ринний світ»¹, який прийнятий в новій редакції у 2001 р., та ін-шими нормативно-правовими актами. Тваринний світ, як і інші природні об'єкти, виконує екологічну, економічну та інші функ­ції, про які, зокрема, йдеться в преамбулі Закону.

Нормативне визначення поняття тваринного світу в законо­давстві України відсутнє. Закон України «Про тваринний світ» дає лише перелік об'єктів тваринного світу (ст. 3), які підпада­ють під правову охорону цього Закону, а саме:

• дикі тварини — хордові, в тому числі хребетні (ссавці, пта­хи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членисто­ногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і попу­ляційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у-напіввільних умовах чи в неволі;

• частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

• продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

Охороні також підлягають також нори, хатки, лігва, мураш­ники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця то­кування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тим­часових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є се­редовищем їх існування та шляхами міграції.

Юридично значимі ознаки тваринного світу як природного об'єкта і об'єкта екологічного права в теорії екологічного права були сформульовані в науковій літературі¹. Розглянемо їх з окре­мими доповненнями і уточненнями на основі аналізу змісту нор­мативних положень українського законодавства.

По-перше, до об'єктів тваринного світу не відносяться сіль­ськогосподарські, свійські тварини.

По-друге, об'єкт тваринного світу повинен знаходитися в живому стані. Тварина, що загинула, чи добута (вбита) люди­ною перестає бути частиною тваринного світу, а її правовий режим не регулюється еколого-правовими нормами.

По-третє, ці тварини повинні бути складовою навколишньо­го природного середовища, знаходитись в стані природної волі. Допускається також можливість віднесення до об'єктів еколо­гічного права тварин, що утримуються у заповідних умовах чи в інших умовах, коли їх пересування обмежене, вони підгодову­ються штучно, але умови максимально наближені до природ­них (у вольєрах, загонах тощо). В таких випадках тварини все одно не є повністю відірваними від довкілля.

По-четверте, об'єктом охорони в Україні є тільки дикі тва­рини, що перебувають в межах її території або належать до при­родних багатств її континентального шельфу та виключної (мор­ської) економічної зони. Об'єкти тваринного світу (птахи, зві­рі) рухливі, а тому можуть переміщатись в просторі, покидаючи чи навпаки проникаючи на територію України.

По-п'яте, до об'єктів тваринного світу, що підлягають само­стійному правовому регулюванню і охороні належать лише ті, що є самостійними матеріальними об'єктами.

За прикладом правового регулювання інших природних об'єктів та їх ресурсів Закон України «Про тваринний світ» ви­діляє перелік об'єктів тваринного світу, що відносяться до при­родних ресурсів загальнодержавного значення: дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економіч­ної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону і які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті у комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення.