58. Особливості управління у галузі охорони та використання надр.

Управління у галузі використання та охорони надр являє собою засновану на правових нормах діяльність відповідних органів держави з організації раціонального використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб господарського комплексу, охорони надр, забезпечення безпеки робіт при користуванні надрами, а також охорони прав підприємств, організацій, установ і громадян у цій сфері.

Державна комісія України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ) є установою, що діє при Мінприроди і провадить науково-технічну діяльність, пов’язану з проведенням на замовлення користувачів надр або за дорученням відповідних центральних органів виконавчої влади державної експертизи геологічних матеріалів з вивчення і використання надр та оцінки запасів корисних копалин.

Органи спеціальної компетенції, які здійснюють функції державного управління в галузі охорони та використання надр, за характером своїх завдань та діяльності поділяються на два основних види:

• міжгалузеві;

• галузеві (відомчі).

Основними функціями державного управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр є:

1. Розподіл і перерозподіл ділянок надр між надрокористувачами.

2. Розпорядження геологічною інформацією.

3. Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин, а також ділянок, наданих у користування, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

Державний облік родовищ, у тому числі техногенних, запасів і проявів корисних копалин (далі - державний облік) - це система збору, обробки та зберігання даних про результати геологорозвідувальних та гірничодобувних робіт. Метою державного обліку є постійне визначення стану, перспектив розвитку, раціонального використання та охорони мінерально-сировинної бази.

Державний облік здійснює Мінприроди як по ділянках надр, що використовуються, так і по ділянках надр, не залучених до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Система обліку об'єктів державного фонду включає інформацію

Державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин (далі - державного кадастру);

Державного балансу запасів корисних копалин (далі - державного балансу), а також

державну та галузеву звітність підприємств і організацій, що ведуть розвідку родовищ, у тому числі і техногенних, видобуток та здійснюють збагачення корисних копалин.

Державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин здійснюється у порядку, встановленому постановою КМУ від 31 січня 1995 року № 75.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин містить відомості про кожне родовище, занесене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин ведеться Мінприроди України.

Своєрідним продовженням Державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин є Державний баланс запасів корисних копалин. Державний баланс запасів корисних копалин містить відомості про кількість, якість та ступінь вивчення запасів корисних копалин стосовно родовищ, які мають промислове значення. Відповідно до ст. 44 Кодексу України про надра Державний баланс запасів корисних копалин містить відомості про розміщення родовищ, які мають промислове значення, рівень промислового освоєння, а також відомості про видобуток, втрати і забезпеченість суспільного виробництва розвіданими запасами корисних копалин.

Державний баланс запасів корисних копалин ведеться Мінприроди України.

Запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються Державною комісією України по запасах корисних копалин у порядку, встановленому КМУ.

Державному обліку підлягають також ділянки надр, надані для будівництва та експлуатації підземних споруд і для інших цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин. Ведення такого обліку покладено на МНС (ст.47 Кодексу України про надра.)

4. Державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов’язків щодо охорони надр, установлених законодавством України.