22. Поняття та зміст права природокористування.

Право природокористування — один із базових, тради­ційних інститутів екологічного права, який був предметом де­тального наукового аналізу в радянський період як щодо окре­мих природних об'єктів, так і в комплексі¹. Сьогодні в його змі­сті з'явилися нові аспекти, що зумовлені змінами в політичній, економічній та правовій системах української держави. Це роз­ширення кола суб'єктів природокористування, поява нових форм природокористування, зокрема орендної, реалізація принципу платності тощо.

Право природокористування розрізняють в різних значеннях: — як об'єктивне право — тобто правовий інститут — су­купність правових норм, що регулюють відносини з приводу екс­плуатації, використання корисних властивостей природних об'єк­тів, порядку, умов надання, експлуатації та припинення використання природних об'єктів. Він охоплює норми, що регулюють використання окремих, диференційованих природних об'єктів, правове регулювання яких теж встановлене окремими самостій­ними законодавчими актами і за своїм змістом має комплексний характер;

• як суб'єктивне право — можливість, що належить конкре­тному природокористувачу і спрямована на задоволення різно­манітних інтересів і використання різних властивостей довкіл­ля — економічних, екологічних, оздоровчих, естетичних тощо;

• як правовідносини — врегульовані нормами права суспільні відносини щодо використання корисних властивостей природ­них об'єктів, змістом яких є відповідні права та обов'язки приро­докористувачів.

Змістом права власності на природні ресурси є сукупність повноважень суб'єктів права власності щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами:

• право володіння - право фактичного (фізичного або господарського) панування над кожним природним об'єктом, яке може належати не тільки власнику, але й особі, якій власник передав свій природний об'єкт на підставі договору;

• право користування - це право власника задовольняти за допомогою природних ресурсів свої потреби, тобто забезпечену законом можливість їх безпосередньої господарської експлуатації для наданих цілей шляхом витягу з них їх корисних властивостей: держава і органи самоврядування, суб'єкти приватної, колективної власності;

•право розпорядження - є визнана за власником гарантована йому можливість учиняти дії, спрямовані на зміну юридичного статусу, економічного призначення або стану природних об'єктів, визначення їх юридичної долі (передача їх іншим суб'єктам права у власність): державна, самоврядування, колективна, приватна власність.

23. Поняттята та види принципів права природокористування.

Здійснення природокористування базується на певних осно­воположних засадах, ідеях, які лежать в основі правового регу­лювання цього інституту — принципах права природокористу­вання.

До основних принципів права природокористування відно­сять наступні.

• Принциппохідного характеру права природокористуван­ня від права власності, який означає, що право природокорис­тування може виникнути лише за згоди власника природного об'єкта. При цьому власник має право встановити обсяг і межі здійснення права природокористування, а у випадках порушен­ня екологічного законодавства, умов договору припинити пра­во природокористування.

• Принцип цільового використання природних об'єктів. При­родний об'єкт надається в користування і повинен використо­вуватись лише у визначених цілях, що відображаються в рішен­нях про надання їх у користування. Використання природного об'єкта не у відповідності з цільовим призначенням розгляда­ється як правопорушення і є підставою для прийняття рішення про припинення права природокористування. Цей принцип є єдиним, він однаково відображений у земельному, водному, лі­совому, надровому законодавстві.

• Принцип комплексного природокористування „означає ре­алізацію одночасного використання декількох видів природних об'єктів і їх ресурсів, які взаємопов'язані і розміщені на визна­ченій території. Одночасно цей принцип має свій галузевий зміст, зокрема у водному законодавстві комплексність використання вод полягає у збалансованому і оптимальному використанні вод­ного об'єкта для різноманітних потреб населення, промисловості, транспорту, у лісовому — у вимозі заготівлі живиці перед за­готівлею деревини.

• принцип раціонального і ефективного природокористу­вання означає економне, екологічно обґрунтоване природоко­ристування при оптимальному поєднанні економічних та еко­логічних інтересів суспільства.

• Принцип безоплатності загального та платності спеціаль­ного природокористування є відносно новим у законодавстві України, бо протягом радянського періоду як загальне, так і спе­ціальне природокористування було безоплатним. Безоплатність використання природних об'єктів не сприяла їх раціональному використанню. Тому сучасним законодавством реалізується пе­рехід до безоплатності загального природокористування, тобто людина може використовувати природні ресурси безоплатно для реалізації природних прав та забезпечення своїх життєво необхідних потреб, і принципу платності природокористування для виробничо-господарських потреб.

• Принцип стабільності і стійкості права природокористу­вання забезпечуєть пріоритетом надання природних об'єктів у безстрокове користування хоч і є можливість надання об'єк­тів у короткострокове користування. Безстрокове чи довгостро­кове природокористування гарантує природокористувачу ста­більне задоволення його матеріальних інтересів та сприяє еко­номному господарському використанню природного об'єкта.