30. Поняття та види функцій управління.

Функції управління в галузі охорони довкілля — це осо­бливі види діяльності за напрямами і змістом суб'єктів управ­ління, що є необхідні для організації охорони довкілля (або основні напрями діяльності відповідних суб'єктів щодо організації охоро­ни довкілля).

До основних функцій в цій галузі можна віднести:

• облік в галузі використання природних ресурсів і охоро­ни довкілля;

• ведення державних кадастрів природних ресурсів;

• просторово-територіальний устрій об'єктів природи;

• розподіл та перерозподіл природних ресурсів;

• екологічне прогнозування;

• екологічне програмування;

• моніторинг довкілля;

• інформування про стан довкілля;

• ліцензування і видача дозволів в галузі використання при­родних ресурсів;

• лімітування в галузі використання і охорони довкілля;

• екологічне нормування і стандартизація;

• екологічний контроль;

• екологічна експертиза та інші.

У літературі виділяють різні групи функцій екологічного управління, об'єднуючи їх в певні класифікаційні групи. Так, по­діляють функції управління в галузі охорони довкілля наїщіїплексні (міжгалузеві), до яких належить екологічне прогнозу­вання, екологічна експертиза, екологічний моніторинг та інші і моноресурсові (галузеві) — розподіл і перерозподіл природних ресурсів, ведення кадастрів тощо¹. Автори іншого підручника виділяють три групи функцій: організаційні (облік природних ресурсів, екологічне планування, прогнозування та ін.); попереджувально-охоронні (моніторинг, екологічна експертиза, еколо­гічний контроль); інші функції (екологічне інформування, стан­дартизація і нормування, вирішення екологічних спорів)²

31. Облікова функція. Види, значення та порядок ведення природоресурсних кадастрів.

Ведення кадастрів природних ресурсів передбачає збір і систематизацію відомостей про кількісний та якісний стан при­родних об'єктів, їх інші характеристики, режим використання.

Відомості, які містяться в кадастрах природних ресурсів, з одного боку, визначають правовий режим природного об'єкта, стан якого встановлений кадастровими оцінками, а з іншого — сприяють прийняттю обґрунтованих управлінських рішень (на­приклад, наявність даних про стан родючості земель в даному районі допоможе правильно визначити, які ділянки доцільно пе­редати під забудови, а які — для сільського господарства). На відміну від даних системи моніторингу, відомості кадастрів не містять прогнозів змін стану природних ресурсів. При цьому кадастрові системи функціонують в режимі періодичної безпе­рервності, оскільки природні ресурси піддаються змінам у ре­зультаті господарської діяльності, інших факторів і відповідно інформація, зібрана кілька років тому, нині вже застаріла.

Кадастри ведуться стосовно всіх природних об'єктів, зокрема:

• державний земельний кадастр, який включає дані реєстрації права власності, права користування землею та дого­ворів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, еконо­мічної та грошової оцінки земель;

• державний водний кадастр, що включає відомості про по­верхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне мо­ре; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів;

• державний лісовий кадастр, який включає систему відо­мостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до кате­горій захисності, інші дані, що характеризують кількісний, якіс­ний стан та економічну оцінку лісового фонду;

• державний кадастр рослинного світу, який ведеться з ме­тою визначення кількісних, якісних та інших характеристик природних рослинних ресурсів, обсягу, характеру та режиму їх ви­користання, а також здійснення систематичного контролю за кількісними та якісними змінами в рослинному світі;

• державний кадастр родовищ корисних копалин (ст. 43 Ко­дексу України про надра);

• державний кадастр тваринного світу;

• державний кадастр територій та об'єктів природно-за­повідного фонду;

• державний кадастр природних лікувальних ресурсів.

За своєю суттю кадастри є різновидом обліку і тісно пов'я­зані з функцією обліку природних об'єктів, яка теж здійснюється стосовно окремих природних ресурсів, наприклад щодо надр.

Іншим специфічним різновидом обліку в сфері охорони дов­кілля є державний облік і реєстрація шкідливих впливів на дов­кілля, їх видів та джерел. Здійснення такої функції дозволяє не тільки отримати об'єктивну картину впливу на довкілля, але і боротися із забрудненням природи. Зокрема, органи Мінприро­ди України здійснюють облік суб'єктів, які справляють або мо­жуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмо­сферного повітря, видів та обсягів шкідливих речовин, що ви­кидаються в нього, видів і ступенів впливу на нього фізичних та біологічних факторів. В Україні також ведеться облік та паспортизація відходів. До змісту функції обліку входить діяль­ність, пов'язана з паспортизацією потенційно небезпечних в еко­логічному плані об'єктів.