5. Система екологічного права

Система екологічного права ~ це відповідним чином структурно об'єднані елементи, що утворюють відповідну га­лузь права. Система екологічного права — досить складне пра­вове утворення, що зумовлене складністю і обємністювідносин, які регулюються даною галуззю, характеризується своїми зако­номірностями та тенденціями розвитку і не є сталим, закостені­лим утворенням. З розвитком екологічних відносин, законодав­ства в цій галузі система може видозмінюватись, наповнювати-ся новими змістовими елементами.

Елементами екологїчного~права як галузі права виступають підгалузі. Інститути підінститути та норми_права, які в свою чергу об'єднані в Загальну, Осо6ливу~та Спеціальну частини.

Загальна частина, екологічного права охоплює інститути, що містять найбільш важливі положення які мають спільний харатерддя цієї галузі.

У Загальну частину входять такі інститути:

— право власності на природні ресурси;

• право природокористування;

• екологічні права та обов!язки громадян;

• правові меxанізми управління.в_галузі охорони довкілля;

• екологічна експертиза:

• економічний механізм у галузі охорони навколишнього природного середовища:

• правове забезпечення екологічної безпеки;

— юридична відповідальність в галузі охорони довкілля.

Особлива частина містить норми, які регулюють'окремі види екологічних відносин з урахуванням специфіки окремих при­родних об'єктів.

В Особливу частину входять такі підгдлузіжінститути:

—-земельне право:

• надрове право;

• водне право;

• лісове право;

• фауністичне право;

• гправова охорона атмосферного повітря;

— правовий режим екологічної мережі України, що охоплює правову охорону природно-заповідного фонду, а також правовий режим лікувальних, оздоровчих, рекреаційних зон та інших її складових;

— правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій.

Спеціальна частина екологічного права охоплює норми, що регулюють міжнародне співробітншітво в галузі охорони дов­кілля.

6. Принципи екологічного права

Принципи екологічного права — це основні, вихідні положення, засади, на яких базується правове регулювання екологічних відносин.

У системі принципів екологічного права можна виділити такі.

1. Загальні .принципи, на яких базується вся система пра­ва, — законності, невідворотності, відповідальності за протиправну поведінку тошо.

2. Спеціальні (галузеві), що стосуються і діють лише в рам­ках однієї галузі, зокрема, екологічноголрава.

3. Принципи підгалузей екологічного права (земельною, надрового, водного).

4. Принципи інститутів екологічного права, (наприклад, прин­ципи Інституту екологічної безпеки)

До загальних відносяться:

А) пріоритетність вимог_екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів і лімітів ви­користання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища.для життя і здоров'я людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишньо­го природного середовища;

г) екологізація матеріального виробництва на основі комп­лексності рішень у питаннях охорони навколишнього природ­ного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісіності природних об'єктів і комплексів;

є} обов'язковість-екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень;

и) безоплатність загального та платлість спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

і) стягнення збору за забруднення навколишнього природ­ного середовища;

Серед основних спеціальних принципів екологічного права можна виділити наступні:

1) Принцип пріоритетності охорони життя і здоров'я людини.

2) Принцип оптимального поєднання екщр^ічних і економічних інтересів суспільства.

3) Правояе.даб^щечення раціонального та ефективного викорисшння-природних об’єктів.

4) Запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

5) Гласність і демократизм при прийнятті рішень, пов'язаних із впливом на довкілля.

6) Забезпечення міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища.

7-8. Поняття та видиджерел екологічного права. Система джерел.

Джерелами екологічного права України є прийняті упов­новаженими державними органами чи органами місцевого самоврядування нормативно-правові акти та ратифіковані міжнародно-правові договори, що регулюють екологічні відносини.

Нормативно-правові акти як джерела екологічного права України не є однорідними. їх можна структурувати за юридич­ною силою, предметом регулювання, структурою, формою тощо. Зокрема, за юридичною силою в системі нормативно-правових актів України виділяють такі:

Конституцію України як основний закон держави. Вона закріплює основи суспільного ладу, загальні засади державної по­літики, в тому числі в галузі екології. Ключове значення для ре­гулювання екологічних відносин мають безпосередньо статті 13, 14,16,50,66 Конституції України та ряд інших статей загально­го характеру, що забезпечують основоположне регулювання су­спільних відносин, у тому числі екологічного характеру.

Закони України. Особливістю законів як джерела екологіч­ного права є високий ступінь кодифікації. Основну масу в сис­темі екологічних законів становлять природо-ресурснв кодекси — Зе­мельний кодекс України, Лісовий кодекс України, Жодний ко­декс України, Кодекс України про надра, а також поресурсові закони — Закон України «Про охорону атмосферного повітря», Закон України «Про тваринний світ», Закон України «Про рос­линний світ», Закон України «Про природно-заповідний фонд України». Ці законодавчі акти є основою відповідних підгалузей та інститутів екологічного права.

Слід зауважити, що Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», прийнятий 25 червня 1991 р., є основним галузевим актом екологічного законодавства^ В ньо­му знайшла втілення ідея комплексного підходу до регулювання природоохоронних відносин і саме з його прийняттям був запо­чаткований новий етап становлення екологічного права України.

Підзаконні нормативно-правові акти, а саме:

1. постанови_Верховноі Ради України_(наприклад, «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки»);

2. постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України (на­приклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про_затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля».);

3. укази і розпорядження Президента України (наприклад, Указ Президента України «Про Положецня_про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України»);

4. інструкції, накази міністерств, державних комітетів та ін­ших органів центральної виконавчої влади. (наприклад, наказ Мінпри­роди України від 16.02.2005 р. «Про затвердження Інструкції про зміст та складання документації державного кадастру тери­торій та об'єктів природно-заповідного фонду України»)

5. рішення і розпорядження органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.

Особливе місце серед джерел екологічного права займають міжнародно-правові акти. зокрема, міжнародні угоди за участю України. Серед них, наприклад, Конвенція ООН «Про охорону біологічного різноманіття>>, прийнята у 1992 р. в Ріо-де-Женейро ратифікована Україною 29.11.1994 р.

Значну роль в правовому регулювання екологічних відносин має діяльність судів. їх акти, хоча і не є офіційно джерелами пра­ва, однак узагальнення та роз'яснення Верховного суду Украї­ни та Вищого господарського суду України забезпечують єдине розуміння правових норм, сприяють правильному застосування їх на практиці.