- •1. Поняття екологічного праваяк галузі права
- •2. Поняття та види екологічно-правових відносин
- •3. Предмет екологічного права
- •4. Метод правового регулювання екологічного права
- •5. Система екологічного права
- •6. Принципи екологічного права
- •9. Поняття та загальна характеристика екологічних прав особи.
- •11. Види екологічних прав особи
- •12. Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля
- •10. Міжнародно-правові основи інституту екологічних прав особи.
- •14. Зміст, ознаки та джерела екологічної інформації.
- •15. Право особи на участь у прийнятті екологічно-значимих рішень.
- •17. Гарантії та захист екологічних прав громадян України
- •18. Екологічні обов'язки особи
- •19. Поняття і зміст права власності на природні об'єкти.
- •20. Форми права власності на природні ресурси.
- •22. Поняття та зміст права природокористування.
- •23. Поняттята та види принципів права природокористування.
- •24. Види природокористування.
- •25. Право загального та спеціального природокористування.
- •26. Підстави виникнення відносин природокористування
- •27. Підстави припинення відносин природокористування
- •28. Поняття та призначення управління у сфері охорони довкілля.
- •29. Система органів управління усфері охорони довкілля та …
- •30. Поняття та види функцій управління.
- •31. Облікова функція. Види, значення та порядок ведення природоресурсних кадастрів.
- •32. Екологічний моніторинг.
- •33. Екологічний контроль.
- •34. Стандартизація та нормування.
- •35. Поняття, принципи та призначення екологічної експертизи.
- •36. Об’єкти екологічної експертизи.
- •37. Правовий статус експерта екологічної експертизи
- •38. Порядок проведення державної екологічної експертизи.
- •39. Порядок проведення громадської екологічної експертизи.
- •40. Висновки екологічної експертизи.
- •41. Поняття, призначення та елементи економіко-правового механізму охорони довкілля.
- •42. Фінансування природоохоронних заходів.
- •43. Природоресурсні платежі: поняття, види, призначення.
- •44. Екологічний аудит: поняття, види, порядок здійснення.
- •45. Екологічне страхування: поняття та призначення.
- •46. Поняття та підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •47. Адміністративна відповідальністьза порушення вимог природоохоронного законодавства
- •48. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.
- •49. Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.
- •50. Земля, як об’єктправовоїохорони та використання.
- •51. Загальна характеристика права на землю.
- •52. Правові засади набуття ти припинення права на землю.
- •2. Припинення права колективної та приватної власності на землю здійснюється у разі:
- •3. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (ст. Ст. 88-92).
- •53. Державне управління і контроль у сфері охорони та використання земельних ресурсів.
- •54. Правова охорони земель.
- •55. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •56. Поняття надр як об’єктувикористання та правовоїохорони.
- •57. Право користування надрами: поняття, види,
- •58. Особливості управління у галузі охорони та використання надр.
- •59. Державний геологічний контроль і державний гірничий нагляд.
- •60. Правова охорона надр
- •61. Відповідальність за попушення законодавства про надра.
- •62. Водні ресурси як об’єктправовоїохорони та використання.
- •63. Право водокористування та його види.
- •64. Особливості державного управління в галузі охорони та використання вод.
- •65. Стандартизація та нормування в галузі охорони та використання вод.
- •66. Правова охорона вод.
- •67. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •68. Ліси та нелісова рослинність як об’єкт правового регулювання використання, відновлення та охорони
- •69. Право власності на ліси
- •70. Право лісокористування та його види.
- •71. Види використання лісових ресурсів та порядок їх здійснення.
- •72. Особливості управління в галузі використання, відновлення та охорони лісів
- •73. Правова охорона лісів
- •74. Відповідальність за порушення лісового законодавства та законодавства про рослинний світ
- •75. Тваринний світ як об'єктправової охорониі використання
- •76. Використання об'єктів тваринного світу
- •77. Правове регулювання здійснення полювання.
- •78. Управління у сфері охорони тваринного світу.
- •80. Відповідальість за порушення законодавства.
- •81. Атмосферне повітря як об'єкта екологічного права
- •82. Державне управління у галузі охорони атмосферного повітря
- •83. Заходи щодо охорони атмосферного повітря
- •84. Юридична відповідальність в галузі охорони атмосферного повітря
- •85. Поняття та основні складові національної екологічної мережі України
- •87. Правові форми і види використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду
- •88. Управління в галузі організації, охорони і використання природно-заповідного фонду
- •89. Правовий режим окремих територій та об’єктів природно-заповідного фонду України
- •90. Курортні та лікувально-оздоровчі території
- •91 Рекреаційні зони
- •92. Червона книга України
- •93. Зелена книга України
- •Правова охорона навколишнього природного середовища в населених пунктах
- •95. Правова охорона навколишнього природного середовища в сільському господарстві
- •96. Правова охорона навколишнього природного середовища у промисловості
- •97. Правова охорона навколишнього природного середовища на транспорті
- •98. Правове регулювання поводження з радіоактивними речовинами
- •99. Правове регулювання поводження з відходами та іншими токсичними речовинами
20. Форми права власності на природні ресурси.
Питання власності на природні об'єкти регулюється не лише конституційними нормами, тим більше що ст. 13 Конституції України не містить повного переліку природних об'єктів. Воно знайшло своє закріплення і в екологічному законодавстві, зокрема в чинних поресурсових кодексах і законах. При цьому в галузевих нормативно-правових актах конституційна конструкція «права власності Українського народу» не завжди відображена.
Право власності на землю. Стаття 13 Конституції України відносить землю до об'єктів~власності Українського народу, а ст. 14 встановлює: «Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону». Детально відносини власності на землю закріплені в Земельному кодексі України: «Земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності». Суб'єктами права власності на землю ст. 80 Земельного кодексу визнає громадян та юридичних осіб, територіальні громади і державу.
Право власності на надра. Як і земля, за ст. 13 Конституції України, надра є об'єктами власності Українського народу. Стаття 4 Кодексу України про надра це підтверджує: «Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування».
Право власності на ліси та інші об'єкти рослинного світу.Стаття 13 Конституції України прямо не вказує на них як на власність Українського народу. Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України2 всі ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Одночасно ч. З ст. 7 вказує, що ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Зокрема, стосовно приватної власності на ліси в ст. 12 Лісового кодексу України визначено: «Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.» В комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності (ст. 9), а в державній — всі ліси України, крім лісів, що знаходяться в комунальній або приватній власності (ст. 8).
Право власності на води. Стаття 13 Конституції України прямо не визначає власність Українського народу на води, а ст. 6 Водного кодексу України4 визнає води (водні об'єкти) виключною власністю народу України.
Право власності на об'єкти тваринного світу.Стаття 13 Конституції України прямо не визначає власність Українського народу на ці об'єкти. Закон України «Про тваринний світ»1 містить правові приписи, в яких закріплено, що об'єкти тваринного світу є об'єктами права власності Українського народу (ч. 2 ст. 5), та одночасно — об'єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч. 5 ст. 5).
Право власності на атмосферне повітря. Стаття 13 Конституції України однозначно включає атмосферне повітря до об'єктів власності Українського народу. Галузеве законодавство (а саме Закон України «Про охорону атмосферного повітря»2) не містить ніяких вказівок стосовно цього, що є абсолютно виправданим, оскільки привласнення атмосферного повітря, яке знаходиться в постійному русі, не підлягає виокремленню, індивідуалізації, об'єктивно неможливе.
Право власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду та інші природні об'єкти екомережі.Відповідно до ст. 4 Закону України «Про природно-заловідний фонд України»1: «Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу. Регіональні ландшафтні парки, зони — буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.»
Отже, в регулюванні відносин власності на природні об'єкти та їх ресурси законодавство України допускає суперечності, розбіжності, містить необгрунтовані сумнівні положення. На жаль, в такому важливому питанні як власність відсутня єдина науково обґрунтована концепція, яка має лягти в основу правового регулювання відповідних відносин і сприяти однозначності у визначені правового режиму природних об'єктів, що без сумніву забезпечить їх раціональне використання та охорону.
21. Підстави виникненнята припинення права природокористування
Головними підставами виникнення права природокористування є юридичні дії,'які повинні бути право-.мірними, що залежать від об'єкта природи, суб'єкта екологічного відношення, виду природокористування тощо. Правомірні дії як підстава виникнення і продовження права природокористування можна поділити на дві основні групи: юридичні вчинки й індивідуальні акти.
Юридичний вчинок як правомірна дія є підставою здійснення загальнодоступного природокористування.
Індивідуальні акти як підстава виникнення права природокористування являють собою складну юридичну сполуку, що означає:
• клопотання/заява особи про надання їй у користування або у власність природного об'єкта (його частини) для вилучення з нього корисних властивостей або якостей;
• видання рішення (постанови) компетентних державних органів;
• відведення на місцевості природного об'єкта;
• видача відповідного документа, який засвідчує право користування даним природним об'єктом.
Припинення права спеціального природокористування здійснюється в порядку, який передбачено законодавством. Загальною для всіх видів спеціального природокористування умовою припинення прав на використання природнимоб'єктом є:
• відпала необхідність в експлуатації природного ресурсу;
• закінчення строку користування;
• ліквідація організації природокористувача;
• вилучення природного ресурсу із використання зй рішенням компетентного державного органа з метою передачі його у використання іншому природокористувачу;
• порушення правил цільового використання природного ресурсу.