92. Червона книга України

Законодавство передбачає додаткові вимоги щодо охорони рідкісних та таких що зникають видів тваринного та рослинного світу. Зокрема особливим таким засобом охорони рідкісних видів тварин та рослин і таких, що перебувають під загрозою зникнення, є їх внесення до Чер­воної книги України (ст. 44). Порядок її ведення встановлюється ЗУ “Про Червону книгу України” від 7 лютого 2002 року.

Що являє собою Червона книга і що було передумовою її виникнення?

У ХХ ст. процес стрімкого зникнення живих організмів охопив всю планету. Людина почала усвідомлювати, що зникнення видів – це трагедія і загроза не лише для природи, але й для неї самої.

Спочатку проблему зникнення видів усвідомлювали лише вчені. Вони здійснювали спроби визначити види, які знаходяться під загрозою зникнення, і заходи, які необхідно вжити для їх збереження. Проте в першій половині ХХ ст. ці спроби були поодинокими.

У 1948 р. роботу із створення списків видів планети, існуванню яких загрожує небезпека, розпочав Міжнародний союз збереження природи і природних ресурсів (МСОП). При проведенні робіт очевидною стала необхідність додаткових даних щодо окремих зникаючих видів. Отримання таких даних вимагало чимало часу, досліджень. Тільки у 1966 році, в міру накопичення необхідної інформації, для широкого загалу вийшли перші томи Червоної книги.

Червона книга МСОП – це списки рідкісних та таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів у світі. У Червоній книзі містяться дані про кожен з таких видів (підвидів):

- назва, - особливості біології, - поширення, - місця перебування, - чисельність у природі та її зміни, - причини зникнення, - заходи охорони та - інша інформація.

Червона книга МСОП складається із сторінок різного кольору, куди заносяться види залежно від небезпеки, що загрожує тому чи іншому виду.

Червоні сторінки були відведені для живих організмів, чисельність яких скоротилась і які знаходяться під загрозою зникнення.

На жовті сторінки потрапили живі організми, чисельність яких скоротилась внаслідок використання людиною місць їх існування.

Білі сторінки були відведені для рідкісних тварин, які зустрічаються в природі в невеликій кількості.

На сірих сторінках містилась інформація про слабо вивчені види.

Одночасно з Червоною книгою був створений “Чорний список видів”, що зникли на планеті, починаючи з 1600 року. Згідно з цим списком тільки до 1969 року на Землі було знищено 63 види ссавців та 94 види птахів.

З того часу ведення Червоної книги не припиняється. Вона поповнюється новими даними, до неї заносяться нові види, змінюються категорії залежно від стану та ступеня загрози зникнення тощо. Червону книгу в рамках МСОП веде спеціально утворена Комісія з виживання видів.

У 2002 році МСОП опублікував оновлений список зникаючих видів тварин, в якому на сьогодні більше 11 тис. записів. Попередній був виданий у 2000 році. За цей проміжок часу два види – один вид комах та один вид гризунів – які ще донедавна вважались зниклими, знайдені. Проте більше ніж 400 видів потрапили на червоні сторінки.

За даними МСОП станом на 2002 рік під загрозою зникнення знаходилось 11167 видів – на 121 більше, ніж у 2000 році.

Після створення Червоної книги МСОП розпочались роботи із створення Червоних книг окремих держав. У 1978 році видана Червона книга СРСР, а у 1980 році видана Червона книга УРСР. В першу українську Червону книгу потрапили 85 видів (підвидів) тварин і 151 вид вищих рослин. Постановою ВРУ від 29 жовтня 1992 року було затверджено Положення про Червону книгу України, а 7 лютого 2002 року йому на зміну прийнято ЗУ “Про Червону книгу України”.

Червона кни­га є офіційним державним документом, що містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тварин і рослин та заходи щодо їх збереження та відтворення.

Об’єкти Червоної книги належать до природних ресурсів загальнодержавного значення і підлягають особливій охороні на території усієї держави. Дані об’єкти можуть перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Рідкісні та такі, що перебувають під загрозою зникнення види тваринного та рослинного світу підлягають обов’язковій держаній реєстрації та обліку.

До останнього видання (1994 р.) Червоної книги України занесено382 види тварин і 541 вид рослин і грибів. Багато з них внесені і до Червоної книги МСОП. Про кожен з цих видів у Червоній книзі подаються наступні відомості:

назва (українською та латинською мовами);

місце у системі класифікації тваринного світу та категорія;

наукове значення;

поширення та чисельність (у т. ч. за межами України) та причини їх зміни;

місця перебування (зростання),

загальна характеристика;

заходи з охорони;

вимоги щодо режиму збереження популяції;

відомості про розмноження або розведення в спеціально створених умовах;

джерела відповідної інформації тощо.

Щодо кожного виду тваринного світу, занесеного до Червоної книги України, складається картосхема поширення, а також виготовляються його фотографії (малюнки).

Відповідні відомості про зміст ЧКУ стан занесених до неї видів підлягають оприлюдненню, в т.ч. через ЗМІ, доведенню до відома п., у., о., навчальних закладів, наукових, виховних та ін. установ і організацій.

Не допускається оприлюднення відомостей про точне місце перебування (зростання) об’єктів ЧКУ та ін. відомостей про них, якщо це може призвести до погіршення умов охорони та відтворення цих об’єктів.

Залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тваринного світу, що заносяться до ЧКУ, їх поділяють на такі категорії:

зниклі – види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах;

зниклі в природі – види, які зниклі в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;

зникаючі – види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяції;

вразливі – види, які в найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

рідкісні – види, популяції яких невеликі і на даний час не належать до категорії зникаючих та вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;

неоцінені – види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до них;

недостатньо відомі – види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації.

Слід зазначити, що категорія “зниклі в природі” введена ЗУ “Про ЧКУ” і до його прийняття не виділялась.

Наявність на певній території видів, занесених до ЧКУ, є підставою для оголошення такої території об’єктом ПЗФ загальнодержавного значення.

На загальносвітовому рівні Міжнародним союзом охорони природи та природних ресурсів ведеться міжнароднийЧервоний список, а на європейському континенті – європейський Червоний список. Види, занесені до цих списків, які знаходяться в межах території України, можуть заноситись до ЧКУ.

Управління в галузі охорони та використання видів, занесених до ЧКУ

Управління в даній галузі здійснюють:

КМУ та РМ АРК;

Мінприроди України;

Державний департамент рибного господарства;

Державний департамент рибного господарства та їх територіальні органи;

місцеві державні адміністрації та ін. спеціально уповноважені органи.

КМУ забезпечує офіційне видання та розповсюдження ЧКУ не рідше одного разу на 10 років.

Ведення ЧКУ покладається на Мінприроди. Дане міністерство за поданням Національної комісії з питань ЧКУ приймає рішення про занесення видів до ЧКУ. Пропозиції про внесення видів до ЧКУ можуть вносити:

науково-дослідні установи,

державні і громадські організації,

окремі фахівці та вчені.

Ці пропозиції повинні містити:

наукове обґрунтування необхідності занесення виду до ЧКУ;

відомості про його поширення;

перелік заходів, необхідних для збереження та відтворення у природних чи штучно створених умовах.

Аналіз та узагальнення пропозицій щодо занесення видів до ЧКУ та про виключення з неї здійснюється Національною комісією з питань ЧКУ. На дану Комісію покладено наступні завдання:

здійснення наукового забезпечення ведення ЧКУ,

організація наукових досліджень;

розроблення заходів щодо збереження і охорони таких видів;

контроль за їх виконанням;

координація відповідної діяльності державних органів та громадських організацій.

Національна комісія з питань ЧКУ створюється КМУ. До її складу включаються

провідні вчені НАНУ, інших наукових установ,

фахівці спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади (Мінприроди, Держкомлісгоспу, Державного департаменту рибного господарства) інших державних органів та громадських організацій.

Охорона та використання об’єктів ЧКУ

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, а також громадяни несуть обов’язок щодо забезпечення охорони та відтворення об’єктів ЧКУ, тобто рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу.

Ст. 11 ЗУ “Про ЧКУ”визначає шляхи охорони об’єктів ЧКУ, серед яких

встановлення заборони або обмеження їх використання;

урахування вимог щодо їх охорони під час розроблення нормативно-правових актів;

проведення постійного спостереження (моніторингу) за станом їх популяцій;

урахування спеціальних вимог щодо охорони об’єктів ЧКУ під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної документації, проведення екологічної експертизи;

проведення освітньої та виховної роботи серед населення в цій сфері;

встановлення підвищеної юридичної відповідальності за знищення чи пошкодження об’єктів ЧКУ, заподіяння шкоди середовищу їх перебування (зростання).

Одним із шляхів охорони об’єктів ЧКУ є встановлення законодавством особливих вимог щодо використання видів тварин та рослин, віднесених до ЧКУ, тобто встановлення заборони використання або обмеження використання таких видів, залежно від того, хто і як здійснює таке використання.

Спеціальне використання об’єктів ЧКУ ( тобто, добування, збирання таких видів тварин і рослин, гнізд, яєць, плодів, насіння, частин або продуктів цих тварин і рослин) здійснюється у виняткових випадках тільки у

наукових та селекційних цілях, у т. ч. для розмноження, розселення і розведення у штучно створених умовах,

а також для відтворення популяцій за дозволом Мінприроди на підставі рішення Національної комісії з питань ЧКУ, прийнятих відповідно до їх повноважень.

Такий дозвіл видається тільки науковим організаціям та іншим установам, завдання яких щодо виконання робіт з видами, занесеними до ЧКУ, визнані відповідними державними науковими програмами. До отримання такого дозволу відповідний суб’єкт повинен сплатити компенсацію за таке використання до місцевих фондів охорони довкілля за місцем добування (збирання) видів тварин і рослин, занесених до ЧКУ (п. 2.4 Порядку справляння компенсації задобування (збирання) видів тварин і рослин, занесених до ЧКУ, затв. наказом Мінприроди від 14 червня 1999 року).

Слід зазначити, що окремим громадянам дозволи на добування (збирання) тварин і рослин, занесених до ЧКУ, не видаються.

Відповідно до ЗУ “Про тваринний світ”, дозвіл Мінприроди слід мати і для розведення в неволі чи напіввільних умовах видів тварин, які занесені до ЧКУ.

Дозвіл є іменним документом, тобто видається відповідній особі і передача дозволу іншим особам забороняється. Дозвіл дійсний тільки на строк і на території, вказаних в ньому. Використання тварин і рослин, занесених до ЧКУ, без реєстрації в органах Мінприроди та без документів, які засвідчують відповідальну за збирання (добування) особу, не дозволяється.