72. Особливості управління в галузі використання, відновлення та охорони лісів

Управління в галузі використання, відтворення та охорони лісів – це визначена лісовим законодавством виконавчо-розпорядча діяльність органів держави, самоврядних та громадських інститутів у цій галузі. При цьому слід розмежовувати управління з боку держави та внутрішньогосподарське управління з боку власників лісів та лісокористувачів.

Основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Державне управлінняподіляється на загальне та спеціальне.

Відповідно до ст. 26-27, 30-33 ЛКзагальне держане управління в галузі охорони. захисту, використання та відтворення лісів здійснюють ВРУ, КМУ, Уряд АР Крим, місцеві державні адміністрації, ін. органи відповідно до законодавства України. Надвідомче державне управління здійснює Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях (ст.29 ЛКУ).

Спеціально уповноваженим органом лісового господарства є Державний комітет лісового господарства України та його органи на місцях. Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп) є центральним органом виконавчої влади з питань лісового, мисливського господарства та полювання, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Основними функціями управління у галузі використання, відтворення, захисту та охорони лісів є:

лісовпорядкування (ст.45-48 ЛКУ);

ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру (ст.49-54 ЛКУ);

моніторинг лісів та лісова сертифікація (ст.55-56 ЛКУ);

організація відтворення лісів і лісорозведення (ст.79-82 н ЛКУ);

державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісів;

вирішення спорів щодо лісокористування тощо.

Ведення державного лісового кадастру та обліку лісів. Відповідно до ст. 49 ЛКУ з метою забезпечення ефективної організації охорони та захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними та кількісними змінами в лісовому фонді ведуться державний облік лісів і державний лісовий кадастр (далі – державний лісовий кадастр). Державний лісовий кадастр включає системні відомості про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, поділ усіх лісів за категоріями залежно від виконуваних ними функцій, грошову оцінку та інші дані, що характеризують кількісний та якісний стан лісів.

Тобто, державний лісовий кадастр включає:

облік якісного і кількісного стану лісового фонду України;

поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;

грошову оцінку лісів (у необхідних випадках);

Лісовпорядкування – це територіальна просторова організація лісів для їх раціонального використання і охорони. Лісовпорядкування – це система державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.

Лісовпорядкування є обов’язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об’єкта лісовпорядкування.

Контроль за використанням, відтворенням та охороною лісів полягає у забезпеченні додержання всіма державними та громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування лісами, правил ведення лісового господарства, відтворення лісів, їх обліку та охорони, а також інших правил і норм, передбачених лісовим законодавством.

За суб’єктним складом контроль за використанням, відтворенням та охороною лісів поділяють на - державний, - громадський та - виробничий.

Як визначено у ст. 94 ЛКУ державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється КМУ, Мінприроди, Держкомлісгосп та їх територіальними органами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом.

Громадський контроль за використанням, відтворенням та охороною лісів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища. Повноваження громадських інспекторів визначаються відповідним Положенням.

Виробничий контроль у галузі використанням, відтворенням та охороною лісів у межах своїх повноважень здійснюють власники лісів, постійні та тимчасові лісокористувачі.

Організація відновлення лісів і лісорозведення.

Правовими формами відтворення лісів є

А) відновлення лісів на землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища, рідколісся, насадження, що загинули тощо). Зруби і згарища підлягають залісенню протягом не більше двох років. Лісові культури, що загинули, відновлюються в наступному році. Терміни залісення можуть бути продовжені у зв’язку з необхідністю ліквідації наслідків стихії (вітровал, пожежа, посуха тощо) територіальними органами Держлісгоспу України.

Відновлення лісів забезпечується природним, штучним і комбінованим способом.

Б) лісорозведення проводиться на землях не вкритих лісовою рослинністю, насамперед, непридатних для використання в с/г, низькопродуктивних (яри, еродовані балки, крутосхили, піски, пустища тощо), на землях сільськогосподарського призначення, виділених для створення полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень. Землі, призначені для лісорозведення, відповідно до ЗКУ відносяться до земель лісогосподарського призначення.

Обсяги робіт з відтворення лісів і способи їх проведення визначаються на підставі матеріалів лісовпорядкування або спеціального обстеження з урахуванням фактичних змін у лісовому фонді України та залежно від стану земель, що підлягають залісенню.