1.4. Повне колективне управління

Повне колективне управління базується на виключних пра­вах і передбачає ведення переговорів про розмір виплачуваної винагороди й інші умови використання, надання дозволу на ви­користання, відслідковування використань, примушення до до­тримання прав і збір винагороди, а також її розподіл серед право-володільців.

1.5. Неповне колективне управління

Неповним колективним управління (оскільки дозвіл на вико­ристання видає не організація колективного управління) є управ­ління правом на одержання винагороди (у разі примусових ліцензій або коли передбачено право лише на одержання винаго­роди - наприклад, у разі виплати винагороди за домашній пере­запис).

1.6. Види організацій колективного управління

Вирішення питання про те, що краще: мати одну спільну орга­нізацію колективного управління або окремі організації, що спеціалізувалися б на різних правах і категоріях правоволодільців, залежить від політичних, економічних, правових умов і традицій, існуючих у тій чи іншій країні.

Перевага окремих організацій полягає в тому, що через них можна безпосередньо і повніше захистити особливі інтереси дея­ких категорій правоволодільців.

Перевага єдиної спільної організації полягає в тому, що через неї значно легше вирішувати проблеми, що виникають з появою нових видів використання, і ефективніше захищати спільні інте­ реси правоволодільців. . _itl

246

Якщо існують паралельні організації, з'являється необхідність їхньої співпраці, а іноді - для спільних дій - і особливих коаліцій. За існування однієї загальної організації необхідні гарантії того, що інтереси окремих категорій правоволодільців не постраждають.

У країні, як правило, має існувати тільки одна організація уп­равління однією й тією самою категорією прав. Існування двох і більше організацій в одній і тій самій галузі може зменшити або навіть взагалі ліквідувати всі вигоди колективного управління правами.

1.7. Форми організацій колективного управління

Вирішення питання про те, яка організація краща для колек­тивного управління авторським правом і суміжними правами -державна або громадська, залежить також від політичних, еконо­мічних і правових умов та традицій, існуючих у певній країні.

Як правило, перевагу віддають створенню громадських орга­нізацій. В умовах деяких країн (наприклад, тих, які перебувають на стадії становлення авторсько-правової інфраструктури) більш бажаними для захисту прав володільців можуть бути державні організації.

У разі створення державних організацій необхідні відповідні організаційні форми та гарантії, відповідно до яких правово-лодільці могли б не тільки визначати умови контролю за управл­інням своїми правами, а й фактично здійснювати останній.

S 2. МЕХАНІЗМ СТВОРЕННЯ,

ФУНКЦІЇ Й ОБОВ'ЯЗКИ ОРГАНІЗАЦІЙ

КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРАВАМИ

2.1. Механізм створення організацій колективного управління правами

Автори творів науки, літератури та мистецтва, виконавці, ви­робники фонограм і відеограм або інші володільці авторських і суміжних прав з метою практичного здійснення своїх майнових прав (публічного виконання, сповіщення в ефір і по кабелю, відтворення твору шляхом механічного, магнітного та іншого за­пису, репродукування тощо) мають право створювати організації, Що управляють їхніми майновими правами на колективній основі.

Допускають створення: окремих організацій, що спеціалізують­ся на різних правах і категоріях володільців прав; організацій, що управляють різними правами в інтересах однієї категорії во-

247

лодільців прав; організацій, що управляють одним видом прав в інтересах різних категорій володільців прав.

Організації управління майновими правами створюють безпо­середньо володільці авторських і суміжних прав. Вони мають форму громадських (некомерційних) організацій, які набувають права юридичної особи від дати їхньої реєстрації в загальному порядку, встановленому законодавством для реєстрації громадсь­ких (некомерційних) організацій.

Такі організації діють у межах повноважень, одержаних від володільців авторських і суміжних прав, на основі статуту, за­твердженого у встановленому порядку.