2.3. Право авторства

Право авторства - право визнаватися, вважатися автором тво­ру. Воно охороняє глибинний зв'язок між автором і плодом його діяльності.

Право авторства є основоположним у комплексі особистих немай-нових прав автора. У Бернській конвенції його сформульовано так:

«Незалежно від майнових прав автора і навіть після відступ-лення цих прав він має право вимагати визнання свого авторства на твір» (ст. 6^bis (I)¹.

До змісту права авторства входить право особи не тільки вва­жатися творцем твору, а й вимагати посилання на автора при ви­користанні останнього. Серед іншого право авторства передбачає право автора захищати себе, якщо він зазнає нападів.

Право авторства зберігається в особи незалежно від форми, призначення та цінності твору, а також від того, випущено твір у

світ чи ні.

Право авторства є правовим відображенням фактичної робо­ти автора над створенням твору¹. Воно свідчить не про те, що осо­ба має певний набір прав, а про те, що ця особа є творцем твору. Право авторства є специфічним правом, яке належить тільки твор­цеві твору.

Практичною реалізацією права авторства зазвичай є право ав­тора вимагати зазначення його імені при використанні твору. Без права авторства неможливо здійснити право на авторське ім'я.

Право авторства можна розглядати як потенційну можливість творця твору в будь-який момент визначити себе як автора твору. Таким чином особа одержує можливість визнання її в суспільстві як автора, від того часу, як вона заявить про свій зв'язок із твором.

Особа, яка порушила право авторства, як правило, одночасно порушує й інші права автора, у першу чергу право на використан­ня твору. Ось характерний приклад. У 1944 p. K. надіслала опо­відання до редакції журналу «Новьш мир», але це оповідання не було опубліковане. У 1977 р. К. випадково дізналася, що її опові­дання було надруковане в 1961 р. у збірнику оповідань одного покійного письменника. К. звернулася до суду з вимогою визна­ти її автором оповідання та виплатити гонорар за його викорис­тання. Суд, переконавшись за допомогою експертизи, що опові­дання не належало перу покійного письменника, виніс рішення про визнання К. автором і зобов'язав видавництво виплатити їй винагороду за публікацію².

2.4. Право на авторське ім'я

Автору належить право використовувати або дозволяти вико­ристовувати створений ним твір під своїм справжнім іменем, псев­донімом або без позначення імені, тобто анонімно.

¹ Бернская конвенция об охране литературньїх и художественньїх произ-ведений. Парижский акт от 24 июля 1971 г., измененньїй 2 октября 1979 г. -ВОИС. - Женева, 1990. - С. 14.

180

¹ Гаврилов 9. П. Советское авторское право. Основньїе положення. Тен- денции развития. - М., 1984. - С. 139.

² Таврилов З. П. Авторское право. Издательский договор. Авторский го­ норар. - М., 1988. - С. 23. * --..та

Право на ім'я надають з метою індивідуалізації осіб, які ство­рюють твори науки, літератури та мистецтва.

Автор реалізує право на ім'я у випадках використання його твору, коли вступає в договірні відносини з іншими особами й організаціями.

Автор має право вимагати зазначення свого імені кожного разу при виданні, публічному виконанні, трансляції по радіо, цитуванні та іншому використанні свого твору. Право на ім'я містить мож­ливість вимагати, щоб ім'я автора (псевдонім) не зазнавало спот­ворень при його згадуванні особами, які використовують твір.

За відсутності особливої вказівки з боку автора твір познача­ють прізвищем, ім'ям, по батькові автора або прізвищем та ініціа­лами. Наполягання автора на зміні позначень цілком законні, бо є виявом його права на псевдонім. Твір може бути використаний і без позначення імені автора, тобто зі збереженням анонімності, що можливе за згодою автора.

Спосіб позначення імені автора слід визначати в авторському договорі при його укладанні. Після цього ні автор, ні користувач не мають права в односторонньому порядку змінити спосіб по­значення імені автора.

Порядок проставляння імен співавторів визначає угода співав­торів, користувачі мають дотримуватися його як одного з виявів авторського права на ім'я.

Якщо твір використовують під псевдонімом або анонімно, осо­би, яким відоме справжнє ім'я автора, не мають права без згоди автора розкрити його особу.

Автор може в будь-який час розкрити свій псевдонім або анонім. Автор може мати кілька псевдонімів. Він може користуватися псевдонімом лише для деяких творів, а інші оприлюднювати під і своїм власним іменем.

Якщо автор використав свої твори під псевдонімом або без позначення власного імені, так само зазначені твори слід викорис­товувати після його смерті.

Питання про порушення права на ім'я розглядають у судовому порядку. Так, при виданні книжки «Катон, Варрон, Колумелла, Пліній про сільське господарство», що становила собою переклад і творів римських авторів, не були зазначені автори перекладу. Суд зобов'язав видавництво опублікувати прізвища авторів перекладу в газеті. У цьому разі йшлося про порушення права на авторське ім'я¹.

¹ Малеина М. Н. Защита личньїх неимущественньїх прав советских граж- '

дан. - М., 1991. - С. 101.

182

У разі використання імені відомого автора як псевдоніма мож­на говорити про порушення особистих прав цього автора.

Неопублікований за життя автора твір слід оприлюднювати під псевдонімом, якщо є суттєві підстави вважати, що автор хотів опублікувати цей твір під цим псевдонімом (наприклад, якщо тво­ри певного типу він завжди підписував певним псевдонімом). За відсутності спеціальної вказівки автора або суттєвих підстав твір слід опублікувати під справжнім іменем автора.

Окрема норма стосується підпису автора (автографа), з яким твір випущено у світ. З одного боку, підпис певною мірою пов'я­заний з особою автора, дає можливість ідентифікувати її (наприк­лад, за допомогою експертизи). З іншого боку, визначити особу автора за підписом не завжди легко. Тому автограф автора не мож­на прирівнювати до зазначення справжнього імені або псевдоніма

автора.

Ім'я автора при використанні твору зазначають завжди, неза­лежно від розташування використовуваного уривку у творі. ..

.. 2.5. Право на оприлюднення твору . та на його відкликання

Автору належить право оприлюднити або дозволити оприлюд­нити його твір у будь-якій формі, включаючи право на відкли­кання.

Під оприлюдненням твору закон розуміє здійснення за згодою автора дії, яка вперше робить твір доступним для загалу шляхом його опублікування, публічного показу або виконання, передачі в ефір або іншим способом.

Суть права на оприлюднення можна визначити як юридично забезпечену автору можливість публічного розголосу створеного

ним твору.

Оприлюднити твір - значить забезпечити доступ до твору будь-яких третіх осіб. Автор може вважати свій твір недостатньо готовим, незрілим для представлення на суд публіки і тому має право не давати згоди на його оприлюднення.

Автор реалізує своє право на оприлюднення твору при укла­данні договору про перше використання неоприлюдненого твору або при переданні роботодавцю службового твору. Одним зі спо­собів реалізації права на оприлюднення є депонування рукопису в інформаційному центрі.

Твір, який складається з окремих частин, може бути оприлюд­нений лише частково. Оприлюднення елементів змісту твору, тоб-

183

то теми, сюжету, анотації не є оприлюдненням самого твору. Так, публікацію автореферату дисертації не вважають випуском у світ самої дисертації, публікація анонсу кінофільму не є оприлюднен­ням кінофільму.

Твір вважають оприлюдненим, якщо дії щодо забезпечення доступу до твору широкого кола осіб здійснені за згодою автора (або самим автором і з його волі).

У праві на оприлюднення можна виділити два моменти: право на визначення остаточного вигляду, у якому буде опубліковано твір (надання йому об'єктивної форми), і право визначення способу, яким уперше буде відкрито доступ невизначеного кола осіб до твору.

Можливість автора визначити спосіб оприлюднення обмеже­на, коли йдеться про замовлений твір. У цьому разі автор може тільки встановити остаточну готовність твору, умови ж випуску у світ визначатиме відповідний договір.

Право на оприлюднення включає в себе право на відкликання, тобто право відмовитися від раніше прийнятого рішення про оприлюднення твору.

Право на відкликання може бути реалізоване в будь-який час, після того як автор дав згоду на оприлюднення свого твору (або оприлюднив свій твір).

Можливі дві ситуації. Перша має місце, коли автор дав згоду на оприлюднення свого твору, але він ще не був оприлюднений. У цьому разі автор повинен повідомити свого партнера за догово­ром, що він відмовляється від даної раніше згоди на оприлюднен­ня твору. При цьому жодної публічної заявки з боку автора не потрібно. Автор зобов'язаний відшкодувати збитки, якщо їх за­знав партнер, а також сплатити неустойку, передбачену договором. Друга ситуація можлива тоді, коли твір уже було оприлюдне­но (за згодою автора або ним самим). У цьому разі для відкликан­ня твору необхідне публічне оповіщення. Воно потрібне, щоб при­пинити бездоговірне використання твору, і в цьому разі автор має відшкодувати збитки своїм договірним партнерам.

Право відкликання не може бути застосоване автором, якщо його твір є службовим. Проте автор, який створив службовий твір, може вирішити не передавати його роботодавцеві. Якщо автор відшкодує роботодавцеві вартість затрачених при створенні тво­ру матеріалів, наданих йому коштів, не можна буде примусити його передати свій твір роботодавцеві.

Із судової практики відомий такий приклад. Англійському ху­дожнику Віслеру одна дама замовила свій портрет. Портрет вия-

184

вився напрочуд вдалим, і Віслер не захотів його віддавати, хоча ро­боту було замовлено та заздалегідь оплачено. Художник запевняв замовницю, що портрет не вдався і тому він залишив його у себе. Відбувся судовий процес, викликаний конфліктом, з одного боку, права власності (замовниця заплатила, портрет тепер мусить ста­ти її власністю), з іншого - права автора на оприлюднення.

Французький Касаційний суд щодо справи Віслера постано­вив, що ніхто не може змусити автора оприлюднити свій твір, якщо він цього не хоче, зобов'язавши художника повернути замовниці сплачені нею кошти¹.

2.6. Право на захист репутації автора

Автору належить особисте немайнове право перешкоджати будь-якому спотворенню, зміні його твору або іншому посяган­ню, здатному зашкодити його честі та репутації.

Зміст цього права полягає в тому, що при виданні, публічному виконанні або іншому використанні твору заборонено без згоди автора вносити будь-які зміни до самого твору, його назви і, крім того, до позначення імені автора. Заборонено без згоди автора додавати до твору при його виданні ілюстрації, передмови, після­мови, коментарі та будь-які пояснення.

Право на захист твору від спотворення виникає з моменту ство­рення твору.

Зміни, які вносять до твору, слід погоджувати з автором. При підготовці видання твору редактор не погоджує кожну зміну з автором, але остаточний варіант твору має бути ним схвалений. Так, в одній із конфліктних справ сценаристи, ознайомившись із режисерським сценарієм, виявили в ньому переробки, на які не могли погодитися. Кіностудія звернулася до авторів із прохан­ням не перешкоджати запуску режисерського сценарію у вироб­ництво. Автори погодилися на випуск фільму за умови заміни своїх прізвищ псевдонімами. Студія зобов'язалася зазначити в титрах фільму псевдоніми авторів і вибачилася перед ними².

Може виникнути ряд питань, пов'язаних із використанням класичних творів або за особливих обставин (наприклад, вико­ристання відомих картин у рекламній продукції), або для ство-

¹ Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: У 2-х книгах (за ред. А. С. Довгерта. - Книга 2: Виступи, статті європейських спеціалістів / Уклад. В. С. Дроб'язко. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001. - С. 57.

² Мусияка В. Л. Авторские договорьі. - К., 1968. - С. 74.

185

рення сучасних модифікацій. У зарубіжній практиці питання про те, чи було завдано шкоди честі та репутації автора при викорис­танні твору, віднесено до компетенції суду. Як приклад можна на­вести рішення Верховного суду Данії U 65/137. Одна з фірм грам­платівок записала музику романсу Ю. Свенсена «Венеціанська серенада», написаного в 1878-1880 роках, у ритмі сучасного танцю. Оригінальний текст романсу був замінений іншим (анг­лійською мовою), пісню виконав популярний співак. Суд оштра­фував винуватців і постановив знищити тираж грамплатівок¹.

Певне значення має для автора право контролювати окремі до­датки до твору (коментарі, передмови, ілюстрації тощо), бо ідея і форма їх вираження можуть пов'язуватися в уяві читачів з осо­бою автора твору. Прикладом може бути справа за позовом філо­софа XIX ст. Опоста Конта до книгопродавця Башльє. Конт за­перечував проти передмови до шостого тому Cours de philosophie positive, яка містила міркування Башльє негативного характеру, і вимагав знищення цієї передмови у всіх непроданих.примірни-ках. Суд задовольнив позов Конта².

Іншого разу Чарлі Чаплін як кінорежисер заперечував проти внесення без його відома доповнень до його фільму (музичного супроводу). Паризький суд визнав, що зазначена музика «певним чином впливає на почуття глядача та здатна глибоко змінити його враження, тому слід задовольнити вимогу автора»³.

Право на захист репутації автора є дієвим засобом охорони його інтересів. Воно може бути застосоване при будь-якому порушенні авторського права, у тому числі спрямованого проти власника но­сія твору.

S 3. МАЙНОВІ ПРАВА АВТОРІВ 3.1. Загальні положення

Автору твору належать виключні майнові права на викорис­тання його твору в будь-якій формі і будь-яким способом відпо­відно до закону.

¹ Виенке В. Авторское право. Регламентации, основн, будущее. - М, 1979 - С. 66, 78.

² Канторович АЯ. Авторское право на литературньїе, музьїкальньїе, ху- дожественнне и фотографические произведения. Систематический коммен- тарий к Закону 20 марта 1911 г. с историческим очерком и обьяснениями, основанньши на законодательньїх мотивах, литературннх источниках, ино- странньїх законодательствах и судебной практике. - Пг., 1916. - С. 45.

³Дюма Р. Литературная и художественная собственность. Авторское пра­во Франции. - М., 1993. - С. 210.

186

Крім випадків, зазначених законом, будь-які фізичні або юридичні особи можуть використовувати твір тільки за договором із право-володільцем або іншою уповноваженою особою, у тому числі у ви­падках, передбачених законом, за договором з організацією управ­ління майновими авторськими правами на колективній основі.

Право на використання твору - це можливість авторів самим вирішувати всі питання, пов'язані з наданням третім особам до­ступу до творів і з їх використанням.

Майнові права не залежать одне від одного. Автор має стільки прав на використання твору, скільки існує способів можливої ек­сплуатації останнього, до того ж не тільки на момент створення, а й допоки його охороняє авторське право.

Договори, що стосуються авторського права, слід тлумачити обмежувально, що означає неможливість зробити висновок на користь контрагента автора про те, що йому були надані ширші права, ніж ті, що чітко зазначені в договорі.

Автор може перешкоджати не тільки використанню твору, здійснюваному без його дозволу, а й використанню твору на те­риторії, прямо не передбаченій дозволом або по закінченні стро­ку його дії.

Права на використання не мають обмежень або винятків, крім тих, які встановлені законом.

Дозвіл на використання твору передбачає право автора на одер­жання винагороди.

Виключні права на використання твору означають, зокрема, право здійснювати, дозволяти або забороняти:

• відтворювати твір (право на відтворення);

• розповсюджувати оригінал або примірники твору будь- яким способом, у тому числі шляхом продажу (право на розпов­ сюдження);

• здавати у прокат оригінал або примірники твору (право на прокат);

• надавати оригінал або примірники твору в тимчасове корис­ тування (право на надання в тимчасове користування);

• імпортувати примірники твору з метою розповсюдження, у тому числі примірники, виготовлені з дозволу володільця ви­ ключних авторських прав (право на імпорт);

• публічно показувати твір (право на публічний показ);

• публічно виконувати твір (право на публічне виконання);

• сповіщувати твір для загального відома шляхом передачі за допомогою бездротових засобів або по дротах (кабелю) чи за до-

187

помогою інших аналогічних засобів (право на передачу в ефір і сповіщення кабельною мережею);

• доводити твір до загального відома (право на доведення до загального відома);

• повторно сповіщувати твір, якщо це сповіщення здійснює не первинна організація (право на ретрансляцію);

• перекладати твір (право на переклад);

• переробляти, аранжувати або іншим способом змінювати твір (право на переробку);

• інші дії, передбачені законом.

Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за вико­ристання твору встановлює авторський договір, а якщо збір ви­нагороди здійснюють організації управління майновими права­ми авторів на колективній основі, - у договорах, укладених таки­ми організаціями з користувачами.

Розмір авторської винагороди не може бути нижчим за міні­мальні ставки, затверджені Кабінетом Міністрів України.

Права автора на одержання винагороди є невідчужуваними та переходять тільки до спадкоємців автора на строк дії авторського права.