ВСТУП …………………………………………………………………………				3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………………				5
1.1	Поняття, економічна сутність та класифікація оборотних активів підприємства…………………………………………………………...		5
1.2	Джерела формування оборотних активів підприємства та їх характеристика ………………………………………………………		17
1.3	Показники ефективності використання оборотних активів підприємства …………………………………………………………..		22
РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе»……				29
2.1	Загальна характеристика фінансово-господарського стану ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе» та аналіз фінансового стану …		27
2.2	Склад, структура та джерела формування оборотних активів підприємства …………………………………………………………..		41
2.3	Оцінка та аналіз показників ефективності використання оборотних активів підприємства ..............................................................................		48
РОЗДІЛ 3 ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ………………………….….………				53
3.1		Правові та організаційні основи охорони праці…………….............	54
3.2		Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві…………	59
3.3		Профілактика травматизму та професійних захворювань на виробництві……………………………………………………………	62
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………				63
СПИСОК ВИКОРИСТАНОИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………......				67
ДОДАТКИ………………………………………………………………………				70

Зміст

ВСТУП

Основою економічного розвитку суб'єктів господарювання є прибуткове використання активів, зокрема, оборотних. За останні роки на більшості машинобудівних підприємствах спостерігається зменшення можливостей фінансування оборотних активів за рахунок власного капіталу і збільшення потреби у залучених фінансових ресурсах. Така тенденція господарювання сприяє зниженню стійкості економічного зростання, розвитку кризових явиш на підприємствах.

Однією з важливих проблем, з якою стикаються машинобудівні підприємства, є недостатня ефективність організації управління оборотними активами в умовах переходу до ринку. Якщо не приділяти уваги короткостроковим операціям, то довгострокові фінансові стратегії не мають успіху, а саме підприємство, ймовірно, буде приречене на виживання. Так, нестачу оборотних коштів, після рівня податків і низького платоспроможного попиту на продукцію, керівники підприємств відносять до найбільш важливого чинника, що стримує виробництво. Отже, формування та ефективне використання оборотних активів є одними з головних умов успішної діяльності підприємств.

В економічній літературі існує багато досліджень, присвячених дослідженню джерел формування та напрямків використання оборотних активів підприємства, які проводилися такими науковцями: А.Н. Азрилиян, С.Б. Барнгольц, А.M. Бірман, А.Н.Бородавкін, П.Г. Буніч, Ф.Ф. Бутинець, М.Н. Вітебський, Н.М. Грабова, К.Р. Гордієнко, В.П. Д’яченко, П.Н. Жевтяк, В.І. Ждан, А.Г. Загородній, П.М. Марич, С.М. Онисько., Н.В. Чебанова, М.М. Усоскін.

Метою роботи є дослідження та розвиток основних теоретичних і прикладних засад формування та використання оборотних активів підприємства.

Відповідно до поставленої мети сформульовано наступні завдання:

• визначити економічну сутність оборотних активів;

• проаналізувати підходи до класифікації оборотних активів підприємства, їх джерела формування;

• дослідити показники ефективності використання оборотних активів;

• надати загальну характеристику ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе»;

• провести дослідження фінансово-господарського та фінансового стану підприємства;

• охарактеризувати склад, структуру та джерела формування оборотних активів на підприємстві;

• проаналізувати ефективність використання оборотних активів ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе»;

• визначити правові та організаційні основи охорони праці на ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе»;

• проаналізувати санітарно-гігієнічні умови праці на підприємстві та рівень травматизму та професійних захворювань на виробництві.

Об’єктом дослідження є оборотні активи підприємства.

Предметом дослідження є організація процесу формування та використання оборотних активів ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе».

Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: спостереження, порівняння, вимірювання ,системного аналізу, причинно-наслідкового аналізу, порівняльного аналізу, прямого структурного аналізу.

Інформативною базою дослідження виступили праці вітчизняних та зарубіжних фахівців в галузі фінансового аналізу, матеріали спеціалізованої періодичної преси, мережа Інтернет, нормативно – правові матеріали та фінансова звітність ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе» за 2010-2012 рр.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття, економічна сутність та класифікація оборотних активів підприємства

В умовах ринкової економіки ефективна господарська діяльність підприємства можлива лише за наявності оборотних активів, які разом із робочою силою є найважливішим фактором виробництва [24].

Нестача чи надмірна кількість коштів призводить до розбалансування руху матеріальних і фінансових ресурсів, недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень на підприємствах. При ефективному використанні оборотних активів покращуються показники фінансового стану підприємства: ліквідність, фінансова стійкість, платоспроможність та рентабельність. Нераціональне використання виробничих засобів; часткова реалізація готової продукції; незбалансованість дебіторської заборгованості з кредиторською; невизначеність частки дебіторської заборгованості в оборотних активах (значна частка дебіторської заборгованості в оборотних активах призводить до ризику неповернення грошових коштів від дебіторів); незбалансованість грошових коштів на рахунках в банку чи в касі підприємства (велика сума грошових коштів може знецінитись під час інфляції, а незначна сума коштів свідчить про низьку ліквідність та платоспроможність підприємства) в кінцевому рахунку можуть призвести до зменшення прибутку [19].

Аналізуючи існуючі в економічній літературі трактування категорії «оборотні активи» (табл. 1.1), можна відмітити, що більшість авторів у характеристиці оборотних активів акцентують увагу на матеріально-речовій складовій активів підприємства, обслуговуванні поточного господарського процесу, споживанні протягом одного року або одного операційного періоду (виходячи з цього необхідно також підкреслити високий рівень ліквідності оборотних активів і, як наслідок, значний вплив на платоспроможність підприємства) [2, с. 65].

Різновид визначень сутності оборотних активів в сучасній економічній літературі

Визначення поняття	Автор визначення, літературне джерело
Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.	П (С) БО №2 [3]
До оборотних активів (фондів) підприємства відноситься та частина майна, яка використовується протягом одного виробничого циклу і повністю переносить свою вартість на вартість продукції, що виробляється, змінюючи свою натурально-речову форму.	Круш П. В., Клименко О. В., Подвігіна В. І., Гулевич В.О. [4, 189]
Оборотні активи – сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і цілком споживаних протягом одного операційного циклу.	Ковальчук І. В. [5, с.203]
Оборотні активи – сукупність грошових засобів, що авансуються для створення оборотних виробничих фондів і фондів обороту, які забезпечують постійний кругообіг коштів.	Фролова Л. В., Бакунов А. А., Шаруга Л. В. [6, с.74]
Оборотні активи - це сукупність матеріально-речовинних цінностей і грошових коштів, які беруть участь у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на виробничий продукт упродовж операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу (сировина, матеріали, готова продукція, грошові кошти тощо).	Петрович Й. М., Кіт А. Ф., Захарчін Г. М. [7, с.115]
Оборотні активи – група мобільних активів підприємства із періодом використання до одного року, що обслуговують його операційну діяльність і забезпечують його платоспроможність.	Кулішов В. В. [8, с.94]
Оборотні активи – сукупність коштів, які забезпечують безперервний їх кругообіг.	Володькіна М. В. [9, с.67]

Проведене дослідження дозволяє визначити оборотні активи як сукупність таких матеріальних та грошових цінностей, які обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємства, внаслідок високого рівня ліквідності забезпечують його платоспроможність, знаходяться у постійному кругообігу й у повному обсязі переносять свою вартість на виготовлену.

Треба відмітити, що економічна сутність оборотних активів визначається їх роллю в організації поточної діяльності підприємства: знаходячись в постійному русі вони здійснюють безперервний кругообіг форм вартості, в результаті якого відбувається постійне відновлення процесу виробництва.

Слід розрізняти поняття «оборотні активи» та «оборотні кошти». Оборотні активи містять, на відміну від оборотних коштів, елемент короткострокові інвестиції, вони споживаються і витрачаються у процесі виробництва, тобто переносять свою вартість на готову продукцію. Оборотні кошти, як найбільш ліквідні ресурси, «не витрачаються і не споживаються», тому що вони авансовані у виробництво.

Функціонування оборотних коштів та оборотних активів відбувається протягом тимчасового інтервалу, тривалістю періоду функціонування оборотних активів вважається один рік, або операційний цикл, оборотних коштів – один рік, або кругообіг. Кругообіг оборотних коштів – це сукупність операційного та комерційно-фінансового циклу, тобто тривалість періоду функціонування оборотних коштів є довшою на час комерційно-фінансового циклу. Тому, вартісна величина оборотних коштів не рівна величині оборотних активів [13].

Щодо співвідношення оборотних активів і оборотного капіталу, то вони є самостійними економічними категоріями, які перебувають у тісному зв’язку та взаємозалежності, а саме: початково оборотний капітал завжди виступає інвестицією, тобто джерелом утворення, що потребує розміщення. Оборотні активи відображають характер розміщення інвестованого капіталу у процес господарської діяльності підприємства. Оборотний капітал як джерело авансування формує оборотні активи, що пізніше повертають авансований капітал. Таким чином забезпечується кругообіг капіталу, який умовно припиняє своє існування як капітал із завершенням кожного операційного циклу, вичерпує свою функцію у виробництві, та постійно відтворюється шляхом продажу готової продукції та після інкасування дебіторської заборгованості. Оборотний капітал і оборотні активи відновлюють один одного, тим самим забезпечують безперервність господарчих процесів. Основне призначення оборотного капіталу є інвестування вартості в елементи оборотних активів з метою забезпечення поточної господарської діяльності; оборотні активи характеризують речовий склад активів підприємства для обслуговування поточного господарського процесу [17].

Отже, «оборотні активи», «оборотний капітал» і «оборотні кошти» є самостійними економічними категоріями з характерними властивостями і ототожнювати їх не можна.

Оборотні активи – це сукупність матеріальних та грошових цінностей, які обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємства, забезпечують його платоспроможність, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців.

Оборотні кошти – величина грошових коштів, авансованих в оборотні фонди та фонди обігу, які забезпечують планомірний і безперервний процес виробництва і реалізації продукції.

Оборотний капітал – це частина капіталу підприємства, яка належить власнику та спрямовується на забезпечення підприємства оборотними коштами.

Під впливом змін потреб управління оборотними активами, постійно розвивається їх класифікація. Вона еволюціонує шляхом введення нових критеріїв. Економічно обґрунтована класифікація оборотних активів є важливою передумовою успішної організації бухгалтерського і управлінського обліку, оскільки від цього залежить здатність своєчасно і чітко управляти оборотними активами, можливість оперативного аналізу і прогнозування, а в кінцевому підсумку – обґрунтованість управлінських рішень.

Необхідність класифікації оборотних активів зумовлена наступними проблемами: науковою розробкою питань аналізу оборотних активів; подальшим удосконаленням методики аналізу оборотних активів; покращенням підготовки та підвищенням кваліфікації аналітичних кадрів.

Класифікація оборотних активів наведена у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Класифікація оборотних активів

Класифікаційна ознака	Вид оборотних активів
За характером фінансових джерел формування	власні
	позикові (прирівняні до власних)
	залучені
За видами	запаси сировини, матеріалів та напівфабрикатів
	запаси готової продукції
	дебіторська заборгованість
	грошові активи
	інші види оборотних активів
В залежності від участі у кругообігу	авансовані в основні виробничі фонди
	авансовані у фонди обігу
За періодом функціонування	постійна частина
	змінна частина
З метою планування	нормовані
	ненормовані
За ліквідністю	повільно ліквідні
	швидколіквідні
	найбільш ліквідні
За оборотністю	з високою оборотністю
	з низькою оборотністю
Залежно від стандартів обліку і відбиття в балансі	оборотні кошти в запасах
	кошти
	розрахунки
	ін. активи
За формами функціонування	матеріальні
	фінансові
За рівнем дохідності	приносять прямий дохід
	обслуговують оборот підприємства
В залежності від інфляційної захищеності	захищені
	незахищені
За рівнем ринкової цінності	мінімальна
	середня
	потенційно висока
За ризиковістю	з найменшим ризиком
	з середнім ризиком вкладення
	зі значним ризиком

За видами оборотні активи поділяють на:

• запаси сировини, матеріалів та напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує об'єм вхідних потоків у формі запасів, що забез­печують виробничу діяльність підприємства;

• запаси готової продукції. Цей вид оборотних активів характеризує об'єм вхідних потоків у формі запасів продукції, що призначається для реалізації. Зазвичай, до цього виду оборотних активів додається незавершене виробництво з розрахунком коефіцієнта його завершеності за окремими видами. Але при значному обсязі незавершеного виробництва його виділяють в окремий вид оборотних активів;

• дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості підприємству за товари, роботи, послуги;

• грошові активи. До них відносять залишки грошових коштів в іноземній та національній валюті та короткострокові фінансові інвестиції;

• інші види оборотних активів (витрати майбутніх періодів) [27].

В залежності від участі оборотних активів у кругообігу, вони поділяються на: оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди (оборотні фонди у виробничих запасах, оборотні кошти у виробництві); оборотні кошти, авансовані у фонди обігу (готова продукція, кошти і кошти в розрахунках). Оборотні виробничі фонди та фонди обігу є самостійними, відмінними одна від одної економічними категоріями, їх одночасне існування обумовлено тим, що процес виробництва продукції є єдністю процесу виробництва та реалізації продукції.

За періодом функціонування оборотних активів виділяють:

• постійну частину оборотних активів. Це мінімум оборотних активів, який потрібен підприємству для здійснення операційної діяльності. Це та частина оборотних коштів, як не залежить від сезонних коливань та не пов'язана з формуванням запасів сезонного характеру;

• змінну частину оборотних активів. Це та частина оборотних активів, що пов'язана із сезонним збільшенням обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідність формування в окремі періоди запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання. Зазвичай, в складі змінної частини оборотних активів виділяють максимальну та середню їх частину [2].

З метою планування оборотних активів їх розподіляють на нормовані та ненормовані. Нормованими називають оборотні активи (засоби), запаси яких створюються в установлених мінімальних розмірах, необхідних для забезпечення нормальної безперервної роботи підприємств. До нормованих оборотних активів відноситься сировина, основні матеріали, куповані напівфабрикати, допоміжна матеріали, тара, паливо, запасні частини, МШП; незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складі. Ненормованими називають оборотні активи (засоби), розмір яких не встановлюється. До їх складу відноситься відвантажена готова продукція, кошти на рахунках у банках і в касі підприємства, кошти в розрахунках, дебіторська заборгованість [12].

У залежності від ліквідності, оборотні активи поділяють на ті, що повільно реалізуються; ті, що швидко реалізуються та найбільш ліквідні. До оборотних активів, що повільно реалізуються відносяться запаси сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, при цьому, запаси готової продукції є найбільш ліквідною їх частиною. Менш ліквідними є запаси сировини та матеріалів. До оборотних активів, що швидко реалізуються відноситься дебіторська заборгованість, оскільки вона швидко трансформується у грошові кошти. Найбільш ліквідною частиною оборотних активів є цінні папери - короткострокові фінансові вкладення в цінні папери інших підприємств, державні облігації та ін. І абсолютно ліквідними є грошові кошти в касі та на рахунках [25].

Однією з найважливіших характеристик оборотних активів є їх оборотність. Відповідно до цієї характеристики виділяють оборотні активи з високою оборотністю та активи з низькою оборотністю. До активів з високою оборотністю відносять запаси сировини і матеріалів, за якими не створюються страхові резерви; запаси готової продукції, що користується значним попитом; грошові кошти, які постійно перебувають у платіжному обороті.

До активів з низькою оборотністю відносять сезонні запаси сировини і матеріалів; запаси готової продукції зі зниженим попитом; довгострокову та короткострокову дебіторську заборгованість; усі форми поточних фінансових інвестицій строком більше шести місяців; неліквідні фінансові інструменти.

Залежно від стандартів обліку і відбиття в балансі підприємства виділяють оборотні кошти в запасах; кошти; розрахунки; інші активи. Залежно від матеріально-речовинного утримання оборотні активи поділяються на: предмети праці; готова продукція і товари; гроші і кошти в розрахунках [14].

За формами функціонування оборотні активи поділяють на матеріальні та фінансові. До матеріальних відносяться оборотні активи у формі запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва та готової продукції. До фінансових належать оборотні активи у формі грошових коштів, короткострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. Таку класифікацію оборотних активів зазвичай використовують при плануванні відповідних матеріальних або фінансових потоків на підприємстві.

Оборотні активи класифікуються за рівнем їх доходності на активи, що приносять прямий доход (поточні фінансові інвестиції, депозити), активи, що не приносять прямого доходу, але обслуговують оборот підприємства (запаси, грошові кошти), активи, що приносять збитки (запаси товарів, якість та кількість яких в процесі зберігання зменшується, безнадійна заборгованість).

В залежності від інфляційної захищеності оборотні активи поділяються на: активи, захищені від інфляційного знецінення (матеріальні оборотні активи, захищена дебіторська заборгованість, ефективні фінансові інвестиції, валютні кошти) та активи, не захищені від інфляції (грошові кошти в національній валюті, незахищена дебіторська заборгованість, неефективні фінансові інвестиції) [29].

За рівнем їх ринкової цінності виділяють три групи оборотних активів: мінімальна ринкова цінність; середня ринкова цінність; потенційно висока ринкова цінність. Виокремлення групи оборотних активів мінімальної ринкової цінності обумовлено тим фактом, що активи підприємства не можуть мати від'ємної вартості, всі вони можуть бути реалізованими за договірними цінами. Група оборотних активів середньої ринкової цінності об'єднує матеріальні ресурси, які можуть бути реалізованими без збитку для підприємства, це потребує певних витрат часу на пошуки потенційних покупців. Виокремлення третьої групи оборотних активів базується на тому, що в умовах інфляції ціна на ресурси підвищується в силу наявності стабільного попиту на них.

Однією з найактуальніших класифікаційних ознак в сучасних умовах господарювання є ризиковість оборотних активів. За ризиком вкладення виділяють такі групи оборотних активів: з найменшим ризиком вкладення (гроші, цінні папери); із середнім ризиком вкладення (товари відвантажені, дебіторська заборгованість, виробничі запаси, готова продукція); із значним ризиком вкладення (незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) [14].

Таким чином, у зв’язку з різною економічною сутністю понять «оборотні активи», «оборотні кошти», «оборотний капітал» слід відмовитися від ототожнення цих економічних категорій і визначитися з термінологію, в першу чергу, в економічних словниках.

З виходом українських підприємств у міжнародний економічний простір і для досягнення порозуміння різних суб’єктів господарської діяльності у межах країни та за її кордоном необхідні єдина термінологія та методика аналізу оборотних коштів.

Економічно обґрунтована класифікація оборотних активів є важливою передумовою успішної організації бухгалтерського і управлінського обліку, оскільки від цього залежить здатність своєчасно і чітко управляти оборотними активами, можливість оперативного аналізу і прогнозування, що в кінцевому підсумку впливає на обґрунтованість управлінських рішень.