1.2 Джерела формування оборотних активів підприємства та їх характеристика

Ефективність використання оборотних активів залежить від політики управління. Управління оборотними активами проводиться за двома плановими напрямками: формування необхідного рівня окремих видів оборотних активів, визначення їх суми в цілому, формування структури джерел їх формування та фінансування цих активів. Кожен з цих етапів на підприємстві передбачає обґрунтування прийнятих обсягів оборотних активів, кожної їхньої складової та найраціональнішої стратегії їх фінансування.

Серед джерел формування оборотних активів підприємств виділяють три групи: власні, залучені (або прирівняні до власних), позикові.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні активи за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів [28].

Структуру джерел формування оборотних активів підприємства наведено на рисунку 1.1.

Джерела формування оборотних активів підприємства

Власні

Залучені (прирівняні до власних)

Позикові

Капітал приватних інвесторів

Короткострокові кредити і позики небанківських фінансових інститутів

Сталі пасиви

Кошти державного та місцевих бюджетів на безоплатній основі

Товарний кредит

Безповоротна фінансова допомога недержавних фондів та інститутів

Кошти міністерств на умовах повернення

Кошти від продажу облігацій

Прибуток

Рисунок 1.1 Джерела формування оборотних активів підприємства

На діючих підприємствах оборотні активи можуть поповнюватись з наступних власних джерел: прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, збільшення акціонерного капіталу, прямі інвестиції засновників до статутного фонду, вільні кошти амортизаційного фонду, залишки фондів та резервів, утворених за рахунок прибутку.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу, підприємства, але йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних активів підприємства [7].

До сталих пасивів належать:

• мінімальна заборгованість по заробітній платі з нарахуваннями на заробітну плату;

• мінімальна заборгованість з резерву покриття майбутніх платежів - сума резерву на оплату відпусток робітників і службовців;

• заборгованість постачальникам за відвантажену продукцію, термін оплати якої не настав (кредиторська заборгованість);

• заборгованість бюджету за окремими видами податків, зборів та інших платежів. Також до сталих пасивів деякі науковці відносять аванси покупців чи замовників.

Розмір власних оборотних активів, закріплених за підприємством, не є постійною величиною. Їх сума під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах [5].

Серед негативних чинників збільшення потреби в оборотних активах виділяють також інфляцію та посилення податкового тиску на товаровиробників.

Формування та поповнення оборотних активів підприємствами в сучасних умовах доцільно проводити не лише за рахунок власних джерел, а й позикових.

Власний капітал характеризується такими позитивними особливостями [ 1, с. 208] :

• простотою залучення , оскільки рішення про його використання приймається власниками підприємства;

• більш високою здатністю генерувати прибуток, оскільки його використання не передбачає сплати позикового відсотку;

• забезпечення фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно і зниження ризику банкрутства.

Серед недоліків виділяють обмеженість обсягу залучення та більшу вартість порівняно з альтернативними позиковими джерелами фінансування.

Підприємство при використанні лише власних джерел поповнення активів обмежує темпи свого розвитку, оскільки за сприятливої кон'юнктури ринку не зможе забезпечити реалізацію суттєвого розширення операційної діяльності. Проте чим більша частка власних джерел у структурі активів, тим вища фінансова стійкість підприємства.

Позиковий капітал характеризується наступними позитивними особливостями [21]:

• достатньо широкі можливості залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави чи гарантії поручителя;

• забезпечення зростання фінансового потенціалу при необхідності суттєвого зростання темпів росту обсягів господарської діяльності;

• більш низька вартість, порівняно з власним капіталом;

• здатність генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

Серед недоліків використання позикового капіталу виділяють такі:

• наявність небезпечного ризику зниження фінансової стійкості та втрати платоспроможності;

• зниження норми прибутку, що зменшується на суму позичкового процента у всіх його формах;

• висока залежність від коливань кон'юнктури фінансового ринку;

• складність процедури залучення, оскільки надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб'єктів.

Підприємство, використовуючи позиковий капітал, збільшує ризик фінансової стійкості та загрози банкрутства, одночасно збільшує потенціал свого розвитку.

Відповідно за даних умов підприємствам економічно доцільно формувати та поповнювати оборотні активи також і з позикових джерел, зокрема короткострокових кредитів банків.

Кредити банку дають змогу організаційно пов'язувати всі джерела оборотних активів і впливають на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей [24].

Короткостроковий кредит надається терміном до одного року. Підприємствами також можуть використовуватись, крім банківських, позики від інших установ з оформленням векселя, що є найпростішою та найпоширенішою формою кредитних грошей.

Окремо серед джерел формування оборотних активів слід зазначити кредиторську заборгованість. Її науковці відносять до стійких пасивів. В той же час кредиторську заборгованість виділяють серед позикових джерел оборотних активів.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається в товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних активів, особливо від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість [7].

На вибір джерел формування та поповнення оборотних активів впливають багато чинників, які можна розділити на внутрішні та зовнішні.

Серед внутрішніх чинників виділяють :

• обсяг формування доходу та прибутку;

• розподіл і використання прибутку;

• фінансовий стан підприємства.

Серед зовнішніх чинників варто зазначити такі:

• рівень інфляції;

• відсотки за кредит;

• вартість окремих джерел;

• рівень податкових ставок;

• зміни законодавчої та нормативної бази діяльності;

• строки і обсяги залучення коштів.

Крім того, до чинників, що впливають на вибір джерел фінансування відносять можливості підприємства випуску акцій та облігацій.

В економічній літературі виділяються в основному чотири підходи до фінансування оборотних активів: ідеальний, агресивний, консервативний, компромісний [4].

Характеристика підходів до фінансування оборотних активів наведена в таблиці 1.

Таблиця1 - Характеристика підходів до фінансування оборотних активів

Сутність	Ступінь ризикованості	Вплив на обсяги оборотних активів	Практичне використання
Ідеальний
1.Довгострокові зобов’язання є джерелами покриття необоротних активів. 2.Оборотні активи дорівнюють поточним зобов’язанням. 3.Чисті оборотні активи дорівнюють нулю.	Найбільш ризикована з позиції ліквідності	Характеризується постійними обсягами запасів, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості	Майже не зустрічається
Агресивний
1.Довгострокові зобов’язання є джерелами покриття необоротних активів та постійної частини оборотних активів. 2.Чисті оборотні активи дорівнюють постійній частині оборотних активів.	Досить ризикована з позиції ліквідності та має високий ризик порушення безперервності виробництва	Характеризується створенням лише мінімально необхідних обсягів запасів, грошових коштів, проведенням жорсткої кредитної політики, а тому призводити до фінансових витрат через зниження обсягів реалізації	Зустрічається рідко
Консервативний
1.Довгострокові зобов’язання є джерелами покриття необоротних та оборотних активів. 2.Чисті оборотні активи дорівнюють оборотним активам.	Відсутній ризик втрати ліквідності та майже не має ризику порушення безперервності виробництва	Характеризується створенням значних резервів запасів, грошових коштів, проведенням ліберальної кредитної політики, а тому знижує ефективність використання оборотних активів	Носить штучний характер
Компромісний
1.Довгострокові зобов’язання є джерелами покриття необоротних активів, постійної частини оборотних активів та приблизно половини змінної частини оборотних активів. 2.Чисті оборотні активи дорівнюють сумі постійної частини оборотних активів та половині змінної частини оборотних активів.	Низький рівень втрати ліквідності та має низький ризик порушення безперервності виробництва	Характеризується тим, що в окремі періоди підприємство може мати надлишкові обсяги запасів, грошових коштів.	Зустрічається часто

Вибір того або іншого підходу ґрунтується на прийнятному співвідношенні рівня прибутковості і ризику вкладення. Ці підходи істотно відрізняються різними сумами оборотних активів, що використовуються для підтримки заданого обсягу виробництва, збуту, ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості. Виходячи із змісту зазначених підходів до формування оборотних активів найбільш реальним для підприємства є синтез усіх підходів.

Отже, підприємства здійснюють формування та поповнення оборотних активів із власних, залучених (прирівняних до власних), позикових джерел. Враховуючи чинники внутрішнього та зовнішнього середовища, а також зважуючи позитивні та негативні характеристики використання власного та позикового капіталу управлінцями приймаються рішення про вибір тих чи інших джерел фінансування оборотних активів. Значний вплив на виробничий процес, фінансові результати підприємства має раціональний вибір методу фінансування оборотних активів, тому дуже важливо для досягнення мети з мінімально необхідними оборотними активами застосовувати можливі та найбільш ефективні за даних умов джерела фінансування.