3.16. Інші права автора

* Автор має право на реалізацію дизайнерського, архітектурно­го, містобудівного та садово-паркового проекту. Тобто право ав­тора проекту на участь у його практичній реалізації. Метою вве­дення цього права є надання автору додаткової можливості попе­редження спотворення твору за його практичної реалізації.

Виключні права автора на переклад і переробку передбачають право дозволяти або забороняти здійснення будь-яких майнових прав щодо перекладеного або переробленого твору.

Якщо оригінал або примірники правомірно опублікованого твору введені в цивільний обіг шляхом їх першого продажу, то допускають їх подальше розповсюдження без згоди автора та без виплати авторської винагороди.

Право на здавання у прокат і право на надання в тимчасове користування оригіналу або примірників твору незалежні від пра­ва власності на оригінал або примірники.

Автор зберігає право на одержання винагороди за здавання у прокат примірників фонограми або аудіовізуального твору, незва­жаючи на передачу цього права

Розмір винагороди, порядок і умови її виплати встановлює компетентний орган.

Розмір і порядок обчислення авторської винагороди визначає авторський договір, а якщо збір винагороди здійснюють органі­зації управління майновими правами на колективній основі -договори, укладені цими організаціями з користувачами.

Розмір авторської винагороди за використання твору не може бути нижчим за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Право автора на одержання винагороди є невідчужуваним і переходить тільки до спадкоємців автора на строк дії авторського права.

198

S 4. ВІЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ТВОРІВ

4.1. Загальні положення

Авторське право, як і будь-яке монопольне право, слід тлума­чити як виключне. У той же час регулювання авторського права повинно гармонізувати інтереси суспільства, автора, окремих осіб. Визнання за автором певних прав неминуче супроводжується встановленням деяких обмежень.

Закони про авторське право передбачають можливість у пев­них випадках використовувати твір, що його охороняють, вільно і безоплатно або з виплатою винагороди володільцеві авторсько­го права. Це називають вільним використанням творів, що їх охо­роняють.

4.2. Використання з виплатою винагороди: ліцензії за законом

Система так званих ліцензій за законом має виключний характер. Вона становить собою компромісне рішення, прийнятне лише для випадків, коли необхідно забезпечити доступ до творів та їх належ­не розповсюдження. Вона є доцільною лише тоді, коли вже мало місце перше розповсюдження твору з дозволу автора, і лише для певних видів використання, таких як механічне відтворення недраматичних музичних творів та їх текстованих супроводів; здійснювані одночас­но і без змін передача в ефір і сповіщення кабельними мережами про­грам організацій мовлення, а також у разі масового і неконтрольова-ного використання (приватного копіювання).

Використання за ліцензією згідно із законом має вільний ха­рактер, проте обумовлене виплатою винагороди. Законодавці вва­жали за необхідне полегшити діяльність користувачів, не позбав-ляючи в той же час авторів або інших правоволодільців вигід, що випливають з використання творів.

Умови, під які підпадають ліцензії відповідно до закону, такі:

• ліцензії можуть надавати лише невиключне право;

• ліцензії не підлягають перевідступленню;

• ліцензії жодним чином не мають обмежувати немайнові права автора;

• ліцензії мають гарантувати право автора на справедливу ви­ нагороду шляхом визначення ставки такої винагороди або місти­ ти доручення відповідній або судовій інстанції встановлювати її, якщо сторони не дійдуть згоди;

• дія ліцензій є обмеженою. ........

199

4.3. Приватна копія. Особисте використання

Приватна копія становить собою відтворення в одному при­мірнику коротких фрагментів творів або окремих оприлюднених творів, які охороняє авторське право, для особистого використан­ня виготівником копії (у тих випадках, коли йдеться про дослід­ження, освіту або дозвілля).

Під особистим використанням, яке крім відтворення може включати переробку (переклад, аранжування тощо) твору, що його охороняють, мають на увазі, що використовувати одержа­ний таким чином твір дозволено лише його виготівникові, що ос­танній є фізичною особою і що скопійований примірник не потра­пить до інших осіб, тобто його не використовуватимуть колек­тивно і не розповсюджуватимуть ні з комерційною, ні з іншою метою.

Ст. 9 (2) Стокгольмського акта Бернської конвенції, підтверд­женого Паризьким актом, містить наступне положення щодо ви­знання можливості обмеження цього виду права на відтворення:

«За законодавством країн Союзу зберігається право дозволя­ти відтворення таких творів в особливих випадках за умови, що це відтворення не шкодить нормальній експлуатації твору і не зачіпає безпідставно законні інтереси автора»¹.

Ця норма відображає рівень техніки фотокопіювання, досяг­нутий у другій половині 60-х років. Проте у зв'язку з частішан­ням випадків відтворення в особистих цілях за допомогою реп-рографічної техніки (або аналогічних методів) і відтворення в домашніх умовах звукозаписів й аудіовізуальних творів стало важко розглядати їх як прояви «особливих випадків», передбаче­них ст. 9 (2) Бернської конвенції, за яких відтворення «не шко­дить нормальній експлуатації твору і не зачіпає безпідставно за­конні інтереси автора».

Сьогодні вважають, що застосування технічних пристроїв, які не належать до друкарського обладнання, для відтворення графі­чних, звукових або аудіовізуальних матеріалів, призначених ви­ключно для індивідуального використання особою, яка виготов­ляє копію, слід супроводжувати виплатою винагороди для ком­пенсації значних збитків, яких зазнають автори, виконавці, видавці та продюсери у зв'язку з паралельною експлуатацією пуб-

¹ Бернская конвенция об охране литературньїх и художественних про-изведений. Парижский акт от 24 июля 1971 г., измененньш 2 октября 1979 г. ~ ВОИС. - Женева, 1990. - С.17.

200

лікою творів, і що одержання та розподіл компенсації винагоро­ди за приватну копію, призначену для індивідуального викорис­тання, можна здійснювати лише за посередництва організацій управління майновими правами на колективній основі.

Ст. 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права» допускає відтворення без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди, виключно в особистих цілях або для кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднених творів за винятком:

• творів архітектури - будівель і споруд;

• комп'ютерних програм;

• репрографічно відтворених книжок, нотних текстів і оригі­ нальних творів образотворчого мистецтва.

Твори та виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники можна відтворювати в домашніх умовах виключно в особистих цілях або для кола сім'ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, але з виплатою їм винагороди.

Відповідно до ст. 42 цього Закону виплачують зазначену ви­нагороду у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробники і (або) імпортери облад­нання та матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна ви­ключно в особистих цілях у домашніх умовах здійснити відтво­рення творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, за ви­нятком:

• професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

• обладнання та матеріальних носіїв, які експортують за мит­ ну територію України;

• обладнання та матеріальних носіїв, які фізична особа вво­ зить на митну територію України в особистих цілях і без комер­ ційної мети.

Розміри відрахувань (відсотків), що їх мають сплачувати ви­робники та (або) імпортери обладнання і матеріальних носіїв, визначає Кабінет Міністрів України.

Імпортери перераховують кошти організації колективного управління майновими правами під час ввезення товару на мит­ну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання та матеріальних носіїв.

Зібрані кошти розподіляють між авторами і суб'єктами сумі­жних прав. Якщо угоди між організаціями колективного управлін-

201

ня не передбачають інше, то зібрані кошти розподіляють у таких пропорціях: авторам - 50 %, виконавцям - 25 % і виробникам фонограм (відеограм) - 25 %.

Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 2003 р. за № 992 «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у до­машніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах» визначає розмі­ри зазначених відрахувань: для виробників обладнання та матер­іальних носіїв - у відсотках від їхньої відпускної ціни, а для імпор­терів - у відсотках від їхньої вартості, зазначеної у зовнішньо­економічному договорі (контракті).

Розмір відрахувань для виробників та імпортерів магнітофонів та іншої звукозаписувальної апаратури з пристроями для звуко­відтворення або без них, апаратури для відеозапису, записуваль­них відеокамер, радіоприймальної апаратури, поєднаної із звуко­записувальним пристроєм, становить 3 %; аудіокасет і відеокасет без запису, дисків для систем лазерного зчитування - 5 %.

Зазначена постанова уряду доручила Міністерству освіти і науки розробити та затвердити порядок визначення уповнова­жених організацій, які здійснюватимуть збирання та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від зазначених відрахувань, та визначити такі уповноважені організації; разом із Державним комітетом з питань регулятор­ної політики та підприємництва і Державною податковою адмі­ністрацією розробити та затвердити порядок здійснення цих відрахувань. Державній митниці доручено визначити порядок та форму передачі Міністерству освіти і науки інформації про факти митного оформлення зазначених обладнання і матеріаль­них носіїв, у тому числі про обсяги імпортованих товарів та їх імпортерів.

Ефективність дії запропонованого механізму збору відраху­вань (відсотків), що їх мають сплачувати виробники та (або) імпортери обладнання та матеріальних носіїв, може бути підтвер­джена під час його практичної реалізації.

4.4. Відтворення примірників твору для навчання

Законодавство багатьох країн встановило більш або менш суттєві обмеження авторського права щодо деяких видів викори­стання творів для навчання. .: .-„ ■...,,., *,.,, .,;:;;.!«

202

Ілюстративні матеріали. У контексті обмежень авторського права під ілюстративними матеріалами для навчання розуміють використання творів, що виходить за межі простого цитування: або в повному обсязі, коли йдеться про невеликий твір, або як ілюстрації учбового процесу - за допомогою публікацій, радіо- та телепередач або ж у записах звуку чи зображення, починаючи від моменту, коли це сповіщення здійснюється з педагогічною метою. На ілюстративний матеріал поширюється той самий режим, що й на цитати. Необхідно зазначити джерело та ім'я автора, їх вико­ристання має відповідати «добрим звичаям» (тобто відтворення твору для ілюстрації повинно не заважати звичайному викорис­танню твору і не завдавати невиправданої шкоди законним інте­ресам автора) та переслідуваним дидактичним цілям.

Ст. 10 (2) Бернської конвенції розглядає використання творів для ілюстрації учбового процесу таким чином: «Законодавство країн Союзу та спеціальні угоди, які укладені або будуть укла­дені між ними, можуть дозволяти використання літературних або художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у вигляді видань, радіо- та телевізійних передач і за­писів звуку або зображення учбового характеру за умови, що це використання здійснюють з дотриманням добрих звичаїв»¹.

Конвенція встановлює (ст. 10 (3) обов'язок зазначати джере­ло та ім'я автора, якщо вони позначені у джерелі, також і щодо цитат.

Ст. 23 (1) Закону України «Про авторське право і суміжні пра­ва» допускає відтворення без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право, уривків з опублікованих письмових творів, а та­кож аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг відтворення відповідає поставленій меті.

Учбові заклади. Законодавство багатьох країн стверджує, що відтворення й одержані примірники мають бути призначені ви­ключно для реалізації педагогічних цілей в учбових закладах, які зробили ці копії, і це відтворення не має переслідувати комерцій­ну мету.

Ст. 23 (2) Закону України «Про авторське право і суміжні пра­ва» допускає репрографічне відтворення навчальними заклада-

¹ Бернская конвенция об охране литературньїх и художественньїх про-изведений. Парижский акт от 24 июля 1971 г., измененньш 2 октября 1979 г. -ВОИС. - Женева, 1980. С. 17-18.

203

ми для аудиторних занять без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право, опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстра­ціями або без них за умови, коли:

• обсяг відтворення відповідає зазначеній меті;

• відтворення твору є поодиноким випадком і не має система­ тичного характеру.

Бібліотеки й архівні служби. Законодавство деяких країн доз­воляє бібліотекам і архівним службам: відтворювати без дозволу автора твір, який знаходиться в їхньому зібранні, для власного використання (щоб зберегти певний примірник або, якщо необ­хідно, замінити його, коли він втрачений, пошкоджений або ним не можна користуватися); робити копії творів з інших бібліотек або архівних служб, щоб замінити у фонді постійого збереження примірник, який був утрачений, пошкоджений або яким .не мож­на користуватися, чи примірники для користувачів за умови, що відтворення здійснюють на некомерційній основі і виключно з дослідницькою метою.

Так, ст. 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права» допускає репрографічне відтворення без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або непрямо на одержання прибутку, якщо:

• відтвореним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових робіт (за ви­ нятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, а саме відтворення здійснюють за запитом фізичних осіб за умови, що: бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що цей примірник використовуватимуть з метою освіти, навчан­ ня приватного дослідження; відтворення твору є поодиноким ви­ падком і не має систематичного характеру;

• відтворення здійснюють для збереження або заміни загуб­ леного, пошкодженого та непридатного примірника з фонду біб­ ліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкоджено­ го або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, коли одержання цього примірника іншим шляхом не­ можливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випад­ ком і не має систематичного характеру.

204