1.11. Достовірність відкриття

Закон вимагає, щоб наукове положення, яке реєструють як відкриття, відповідало дійсності. Існування закономірності, власти-

421

вості або явища матеріального світу має бути не просто констатова­не автором, а й доведене ним теоретично або експериментально.

Без цього відкриття не існує, є лише гіпотеза (тобто передба­чення, зроблене для пояснення зв'язку явищ матеріального світу), яку законодавство не охороняє.

1.12. Споживча вартість наукових відкриттів

Споживча вартість наукових відкриттів, які є результатами творчої праці вчених, постає як можливість задовольнити нові нагальні потреби суспільства, забезпечити більш високу ефек­тивність виробництва завдяки зниженню його затрат, тобто обу­мовити економію праці.

У кожному окремому випадку дистанція причинного зв'язку між науковим відкриттям і його промисловим використанням різна і не завжди піддається передбаченню й адекватній оцінці.

Аби науковий результат став своєрідним товаром, необхідно оцінити його ефективність. Вичерпну оцінку наукового резуль­тату на підставі основних ознак ефективності (новизни, вірогід­ності, фундаментальності) передбачає лише система державної експертизи, що діє в рамках комплексного правового інституту охорони наукових відкриттів.

1.13. Положення, невідповідні вимогам, - які висувають до відкриття

До положень, невідповідних вимогам, які висувають до від­криття, відносять:

• поодинокі факти, окремі залежності, а також закономірності, властивості та явища, що не змінюють докорінно рівень пізнання;

• гіпотези, зокрема ймовірні уявлення про будову матерії, по­ ходження планет, корисні копалини, існування різноманітних силових полів тощо;

• вирішення математичних задач, встановлення абстрактних залежностей, доведення різних математичних теорем тощо;

• результати, що уточнюють уже відомі положення;

• виявлення комет, планет та інших просторових утворень;

• твердження, що суперечать науково обґрунтованим і експе­ риментально підтвердженим у світовій науці ознакам;

• результати науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що стосуються предмета можливих заявок на винаходи;

• виявлення і виведення нових видів рослин, тварин і мікро­ організмів; :. - , ) .

422

• виявлення нових морфологічних структур, зокрема в галузі біології, медицини, геології. .к.

1.14. Можливі принципи спеціальної правової охорони наукових відкриттів

Прихильники спеціальної правової охорони наукових відкрит­тів пропонують запровадження таких принципів їхньої правової

охорони:

• система реєстрації й охорони наукових відкриттів має бути

відкритою;

• організація підтримки наукового напряму, у якому здійсне­ не подане до реєстрації відкриття, через цілеспрямоване фінан­ сування з різних джерел (як державних, так і недержавних);

• комплектування органу, наділеного повноваженнями щодо реєстрації наукових відкриттів, з фахівців найвищої кваліфікації, котрим обов'язково належать зареєстровані наукові відкриття;

• термін, протягом якого наукове положення може бути заяв­ лене як наукове відкриття, має бути достатньо тривалим (не мен­ ше ЗО років). Скорочені терміни не співвідносяться з необхідні­ стю виявлення докорінних змін, внесених науковим положенням до рівня пізнання, всього обсягу причинно-наслідкових зв'язків, що супроводжують наукове відкриття;

• неприйнятність правила про обов'язкове експериментальне підтвердження наукового відкриття;

• створення Державного реєстру наукових відкриттів¹.

Поновлення оцінки й обліку наукових відкриттів шляхом дер­ жавної реєстрації стверджує як пріоритет окремої особи - автора наукового відкриття, так і пріоритет держави у світовій системі науково-технічного прогресу. . ,

S 2. СУБ'ЄКТИ ПРАВА НА ВІДКРИТТЯ 2.1. Специфіка відкриття

Відкриття як результат вирішення завдання пізнання від мо­менту його оприлюднення стає загальним надбанням, його може вільно використовувати кожен як при проведенні подальших нау­кових досліджень, так і при розробці на його основі конкретних технічних рішень.

¹ Денисова Р. Право на наукове відкриття як комплексний правовий інсти­тут. // Інтелектуальний капітал. - 2003. - № 3. - С 32-33.

423

Мова може йти лише про державне визнання заслуг вчених, завдяки творчим зусиллям яких зроблено відкриття, і забезпечен­ня інтересів тих наукових установ, у яких вони працюють.

2.2. Автори як суб'єкти права на відкриття

■ ч Суб'єктами права на відкриття є перш за все їхні автори, тобто особи, завдяки творчій праці яких створено відкриття. За україн­ським законодавством авторами відкриттів можуть бути лише фізичні особи незалежно від їхнього віку та стану дієздатності.

Українські громадяни визнаються авторами відкриттів у всіх випадках, навіть якщо відкриття зроблено ними за кордоном. Що стосується іноземних громадян - авторів відкриттів, то вони ко­ристуються передбаченими законом правами лише за умови, що відкриття зроблене ними у співавторстві з українським громадя­нином або при виконанні роботи на підприємстві, в організації або установі, які знаходяться на території України.

2.3. Спадкоємці як суб'єкти права v на відкриття т¹

"" И,"

Після смерті автора його права на відкриття переходять до його спадкоємців за законом або за заповітом. Спадкоємці стають по­ вноцінними володільцями всіх майнових прав, належних помер­ лому автору відкриття. Вони можуть захищати особисті немай- нові права авторів відкриттів. _;....

і_р 2.4. Співавтори як суб'єкти права

■_t.\ на відкриття

За співавторства відкриття здійснюється в результаті творчої діяльності кількох осіб. Співавторами визнають вчених, один із яких виявив невідоме раніше явище, а інший дав йому наукове обґрун­тування. Аналогічно вирішують питання, коли одні особи сфор­мулювали та теоретично довели предмет відкриття, а інші одер­жали експериментальне підтвердження достовірності відкриття.

2.5. Наукові установи як суб'єкти наукового відкриття

Якщо відкриття здійснено у зв'язку з виконанням службового завдання, всі авторські права на нього визнають за його конкрет­ним розробником.

З метою визнання заслуг наукових установ їм видають свідоц­тво, яке засвідчує, що відкриття зроблено в цій установі.

424

S 3. ОФОРМЛЕННЯ ПРАВА НА ВІДКРИТТЯ

В Україні оформлення права на наукове відкриття відповідно до ст. 458 ЦК на час написання цього навчального посібника не було ще запроваджено. Тому в цьому розділі висвітлено практи­ку СРСР з цього питання.

3.1. Складання та подання заявки

Відповідно до існуючої в СРСР практики заявку на видачу диплома на відкриття подавав до патентного відомства автор (співавтори) або його спадкоємці чи організація, якій це доручив автор.

Якщо відкриття мало службовий характер, заявку оформляли в місячний строк від дня внесення пропозиції про подання заяв­ки. Якщо заявку в зазначений строк не було подано, автор мав право оформити її сам, зазначивши в ній, що відкриття зроблене у зв'язку з виконанням службового завдання і що організація не оформила заявку у встановлений строк.

Відповідно до Вказівок щодо складання заявок на відкриття, затверджених Держкомвинаходів СРСР 3 грудня 1981 p., заявка стосувалася тільки одного відкриття і включала наступні доку­менти:

• заяву про видачу диплома на відкриття;

• матеріали, що ілюструють відкриття (фотознімки, графіки, схеми, креслення тощо), якщо вони необхідні;

• документи, які підтверджують пріоритет ймовірного відкрит­ тя, якщо його суть була відома до подання заявки.

До заявки мали додаватися довідка про творчу участь кожно­го зі співавторів у відкритті, анотація опису відкриття, а якщо його було здійснено у зв'язку з виконанням службового завдання -висновок вченої (науково-технічної) ради організації заявника і, за необхідності, висновок інших компетентних організацій про достовірність відкриття.

3.2. Попередня експертиза заявки

За заявками на видачу диплома на відкриття, що надходили до Патентного відомства, у тримісячний строк здійснювали по­ передню експертизу. Перевіряли дотримання заявником формаль­ них вимог, зокрема повноти заявки, правильності оформлення окремих документів тощо. Перевіряли також, чи належить заяв­ лене положення до можливих відкриттів або його можна визнати іншим об'єктом охорони, зокрема винаходом. ,-г г

425

На стадії попередньої експертизи встановлювали пріоритет відкриття.

Якщо заявка відповідала всім формальним вимогам і її пред­метом було ймовірне відкриття, її приймали до розгляду по суті, про що заявникові видавали спеціальну довідку.

У разі виявлення неповноти або помилок в оформленні заяв­ки заявникові надсилали пропозицію про надання додаткових матеріалів або виправлення помилок протягом двомісячного стро­ку від дня одержання пропозиції.

Якщо заявник не вносив протягом зазначеного строку виправ­лень до заявки або не надавав додаткових матеріалів, заявку вва­жали відкликаною.

Якщо заявка мала невиправлені дефекти або її предмет воче­видь не належав до відкриттів, що їх охороняють, виносили рішен­ня про відмову у прийнятті заявки до подальшого розгляду з об­ґрунтуванням причин відмови.

У разі незгоди із прийнятим за заявкою рішенням заявник міг у двомісячний строк від дня одержання рішення подати до Па­тентного відомства мотивоване заперечення. Означене відомство розглядало його протягом 2 місяців, а рішення цієї установи щодо заперечення було остаточним.