3.2. Види майнових прав на комерційну таємницю

Відповідно до ст. 506 (1) ЦК майновими правами на комер­ційну таємницю є:

• право на використання комерційної таємниці;

• виключне право дозволяти використання комерційної таєм­ ниці;

• виключне право перешкоджати неправомірному розголошен­ ню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

3.3. Володілець майнових прав на комерційну таємницю

Майнові права на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію як комерційну таємницю, якщо інше не встановлено договором.

Основні права володільців комерційної таємниці такі: ^Ліі

• суб'єкт права на комерційну таємницю може використову­ вати всі допустимі законом засоби для забезпечення секретності інформації; .• v

472

« правоволоділець має право вимагати від інших осіб утриму­ватися від незаконного володіння інформацією, що становить комерційну таємницю",

• володілець комерційної таємниці має право розпоряджатися належним йому об'єктом інтелектуальної власності (розголошувати перед публікою, продавати, перевідступати іншим способом).

3.4. Передання права на інформацію, що містить комерційну таємницю

Розпорядження відомостями, що становлять комерційну таєм­ницю, зокрема передання їх на договірній основі іншим особам, входить до складу правових можливостей правоволодільця. Він може в будь-який момент розкрити перед публікою ті відомості, які становлять комерційну таємницю, якщо це не порушує взятих ним зобов'язань перед контрагентами, а також продати або іншим способом перевідступити цю інформацію зацікавленій особі.

Предметом такого договору можуть бути результати проведен­ня маркетингових досліджень, технологій або інша технічна но­винка. Умовою перевідступлення інформації зазвичай є відмова самого правоволодільця від її подальшого використання, а також його зобов'язання не передавати цю інформацію іншим особам.

Суб'єкт права на комерційну таємницю може давати іншим осо­бам дозвіл на використання конфіденційної інформації у власній сфері. Тобто допускають видачу іншим особам ліцензій, які, у свою чергу, можуть мати виключний або невиключний характер.

Предметом таких ліцензій переважно є технологічні секрети, досвід управлінської, фінансової та виробничої діяльності тощо, які не є об'єктами патентної охорони, але становлять певну ко­мерційну цінність.

Право користування, володіння та розпорядження інформа­цією, що містить комерційну таємницю, можна передавати іншим фізичним і юридичним особам в обсязі та режимі, встановленому первинним володільцем. Для цього в договорі відображають відповідні умови і визначають можливі наслідки порушення вста­новлених зобов'язань.

У договорі має бути зазначено, чи перебуває інформація:

• у спільному володінні обох сторін договору;

• у володінні особи, якій вона належить первинно, а контр­ агент лише користується нею;

• чи передається вона в розпорядження на правах власності або володіння контрагенту.

473

При створенні або реорганізації господарського суб'єкта в ус­тановчих документах і Статуті мають бути застережені порядок і умови використання інформації, що містить комерційну таєм­ницю.

У договорах про іноземне інвестування діяльності українсь­ких підприємців можуть бути застережені права інвестора та ре­ципієнта на конфіденційну інформацію.

У процесі приватизації й акціонування об'єктів державної влас­ності має бути застережений режим конфіденційності інформації, що стосується колишнього підприємства, як інформації, яка пе­редається новому підприємцеві.

3.5. Збереження комерційної таємниці

при припиненні договору

При припиненні договору або цивільно-правових відносин із підприємством, на якому працівник був допущений до комерцій­ної таємниці, зобов'язання не розголошувати комерційну таєм­ницю зберігається протягом строку, передбаченого договором.

Протягом цього строку колишній працівник не має права ви­користовувати доступні йому відомості для одержання прибутку і (або) сприяння в цьому іншим особам.

У разі порушення зобов'язання про нерозголошення комер­ційної таємниці порушник за позовом володільця інформації відшкодовує йому збитки (у тому числі упущену вигоду).

3.6. Права роботодавця за відсутності "' "_г, трудового контракту із працівником

Якщо взаємовідносини між роботодавцем і працівником не оформлені трудовим контрактом, у якому окремо оговорено обо­в'язки останнього щодо збереження комерційної таємниці, права роботодавця набувають нечіткого характеру. Роботодавець у такій ситуації має можливість доводити існування ймовірного обов'яз­ку працівника зберігати комерційну таємницю, що випливає із самої природи трудових відносин, які породжують обов'язок до­тримання лояльності та збереження конфіденційності. , ^_v-(

%

3.7. Можливості та межі охорони комерційної ! таємниці за трудовим контрактом

Наявність укладеного трудового контракту між роботодавцем і працівником відкриває можливість ефективної охорони комер­ ційної таємниці. •

474

У ряді країн, наприклад США, більшість компаній, що воло­діють важливими секретами, вимагають від своїх працівників у момент вступу на роботу підписувати додатки до трудового кон­тракту, що спеціально регулюють зобов'язання нерозголошення комерційної таємниці. До таких контрактів включають дуже ши­роке її визначення, а також формулюють цілком чітке зобов'язан­ня працівника не розкривати відомі йому відомості як під час ро­боти в компанії, так і протягом певного періоду після виходу з неї. Це називається договором про нерозголошення.

До контракту можуть включатися умови, що забороняють на певний період часу працівникові після його звільнення наймати­ся до конкурента, це так звана угода про обмеження конкуруючої діяльності.

3.8. Припинення права на комерційну таємницю

Припинення права на комерційну таємницю може бути обу­мовлене двома обставинами:

• втратою фактичної монополії на відомості, які стають дос­ тупними іншим особам і, відповідно, втрачають свою комерційну

таємницю;

• віднесенням відповідних відомостей у встановленому зако­ ном порядку до відомостей, які не можуть становити комерційної

таємниці.

Будь-яка держава має право здійснювати контроль за діяльні­стю підприємців, слідкувати за своєчасністю та повнотою сплати податків, оцінювати вплив їхньої діяльності на довкілля тощо. Тому повсюдно закон, інші правові акти або судова практика визначають відомості, які не можуть становити комерційну таємницю. - ,<

S 4. ОХОРОНА ПРАВ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ

4.1. Правомірні способи одержання

комерційної таємниці .. -

Існуюють три важливі способи одержання комеційної таєм­ниці, на які не поширюються заборонні положення Угоди TRIPS: незалежне відкриття, зворотний технічний аналіз, добросовісне придбання. Усі три способи вважають чесними видами комерцій­ної практики.

Незалежне відкриття. У жодній країні світу комерційна тає­мниця не має охорони від незалежних відкриттів.

475

Запровадження подібної охорони підірвало б основи патент­ної системи, яка забезпечує захист прав патентоволодільця від незалежного відкриття в обмін на оприлюднення ним закритої інформації та передання її в суспільне користування по закінченні строку патентної охорони.

Володілець незапатентованого виробничого секрету ризикує втратити його в будь-який момент. Конкурент, який робить неза­лежний винахід, може його засекретити як комерційну таємницю, і в цьому разі виникають два володільці одного і того самого секрету.

Зворотний технічний аналіз. Зворотний технічний аналіз, або «зворотна інженерія», - це процес дослідження наявного в широ­кому продажу продукту з метою виявлення секретів його роботи і (або) того, як він виготовлений. Підприємство, яке має успіх у цьому, вільне у використанні результатів «зворотної інженерії» в конкурентній боротьбі з володільцем оригінального секрету ви­робництва. Це підприємство може у своєму виробництві викори­стати одержаний через «зворотну інженерію» секрет, але воно не може його запатентувати, оскільки ніхто з його працівників не є автором винаходу.

Добросовісне придбання. Добросовісність третьої особи, яка придбала відомості, що становлять комерційну таємницю, в осо­би, яка не мала права на їх передання, виключає застосування до такої особи будь-яких санкцій. Добросовісним придбавача відо­мостей визнають тоді, коли він не знав і не повинен був знати про те, що особа, від якої одержані відомості, не мала права на їх роз­повсюдження.

Зазначене питання вирішують із врахуванням конкретних об­ставин кожного випадку, у тому числі залежно від характеру са­мих відомостей, умов їх придбання тощо. Для визнання придба­вача недобросовісним недостатньо вияву ним простої необереж­ності, потрібен умисел або принаймні груба необережність.

Якщо недобросовісність придбавача відомостей, що становлять комерційну таємницю, не доведена у встановленому законом по­рядку, він має право вільно використовувати ці відомості у своїй господарській діяльності і не нестиме будь-яких зобов'язань пе­ред володільцем права на комерційну таємницю.

4.2. Неправомірні способи одержання комерційної таємниці

Угода TRIPS містить деякі вказівки на способи заволодіння інформацією, що становить комерційну таємницю, які вважають

476

недозволеними. Серед них і такі: «Фізичні та юридичні особи по­винні мати можливість перешкоджати тому, щоб інформація, яка законно знаходиться під їхнім контролем, розголошувалася, зби­ралась або використовувалась іншими особами без їхньої згоди у такий спосіб, який суперечить чесній комерційній практиці...» (ст. 39 (2)). При цьому суть виразу «у такий спосіб, який супере­чить чесній комерційній таємниці» розкривають так: це такі спо­соби, як «порушення контракту, порушення довіри та спонукан­ня до порушення, включаючи придбання інформації, що не підля­гає розкриттю третіми сторонами, які знали або не могли не знати, що з цим придбанням пов'язана така інформація»¹.

У всьому світі до таких способів відносять промисловий шпіо­наж, підкуп службовців володільця комерційної таємниці, про­никнення у приміщення, прослуховування засобів зв'язку, роз­паковування кореспонденції тощо.