Глава 8 Суміжні права

S 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СУМІЖНІ ПРАВА

1.1. Різновиди суміжних прав

Під суміжними мають на увазі права, пов'язані з авторським правом.

Існують три різновиди суміжних прав: права виконавців на їхнє виконання, права виробників фонограм або відеограм на їхні фо­нограми або відеограми та права організацій ефірного мовлення на їхні радіо- та телевізійні програми. Охорона суміжних прав передбачає захист прав тих, хто допомагає авторам творів довес­ти до відома широкої аудиторії свій творчий задум або іншим спо­собом розповсюдити твори.

Творчі працівники прагнуть до того, щоб їхні твори розпов­сюджували серед якнайширшого кола людей. Автори не в змозі самостійно досягти такого результату. Для цього необхідні посе-редники-професіонали, які подають твір у формі, найбільш при­стосованій для сприйняття максимально широким колом людей. П'єсу пишуть для того, щоб поставити її на сцені, пісню — щоб її виконав співак-професіонал або щоб її записали на компакт-диск, передали по радіо. Особи, які використовують літературні або художні твори для того, щоб зробити їх доступними широкій ауди­торії, також потребують захисту від незаконного використання їхнього внеску до процесу оприлюднення твору.

1.2. Необхідність охорони прав виконавців

Якщо твори драматургії, музики, пантоміми хочуть сповістити, їх ставлять на сцені, виконують, декламують за допомогою вико­навців. У таких випадках самі виконавці зацікавлені в тому, як ви­користовують їхню неповторну інтерпретацію відповідних творів.

З розвитком технічного прогресу все актуальнішою ставала проблема інтересів цієї категорії посередників між авторами й аудиторією. На початку XX ст. виконання акторів або читців-дек-ламаторів закінчувалося разом із театральною виставою, а робо­та музиканта-виконавця - із закінченням концерту. З винайден­ням фонографа, радіо, кінематографа, телебачення, відеомагніто-фонів і супутникового зв'язку ситуація різко змінилася.

223

Винайдення звукозапису та грамплатівки позначилося на про­фесії виконавців. Фонограма, радіо, телебачення та кінематограф дозволили фіксувати виконання на різних носіях. Те, що раніше було швидкоплинною інтерпретацією, локалізованою в певному місці перед обмеженою аудиторією, стало практично вічним тво­ром, який можна показувати багато разів практично необмеженій аудиторії (навіть за межами національних кордонів). Стали мож­ливими не тільки запис і збереження звуків, а й їхнє багаторазове тиражування. Завдяки відеозапису можна зберігати не тільки зву­ки, а й образи. Результати праці майстрів виконавського мистец­тва можна фіксувати на матеріальних носіях, зберігати, повторно використовувати, тиражувати.

Прогрес у сфері радіо- та телемовлення також позначився на способах використання творів. Літературні та художні твори більше не обмежують сприйняттям тих, хто бачив п'єсу, оперу або концерт. Звуки й образи стали доступними для багатолюдних аудиторій як у країні виконання, так і за її межами.

Технічні досягнення дозволили тиражувати результати праці виконавців і використовувати їх без присутності самих вико­навців, для чого не потрібно було вступати в договірні відносини з останніми, що викликало скорочення кількості виступів у жи­вому виконанні, технологічне безробіття виконавців-професіо-налів. Це спричинило необхідність захищати інтереси виконавців.

1.3. Необхідність охорони прав виробників фонограм, відеограм

^R Технічний прогрес у галузі виробництва фонограм, відеограм, компакт-дисків, CD-ROM'iB і тиражування подібної продукції зу­мовили необхідність у захисті інтересів виробників. Популярність фонограм, а також доступна ціна на досконалі записувальні при­строї призвели до розвитку піратства в цій сфері. Боротьба вико­навців за захист власних інтересів співпала зі спробами виробників фонограм не допустити протиправного тиражування своєї влас­ності та одержати винагороду за використання фонограм організа­ціями ефірного мовлення та іншими засобами масової інформації.

1.4. Необхідність охорони прав організацій мовлення

Організації ефірного мовлення вимагали захисту підготовле­них ними програм, включаючи охорону від їхньої ретрансляції іншими організаціями радіо- та телемовлення. ■-.■•_

224

1.5. Сфера дії суміжних прав в Україні ₅*

Сфера дії суміжних прав в Україні суттєво обмежена порівня-' но зі сферою дії прав авторів.

Суміжні права виконавця визнаються, якщо:

• виконавець є громадянином України;

• виконання вперше мало місце на території України;

• виконання записане на фонограму, яку охороняє закон;

• виконання, не записане на фонограму, включене до передачі мовлення, яку охороняє закон.

Права виробника фонограми або відеограми охороняють, якщо:

• виробник фонограми або відеограми є громадянином Украї­ ни або юридичною особою, що має офіційне місцезнаходження на території України;

• фонограма або відеограма вперше опублікована на території України.

За організаціями мовлення суміжні права визнають, коли вони мають офіційне місцезнаходження на території України та здійснюють трансляцію за допомогою передавачів, розташованих на території України.

Суміжні права іноземних фізичних і юридичних осіб визнають на території України відповідно до міжнародних договорів України.

1.6. Виникнення суміжних прав

Суміжні права виникають при створенні суміжного об'єкта автоматично, і для цього не потрібне виконання будь-яких дій або дотримання будь-яких формальностей. Не вимагають цього і для їхнього здійснення.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 37) надає можливість виробникові фонограми та виконавцеві для сповіщення про свої права проставляти на кожному примірнику фонограми і (або) на кожному футлярі, що містить її, спеціаль­ний знак охорони суміжних прав. Цей знак складається із трьох елементів:

• латинської літери «Р», вписаної в коло;

• імені (найменування) володільця виключних суміжних прав;

• року першого опублікування фонограми.

225

Проставлення цього знака полегшує правоволодільцеві дове­дення моменту придбання права в разі спору, а також того, що порушник знав про те, що він порушує чужі права.

8 4—172

_{t ;} 1.7. Строк дії суміжних прав ..^........

Майнові права виконавця діють протягом 50 років після пер­шого виконання.

Право визнаватися виконавцем, право на ім'я і захист виконан­ня від будь-якого спотворення або іншого посягання, здатного за­шкодити честі та гідності виконавця, охороняють безстроково.

Майнові права виконавця переходять у спадщину.

Не переходять у спадщину особисті немайнові права виконав­ця. Спадкоємці виконавця мають право захищати зазначені пра­ва. Ці правомочності спадкоємців виконавця не обмежені в часі.

Права виробника фонограми або відеограми діють протягом 50 років після першого опублікування фонограми чи відеограми або протягом 50 років після її першого запису, якщо фонограма або відеограма не була опублікована протягом цього строку.

Права організації мовлення діють протягом 50 років після здійснення такою організацією першої передачі в ефір або по ка­белю.

До спадкоємців (щодо юридичних осіб - до правонаступників) виконавця, виробника фонограми або відеограми, організації мов­лення переходить право дозволяти використання виконання, фо­нограми або відеограми, передачі мовлення, право на одержання винагороди в межах тієї частини строку, що залишилася.

Відлік строку починається з 1 січня року, що наступає за ро­ком, у якому мав місце юридичний факт виникнення строку.