3.4. Право на прокат

Одна з форм розповсюдження твору, прямо зазначена в законі, -це здавання твору у прокат. Це право належить автору незалежно від права власності на примірники, тобто придбання матеріально­го носія не дає володільцеві права здавати цей примірник у прокат.

¹ Таврилов 3. П. Советское авторское право. Общие положення. Тенден-ции развития. - М., 1984. - С.156.

190

Це положення дозволяє розвести право на прокат та право на роз­повсюдження. Здавання у прокат здійснюють після первинного введення примірника в обіг. Прокат - самостійний спосіб викори­стання твору, який розширює коло аудиторії, що сприймає твір.

Зазначене право може мати відношення тільки до надання ре­чових примірників творів. Якщо йдеться про розповсюдження твору в електронному варіанті, втрачається сенс його повернен­ня: твір залишається як у первинного володільця, так і в особи, яка одержала його у прокат. Отже, випадки існування електрон­них бібліотек в Інтернеті не можна розглядати як здавання твору у прокат.

На міжнародному рівні право на здавання у прокат було за­кріплене в Договорі ВОІВ про авторське право 1996 р. Договір обмежує зазначене право, поширюючи його лише на комп'ютерні програми, кінематографічні твори і твори, закріплені на фоно­грамах (ст. 7). Застосування цього права до кінематографічних творів можливе тільки якщо мало місце широкомасштабне копі­ювання твору, що порушило право на відтворення.

Автор має право на певну винагороду за здавання у прокат його твору навіть за повного відчуження цього права.

3.5. Право на надання в тимчасове користування

Автор має право надавати оригінал або примірники твору в тимчасове користування. У той же час публічні бібліотеки Украї­ни надають примірники творів читачам в тимчасове користуван­ня на безоплатній основі. Це право матиме значення тільки в разі створення державою спеціальної системи платежів на користь авторів за використання їхніх творів бібліотеками.

Таку систему, зокрема, встановлено в Данії. Так, Закон «Про публічні бібліотеки» 1946 р. передбачає виплату винагороди датсь­ким письменникам і перекладачам за використання їхніх книжок у публічних бібліотеках (і бібліотеках народних шкіл). Згідно з чинним Законом «Про бібліотеки» (Закон № 178 від 27 травня 1964 p., доповнений Законом № 314 від 26 червня 1975 р.) держа­ва виплачує датським письменникам, а в деяких випадках їхнім спадкоємцям, річну винагороду в розмірі 1,6 крони за кожний наявний у публічних і шкільних бібліотеках том. Для перекла­дачів встановлено загальну суму (за Законом від 1975 р. - 220 тис. крон, регульованих індексом цін), яку використовують для надання стипендій та іншої допомоги. За дотриманням цього по­рядку слідкує Спілка датських письменників.

191

Законодавство інших північних європейських країн також пе­редбачає порядок, що забезпечує письменникам та іншим авто­рам певну винагороду за користування їхніми творами в бібліо­теках. Згідно зі шведським законом враховують, крім того, часто­ту користування твором, покладену в основу визначення розміру винагороди¹.

Право на надання примірників твору в тимчасове користуван­ня передбачене Директивою Європейського Союзу 92/100 EEC від 19 листопада 1992 р.².