Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
пив_дробязко.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
13.11.2019
Размер:
4.33 Mб
Скачать

14.1. Вашингтонський договір про інтелектуальну

власність на інтегральні мікросхеми

(Вашингтонський договір)

Загальні положення. Вашингтонський договір прийнятий 26 травня 1989 p., відкритий для участі держав - членів ВОІВ, ООН і міжурядових організацій, що відповідають певним критеріям. Станом на 1 жовтня 2004 р. Договір ще не набрав чинності.

Зобов'язання договірних сторін. Відповідно до Договору кож­на договірна сторона зобов'язана забезпечити на своїй території охорону інтелектуальної власності на оригінали топологій інтег­ральних мікросхем, незалежно від факту включення інтегральних мікросхем у виріб.

Кожна договірна сторона повинна надавати фізичним і юри­дичним особам інших договірних сторін такий самий режим, який вона надає своїм громадянам (національний режим).

Договірні сторони повинні визнавати неправомірними при­наймні такі дії, якщо їх здійснюють без дозволу правоволодільця: відтворення топології і ввезення, продаж або інші види розповсюд­ження з комерційною метою топологій інтегральних мікросхем.

Спеціальні положення Вашингтонського договору. Деякі дії можна вільно здійснювати з приватною метою або виключно з метою оцінки, аналізу, дослідження чи навчання.

Передбачено можливість надання примусових ліцензій за умо­ви виплати справедливої винагороди і тільки після розгляду в судовому порядку, коли спроби одержати дозвіл у правоволо­дільця відповідно до усталеної практики не мають успіху і коли відповідний виконавчий або судовий орган, який видає примусо­ву ліцензію, визнав, що це необхідно для забезпечення життєво важливих національних інтересів. Також примусові ліцензії мо-

138

жуть бути видані з метою забезпечення свободи конкуренції і за­побігання зловживанням з боку правоволодільця.

Договірні сторони можуть забезпечувати охорону топологій за умови їх використання з комерційною метою або подання за­явки на їх реєстрацію чи реєстрації.

Договір містить положення щодо врегулювання спорів, вклю­чаючи консультації та інші засоби, спрямовані на мирне врегу­лювання спорів між договірними сторонами.

Вашингтонський договір і Угода TRIPS. Незважаючи на те, що Вашингтонський договір ще не набув чинності, за допомогою механізму відсилання його було включено до Угоди TRIPS у рам­ках Світової організації торгівлі (COT) (яка набула чинності) із врахуванням наступних змін: строк'охорони становить 10 (а не 8) років; виключне право правоволодільця поширюється також на вироби, що містять інтегральні мікросхеми, в яких використа­но топологію, яку охороняють, а обставини, за яких топології мож­на використовувати без згоди правоволодільця, більш обмежені. Тобто положення Угоди TRIPS гарантують вищий рівень охоро­ни, ніж передбачали від початку відповідно до Вашингтонського договору.

14.2. Стандарти Угоди TRIPS <-■■

щодо наявності, обсягу та використання прав

інтелектуальної власності на топології "^

інтегральних мікросхем (частина II, розділ 6)

Угода TRIPS включає майже всі суттєві положення, Вашинг­тонського договору про інтелектуальну власність на інтегральні мікросхеми. Вимоги Угоди TRIPS полягають у тому, що:

  • члени Угоди повинні надавати охорону топологіям інтеграль­ них мікросхем відповідно до статей 2-7 (за винятком ст. 6 (3), яка містить положення про примусові ліцензії), статей 12 і 16 (3) Вашингтонського договору (ст. 35);

  • Угода TRIPS передбачає мінімальний строк охорони трива­ лістю 10-15 років замість мінімального строку тривалістю 8 років, визначеного ст. 8 Вашингтонського договору (ст. 38);

  • Угода TRIPS містить заборону ще однієї дії, окрім тих, які зазначені у Вашингтонському договорі, а саме будь-якої дії, що стосується виробу, до складу якого входить інтегральна мікро­ схема, проте тільки постільки, поскільки вона продовжує місти­ ти незаконно відтворену топологію; , . .<. ,

139

• Угода TRIPS передбачає, що деякі дії, вчинені через незнан­ня, не становлять собою порушення (ст. 6 (4) Вашингтонського договору чітко допускає такі винятки), проте розумну винагоро­ду слід сплачувати за таке використання інтегральної мікросхе­ми (ст. 37(1).

V § 15. МІЖНАРОДНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

НЕТРАДИЦІЙНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ : v ДІЯЛЬНОСТІ: ПРАВОВА ОХОРОНА СОРТІВ РОСЛИН,

ПОРІД ТВАРИН (СЕЛЕКЦІЙНИХ ДОСЯГНЕНЬ) ••;

Міжнародна конвенція про охорону селекційних досягнень.

Конвенція прийнята в 1961 р. До неї вносили зміни в 1972, 1978 і 1991 роках. Існують дві редакції Конвенції: Акт 1978 р. (набув чинності в Україні 3 листопада 1995 року) і Акт 1991 р. Держа­ви - члени Конвенції утворюють Союз з охорони селекційних досягнень.

Метою Конвенції є сприяння розвитку співпраці і надання допомоги державам-учасницям у гармонізації законодавства у сфері охорони сортів рослин. Конвенція визначає концепцію охо­рони тих сортів рослин, що підлягають обов'язковому включен­ню до національного законодавства держав-учасниць.

Кожна держава-член може визнавати за селекціонером та його правонаступниками право на виведений ним новий сорт рослин шляхом видання охоронного документа або патенту. Застосуван­ня цієї Конвенції може бути обмежене тим або іншим сортом, який розмножується спеціальним способом або має певне кінцеве ви­користання.

Стосовно визнання й охорони прав селекціонерів фізичні та юридичні особи, місцепроживанням чи місцезнаходженням яких є будь-яка із держав-учасниць, користуються в інших державах-учасницях таким самим правовим режимом, яким користуються її власні громадяни (принцип національного режиму).

Акт 1978 р. Цей Акт є обов'язковим для всіх теперішніх дер­жав - членів Союзу, основою для існуючої системи охорони се­лекційних досягнень.

У ст. 6 Акта 1978 р. міститься вимога до держав - учасниць Союзу використати як технічну основу охорони селекційних до­ сягнень такі три критерії, як розрізнювальність, однаковість і стабільність, а також дві додаткові вимоги - комерційну новизну і назву виведеного сорту. . . ., . .,

140

Ст. 5 Акта 1978 р. визначає мінімальний обсяг прав, який дер­жави - члени Союзу повинні надавати селекціонерам. Вони мають виключне право виробництва матеріалу статевого або вегетатив­ного розмноження виведених ними сортів з метою комерційного збуту, виключне право виставлення на продаж і комерціалізації такого матеріалу та його різновидів.

Акт 1978 р. визначає мінімальні строки охорони селекційних досягнень - 18 років для винограду, плодових дерев, лісових і де­коративних дерев і не менше 15 років для всіх інших видів. Се­лекціонер зобов'язаний весь час підтримувати сорт, якщо він хоче зберегти його правову охорону. Передбачено право пріоритету заявки на сорт, який зберігається протягом 12 місяців від дати попередньо поданої заявки в одній із держав — членів Союзу.

Акт 1991 р. Цей Акт уточнив і конкретизував окремі положен­ня Конвенції в редакції 1978 р. Так, термін «сорт» поширено на всі культурні форми рослин, клони, лінії, штами та гібриди, при­датні для культивування і такі, що відповідають положенням Кон­венції щодо однаковості та стабільності.

Акт 1991 р. зобов'язує членів Союзу забезпечити попередню охорону сорту в період між поданням (публікацією) заявки та наступним наданням охорони селекціонерам; гарантувати су­б'єкту прав селекціонера щонайменше право на рівноцінну вина­городу щодо дій, які вимагають дозволу селекціонера після на­дання йому правової охорони.

Важливим є положення Акта 1991 p., за яким сорт, який є близькопохідним від сорту, що охороняється, не може бути вико­ристаний без дозволу селекціонера, який вивів охоронюваний сорт. Сорт вважається похідним від іншого сорту («вихідного сор­ту»), якщо він:

  • переважно виведений із вихідного сорту або із сорту, пере­ важно виведеного з вихідного сорту, при збереженні важливих характеристик, що походять з генотипу або комбінації генотипів вихідного сорту;

  • має виразні відмінності від вихідного сорту;

  • за винятком відмінностей, придбаних у процесі деривації, відповідає вихідному сорту щодо вираження найважливіших ха­ рактеристик, які походять з генотипу або комбінації генотипів вихідного сорту.

Відповідно до Акта 1991 р. будь-який сорт може бути викори­станий з метою виведення інших сортів і, за винятком сортів, що

141

підпадають під категорію близькопохідних, такі сорти можуть використовуватися вільно. Права селекціонера не поширюються на дії, що відносяться до буль-яких матеріалів охоронюваних сортів, які були продані або іншим чином комерціалізовані селек­ціонером або за дозволом селекціонера, за винятком випадків, коли такі дії пов'язані з:

  • подальшим розмноженням сорту;

  • експортом матеріалу сорту, що дозволяє його розмноження у країні, яка не охороняє роди або види рослин, крім випадку ек­ спорту матеріалу не для кінцевого використання.

Право селекціонера заборонити поширення сорту не підлягає вичерпанню.