143. Класифікація параметрів, які характеризують конкурентоспромож­ність продукції апк. Приклади.

Параметри конкурентоспроможності - це найчастіше кі­лькісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Усі параметри, що визначають рівень конкурентоспроможності продукції, можна розділити на три групи: нормативні, технічні, економічні. Нормативні параметри відповідають чинним у країні нормам, стандартам і законодавству. Технічні параметри конкурентоспроможності включають кілька їх груп: класифікаційні; функціональні; показники технологічності, надійності, довговічності; ергономічні; естетичні; екологічні; показники безпеки. Ергономічні параметри змальовують продукцію з точки зо­ру її відповідності властивостям людського організму при ви­конанні трудових операцій або споживанні (гігієнічні, антро­пометричні, фізіологічні властивості людини, що проявляють­ся у виробничих та життєвих процесах).

Естетичні параметри характеризують інформаційну вираз­ність (раціональність форми, цілісність композиції, доскона­лість виробничого виконання продукції та стабільність товар­ного вигляду).

Економічні параметри визначаються саме ціною споживання даної продукції, що включає ціну товару й витрати, пов'язані з його експлуатацією.Якщо розглядати конкурентоспроможність як здатність суб'єкта ринку конкурувати із подібними до себе задля досягнення власних цілей на основі певних конкурентних переваг над суперниками, то стає очевидним, що така здатність належить підприємствам АПК, які беруть участь у ринкових відносинах, виробляючи і реалізуючи товари з відповідними споживчими властивостями та ціновими параметрами. Конкурентоспроможність у суто науковому розумінні цього терміна має відношення лише до підприємства АПК як колективу працівників, який не лише має, а й реалізує свою здатність виробляти (закуповувати) продукти (товари) з певними конкурентними перевагами та продавати їх споживачам із вигодою для себе.

Отже, конкурентоспроможність — це характеристика товару, яка відображає його відмінність від товару-конкурента як за мірою відповідності конкретної потреби, так і за витратами на її задоволення. З цього випливає, що конкурентоспроможність формується сукупністю тих якісних і вартісних особливостей товару, які враховуються покупцями згідно з їхньою безпосередньою значущістю для задоволення потреб, а також витрат на придбання і споживання даного товару.(Приклад : Оцінка конкурентоспроможності молочної продукції розпочинається з вивчення ринку молока. Вивчається середовище конкурентів з числа великих і малих товаровиробників; аналізується попит покупців з урахуванням якісних, екологічних, та інших вимог до продукції; визначаються оціночні параметри. Велика робота має бути проведена при оцінці вимог до молокопродуктів. Це пов'язано з широким асортиментом, кількістю параметрів, кратністю замірів, лабораторних аналізів і т.д.)

144.Поняття Класифікація технічних параметрів визначення конкуренто­спро­мож­нос­ті продукції АПК. якості товару та її значення для маркетингової діяльності підприємств АПК. Конкурентоспроможність товару має ряд особливих властивостей: визначається тільки у порівнянні з товарами конкурентів; визначається тільки тими властивостями, які становлять помітну зацікавленість для споживачів;особлива увага приділяється зниженню ціни споживання;оцінка рівня конкурентоспроможності передбачає порівняння як однорідних,так і не однорідних товарів;як ринкова категорія має динамічний та змінний характер. Основною характеристикою технічних параметрів (показників якості) товару

є його корисність – це сукупність властивостей, що обумовлюють здатність задовольняти визначені потреби відповідно до призначення товару.

До технічних параметрів конкурентоспроможності належать:

параметри призначення;

ергономічні параметри;

естетичні параметри;

нормативні тощо.

Параметри призначення характеризують технічні властивості товару, що визначають основні сфери його застосування та функції, які він має

виконувати. Вони відбивають сутність корисного ефекту, що досягається завдяки застосуванню даного товару в конкретних умовах споживання.

Параметри призначення поділяють наступним чином:

а) класифікаційні – визначають належність товару до певного класу

продукції; вони використовуються для оцінки рівня конкурентоспроможності

лише на етапі вибору сфери застосування виробу й товарів-конкурентів, а

отже, є лише базою для подальшого аналізу.

Приклади розглянутих параметрів:

пасажиромісткість (для легкових автомобілів, автобусів, літаків);

вантажопідйомність (для вантажівок, вертольотів, літаків);

швидкість, потужність (для різних типів двигунів, електротехнічних ічних

пристроїв).

б) технічної ефективності – характеризують прогресивність технічних

рішень, використаних у процесі виготовлення товару. Дані параметри

застосовують безпосередньо при оцінюванні конкурентоспроможності.

До них, наприклад, зараховують:

продуктивність верстата;

обсяг інформації, що опрацьовується за одиницю часу.

в) конструктивні застосовують для характеристики основних

проектно-конструкторських рішень, використаних у процесі створення

товару, його складу й структури, розмірів, маси тощо.

Ергономічні параметри характеризують товар щодо його відповідності

властивостям людського організму у процесі виконання ним трудових

операцій та взаємодії з цим товаром. Вони класифікуються так:

гігієнічні;

антропометричні;

фізіологічні;

психофізіологічні;

психологічні.

Естетичні параметри характеризують:

інформаційну виразність;

раціональність форми;

цілісність композиції;

досконалість виробничого виконання продукції;

стабільність товарного вигляду.

Вони використовуються для моделювання зовнішнього сприйняття товару і мають відбивати саме ті його властивості, які є для споживача важливими.

Тому набір естетичних параметрів та їх ранжування за ступенем значущості можуть мінятися залежно від виду товару й групи покупців, для яких він призначений.

Нормативні (регламентовані) параметри призначені для оцінки відповідності товару стандартам і нормам законодавства, що регламентує рівень деяких параметрів товару, і встановлюють обов’язкові межі, нижче яких ці параметри не можуть перебувати. Якість продукції можна охарактеризувати як сукупність властивостей, що відображають здатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення. Якісні атрибути продукту мають економічне та естетичне значення для споживачів.

Параметри якості сільськогосподарської продукції передбачають врахування таких характеристик як фізичні властивості, внутрішні особливості, вміст поживних речовин, а також дотримання санітарних норм та правил безпеки. Фізичні атрибути (колір, наявність пошкоджень, розміри, спосіб оформлення та параметри пакувальних матеріалів) піддаються візуальній ідентифікації. Внутрішні атрибути (вміст поживних речовин, смакові якості, дієтичні параметри, наявності сторонніх домішок) - це складові компоненти, що мають важливе значення для споживача, і частково їхня оцінка вимагає застосування фізичних або хімічних аналізів.

В показниках якості продовольства відображено комплекс важливих ознак і властивостей. При оцінці якості сільськогосподарської продукції враховуються об'єктивні та суб'єктивні критерії якості. Об'єктивні характеристики можна оцінити за допомогою лабораторного аналізу, що передбачає визначення вмісту поживних речовин, сторонніх домішок тощо. Суб'єктивні якості залежать від рівня задоволення потреб споживачів, серед яких - свіжість, зовнішній вигляд, привабливість продукту та інші характеристики. У цьому зв'язку перспективним напрямом є практика використання власних товарних знаків та марок підприємствами аграрної сфери з використанням власних стандартів якості, що може сприяти забезпеченню конкурентних позицій вітчизняних суб'єктів підприємництва

Поліпшення якості продовольства відіграє важливу роль в умовах глобалізації світового господарства та продовження переговорних процесів щодо вступу України до Світової організації торгівлі. Поглиблення інтеграційних процесів вимагає вдосконалення механізму управління якістю продукції в агропромисловому комплексі. Контроль за якістю в традиційних аграрних системах в основному поширюється на перевірку та сортування продукції після отримання врожаю і в процесі доведення її до кінцевого покупця. Ефективному механізму управління якістю притаманні динамізм та первинність інтересів споживачів. Недосконалість системи стандартизації продукції агропромислового комплексу призводить до непродуктивних втрат і заважає економічному росту.

145.Основні заходи щодо підвищення ко­н­ку­ренто­спро­мож­­нос­ті товару на прикладі продукції підприємств АПК. З урахуванням існуючих проблем, а також позитивного зарубіжного досвіду, видається доцільною реалізація заходів у контексті підвищення рівня

конкурентоспроможності вітчизняної продукції АПК на європейському ринку за наведеними нижче основними напрямами.

1. Збільшення експортного потенціалу вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції через наступні: покращання репутації України на міжнародному ринку продовольства як країни-виробника екологічно чистих і безпечних продуктів. Для цього слід розробити та реалізувати державну програму просування українських агропромислових товарів, сільськогосподарської продукції і продовольства на зовнішні ринки; створення Державної агенції міжнародного маркетингу аграрної продукції при Міністерстві АПК, у функції якої входило би стратегічне та поточне дослідження кон'юнктури зовнішніх ринків, організація міжнародного маркетингу; пошук зарубіжних партнерів для співробітництва; заборону адміністративного втручання у регулювання зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією, натомість збільшення державних стратегічних запасів, а відтак послаблення цінових коливань та унеможливлення спекуляцій на внутрішньому ринку; створення дієвого механізму надання фінансової підтримки підприємствам через механізм здешевлення короткоі довгострокових кредитів для модернізації та реконструкції виробництва.

2. Налагодження сучасної інфраструктури аграрного ринку за допомогою: створення інфраструктури для консалтингу, навчання та підвищення кваліфікації фермерів і сільськогосподарських спеціалістів; удосконалення "твердої" інфраструктури (будівництво шляхів, налагодження системи водопостачання, меліоративних споруд, підвищення рівня інформатизації

сільськогосподарських підприємств тощо).

3. Посилення кооперації господарств населення виробників сільськогосподарської продукції шляхом: проведення інформаційної політики,

спрямованої на популяризацію кооперативної форми господарювання серед господарств населення, висвітлення ключових переваг суб'єктів господарської діяльності у випадку створення кооперативу; розробки та затвердження Указом Президента Програми заходів щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах.

4. Налагодження співпраці між виробниками сільськогосподарської продукції та дослідними установами через: фінансування з державного

бюджету наукових досліджень, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для виробничої і соціальної сфери села, інформаційноконсультаційного обслуговування; стимулювання розвитку територіально-виробничих та агротехнічних комплексів виробництва, переробки та реалізації

сільськогосподарської продукції, що дозволить акумулювати обмежені фінансові активи і спрямувати їх на розробку та впровадження нових технологій у сфері сільського господарства.

5. Використання позитивного досвіду країн ЄС у регулюванні ринку аграрної продукції у напрямі зміцнення конкурентоспроможності АПК, що

серед іншого включатиме прийняття поданого на розгляд Кабінету Міністрів України проекту постанови "Про порядок державної реєстрації

генномодифікованих організмів".

Висновки. Як свідчить досвід європейських країн, застосування

запропонованих заходів як на локальному, так і на регіональному та

загальнодержавному рівнях має підвищити рівень конкурентоспроможності

продукції АПК та забезпечити їй належне місце у ієрархії споживчих продуктів

на європейському продовольчому ринку. Це безперечно підвищить рейтинг українського АПК та України в цілому серед провідних європейських країн.