135.Специфіка товару у маркетингу. Приклади товарів агропромислової сфери.

З погляду маркетингу товар (фізична одиниця або процес) — це сукупність матеріальних і нематеріальних характеристик, які пропонуються для задоволення потреб і забезпечують очікувані вигоди як для споживачів, так і для товаровиробників. Для товаровиробників вигода від товару полягає в отриманні доходів та прибутку, або в досягненні інших ринкових цілей у тому разі, зрозуміло, коли товар буде проданий. Для споживачів товар — це сукупність властивостей, яка здатна задовольняти їхні потреби, розв’язувати певні конкретні проб­леми.

Отже, маркетинг розглядає товар передовсім як мультиатрибутивну річ (набір характеристик, властивостей, параметрів, тощо). Найпростіший підхід до розуміння концепції товару вбачає в ньому тільки набір фізичних параметрів. Однак Т. Левіт, наприклад, уважає, що товар, котрий розглядається як набір фізичних параметрів, навряд чи забезпечить очікувану користь. З огляду на це найпоширеніша маркетингова концепція товару враховує очікування споживачів щодо різних його властивостей: фізичних, інформаційних, додаткових (умови поставки, сервіс тощо).

За Т. Левітом, існує також розширена концепція товару, яка включає заходи, котрі допоможуть товару перевершити очікування споживачів, а отже, забезпечити для них додаткову цінність. Усе це створює потенціал товару або все те, що може привабити споживача чи допомогти підприємству втримати його як свого клієнта.

136.Значення виділення рівнів товару у маркетингу на прикладі одного із продукту апк.

Згідно з концепцією Ф. Котлера товар розглядається як п’яти­рівнева система. Кожен рівень підвищує споживчу цінність товару. Усі разом вони створюють ієрархію споживчої цінності

Перший рівень становить основу будь-якого товару, бо є тією ключовою цінністю, тобто основною послугою чи перевагою, яку купує споживач. Наприклад, покупець автомобіля, як правило, заінтересований у тому, щоб отримати засіб пересування (бажано престижний), а не просто впорядковану сукупність металевих, пластмасових та інших деталей.

Другий рівень — це основний товар, тобто набір тих чи інших його функціональних характеристик.

Третій рівень — очікуваний товар (набір характерних ознак, котрі споживач очікує отримати, і умов, за яких він погоджується придбати товар).

Четвертий рівень — поліпшений товар (що перевершує за ознаками реальні очікування споживачів).

П’ятий рівень — потенційний товар (наявні можливості поліпшення товару в майбутньому).

(З конспекту)

Рівні товарів – рівні захисту товарів від конуцренції

1- Базовий – товар за задумом (базова вигода)

2- Товар в реальному втіленні (упаковка..)

3- Товар з підкріпленням (збут, комунікації, акції, сервіс)

4 –імідж або бренд

137.Маркетингові заходи підприємства апк в залежності від типу товару, що їм виробляється, класифікованого відповідно до споживчих звичок.

За споживчими звичками. Величезне розмаїття товару відповідно до споживчих звичок (товарів широкого вжитку) можна згрупувати за такими ознаками:

1. Товари щоденного попиту ті, які купують часто, без роздумів, без порівнянь з іншими (мило, газети, хліб), з мінімальними затратами. При цьому виділяють товари: постійного попиту – їх купують регулярно; імпульсної купівлі – купуються без попереднього планування та пошуку (журнали); для надзвичайних випадків (ліки).

2. Товари попереднього вибору – ті, що планують купити, а при купівлі порівнюють, оцінюють.

3. Товари особливого попиту (престижні товари) – супертовари (з унікальними харак­теристиками), за які покупець готовий додатково заплатити.

4. Товари пасивного попиту – про які покупець або не знає, або знає, та про покупку не задумується (страхування життя, енциклопедії). Вони потребують ретельної реклами.

Подібну класифікацію товарів подає Копеланд (1923 р.). Згідно з нею утворюються чотири категорії товарів:

1. Зручні товари. Зручними товарами є товари повсякденного попиту, при яких перевага окремих продуктів/ марок майже відсутня і тому зусилля покупців під час купівлі мінімальні (наприклад, час, дорога, пізнавальні витрати). Прикладами цього є анонімні масові продукти в сектор продуктів харчування.

2. Товари, що мають перевагу. Такими товарами є також товари повсякденного попиту, за які споживач сприймає чітку різницю. Тому існує ризик купити не той продукт. Прикладами цього є класичні фірмові товари сфери продуктів харчування, туалетних атрибутів і пральних засобів.

3. Дорогі товари. Такі товари купуються відносно рідко. Як видно вже з назви при цьому необхідно докласти деяких зусиль, оскільки (фінансовий, естетичний, соціальний і т. ін.) ризик хибного рішення відносно високий. Через те, що купівлі відбуваються рідко, формування звикання (наприклад, вірність марці) відбувається важко. Прикладом цього є автомобілі, побутові прилади, верхній одяг.

4. Штучний товар. При рішенні про покупку штучних товарів ризик і зусилля найбільші. Ідеться про продукти, дуже важливі для покупця, які купуються рідко. Прикладами є вина найвищого ґатунку або твори мистецтва. Продукти цієї категорії займають відому поодиноку позицію і мають мало прямих конкурентів.