Глава 38 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття

Стаття 457. Поняття наукового відкриття

/. Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вно­сять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

1. Юридична категорія «наукове відкриття» міститься у статтях 13, 41 Закону України «Про власність», який визнає відкриття об'єктом права приватної влас­ності громадян та об'єктом права інтелектуальної власності. Водночас окремі зако­нодавчі акти не відносять відкриття як об'єкт інтелектуальної власності ні до ав­торського права, ні до права промислової власності. Частина 3 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що правова охорона поши­рюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Згідно із Законом України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» не можуть одержати правової охорони: відкриття, наукові теорії та математичні методи.

Міжнародна спільнота визнає, що право на наукове відкриття може відноси­тися до інтелектуальної власності. У 1967 р. у Стокгольмі була підписана Кон­венція, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ). Конвенція відносить до інтелектуальної власності право на: літературні, художні та наукові твори; виконавську діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі; винаходи у всіх сферах людської діяльності; наукові відкриття; про­мислові зразки; товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення; захист від недобросовісної конкуренції, а також на усі інші наукові знання у сферах пізнання матеріального світу.

758

На членів ВОІВ не покладається обов'язок забезпечити у своїх країнах охо­рону всіх перелічених у названій Конвенції прав. Вони самі визначають коло об'єктів інтелектуальної власності, що охороняються. Україна є членом ВОІВ з 1970 р. і визнає відкриття об'єктом інтелектуальної власності та відносить пра­во на наукове відкриття до права інтелектуальної власності.

2. Загальновідомо, що наукова діяльність — інтелектуальна, творча діяльність, спрямована на одержання й використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Водночас не усі результа­ти наукової діяльності стають науковими відкриттями. Фундаментальним нау­ковим дослідженням вважається наукова теоретична та (або) експерименталь­на діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності роз­витку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язок. Результат прикладних наукових досліджень не може бути у будь-якому випадку науковим відкриттям. Прикладними науковими дослідженнями вважаються наукова і науково-техні­чна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей.

Відповідно до юридичного словника за редакцією Б. М. Бабія, Ф. Г. Бурчака, В. М. Корецького, В. В. Цвєткова (1983 р.) відкриття визначається як встанов­лення невідомих раніше, об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни у рівень пізнання.

Для визначення поняття наукового відкриття як юридичного терміна зако­нодавець користується рядом філософських категорій: «матеріальне», «зако­номірність», «властивість», «явище», «пізнання». Водночас він використовує такі оціночні категорії, як «докорінні зміни», «рівень пізнання». Аналіз змісту наве­дених категорій виключає імперативне віднесення будь-якого результату фун­даментальних наукових досліджень до наукового відкриття. Склад наукового відкриття охоплює тільки докорінні зміни у пізнанні матеріального світу. Філо­софія відносить до матеріального світу фундаментальну характеристику буття, яка вказує на його об'єктивність, реальність, тобто те, що не залежить від нашої свідомості. Матеріальне протилежне ідеальному. Свідомість, відображаючи фізичні, хімічні, біологічні та інші властивості дійсності, сама цих властивостей не має, а лише вказує на їх існування. Закономірність матеріального світу як об'єкт наукового відкриття — це невідомий раніше, але об'єктивно існуючий і стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріального світу. Відобра­жаючи певні закономірності, свідомість даних закономірностей не набуває. Вла­стивість, як й інша філософська категорія, що використовується у визначенні відкриття, виражає один із моментів виявлення сутності речі у відношеннях з іншими речами; тобто те, що характеризує її подібність до інших предметів та відмінність від них. Кожна річ, явище можуть мати багато властивостей, єдність яких обумовлює її якість. Явище як філософська категорія відображає зовнішні властивості, процеси, зв'язки, предмети, які сприймаються безпосередньо у фор­мах живого споглядання. Сутність завжди виступає як внутрішній зміст явища, прихований від безпосереднього сприйняття, а явище — як зовнішнє розкриття сутності, форма її виявлення. Важливим філософським поняттям, що вживає законодавець для визначення наукового відкриття, є пізнання. Наукове відкриття

759

є одночасно і частиною пізнання, і одиницею розумової діяльності людини для подальшої наукової діяльності.

Поняття наукового відкриття поширюється лише на ті наукові положення, які охоплюються змістом одного із трьох зазначених у ст. 457 ЦК об'єктів: не­відомих раніше закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу. За­кономірність як об'єкт наукового відкриття — це прояв дії об'єктивного закону. Водночас вона завжди вважається такою, що існувала й буде існувати.

Закономірність, властивість та явище мають характер постійного існування, стійкості та (або) повторюваності. Вони ніколи не залежать від свідомості лю­дини і не бувають випадкові.

Поняття «наукове відкриття» не є тотожним поняттю «науковий твір», що використовується у законодавстві. Поняття наукове відкриття та науковий твір співвідносяться як зміст та його форма. У науковому творі може бути виражене наукове відкриття та повідомлено про нього. У правовій площині право інте­лектуальної власності на твір, зокрема науковий, складає сукупність особистих немайнових і майнових прав: право авторства; право на недоторканність твору; право на псевдонім у зв'язку з використанням твору; право використання твору; виключне право дозволяти використання твору і невиключне право забороняти недозволене використання твору. Суб'єкт відкриття не має майнових прав, по­в'язаних з використанням відкриття. Правова охорона поширюється лише на форму вираження твору, а не на ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, про­цеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, опи­сані, пояснені, проілюстровані в творі (ч. З ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

3. Встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірнос­тей, властивостей та явищ є науковою роботою, дослідженням із метою одер­жання наукового результату. Будь-яка наукова робота може призвести до нау­кового результату, до нового знання, однак не кожен науковий результат є відкриттям. Не буде відкриттям иауково-прикладний результат у вигляді ново­го технічного, конструктивного рішення, експериментального зразка, закінче­ного випробування, розробки, впровадженої або яка може бути впроваджена у суспільну практику.

Правова охорона не поширюється на географічні, археологічні, палеонто­логічні відкриття, місцезнаходження корисних копалин і відкриття у галузі сус­пільних наук.

Під терміном «встановлення» законодавець відображає не динаміку — дію, а статику — факт, що відбувся. Встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей відбувається у процесі наукової робо­ти особи або групи осіб. Проте сам факт віднесення відкритих закономірностей, властивостей та явищ до наукового відкриття — це ще не встановлення науково­го відкриття. Отримані нові знання повинні бути визнані науковою спільнотою або іншим передбаченим законом суб'єктом у встановленому порядку. Відпові­дно до Женевського договору про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (1978 р.) наукове відкриття — це визнання явищ, властивостей або закономірно­стей матеріального світу, які досі ще не були пізнані і не допускали перевірки.

760

Законодавець у ЦК України встановлює суб'єкта визнання наукового відкрит­тя. Частина 2 ст. 458 ЦК носить бланкетний характер і відсилає до спеціального закону, який охороняє права суб'єкта наукового відкриття та встановлює поря­док його визнання.

Стаття 458. Право на наукове відкриття

/. Автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім я або спеціальну назву.

2. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.

1. Наукове відкриття відображає реально існуючі закономірності, властивості та явища матеріального світу. Якщо такі види інтелектуальної власності, як ав­торське право, промислова власність, нетрадиційні види інтелектуальної влас­ності мають передусім творчий характер і є продуктом творчої діяльності люди­ни (твір, винахід, знак для товарів та послуг, сорт рослин тощо), то об'єкт науко­вого відкриття не створюється внаслідок творчої діяльності людини, оскільки він об'єктивно існує незалежно від впливу людини. Лише умовно можна поділити розумову діяльність особи на творчу та інтелектуальну.

Як було зазначено раніше, відкриття — це результат фундаментальних дослі­джень у вигляді експерименту та аналітичної діяльності, а використання резуль­татів відкриття може відбуватися шляхом прикладних наукових досліджень, тобто у вигляді творчої діяльності. Наукове відкриття як результат інтелекту­альної діяльності особи не створює нового об'єкта (за виключенням наукової інформації про існування закономірності, властивості, явища), а лише дає інфор­мацію про факт його існування, характер впливу даного об'єкта на відомі науці явища, властивості та закономірності.

У процесі творчої діяльності особа може створювати об'єкти, тотожні тим, що існують у природі. Однак такі об'єкти будуть мати «штучний» характер і бу­дуть вважатися результатом діяльності особи, а не природи.

Автор відкриття має право надати йому своє ім'я або спеціальну назву. Ніхто не може перешкоджати автору в цьому. З іншого боку, ніхто не може зобов'яза­ти автора відкриття надати йому своє ім'я чи спеціальну назву. Відповідно до Конституції України, ч. 1 ст. 270, ч. 1 ст. 309 ЦК фізичній особі гарантується свобода літературної, художньої, наукової та технічної творчості. Дані свободи є особистими немайновими правами особи. У зазначених статтях ЦК поняття «творчість» та «інтелектуальна діяльність» розглядаються як тотожні, хоча, як було сказано раніше, процес розумової діяльності має ознаки як інтелектуаль­ної, так і творчої діяльності, що поєднуються і є невіддільними від вольової діяль­ності. Одним із видів особистих немайнових прав особи, яке конкретизується у ч. 1 ст. 296 ЦК, є право на використання свого імені у всіх сферах її діяльності, а це означає і право особи використовувати своє ім'я у науковій діяльності. Од­ним із способів реалізації цього права вважається надання відкриттю імені його автора. Надання об'єкту інтелектуальної власності імені творця не є дією, то­тожною зазначенню імені автора. Право автора має абсолютний і виключний

761

характер. Ніхто не може претендувати на зроблене ним відкриття і воно завжди буде пов'язане з його ім'ям. Відповідно до ч. З ст. 296 ЦК використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності допускається без її згоди. З викладеного випливає, що у випадку ненадання автором відкриття свого імені інші особи мають право згадувати ім'я автора відкриття при висвітленні його діяльності. Це може робити і сам автор.

У частині 1 ст. 458 ЦК під поняттям «ім'я» розуміється ім'я особи. Надання спеціальної назви відкриттю не слід розуміти як реалізацію права особи на ви­користання свого імені. Дане право не згадується у переліку особистих немай­нових прав особи, однак воно за своєю природою є немайновим і охоплюється інститутом права інтелектуальної власності, правом на наукове відкриття.

2. До способів реалізації права особи на надання відкриттю свого імені або спеціальної назви слід віднести отримання автором диплома із зазначенням на­зви відкриття в порядку, передбаченому законом. Відомо, що момент наукового відкриття та момент отримання автором диплома, що посвідчує його права, не співпадають у часі. На сьогоднішній день залишається не врегульованим питан­ня щодо юридичної визначеності моменту встановлення правової охорони нау­кового відкриття. Вбачається за доцільне неодмінно розглянути це питання у спеціальному законі.

Відомо, що особа, яка здійснила наукове відкриття, має право безпосередньо використовувати його у своїх подальших наукових дослідженнях. Водночас за­конодавець не встановлює правового режиму використання результату відкриття іншими особами, що надає можливість будь-кому і у будь-який спосіб викорис­товувати цей результат. Вважаємо, що, хоча дії по використанню відкриття (інформації про відкриття) виходять за межі правового поля, однак винагорода автору за кожний окремий момент використання його відкриття у науково-при­кладній діяльності інших осіб повинна бути передбачена законодавством.

Деякі відкриття мають виключно пізнавальне значення і використовуються лише у подальшій пізнавальній діяльності людини, не знаходячи собі застосу­вання у практичній площині. Інтерес суб'єкта пізнання до об'єкта відкриття не знаходиться безпосередньо у сфері задоволення потреб людини у фізичному та соціальному бутті. З іншого боку, захист відкриття від використання його ре­зультатів іншими особами також не може охоплюватися і не охоплюється при­ватним інтересом особи, яка здійснила це відкриття. Все, що лежить за межами приватного інтересу особи, не підлягає ні врегулюванню, ні захисту у межах цивільного права. Наведене пояснює відсутність цивільних майнових прав ав­тора відкриття на об'єкт відкриття. Стаття 199 ЦК відносить результати інте­лектуальної, творчої діяльності до немайнових благ. Використання інформації про відкриття авторами винаходів, інших об'єктів інтелектуальної власності (ко­рисних моделей, раціоналізаторських пропозицій) не порушує права на відкриття особи, яка його здійснила. Автор відкриття може мати майнове право щодо от­римання винагороди за відкриття в порядку та у розмірах, встановлених зако­ном. Дане право не передбачене чинним законодавством.

Відкриття, як і об'єкти промислової власності, можуть бути повторюваними, тобто здійснені різними особами незалежно одна від одної. Тому правова охоро-

762

на відкриття повинна охоплювати питання дотримання спеціального режиму щодо визнання відкриття за особою, яка має пріоритет у часі надання їй можли­вості реалізувати своє право на назву даного відкриття. Охорона відкриття та­кож охоплює питання визначення критеріїв охороноздатності відкриття.

На відміну від охорони об'єктів авторського права, об'єктів промислової влас­ності та інших результатів інтелектуальної діяльності людини, охорона права на відкриття не передбачає охорони форми, у якій було сповіщено про відкриття, а також змісту відкриття.

Відкриття не має споживчої вартості, а тому не можна оцінити його ринкову цінність. Наукове відкриття підлягає вільному безеквівалентному поширенню за винятком випадків, які можуть бути встановлені у законі.