2. Твір не може бути опублікований, якщо він порушує права людини на таєм­ницю Ті особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров ю та моральності населення.

3. Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, вста­новлених цим Кодексом та іншим законом.

4. У разі смерті автора його правонаступники мають право на опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.

1. Новий ЦК України наводить своє визначення поняття «опублікування твору» (випуск твору у світ). Відповідно до ст. 442 ЦК під ним розуміється будь-яке повідомлення твору, в тому числі його видання, публічне виконання, публі­чний показ. Способами повідомлення твору (випуску твору у світ) є також його сповіщення по радіо, телебаченню чи його відображення у загальнодоступних електронних системах інформації. Сповіщення твору має бути надано невизна-ченому колу осіб, тобто тим особам, які не є членами звичайного кола однієї сім'ї автора або близьких знайомих його сім'ї.

2. Надзвичайно важливою є нова норма, передбачена ч. 2 коментованої статті, яка встановлює, що не може бути опублікованим твір, якщо він порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральності населення. Незважаючи на те, що ЦК не роз­криває змісту цих понять, їх можна вивести із загальних засад суспільного життя.

Наведені обмеження, вбачається, у сучасних умовах цілком виправдані і доцільні. До таємниці особистого життя ЦК відносить таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та все інше, що сто­сується особистого і сімейного життя людини (ст. 306 ЦК). Якщо інформація, яка запозичена із листування певної особи, її телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, стосується її особистого і сімейного життя, то такий твір не може бути опублікованим.

2. Не може бути опублікований твір, який завдає шкоди громадському по­ рядку. Під громадським порядком слід розуміти врегульовану правовими та со­ ціальними нормами систему відносин, що забезпечує захист прав і свобод гро­ мадян, їх життя і здоров'я, повагу до честі та людської гідності. Це відносини, які складаються між людьми у громадських місцях (місцях спільного проживання, праці, відпочинку, а також інших місцях спілкування людей). Безперечно, гро­ мадський порядок потребує належної правової охорони і захисту.

Якщо твір за своїм змістом, міркуваннями, задумом, образами тощо, спря­мований на порушення встановленого громадського порядку і не відповідає моральним принципам суспільства, то він не підлягає опублікуванню (випус­ку в світ).

3. Будь-який твір не може бути оприлюдненим без згоди його автора, за ви­ нятком випадків, визначених цим Кодексом та іншим законом. Після смерті ав­ тора право на опублікування твору набувають його правонаступники, якщо це не суперечить волі померлого. До правонаступників автора відносяться будь- які фізичні та юридичні особи, до яких авторське право перейшло в силу догово­ ру, заповіту чи закону.

738

Право на опублікування твору, як за життя автора, так і після його смерті, мають юридичні особи—роботодавці, якщо твір створено в порядку виконання трудового договору. Це право належить зазначеним юридичним особам за зако­ном, а не в порядку правонаступництва. За свого життя автор не може заперечу­вати проти опублікування твору, створеного в порядку виконання трудового договору.

Стаття 443. Використання твору за згодою автора

/. Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

і. Автор або інша особа, яка має авторське право, може передати свої майнові права інтелектуальної власності будь-якій особі повністю або частково. Передан­ня майнових прав суб'єкта авторського права здійснюється на підставі авторсь­кого договору. При цьому автору та іншій особі, яка набула авторського права, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання тво­ру будь-яким одним або всіма відомими способами за авторським договором. Використання твору будь-якою іншою особою допускається виключно на ос­нові авторського договору, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Передання права на використання твору іншим особам може здійсню­ватися за авторським договором про передання виключного права на викорис­тання твору або про передання невиключного права на таке використання.

2. За договором про передання виключного права на використання твору суб'єкт авторського права, по-перше передає право використовувати твір пев­ ним способом і в установлених межах тільки одній особі, а по-друге, надає цій особі право дозволяти чи забороняти подібне використання твору іншим осо­ бам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише у частині прав, що не пе­ редаються.

За авторським договором про передання невиключного права на викорис­тання твору суб'єкт авторського права передає іншій особі право використову­вати твір певним способом і в установлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на пере­дання невиключного права на використання твору іншим особам.

Права на використання твору, що передаються за авторським договором, вва­жаються невиключними, якщо у договорі не передбачено передання виключних прав на використання твору.

Право на передання будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

3. Договори про передання прав на використання творів укладаються у пись­ мовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опуб­ лікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір вва-

739

жається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поши­рюється право, що передається, розміру і порядку виплати авторської винагоро­ди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін необхідно досяг­нути згоди). Предметом договору про передання прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладення договору. Умови догово­ру, що погіршують становище автора (його правонаступників) порівняно з ста­новищем, встановленим чинним законодавством, визнаються недійсними.

Широко практикуються договори на замовлення, за якими автор зобов'я­зується створити у майбутньому твір і передати його замовникові. Договором може передбачатися виплата замовником авторові авансу як частини авторсь­кої винагороди. Умови договору, що обмежують право автора на створення май­бутніх творів на зазначену у договорі тему чи у зазначеній галузі, є недійсними.

У договорі про передання іншій особі права на використання твору усі май­нові права мають бути чітко визначені. Майнові права, не зазначені в авторсько­му договорі як передані суб'єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним.

Сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання за авторським договором, повинна відшкодувати іншій стороні усі збитки, у тому числі упущену вигоду. Якщо автор не передав твір замовникові відповідно до умов авторського договору-замовлення, він повинен відшкодувати замовникові усі збитки, в тому числі упущену вигоду. Спори щодо відповідальності за неви­конання умов авторських договорів вирішуються судом.

Стаття 444. Випадки правомірного використання твору без згоди ав­тора

/. Твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно вико­ристаний будь-якою особою:

1. як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у видан­нях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для нав­чання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому постав­леною метою;

2. для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою:

3. в інших випадках, передбачених законом.

2. Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.

1. Коментована стаття закріплює вільне використання твору із зазначенням імені автора. Без згоди суб'єкта авторського права, але з обов'язковим зазначен­ням імені автора і джерела запозичення, законодавством допускається:

використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, вип­равданому поставленою метою, в тому числі цитування статей із газет і жур­налів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, на-

740

уковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків із виступів і творів, вклю­чених до фонограми (відеограми) або програми організації мовлення;

використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому постав­леною метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення поперед­ньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, по­літичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів тако­го ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне спо­віщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено законом;

відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці вистав­ках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;

видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних цере­моній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних видан­нях, передача в ефір або інше публічне сповіщення промов, звернень, доповідей та інших подібних творів в обсязі, виправданому поставленою метою;

відтворення твору в цілях і за умов, передбачених законом.

Цей перелік є вичерпним.

2. Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» до­пускається вільне використання бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом. Без згоди автора та інших суб'єктів авторського пра­ва репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архіва­ми, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання при­бутку, дозволяється у таких випадках:

коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних про­грам і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що: а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження; б) відтворення твору є поодиноким випад­ком і не має систематичного характеру; в) немає обмежень зі сторони організації колективного управління щодо виготовлення таких примірників;

коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, по­шкодженого та не придатного для користування примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або не придатного для користування примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одер-

741

жання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

3. Крім того, допускається вільне відтворення примірника твору для навчан­ ня. Без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права може здійснюватись:

відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрації для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відпо­відає зазначеній меті;

репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з ілюстраціями або без них, коли: обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного харак­теру; немає обмежень зі сторони організації колективного управління щодо умов такого відтворення.

4. До випадків правомірного використання твору слід віднести за загальним правилом вільне копіювання, кодифікацію і декомпіляцію комп'ютерних про­ грам. Особа, яка правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право без згоди суб'єкта авторського права:

внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних з функціонуванням комп'ютерної програми відповід­но до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з суб'єктом ав­торського права;

виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія при­значена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного при­мірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми буде втраченим або стане не придатним для використання. При цьому копія комп'ютерної програми не може використовуватися для інших цілей, ніж зазначено в законі, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми пере­стає бути правомірним;

декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взає­модії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, з дотриманням та­ких умов: а) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, рані­ше не була доступною цій особі з інших джерел; б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії; в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розробки комп'ютерної програми, схожої на де-компільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої дії, що пору­шує авторське право;

спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програ­ми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це

742

робиться у процесі виконання будь-якої дії із завантаженням, показу, функціо­нування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.

Застосування наведених вище положень не повинно завдавати шкоди вико­ристанню комп'ютерної програми і обмежувати законні інтереси автора, який має законне право на комп'ютерну програму.

5. Дозволяється вільне відтворення творів в особистих цілях. Так, без дозво­лу суб'єкта авторського права і без виплати авторської винагороди допускаєть­ся відтворювати виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї по­передньо правомірно оприлюднені твори, крім: а) творів архітектури у формі будівель і споруд; б) комп'ютерних програм, за винятком випадків передбаче­них законом; в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригіналь­них творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, передбачених за­коном; г) творів, виконання яких зафіксовані у фонограмах, відеограмах та їх примірниках.

Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, допускається відтворювати у домашніх умовах і виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї без дозволу суб'єкта авторського права, виконавців, виробників фонограм, відеограм, але з виплатою їм винагороди. Особливості винагороди у таких випадках визначаються окремо.

Стаття 445. Право автора на плату за використання його твору

/. Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не вста­новлено цим Кодексом та іншим законом.

1. Наведена стаття ЦК проголошує, що автор чи інший суб'єкт авторського права мають право на плату лише за використання твору. Отже, за створення твору автор права на винагороду не має. Проте із наведеного правила є один ви­няток. Так, відповідно до ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор службового твору (тобто твору, створеного в порядку виконання трудового договору) має право на плату за створення і використання цього тво­ру. Розмір та порядок виплати авторської винагороди у даному випадку, вста­новлюється трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим до­говором між автором і роботодавцем. У даному разі мова йде саме про авторську винагороду, а не про заробітну плату.

2. Автор або інші суб'єкти авторського права за будь-яке використання влас­ного твору мають право вимагати виплати винагороди. З цього загального пра­вила ЦК встановлює низку винятків (наприклад, винагорода не виплачується у випадках, коли має місце вільне використання твору).

Винагорода може виплачуватися у формі одноразового (паушального) пла­тежу або відрахувань за кожний реалізований примірник чи кожне використан­ня твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюється в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управ­ління з особами, які використовують твір.

743

3. Кабінету Міністрів України надано право визначати мінімальні ставки авторської винагороди та порядок її виплати. За загальним правилом розмір винагороди, порядок її обчислення та виплати встановлюється авторським до­говором між суб'єктом авторського права і особою, що використовує твір. Слід зауважити, що ЦК та інші закони не містять правил щодо визначення розміру, порядку обчислення та виплати авторської винагороди за використання твору. Проте розмір авторської винагороди, визначений сторонами в авторському до­говорі, не може бути нижчим від мінімальних ставок, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагоро­ди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав» від 18 січня 2003 р. № 72.

4. Спеціальний порядок виплати авторської винагороди встановлюється ст. 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Відповідно до неї допускається відтворення виключно в особистих цілях творів і виконань, зафік­сованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, без згоди суб'єкта авторсь­кого права, виконавців і виробників фонограм і відеограм, але з виплатою ав­торської винагороди.

Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, здійснюється у формі відра­хувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв вироб­никам та (або) імпортерам обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснювати відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах; крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

5. Розміри зазначених відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися ви­ робниками та (або) імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв, визна­ чаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання та (або) матеріальних носіїв перераховуються організаціям колек­ тивного управління, а далі — уповноваженим організаціям. Зібрані кошти роз­ поділяються між організаціями колективного управління, які є на обліку, на ос­ нові договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну терито­ рію України, а виробники — у кінці кожного місяця після їх реалізації.

Зібрані кошти розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управлін­ня не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авто­рам — 50 відсотків, виконавцям — 25 відсотків і виробникам фонограм (відео­грам) — 25 відсотків.

6. Пунктом 2 ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що автори музичних творів зберігають за собою право на винаго-

744

роду за кожне наступне використання твору. Це спеціальна винагорода, вста­новлена за публічне виконання твору при публічному використанні аудіовізу­ального твору. Така норма відповідає міжнародним стандартам. Зазначене пра­во мають лише ті композитори, які створили музичний твір спеціально для аудіо­візуального твору. Вона забезпечує майнові інтереси авторів музичних творів у тих випадках, коли аудіовізуальний твір або його відповідна частина вико­нуються з метою використання саме музичного твору.

Стаття 446. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір

/. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом.

1. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і почи­нає свій перебіг від дня створення твору. Воно діє протягом усього життя авто­ра і 70 років після його смерті, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Право автора на твори, оприлюднені анонімно або під псевдонімом, закінчуєть­ся через 70 років після їх оприлюднення. Якщо обраний псевдонім не викли­кає сумнів щодо особи автора (Павло Губенко — Остап Вишня) або якщо ав­торство твору, оприлюдненого анонімно чи під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується загаль­не правило.

2. Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора. У разі, коли твір пуб­лікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно томами, частинами, ви­пусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору. Авторське право на тво­ри посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілі­тації. Якщо твір вперше опублікований протягом ЗО років після смерті автора, то авторське право на такий твір діє протягом 70 років від дати його право­мірного опублікування. У наведених випадках строк чинності авторського пра­ва спливає 1 січня року, наступного за роком, в якому сплив строк чинності авторського права.

Стаття 447. Правові наслідки закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір

/. Після закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір він може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.

1. Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у сус­пільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без

745

виплати авторської винагороди використовуватися будь-якою особою, за умо­ви дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених законом.

2. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри відрахувань до фондів творчих спілок України за використання творів літе­ратури і мистецтва» від 3 березня 1992 р. № 108 здійснюються спеціальні відрахування:

До Літературного фонду України:

10 відсотків від загальної суми винагороди, нарахованої авторам за оригі­нальні і перекладні твори художньої літератури. Сплачують усі розташовані на території України видавничі підприємства;

2 відсотки від суми валового збору (або суми за договором). Сплачують усі театри (стаціонарні, пересувні), а також підприємства, установи і організації, які надають за договорами площадки для проведення спектаклів і концертів колек­тивам і виконавцям, що гастролюють в Україні;

0,5 відсотка від суми валового збору (чи суми за договором). Сплачують усі театри та інші організації за спектаклі малих драматичних форм (скетчі, одно­актні водевілі), а також культурно-освітні установи (за твори усіх жанрів);

2 відсотки від суми реалізації. Сплачують малі і сумісні підприємства і коо­перативи, що займаються видавничою діяльністю і тиражуванням літератури, за використання усіх видів літературно-художніх творів вітчизняних і зарубіж­них авторів, що не охороняються авторським правом;

До Музичного фонду України:

2 відсотки валового збору, одержаного від продажу квитків або від суми га­рантованої оплати відповідно до договору. Сплачують усі видовищні підприєм­ства за музичні та хореографічні вистави (опера, оперета, балет тощо) і естрадні концерти, а також організації, які виплачують авторську винагороду за публічне виконання музичних творів; підприємства, установи і організації, які надають за договорами площадки для проведення вистав і концертів колективам і вико­навцям, які гастролюють в Україні;

1 відсоток від суми валового збору (виручки від реалізації), одержаної за використання музичних творів, що випускаються у записі на магнітній плівці, компактних дисках, платівках і лазерних дисках. Сплачують усі розташовані на території України підприємства, установи і організації;

10 відсотків від загальної суми авторської винагороди, нарахованої за видан­ня музичних і музикознавчих творів. Сплачують усі розташовані на території України видавничі організації, об'єднання, редакції журналів.

До Театрального фонду України:

1 відсоток від суми валового збору від театральних вистав. Сплачують усі розташовані на території України стаціонарні і пересувні театри.

До Журналістського фонду України:

6 відсотків від загальної суми авторської винагороди, нарахованої за громадсь­ко-політичні, публіцистичні, науково-популярні твори, інформаційні і ілюстра­тивні матеріали (крім гонорару, з якого здійснюються відрахування до фондів інших творчих спілок). Сплачують телерадіомовні організації, агентства «Укр­інформ», Українське незалежне агентство «Новини», усі розташовані на тери-

746

торії України регіональні інформаційні агентства і видавництва, об'єднання і редакції журналів і газет.

До Кінематографічного фонду України:

1 відсоток від суми валового збору, одержаного від демонстрації кіновідео- фільмів. Сплачують усі розташовані на території України кіновідеоустановки, за винятком сільської місцевості.

До Художнього фонду України:

2 відсотки від загальної суми авторської винагороди чи заробітної плати, на­ рахованої художникам (живописцям, скульпторам, графікам, оформлювачам, де­ кораторам, художникам, які створюють твори декоративно-прикладного мистец­ тва, усім зайнятим у промисловості художникам-конструкторам, модельєрам, макетникам, художникам театрів і кіно тощо) як за оригінальні твори, так і за копіювання і тиражування;

2 відсотки від суми реалізації, одержаної від продажу творів художників на комісійних умовах.

Відрахування до Художнього фонду здійснюють усі розташовані на території України підприємства, установи і організації, які виплачують авторську вина­городу і заробітну плату художникам за виконані художні роботи, а також орга­нізації, що реалізують художні твори на комісійних умовах.

До Фонду народної творчості України:

2 відсотки від загальної суми авторської винагороди чи заробітної плати, на­рахованої творчим майстрам, художникам народного мистецтва і фахівцям у га­лузі тиражування художніх творів (ткацтво, вишивка, гончарство, різьблення, художні вироби з металу, каміння, дерева, соломки, малярство і декоративний розпис тощо);

2 відсотки від суми реалізації, одержаної від продажу творів народного мис­тецтва на комісійних умовах на виставках, ярмарках, аукціонах тощо.

Відрахування сплачують усі розташовані на території України підприємства, установи і організації, також організації, які реалізують твори народного мис­тецтва на комісійних умовах.

До Фонду фотомистецтва України:

4 відсотки авторської винагороди або заробітної плати, нарахованої за вико­ристання творів фотомистецтва в усіх видах видань, художніх оформлень фото-видань;

2 відсотки заробітної плати, нарахованої усім зайнятим у промисловості і службі сервісу фотографам і фотолаборантам, як за використання оригінальних творів, так і за їх копіювання і тиражування, а також від суми реалізації творів фотомистецтва на комісійних умовах.

Відрахування до Фонду фотомистецтва здійснюють телерадіомовні органі­зації України, агентства «Укрінформ», Українське незалежне агентство «Нови­ни», усі розташовані на території України регіональні інформаційні агентства і підприємства, об'єднання, і редакції газет і журналів, а також підприємства, ус­танови і організації, які виплачують авторську винагороду і заробітну плату фотохудожникам, художникам, фотографам і фотолаборантам, а також органі­зації, що здійснюють реалізацію творів фотомистецтва на комісійних умовах.

747

Стаття 448. Право автора на частку від суми продажу оригіналу твору /. Автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи ори­гіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору. 2. Право, встановлене частиною першою цієї статті, переходить до спад­коємців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців і діє до спливу строку чин­ності майнових прав інтелектуальної власності на твір, установленого статтею 446 цього Кодексу.

1. У коментованій статті ЦК мова йде про так зване право слідування, за яким автору оригінального твору надається право на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору, що здійснюється після першої його реа­лізації автором. Законом України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 27) право слідування поширювалося лише на авторів оригіналів творів об­разотворчого мистецтва. Новий Цивільний кодекс України закріпив це право і за авторами будь-яких інших художніх творів, а також оригіналів рукописів літе­ратурних творів. Таким чином, об'єктом права слідування є оригінали будь-яко­го художнього твору: твори образотворчого мистецтва (живопис, скульптура, гра­фіка тощо); твори архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва; фотографічні твори, в тому числі твори, виконані способами, подібними до фо­тографії; твори ужиткового мистецтва, в тому числі твори декоративного ткацт­ва, кераміки, різьблення, ливарства, художнє скло, ювелірні вироби тощо;

2. Об'єктами права слідування вважаються також оригінали рукописів лі­тературних творів. Форма рукопису при цьому не має значення. Це може бути оригінал, написаний від руки, надрукований на друкарській машинці чи набра­ний на комп'ютері. За правовим режимом до таких об'єктів слід віднести будь-які письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо), комп'ютерні програми, бази даних, музичні твори з текстом і без тексту, драматичні, музично-драматичні твори; ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи; сценічні обробки творів, об­робки фольклору та інші письмові твори.

3. Суб'єктом зазначеного права слідування є сам автор, а також його спад­коємці як за законом, так і за заповітом. Право слідування має свою чинність протягом усього життя автора твору і 70 років після його смерті. Це означає, що суб'єктами цього права визнаються також спадкоємці спадкоємців у межах чин­ності авторського права. Право слідування поширюється лише на оригінали творів, які були перепродані після їх першого продажу самим автором за умови, що перепродаж здійснювався через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо.

Право слідування характеризується такими ознаками. Його набувають лише автори літературних і художніх творів. Це право поширюється тільки на оригі­нали художніх і літературних творів. Воно має місце лише при публічному пере­продажу зазначених оригіналів творів. Перепродажем вважається будь-який про­даж оригіналу зазначеного твору, що здійснюється за першим продажем. Безпе­речно, перепродаж має своєю метою перехід права власності на матеріальний носій від однієї особи до іншої.

748

Зазначене право є невідчужуваним, хоча й носить майновий характер. Збір винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюєть­ся автором особисто, через його повіреного або через організації, які управля­ють його майновими правами на колективній основі. У такий спосіб правом сліду­вання користуються і спадкоємці автора та спадкоємці спадкоємців автора. Вип­лата винагороди у цих випадках здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.