5. Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебуван­ня, доступ до якого не заборонений законом.

6. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони гро­мадського порядку, життя та здоров'я людей.

1. Право на свободу пересування означає можливість фізичної особи:

а) вільно пересуватись по території України (після досягнення 14 років) у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обме­ жень, які встановлюються законом;

б) вільно виїхати за її межі і безперешкодно повернутись до України (після досягнення 16 років);

в) вільно визначати місце свого перебування, обирати способи і засоби пере­ сування.

2. Правом на вільне пересування по території України наділена фізична осо­ ба, яка досягла 14 років. Фізична особа, яка не досягла 14 років, має право пере­ суватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Право на вільне пересування по території України може бути обмежене у наступних випадках:

а) у прикордонній смузі;

б) на територіях військових об'єктів;

в) у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом;

г) на приватних земельних ділянках;

д) на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан;

є) на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поши­рення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і ре­жим проживання населення та господарської діяльності.

Окрім цього, свобода пересування обмежується щодо:

а) осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства України засто­ совано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі;

б) осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі;

в) осіб, які згідно із законодавством України перебувають під адміністратив­ ним наглядом;

г) осіб, які згідно із законодавством України про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню;

д) шукачів притулку та осіб, які звернулися із заявою надати їм статус біжен­ ця, до прийняття відповідного рішення компетентним органом (про надання цим особам притулку чи статусу біженця);

є) іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для пе­ребування на території України;

є) осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

ж) іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і мають статус військового;

525

з) в інших випадках, передбачених законом (ст. 12 Закону України «Про сво­боду пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

3. Право на вільний самостійний виїзд за межі України має фізична особа, яка досягла 16 років. Фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Право на безперешкодне повернення до України наділені фізичні особи, які є громадянами України. Безперешкодне повернення означає, що ні за яких підстав громадянин України не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну (ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну грома­дян України»). При цьому фізичні особи, які реалізують це право повинні мати при собі відповідні документи (паспорт громадянина України для виїзду за кор­дон, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка), порядок оформлення яких регламентується чинним законодавством.

Право на вільний самостійний виїзд за межі України може бути обмежене у разі виникнення в будь-якій іноземній державі надзвичайної ситуації, що уне­можливлює створення в ній належних умов для безпеки громадян України. У цьому випадку Кабінет Міністрів України приймає рішення про особливий по­рядок виїзду громадян України до цієї держави. Рішення та інформація про це доводяться до відома громадян, які мають намір виїхати до даної держави. Од­нак це рішення не є забороною для виїзду, а здійснюється з метою попереджен­ня про неможливість з боку України забезпечити громадянину необхідну безпе­ку у зв'язку з виникненням надзвичайної ситуації (ст. 10 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»). Окрім цього, право на вільний виїзд за межі України може бути також обмежене у випадку, коли виїзд з України здійснює фізична особа, яка обізнана з відомостями, що становлять державну таємницю.

4. Гарантією здійснення права на вільне пересування є також заборона ви­ дворення з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.

Стаття 314. Право на свободу об єднання

/. Фізичні особи мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації.

2. Належність чи неналежність фізичної особи до політичної партії або гро­мадської організації не є підставою для обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг.

1. Коментована стаття закріплює особисте немайнове право фізичної особи на свободу об'єднання, що передбачене також і ст. 36 Конституції України, ст. 20 За­гальної декларації прав людини, ст. 11 Конвенції про захист прав та основних сво­бод людини, ст. 22 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Під поняттям «політична партія» слід розуміти зареєстроване згідно з зако­ном добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональ-

526

ної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політич­них заходах (ст. 2 Закону України «Про політичні партії в Україні»).

Громадською організацією законодавець визнає об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, віко­вих, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (ст. З За­кону України «Про об'єднання громадян»).

2. Право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації гарантується забороною примусу щодо вступу фізичної особи до будь-якого об'єднання та перебування у ньому. При цьому належність чи неналежність фізичної особи до політичцої партії або громадської організації не є підставою для обмеження її прав, надання їй пільг чи переваг. Це положення знаходить свою конкретизацію і у відповідних законодавчих актах. Наприклад, належність або неналежність до профспілок не тягне за собою будь-яких обмежень трудо­вих, соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, га­рантованих Конституцією України, іншими законами України. Окрім цього, за­бороняється будь-яке обмеження прав чи встановлення переваг при укладенні, зміні або припиненні трудового договору у зв'язку з належністю або неналеж-ністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом із неї (ст. 5 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

3. Певною специфікою наділено право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для малолітніх та неповнолітніх осіб. Так, згідно з чинним законодавством фізичні особи віком від 6 до 18 років мають право на об'єднання у дитячі громадські організації, а фізичні особи віком від 14 до 28 років — на об'єднання у молодіжні організації (ст. 2 Закону України «Про мо­лодіжні та дитячі громадські організації»),

4. Право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації може бути обмежене у випадках, що прямо передбачені законом (наприклад, у випадку заборони політичної партії в судовому порядку за поданням Мін'юста України чи Генерального прокурора України тощо (див. ст. 21 Закону України «Про політичні партії в Україні»).

Стаття 315. Право на мирні зібрання

/. Фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо.

2. Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюва­тися судом відповідно до закону.

1. Право на мирні зібрання, що передбачене вказаною статтею, гарантує фізич­ним особам можливість вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідан­ня, фестивалі, вуличні походи, демонстрації, мітинги, хресні ходи тощо. Для ре­алізації цього права фізичні особи повинні своєчасно сповістити про проведен­ня цих заходів органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (ст. 39 Конституції України). Однак закон не визначив термін, який слід вважа­ти завчасним сповіщенням. Тому Конституційний Суд України у справі щодо

527

завчасного сповіщення про мирні зібрання вказав, що організатори таких мир­них зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заз­далегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене ст. 39 Конституції України право громадян, а мають слугувати його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і де­монстрацій, а також щодо забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Визначення ж конкретних строків завчасного сповіщення з ура­хуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу прове­дення тощо є предметом законодавчого регулювання.

2. Відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки держави, з метою запобігання заворушенням та дестабілізації громадського порядку суд може встановлювати обмеження щодо реалізації цього права.

КНИГА ТРЕТЯ ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА

РОЗДІЛ І ПРАВО ВЛАСНОСТІ