- •Науково-практичний коментар цивільного кодексу україни
- •Авторський колектив
- •Глава 1 Цивільне законодавство України
- •4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
- •1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм діло вого обороту.
- •2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
- •Глава 2
- •Підстави виникнення цивільних прав
- •Та обов язків. Здійснення цивільних прав
- •Та виконання обов'язків
- •Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
- •Глава з Захист цивільних прав та інтересів
- •Підрозділ 1
- •Глава 4 Загальні положення про фізичну особу
- •Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.
- •Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.
- •Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
- •Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання Ті опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
- •Фізична особа може мати кілька місць проживання.
- •2) Здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
- •2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
- •Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
- •Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.
- •У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.
- •Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.
- •Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.
- •Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •Глава 5 Фізична особа—підприємець
- •Глава б Опіка та піклування
- •Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.
- •Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.
- •Опікун зобов 'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
- •Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.
- •Підрозділ 2 юридична особа
- •Глава 7 Загальні положення про юридичну особу
- •2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
- •3. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.
- •4. Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виді лу) у випадках, встановлених законом.
- •2. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.
- •Глава 8 Підприємницькі товариства Параграф 1. Господарські товариства
- •1. Загальні положення
- •2. Повне товариство
- •3. Командитне товариство
- •4. Товариство з обмеженою відповідальністю
- •3. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова «товариство з обмеженою відповідальністю».
- •2. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть фор- д°г мувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарсь- ии1 кою діяльністю виконавчого органу. Ся ]
- •Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом.
- •5. Публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю про резуль- ч тати його діяльності не вимагається, крім випадків, встановлених законом. F
- •2. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (Ті частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено ста тутом товариства.
- •Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.
- •2. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.
- •5. Акціонерне товариство
- •Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним.
- •Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, встановлюються законом.
- •Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.
- •Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.
- •Глава 9
- •3. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
- •Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
- •Глава 10
- •Органи та представники, через яких діють
- •Держава, Автономна Республіка Крим,
- •Територіальні громади у цивільних відносинах
- •Глава 11
- •Відповідальність за зобов'язаннями держави,
- •Автономної Республіки Крим,
- •Територіальних громад
- •Об'єкти цивільних прав
- •Глава 12 Загальні положення про об єкти цивільних прав
- •Глава 13 Речі. Майно
- •Правила поводження з тваринами встановлюються законом.
- •Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.
- •2. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
- •Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
- •Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
- •Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
- •Підприємство або його частина можуть бути об єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
- •Глава 14 Цінні папери
- •2. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
- •Глава 15 Нематеріальні блага
- •Глава 16. Правочини
- •Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасу'вальна обставина).
- •Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
- •Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
- •2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
- •2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
- •Глава 17 Представництво
- •Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
- •3. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
- •Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.
- •Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.
- •Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
- •Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
- •Глава 18 Визначення та обчислення строків
- •Глава 19 Позовна давність
- •Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
- •Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
- •Глава 20
- •7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
- •Глава 21 Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
- •Фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.
- •Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).
- •Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
- •Глава 22 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.
- •3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.
- •2. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.
- •3. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інте ресів інших осіб.
- •2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.
- •Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.
- •Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.
- •Глава 23 Загальні положення про право власності
- •2. Особливим видом права власності є право довірчо)' власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
- •Держава не втручається у здійснення власником права власності.
- •Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
- •Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.
- •Глава 24 Набуття права власності
- •3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною дав ністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
- •5. Положення цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.
- •Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
- •4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
- •Глава 25 Припинення права власності
- •Викуплена пам'ятка історії та культури переходить у власність держави.
- •Викупна ціна пам'ятки історії та культури визначається за згодою сторін, а в разі спору — судом.
- •Глава 26 Право спільної власності
- •5. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
- •Суб'єктами права спільної сумісно)' власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
- •Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
- •Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
- •Глава 27 Право власності на землю (земельну ділянку)
- •Глава 28 Право власності на житло
- •Глава 29 Захист права власності
- •Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
- •3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
- •Глава зо Загальні положення про речові права на чуже майно
- •Глава 31 Право володіння чужим майном
- •Глава 32 Право користування чужим майном
- •Глава 33 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
- •Глава 34 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови
- •Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування.
- •Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.
- •2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.
- •Глава 35 Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
- •4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.
- •Глава 36 Право інтелектуальної власності на літературний, художній та іншій твір (авторське право)
- •Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.
- •Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
- •Твір не може бути опублікований, якщо він порушує права людини на таємницю Ті особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров ю та моральності населення.
- •Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
- •У разі смерті автора його правонаступники мають право на опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.
- •Глава 37
- •Право інтелектуальної власності на виконання,
- •Фонограму, відеограму та програму (передачу)
- •Організації мовлення (суміжні права)
- •2. Суб 'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону.
- •Оренда оригіналу чи примірника запису виконання;
- •Забезпечення засобами зв язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею.
- •2. Використанням виконання є також інші дії, встановлені законом.
- •Глава 38 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •Глава 39 Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Об'єктом корисної моделі може бути продукт ( пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
- •Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.
- •Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.
- •Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.
- •Глава 40 Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Глава 41 Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •Глава 42 Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Автор сорту рослин, породи тварин;
- •Інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.
- •Глава 43 Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.
- •Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.
- •Глава 44 Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Глава 45 Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Глава 46 Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •2. Органи державної влади зобов 'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.
- •Книга третя
- •Коментар цивільного кодексу україни
- •09117, М. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Глава 14 Цінні папери
Стаття 194. Поняття цінного папера
1. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
327
2. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
( Частина перша статті 194із змінами, внесеними згідно із Законом № 3480-IV від 23.02.2006)
1. У ч. 1 ст. 194 ЦК наведено визначення цінного папера як документа, що має юридичну силу. Основні ознаки цінного папера відповідно до цієї норми такі:
це документ, що засвідчує майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні. Майновими правами можуть бути вимоги сплати певної грошової суми, передачі майна, а також інші вимоги у сфері цивільно-правових відносин;
цей документ повинен бути виконаний з дотриманням вимог до його форми і містити обов'язкові реквізити;
цінні папери відносяться до об'єктів цивільних прав (ст. 177 ЦК) і є рухомим майном (ст. 181 ЦК).
Майнове право, закріплене у цінному папері, не може бути здійснене особою, яка не володіє цим документом, що свідчить про взаємозалежність між правом на цінний папір і правом з паперу (яке міститься в ньому).
Найважливішою якістю цінного папера є його оборотоздатність. З передачею цінного папера переходять всі засвідчені ним права у сукупності.
Документ визнається цінним папером не в силу якихось природних властивостей, а тому що він підтверджує права його власника на певні матеріальні або нематеріальні блага, речі, гроші, дії 3-х осіб, інші цінні папери. Серед об'єктів цивільних правовідносин цінні папери займають особливе місце, що пояснюється їхньою дуалістичною природою. Будь-який цінний папір можна розглядати у двох аспектах: по-перше, як спосіб оформлення будь-яких зобов'язальних відносин (отже, можна говорити про права, засвідчені цінним папером, або про «права з папера»); по-друге, цінний папір вважається річчю, на яку можуть виникати право власності або інші речові права (повного господарського відання, оперативного управління ), тобто він може бути об'єктом різних угод, а звідси виникає «право на папір».
Будь-який цінний папір характеризується тісним і нерозривним зв'язком між «правом на цінний папір» і «правом з цього папера». Цей зв'язок, що встановлює можливість здійснення «прав з цінного папера» і залежно від володіння «правами на цінний папір», дозволяє відмежувати цінні папери від легітима-ційних знаків.
Можна виділити наступні основні ознаки цінних паперів: 1) будь-який цінний папір — це документ, що засвідчує певне майнове право або сукупність прав; 2) цінний папір — це документ, у якому втілено майнове право, тому що реалізувати це право або передати його іншій особі можливо лише шляхом відповідного використання самого документа; 3) цінний папір є чітко формальним документом, тому що він обов'язково повинен містити реквізити, установлені законом; 4) цінний папір здатний до цивільного обігу, оскільки він є об'єктом майнових цивільно-правових угод; 5) цінним паперам властива ознака публічної достовірності.
328
Стаття 195. Групи та види цінних паперів
/. В Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:
пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;
боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;
похідні цінні папери, механізм розміщення та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;
(Пункт 3 частини першої статті 195 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3480-ІУвід 23.02.2006)
4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів.
Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.
Цінні папери можуть існувати в документарній та бездокументарній формі відповідно до закону.
(Частина третя статті 195із змінами, внесеними згідно із Законом № 3480-IV від 23.02.2006)
і. У ст. 195 ЦК проводиться розподіл цінних паперів на групи. Критерієм такої класифікації є права, які посвідчуються цінним папером та надаються його власнику. Конкретні види цінних паперів, що належать до тієї чи іншої групи, визначаються законодавством України (ЦК, ГК, Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»). За змістом втілених прав цінні папери підрозділяються на пайові, боргові, похідні, товаророзпорядчі.
Пайові цінні папери засвідчують участь їх власника у статутному капіталі, надають йому право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента (наприклад, прості акції).
Боргові цінні папери засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання (наприклад, облігації, чеки, вексель, депозитні й ощадні сертифікати тощо).
Похідні цінні папери — це папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів. Визначення похідного цінного папера або дериватива наведено у п. 1.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Товаророзпорядчі цінні папери надають їхньому держателю право на розпоряджання майном, вказаним у цих документах. До такого роду цінних паперів відносяться, наприклад, цільові товарні облігації, коносаменти, закладні.
Іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: іпотечні облігації; іпотечні сертифікати; заставні; сертифікати ФОН.
329
Приватизаційні цінні папери — цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.
Цінні папери можуть існувати у формі документів або в бездокументарній формі. Дане положення ЦК конкретизовано у Законі України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні». Зокрема, у ст. 4 цього Закону зазначено, що цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах.
Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігана.
Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій.
На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або анулюється у разі визнання випуску таким, що не відбувся. Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається у депозитарію протягом усього періоду існування цінних паперів у бездокументарній формі.
Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів та їх реквізити встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
При документарній формі цінних паперів власник встановлюється на підставі пред'явлення оформленого належним чином сертифіката цінного папера або, у разі депонування такого, на підставі запису по рахунку «депо».
Сертифікат цінного папера є документ, виданий емітентом або уповноваженою їм особою, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами.
Документарна форма цінних паперів, як правило, має встановлений зразок, на виготовлення якого потрібна спеціальна ліцензія. Порядок виготовлення бланків цінних паперів встановлюється Правилами виготовлення цінних паперів і документів суворого обліку.
330
При бездокументнарній формі цінних паперів власник встановлюється на підставі запису в системі ведення реєстру власників цінних паперів або, у разі депонування цінних паперів, на підставі запису по рахунку «депо».
Стаття 196. Вимоги до цінного папера
/. Обов язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного папера та інші необхідні вимоги встановлюються законом.
2. Документ, який не містить обов 'я з ко ви х реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.
Вимоги щодо обов'язкових реквізитів та форми окремих видів цінних паперів встановлюються спеціальними законодавчими актами. Так, перелік обов'язкових реквізитів акцій встановлено ст. З Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок», реквізити заставної — ст. 21 Закону України «Про іпотеку», реквізити векселів — Женевською конвенцією, якою затверджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі.
На сьогодні законодавство України передбачає можливість випуску цінних паперів у документарній і бездокументарній формах.
Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.
Стаття 197. Передання прав за цінним папером
/. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:
пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника);
особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);
особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).
2. Законом може бути виключена можливість розміщення цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'явника.
(Частина друга статті 197із змінами, внесеними згідно із Законом № 3480-IV від 23.02.2006)
Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного папера цій особі.
Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання.
Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.
За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або
331
ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.
1. У ч. 1 ст. 197 ЦК визначається коло осіб, права яких засвідчуються цінним папером: пред'явник цінного папера; названа в цінному папері особа; названа в цінному папері особа, яка може сама здійснювати ці права або призначити своїм розпорядженням іншу уповноважену особу.
Відповідно розрізняють цінні папери на пред'явника; іменні цінні папери; ордерні цінні папери. Законодавство, регулююче випуск і обіг цінних паперів, визначає, в якій формі (пред'явницькій, іменній або ордерній) може існувати той або інший вид цінних паперів.
Права, засвідчені цінним папером на пред'явника, можуть бути здійснені будь-якою особою, яка його пред'явила. Право, засвідчене іменним цінним папером, належить тільки тій особі, яка в ній названа: іменний коносамент, іменний чек.
Право, засвідчене ордерним цінним папером, належить названій в папері особі або призначеній розпорядженням цієї особи іншій уповноваженій особі.
Пред'явницьким цінним папером є ощадна книжка на пред'явника. Для здійснення права, посвідченого нею, достатньо пред'явити її у відповідну кредитну установу.
Іменним цінним папером є закладна, складське свідоцтво.
Інші цінні папери можуть бути як пред'явницькими, так і іменними, ордерними, наприклад коносамент, чек; або як пред'явницькими, так і іменними (наприклад, облігації акціонерного товариства).
Пред'явницький чек передається у володіння іншій особі шляхом простого вручення. В цьому випадку чек виписується із записом «пред'явнику». Чеки без вказівки найменування чекоутримувача розглядаються як чеки на пред'явника. Чек може бути виписаний певній особі з обмовкою «не наказу» (іменний чек). Іменний чек не підлягає передачі. Певній особі з обмовкою «наказу» або без неї може бути виписаний ордерний чек. Ордерні чеки передаються шляхом вручення з попереднім індосаментом, тобто передавальним написом.
Ч. 2 ст. 197 ЦК передбачається можливість виключення законом випуску цінних паперів певного виду: пред'явницьких, іменних або ордерних. Без сумніву, встановити подібного роду обмеження може тільки закон.
З передачею цінного папера переходять всі посвідчені ним права у сукупності (ч. 2 ст. 194 ЦК). Частина 3 ст. 197 ЦК встановлює, що передача прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, здійснюється простим врученням цього папера іншій особі.
Право на пред'явницький документарний цінний папір, сертифікат якого знаходиться у його власника, переходить у момент передачі цього сертифіката набувачеві. У разі зберігання сертифікатів пред'явницьких документарних цінних паперів або обліку прав на такі цінні папери в депозитарію — у момент здійснення прибуткового запису по рахунку «депо» набувача.
4. Частина 4 ст. 197 ЦК визначає порядок, згідно з яким передаються права, засвідчені іменним цінним папером. Цей порядок, передбачено ст. 512 ЦК, згідно
332
з якою право вимоги, що належить кредитору на підставі зобов'язання, може бути передано іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги (цесія) — це передача кредитором права вимоги, що належить йому, іншій особі, яка стає новим кредитором. Цесія здійснюється за згодою кредитора з особою, якому кредитор цим правом поступається, незалежно від згоди боржника.
При передачі права, засвідченого іменним цінним папером, його власник зобов'язаний дотримуватися необхідних вимог до форми відступлення права вимоги, відповідно до ст. 513 ЦК.
Колишній власник іменного цінного папера відповідає перед новим власником тільки за дійсність вимоги, засвідченої цінним папером, але не несе відповідальності за фактичне виконання цієї вимоги зобов'язаною особою.
5. На відміну від відступлення права вимоги (цесії), яка є двостороннім правочином, передача ордерного цінного папера здійснюється шляхом одностороннього правочину — індосаменту.
Права за ордерним цінним папером (вексель, чек, коносамент) передаються шляхом здійснення на цьому папері індосаменту (передавального напису). Індосамент передає права по цих документах від однієї особи (індосанта) іншій особі (індосату).
Порядок здійснення індосаменту встановлюється ч. 5 ст. 197 ЦК. У ордерному цінному папері вказується суб'єкт засвідченого ним права, проте він може не тільки сам здійснити це право, але й призначити своїм розпорядженням або наказом іншу уповноважену особу. Широкий обіг ордерних цінних паперів має ряд переваг. Можливість передачі векселя за допомогою передавального напису (індосаменту) збільшує його обіг і додає до виконуваних ним функцій як кредитного інструмента ще одну — засіб для погашення боргових вимог.
Індосамент може бути ордерним (визначається особа, якій (або за наказом якої) повинно бути здійсненне виконання) або бланковим (на пред'явника). Індосамент може бути інкасовим (доручним).
У ч. 5 ст. 197 ЦК дається визначення доручного індосаменту як індосаменту, обмеженого тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передачі цих прав індосату. Індосат виступає у даному випадку як представник.
Суть індосаменту полягає у тому, що проставлянням на оборотній стороні векселя або на додатковому аркуші (алонжі) передавального напису разом з векселем іншій особі передається право на отримання платежу. Для платника індо-сованого векселя все одно, кому проводити платіж, лише б до останнього утримувача вексель дійшов шляхом послідовних наступних індосаментів.
Індосант може перетворити вже зроблений ним повний індосамент на бланковий, тільки закресливши повністю напис про передачу і проставивши під цим свій підпис. Особа, що одержала вексель за бланковим написом, може передавати його іншим особам без жодних підписів простим врученням векселя. Векселедавець (індосант) при передачі векселя має право помістити у передавальному написі обмовку «без обороту на мене» і тим самим зняти з себе зворотну відповідальність за неоплачений і опротестований у неплатежі вексель, що не розповсюджується на подальших індосантів.
Індосамент по векселю або чеку покладає на індосанта відповідальність за платіж по цьому документу, тобто індосант відповідає не тільки за дійсність
333
переданої вимоги, але і за його фактичну здійсненність. Цим індосамент відрізняється від цесії, яка не передбачає відповідальності за невиконання відповідної вимоги. До будь-якого з власників ордерного цінного папера, що здійснив її передачу за допомогою передавального напису, уповноважений по цінному паперу може пред'явити свої вимоги, що підвищує гарантії реального виконання прав, закріплених цінним папером.
Стаття 198. Виконання за цінним папером
/. Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов 'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов язалися за цінним папером.
(Частина перша статті 198із змінами, внесеними згідно із Законом № 3480-ІУ від 23.02.2006)
2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов язання або на його недійсність не допускається.
Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного папера має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.
Відповідно до правила ч. 1 ст. 198 ЦК перед законним володільцем цінного папера несуть відповідальність як особа, що його видала, так і всі особи що індосували цінний папір. При цьому вони несуть солідарну відповідальність.
Якщо інше не витікає з відносин між солідарними боржниками, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на регресну вимогу до решти боржників у рівних частках за вирахуванням частки, яка падає на нього самого (ст. 544 ЦК).
Право зворотної вимоги (регресу) признається за одним або декількома особами, які зобов'язалися за цінним папером, до його законного володільця, задовольнили його вимоги про виконання засвідченого цінним папером зобов'язання і одержали тим самим право вимагати відшкодування сплаченої суми від решти осіб, що зобов'язалися за цінним папером.
Частина 2 ст. 198 ЦК встановлює неприпустимість відмови від виконання зобов'язання за цінним папером навіть у разі відсутності підстави зобов'язання, засвідченого цінним папером, або його недійсності. Вказані факти не можуть обґрунтовувати відмову від виконання такого зобов'язання.
Зобов'язана особа повинна здійснити виконання зобов'язання за цінним папером, упевнившись лише в наявності у ньому необхідних реквізитів, а її власник може не перевіряти підстав, за яких він виданий, довірившись його формальним ознакам. Це так звана «публічна достовірність» цінного папера.
При виявленні факту фальсифікації або підробки цінного папера її власник має право пред'явити до особи, що передала йому папір, вимогу про належне виконання зобов'язання, засвідченого цінним папером, і про відшкодування збитків. У даному випадку діє принцип повного відшкодування збитків, що зазнаються потерпілою стороною.
334