3. Командитне товариство

Стаття 133. Основні положення про командитне товариство

/. Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроб­лених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

2. Найменування командитного товариства має містити імена (найменуван­ ня) всіх повних учасників, слова «командитне товариство» або містити ім'я (най­ менування) хоча б одного повного учасника з доданням слів «і компанія», а також слова «командитне товариство».

Якщо у найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства.

3. До командитного товариства застосовуються положення про повне това­ риство, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншим законом.

1. Основними ознаками командитного товариства є: наявність двох категорій учасників: повних учасників та вкладників; субсидіарна відповідальність повних учасників за зобов'язаннями товариства усім своїм майном; наявність складе­ного капіталу, у якому доля вкладників не може перевищувати п'ятдесяти відсотків; засновницький договір як установчий документ товариства; відсутність органів управління; обов'язок для повних учасників брати участь в управлінні, підприємницькій діяльності товариства; заборона для вкладників на участь в управлінні товариством; вказівка на організаційно-правову форму та імена (най­менування) повних учасників у найменуванні товариства; певні обмеження для

199

повних учасників щодо членства в господарських товариствах; наявність спільних рис з повним товариством, застосування до командитних товариств положень законодавства, що регулюють діяльність повних товариств.

Таким чином, командитне товариство має багато спільних рис з повним то­вариством, але при цьому відрізняється від нього насамперед тим, що, окрім по­вних учасників, які мають такий самий статус, як учасники повного товариства, до його складу входять учасники із спеціальним правовим статусом — вкладни­ки. Термін «повні учасники» є нововведенням у ЦК України. До набуття чин­ності ЦК у новій редакції законодавцем застосовувався термін «учасники з по­вною відповідальністю», запозичений із Закону України «Про господарські то­вариства», а в юридичній літературі вживалися терміни «комплементарії», «повні товариші» тощо. До складу командитного товариства може входити один або більше повних учасників та один або більше вкладників. Мінімальна кількість учасників командитного товариства становить дві особи, з яких одна має бути повним учасником, а інша — вкладником. Максимальна кількість повних учас­ників та вкладників командитного товариства законом не обмежена.

Одна з основних відмінностей у правовому статусі повних учасників та вклад­ників командитного товариства полягає в обсязі відповідальності за зобов'язан­нями товариства. Повний учасник несе субсидіарну відповідальність за зобов'я­заннями товариства усім своїм майном (якщо до складу товариства входять двоє та більше повних учасників, вони несуть солідарну відповідальність). Вкладники командитного товариства не відповідають за зобов'язаннями товариства, а несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів, за винятком випадків, передбачених законодавством (ст. 138 ЦК).

Друга суттєва відмінність між правовим статусом повних учасників та вклад­ників командитного товариства полягає в їх участі в управлінні товариством. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється тільки повними учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність. Вкладники командитного товариства не мають права брати участі в управлінні діяльністю товариства (ст. 136 ЦК).

2. За загальним правилом, встановленим ст. 90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Тобто, у найменуванні командитного товариства обов'язково мають бути присутні слова «командитне товариство». Це дає змогу ідентифіку­вати вказану юридичну особу як підприємницьке товариство, створене як гос­подарське товариство з відповідним правовим статусом.

Згідно із ст. 133 ЦК (ч. 2) у найменуванні командитного товариства обов'яз­ково мають бути зазначені імена (найменування) повних учасників¹.

Найменування командитного товариства може виглядати наступним чином:

1)слова «командитне товариство» та перелік імен (найменувань) всіх повних учасників;

¹ Раніше, до набрання чинності новим ЦК України, застосовувалася норма ст. 2 Закону Ук­раїни «Про господарські товариства», відповідно до якої найменування командитних товариств, окрім вказівки на вид товариства, мало містити вказівку на прізвища (найменування) усіх учас­ників товариства, а також інші необхідні відомості.

200

2) слова «командитне товариство», ім'я (найменування) хоча б одного по­вного учасника з доданням слів «і компанія».

Слід звернути увагу на те, що до найменування командитного товариства повинні і можуть включатися тільки імена (найменування) повних учасників, а не вкладників. Новелою ЦК України є положення коментованої статті, згідно з яким у разі, якщо до найменування включається ім'я вкладника, такий вклад­ник стає повним учасником товариства.

До найменування командитного товариства можуть бути включені інші відо­мості. Крім повного найменування, командитне товариство також може мати скорочене найменування. При цьому законодавством не встановлено обсяг відо­мостей, що мають міститися у скороченому найменуванні.

3. Юридична природа командитного товариства має багато спільних рис із повним товариством. Ці обидві організаційно-правові форми функціонують за єдиними принципами (з урахуванням особливостей, пов'язаних з наявністю вкладників у складі учасників командитного товариства). У зв'язку з цим зако­нодавець поширив дію положень ЦК про повні товариства (статті 119—132) на командитні товариства. Положення зазначених статей застосовуються щодо ко-мандитних товариств, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим зако­ном (див. коментар до зазначених статей).

Стаття 134. Засновницький договір командитного товариства

/. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького до­говору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.

2. Засновницький договір командитного товариства крім відомостей, перед­бачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з по­вних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників.

3. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноосо­бова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені цією статтею для командитного товариства.

1. Відповідно до ч. 2 ст. 87 ЦК установчим документом товариства є затверд­жений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Коментованою статтею передбачено, що командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, тобто уста­новчим документом командитного товариством є не статут, а засновницький договір, укладений між повними учасниками. Таким чином, командитне това­риство (разом з повним товариством) належить до так званих договірних това­риств, тобто господарських товариств, які створюються і діють на підставі зас­новницького договору, на відміну від «статутних» товариств (акціонерного то­вариства, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю), які діють на підставі статуту.

201

На засновницький договір командитного товариства поширюються загальні положення про правочин та правові наслідки недодержання сторонами при вчи­ненні правочину вимог закону (глава 16 ЦК). За загальним правилом, передба­ченим ч. 1 ст. 87 ЦК, установчі документи юридичної особи викладаються пись­мово. У разі недодержання засновниками командитного товариства письмової форми засновницького договору настають наслідки, передбачені ст. 218 ЦК.

На відміну від договору про заснування акціонерного товариства (ч. 2 ст. 153 ЦК) законодавство не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення заснов­ницького договору командитного товариства у разі, якщо до складу засновників товариства входять одна або декілька фізичних осіб.

Засновницький договір командитного товариства укладається (підписуєть­ся) тільки повними учасниками. Вкладники не беруть участі у підписанні зас­новницького договору, не дивлячись на те, що цим договором встановлюються їх права, відповідальність перед товариством тощо. Як учасники господарського товариства відповідно до ч. 1 ст. 117 ЦК вкладники командитного товариства зобов'язані додержуватися засновницького договору товариства.

2. За загальним правилом, встановленим ст. 88 ЦК, у засновницькому дого­ворі товариства визначаються: зобов'язання учасників створити товариство; порядок їх спільної діяльності щодо його створення; умови передання товари­ству майна учасників.

Згідно з коментованою статтею, крім зазначених вище відомостей, до заснов­ницького договору командитного товариства також включаються відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кож­ного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників.

Слід підкреслити, що у засновницькому договорі не розкривається інформа­ція щодо особи кожного з вкладників, а зазначається тільки сукупний розмір вкладів вкладників (який не може перевищувати 50 відсотків складеного капі­талу). Норма подібного змісту міститься також у ч. 5 ст. 82 ГК України: «стосов­но вкладників командитного товариства в засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів». Наведеною нормою усунуто неоднозначне тлумачен­ня, що виникало на практиці при застосуванні відповідних положень Закону України «Про господарські товариства». Участь кожного з вкладників у коман­дитному товаристві не фіксується у засновницькому договорі, але підтверджуєть­ся свідоцтвом про участь у командитному товаристві, що посвідчує внесення вкладу до складеного капіталу (ч. 1 ст. 137 ЦК).

У відповідних положеннях ЦК України про командитні товариства (зокре­ма: ч. 2 ст. 137, ч. 2 ст. 138, ч. 2 ст. 139) містяться посилання на засновницький договір товариства, у якому мають бути врегульовані наступні процедури: одер­жання вкладниками частини прибутку товариства відповідно до їх часток у скла­деному капіталі товариства; вихід вкладника з товариства після закінчення фінансового року та одержання ним свого вкладу; відповідальність вкладника, який не вніс свого вкладу, перед товариством; здійснення вкладниками пере­важного права перед повними учасниками на одержання вкладів у разі ліквідації командитного товариства.

202

У засновницькому договорі також можуть бути передбачені інші права вклад­ників, окрім тих, що закріплені у чинному законодавстві (ч. З ст. 137 ЦК).

Відповідно до ч. З ст. 133 ЦК до командитного товариства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено ЦК, іншим зако­ном. Тобто, у засновницькому договорі командитного товариства мають місти­тися відомості, що передбачені відповідними положеннями законодавства для засновницького договору повного товариства. Ці відомості стосуються в основ­ному порядку управління товариством та особливостей правового статусу по­вних учасників. Отже, у засновницькому договорі командитного товариства, за аналогією із засновницьким договором повного товариства, може бути передба­чено наступне: випадки, коли рішення приймається не за спільною згодою по­вних учасників, а більшістю голосів повних учасників; інший порядок визна­чення кількості голосів, ніж «один повний учасник = один голос»; ведення справ товариства всіма повними учасниками спільно або окремими повними учасни­ками, на відміну від передбаченого ЦК права кожного повного учасника діяти від імені товариства; розподіл прибутку та збитків між повними учасниками за іншим принципом, ніж пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі; по­рядок і особливості виходу, виключення та вибуття повних учасників зі складу товариства; наслідки вибуття повного учасника за підстав, передбачених ст. 129 ЦК (щодо продовження або припинення діяльності товариства); порядок виз­начення вартості частки повного учасника у майні товариства та строки її вип­лати у разі вибуття учасника.

Слід зазначити, що вимоги щодо змісту засновницького договору командитно­го товариства містяться також у ГК України. Так, ч. З ст. 57 ГК передбачає, що зас­новницький договір суб'єкта господарювання має містити: зобов'язання засновників утворити суб'єкт господарювання; порядок спільної діяльності засновників щодо утворення суб'єкта господарювання; умови передачі засновниками свого майна; порядок розподілу прибутків і збитків; управління діяльністю суб'єкта господарю­вання та участь у ньому засновників; порядок вибуття та входження нових заснов­ників; інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом; порядок реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГК установчий документ господарського товариства має містити відомості про: вид товариства, предмет і цілі його діяльності; склад засновників і учасників; склад і компетенцію органів товариства та порядок прий­няття ними рішень, включаючи перелік питань, при вирішенні яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів.

Згідно із ч. 5 ст. 82 ГК у засновницькому договорі командитного товариства має бути зазначено: розмір частки кожного з повних учасників; форму участі повних учасників у справах товариства; розмір, склад і порядок внесення вкладів повними учасниками; сукупний розмір часток вкладників у майні товариства; розмір, склад і порядок внесення вкладів вкладниками.

3. Законодавством передбачена можливість створення командитного това­риства одним повним учасником (незалежно від кількості вкладників). У тако­му разі установчим документом командитного товариства є не засновницький договір, а одноособова заява, яка складається і підписується таким повним учас-

203

ником. Ця заява може носити назву «меморандум». У меморандумі мають бути зазначені всі відомості, передбачені ст. 134 ЦК для засновницького договору командитного товариства.

У період існування командитного товариства, заснованого кількома повни­ми учасниками на підставі засновницького договору, склад повних учасників може змінюватися внаслідок виходу, вибуття, виключення учасників. У резуль­таті цього в складі командитного товариства може залишитися лише один по­вний учасник. У такому випадку засновницький договір, що був укладений при створенні товариства, має бути переоформлений в одноособову заяву, яка підпи­сується єдиним повним учасником, який залишився. Відповідні зміни мають бути зареєстровані у порядку, встановленому законодавством. Згідно із ч. 4 ст. 83 ГК зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства і які вно­сяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж пра­вилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Господарське то­вариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що здійснює реєст­рацію, про зміни в установчих документах товариства.

Стаття 135. Учасники командитного товариства

/. Правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відпо­відальність за зобов'язаннями товариства встановлюються положеннями цього Кодексу про учасників повного товариства.

2. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному това­ ристві.

Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства.

Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

3. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків складеного капіталу повного товариства.

На момент державної реєстрації командитного товариства кожний із вклад­ників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом.

1. Учасниками командитного товариства можуть бути як фізичні, так і юри­дичні особи. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути учасниками командитного товариства нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім ви­падків, встановлених законодавчими актами України.

Відмінною рисою командитного товариства є наявність у складі товариства двох категорій учасників: повних учасників (які здійснюють підприємницьку діяльність і солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном) та вкладників (які несуть ризик збитків, пов'яза­них із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів і не беруть участі в діяльності товариства).

Правовий статус повних учасників командитного товариства відповідає пра­вовому статусу учасників повного товариства. Відповідно до ч. 1 ст. 135 ЦК пра-

204

вовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідальність за зобов'язаннями товариства встановлюються положеннями цього Кодексу про учасників повного товариства (див. коментар до статей 119—132 ЦК України). Порядок притягнення повних учасників до відповідальності за боргами коман­дитного товариства врегульований ст. 124 ЦК, відповідно до якої у разі недостат­ності у товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі повні учасники солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм май­ном, на яке може бути звернене стягнення (див. коментар до зазначеної статті).

Правовий статус вкладників командитного товариства визначено у ст. 137 ЦК (див. коментар до зазначеної статті).

2. Статтею 135 ЦК встановлено правила, якими обмежується участь повних учасників командитного товариства у господарських товариствах, а саме:

1. особа, яка є повним учасником командитного товариства, не може бути повним учасником іншого командитного товариства. Це обмеження встановле­но законодавцем з метою захисту інтересів кредиторів командитного товариства. Воно пов'язане з тим, що повний учасник командитного товариства у разі недо­статності майна товариства для задоволення вимог кредиторів повинен нести відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Одночасне членство особи у кількох командитних то­вариствах у статусі повного учасника унеможливлює реалізацію цього принци­пу, а саме унеможливлює відповідальність особи усім своїм майном за зобов'я­заннями кожного з товариств, учасником якого є особа;

2. особа, яка є повним учасником командитного товариства, не може бути учасником повного товариства. Це обмеження встановлено з тією ж самою ме­тою, що й зазначена вище заборона — особа не може одночасно бути учасником кількох господарських товариств, за зобов'язаннями яких вона має нести повну відповідальність усім своїм майном;

3. особа, яка є повним учасником командитного товариства, не може бути вкладником цього самого товариства (але їй не забороняється бути вкладником іншого командитного товариства).

Окрім обмежень щодо одночасного членства, встановлених коментованою статтею для повних учасників командитних товариств, у чинному законодавстві встановлено вимоги для цієї категорії осіб. Так, відповідно до ч. 7 ст. 80 ГК по­вним учасником командитного товариства може бути тільки та особа, яка зареє­стрована як суб'єкт підприємництва.

Чинним законодавством України також встановлено заборону щодо конку­рування учасників з товариством. Так, ч. З ст. 119 ЦК передбачає, що учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства. У разі порушення цього правила товариство має право за своїм ви­бором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами. Ця норма поширюється і на учасників командитного товариства (до командит­ного товариства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено ЦК, а також іншим законом).

205

3. Складений капітал командитного товариства складається із вкладів по­вних учасників та вкладників. На відміну від акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, для яких законодавством встановлений мінімальний розмір статутного капіталу, для командитних товариств розмір складеного капіталу (як максимальний, так і мінімальний) не обмежений. Але встановлено максимальний сукупний розмір вкладів вкладників у складеному капіталі командитного товариства — не більше 50 відсотків складеного капіталу.

Коментованою статтею передбачено, що на момент державної реєстрації ко­мандитного товариства кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом. Цей розмір відповідно до ч. З ст. 80 Закону України «Про господарські товариства» становить не менше 25 відсотків вкладу для кожного із вкладників.

Вимоги щодо внесення вкладів повними учасниками до державної реєстрації командитного товариства законодавством не встановлені.

Стаття 136. Управління командитним товариством

/. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками у порядку, встановленому цим Кодексом для повного товариства.

2. Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командит­ного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

1. Командитне товариство відрізняється від інших видів господарських то­ вариств (акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю) відсутністю органів управління. Стаття 97 ЦК, згідно з якою управління товариством здійснюють його органи (загальні збори учасників та виконавчий орган), не застосовується щодо коман­ дитних товариств. Управління командитним товариством здійснюється не че­ рез структуру органів, а безпосередньо учасниками товариства.

Участь в управлінні командитним товариством беруть тільки повні учасни­ки, які відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦК здійснюють від імені товариства підприєм­ницьку діяльність. Управління діяльністю командитного товариства здійснюєть­ся у порядку, встановленому ЦК для повного товариства (due. коментар до ста­тей 121—122 та ін.).

2. Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦК учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установ­ чому документі, крім випадків, встановлених законом. Коментованою статтею передбачений один із таких випадків щодо вкладників командитного товари­ ства. Особливості правового статусу вкладників командитного товариства по­ лягають у тому, що вони усунені від управління товариством:

1. вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю товариства;

2. вкладники не мають права заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства.

206

Вкладнику може бути надано право діяти від імені товариства за довірені­стю (ч. 2 ст. 136 ЦК). Наслідки вчинення вкладником правочину від імені това­риства без відповідних повноважень визначені у ст. 138 ЦК.

Стаття 137. Права та обов'язки вкладника командитного товариства

/. Вкладник командитного товариства зобов'язаний зробити вклад до скла­деного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь у ко-мандитному товаристві.

2. Вкладник командитного товариства має право:

1. одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у скла­деному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким догово­ром (меморандумом);

2. діяти від імені товариства уразі видачі йому довіреності та відповідно до неї;

3. переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її части­ну) в складеному капіталі товариства відповідно до положень статті 147 цього Кодексу.

Якщо бажання викупити частку ('її частину) виявили декілька вкладників, заз­начена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства;

4. вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

5. ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

6. після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

7. передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві.

3. Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.

і. Основним обов'язком вкладника командитного товариства є внесення сво­го вкладу до складеного капіталу. Вклад може бути внесений повністю до мо­менту державної реєстрації товариства або частками: не менше 25 відсотків вкла­ду — до державної реєстрації товариства, решта після державної реєстрації ко­мандитного товариства у строк, встановлений засновницьким договором. У разі невнесення вкладником передбаченого засновницьким договором (меморанду­мом) вкладу, він несе відповідальність за ч. 2 ст. 138 ЦК.

Принциповим питанням є коло об'єктів, що можуть бути внесені вкладни­ком до складеного капіталу командитного товариства. За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 115 ЦК, вкладами до статутного (складеного) капіталу гос­подарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Але спеціальною нормою законодавства встановлено обмеження щодо кола об'єктів, що може вносити до складеного капіталу вкладник командитного товариства. Так, згідно із ст. 78 Закону України «Про господарські товариства»

207

вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошо­вих або матеріальних внесків.

Внесення вкладу до статутного капіталу посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві, яке має бути видане вкладнику після повного внесення ним свого вкладу. Відповідне свідоцтво видається від імені командитного товари­ства повними учасниками, які здійснюють управління діяльністю товариства.

Окрім обов'язку, пов'язаного з майновою участю у товаристві, вкладник коман­дитного товариства несе обов'язок додержуватися положень установчого докумен­та товариства, а також обов'язок не розголошувати комерційну таємницю та кон­фіденційну інформацію про діяльність товариства відповідно до ч. 1 ст. 117 ЦК.

2. Вкладник командитного товариства позбавлений одного з основних прав учасника господарського товариства — права брати участь в управлінні товари­ством, але він наділений деякими з основних прав учасника господарського то­вариства, передбачених ст. 116 ЦК (див. коментар до неї).

Частиною 2 ст. 137 визначено перелік прав вкладників командитного това­риства, який є ширшим порівняно з переліком, передбаченим ст. 79 Закону Ук­раїни «Про господарські товариства». Так, ст. 137 ЦК вказує на право вкладни­ка командитного товариства діяти від імені товариства у разі наявності дору­чення, право вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства, право вимагати подання річних звітів, балансів, а також забезпечен­ня можливості перевірки правильності їх складання.

Новелою ЦК є закріплене у коментованій статті право вкладника одержува­ти частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капі­талі товариства. За загальним правилом, встановленим ст. 116 ЦК, учасник гос­подарського товариства має право брати участі у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Вкладник командитного товариства не має права брати участь у розподілі прибутку, оскільки рішення про розподіл прибутку приймається повними учасниками, які здійснюють управління діяль­ністю командитного товариства. На підставі рішення повних учасників вклад­ник має право одержувати частину прибутку товариства у розмірі, пропорцій­ному розміру його частки у складеному капіталі товариства. Порядок розподілу прибутку та одержання його частини вкладниками має визначатися у заснов­ницькому договорі (меморандумі) товариства.

Слід зазначити, що власники привілейованих акцій акціонерного товариства, так само, як і вкладники командитного товариства, позбавлені права брати участь в управлінні товариством. Але різниця між цими двома категоріями учасників полягає у тому, що акціонерне товариство зобов'язане виплачувати власникам привілейованих акцій частину прибутку (дивіденди) у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від наявності прибутку у акціонерного товариства. У той же час вкладники командитного товариства можуть одержати частину прибутку тільки за двох умов: по-перше, за наявності у товариства прибутку за результа­тами діяльності у відповідному році; по-друге, у разі ухвалення повними учас­никами товариства рішення про розподіл прибутку.

Вкладник командитного товариства наділений правом виходу з нього в уста­новленому порядку. Він може вийти з товариства і одержати свій вклад після

208

закінчення фінансового року. Порядок виходу вкладника і одержання ним сво­го вкладу має визначатися у засновницькому договорі (меморандумі) командит-ного товариства.

Відповідно до ст. 116 ЦК учасник господарського товариства має право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Вкладник командитного товариства, згідно з коментованою статтею, має право здійснити відчуження своєї частки у складеному капіталі або її части­ни, повідомивши про це товариство. У разі відчуження вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняється участь вкладника у командитному товаристві. З передачею частки вкладника іншій особі здійснюється одночасно перехід усієї сукупності прав та обов'язків, що належали вкладнику. Частка вкладника або її частина може бути відчужена іншому вкладнику або третій особі. У разі відчу­ження частки вкладника повному учаснику цього товариства повний учасник не набуває статусу вкладника, але його частка у складеному капіталі товариства збільшується, у зв'язку з чим вносяться зміни до засновницького договору.

Вкладник командитного товариства має право знайомитися з річними звіта­ми та балансами товариства. Порядок одержання вкладником інформації про діяльність товариства має бути встановлений у засновницькому договорі.

3. Окрім основних прав учасника господарського товариства, наданих ст. 116 ЦК, вкладники командитного товариства мають спеціальні права, зумовлені особ­ливим статусом цієї категорії учасників.

Коментована стаття надає вкладнику командитного товариства право діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності. Довіреність може бути вида­на повними учасниками, які здійснюють управління справами товариства. Відно­сини представництва між вкладником та командитним товариством регулюються статтями 237—250 ЦК. Здійснюючи дії від імені товариства, вкладник зобов'я­заний діяти відповідно до довіреності. У разі вчинення вкладником правочину від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень або з переви­щенням повноважень настають наслідки, передбачені статтями 138, 241 ЦК.

Новелою ЦК України є встановлене ст. 137 переважне право вкладника ко­мандитного товариства перед третіми особами на придбання частки (її частини) у складеному капіталі товариства. Законодавством чітко не встановлено, чи по­ширюється це право тільки на частки (їх частини) вкладників, чи також на час­тки (їх частини) повних учасників командитного товариства. З огляду на вста­новлену ч. 2 ст. 135 ЦК заборону одночасного перебування у статусі повного учасника та вкладника командитного товариства, можна зробити висновок про те, що переважне право вкладника щодо придбання часток у складеному капі­талі товариства поширюється тільки на частки (їх частини), що відчужуються іншими вкладниками цього товариства.

У разі, якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вклад­ників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства. Порядок реалізації переважного права вклад­ників при відчуженні часток (їх частин) у складеному капіталі командитного товариства визначається ст. 147 ЦК, що регулює перехід частки (її частини) учас-

209

ника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи (див. коментар до неї).

Згідно з коментованою статтею вкладники командитного товариства мають право вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства, тобто вкладники командитного товариства мають переважне право перед повни­ми учасниками цього товариства на одержання своїх вкладів. Порядок та умови повернення вкладів при ліквідації товариства встановлюються ст. 139 ЦК (див. коментар до неї), іншими статтями ЦК України, іншим законом та засновниць­ким договором (меморандумом) товариства.

Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства мо­жуть бути передбачені інші права вкладника, які не суперечать чинному законо­давству і відповідають особливому статусу цього учасника товариства.

Стаття 138. Відповідальність вкладника командитного товариства

/. Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредито­рами за вчинений правочин.

Якщо схвалення командитного товариства не буде отримано, вкладник відпо­відає перед третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.

2. Вкладник командитного товариства, який не вніс передбаченого заснов­ницьким договором (меморандумом) вкладу, несе відповідальність перед това­риством у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом).

1. За загальним правилом вкладники командитного товариства не беруть участі в діяльності товариства. Вкладники можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю, що видається повними учасниками, які здійснюють уп­равління діяльністю товариства. У разі видачі довіреності вкладник має право діяти від імені товариства, у тому числі вчиняти правочини, тільки відповідно до довіреності. Якщо вкладник вчиняє правочин від імені та в інтересах товари­ства без відповідних повноважень, цей правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки для вкладника, а не для товариства. У такому разі вкладник відповідає перед третіми особами за вчиненим правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Правочин, вчинений вкладником командитного товариства без відповідних повноважень, може створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обо­в'язки для товариства тільки у разі схвалення товариством дій вкладника.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо товариство вчинило дії, що свідчать про прийняття правочину до вико­нання. У разі схвалення дій вкладника командитним товариством вкладник звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин. Це правило є новелою у ЦК України порівняно з нормою ст. 82 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої якщо вкладник командитно­го товариства укладає угоду від імені та в інтересах товариства без відповідних

210

повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він разом з учасниками з повною відповідальністю відповідає за угодою перед кредиторами усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стяг­нення. З набуттям чинності ЦК ця норма закону не діє, оскільки визнана зако­нодавцем суперечливою.

2. Одним з основних обов'язків вкладників командитного товариства є вне­сення до складеного капіталу свого вкладу, передбаченого засновницьким дого­вором. У разі порушення цього обов'язку вкладник може бути притягнений до відповідальності перед товариством у порядку, встановленому засновницьким договором. За несвоєчасне внесення вкладником свого вкладу або внесення його не в повному розмірі засновницьким договором командитного товариства мо­жуть бути встановлені такі засоби відповідальності як штрафні санкції, виклю­чення вкладника з товариства тощо.

Чинним законодавством України не передбачається порядок притягнення до відповідальності вкладників командитного товариства. Якщо порядок при­тягнення вкладника до відповідальності не буде врегульований засновницьким договором (меморандумом), командитне товариство не зможе притягнути вклад­ника до відповідальності за невнесення ним свого вкладу.

Стаття 139. Ліквідація командитного товариства

/. Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство ліквідовується також на підставах, встановлених статтею 132 цього Кодексу.

Командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватись, якщо в ньому зали­шаються хоча б один повний учасник і один вкладник.

2. У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків з кредито­рами, вкладники мають переважне право перед повними учасниками на одер­жання вкладів у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом, іншим за­коном і засновницьким договором (меморандумом). За недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти роз­поділяються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капі­талі товариства.

і. Згідно із ст. 139 ЦК підставою для ліквідації командитного товариства є факт вибуття з нього усіх вкладників, а також інші підстави, встановлені ст. 132 ЦК, яка регулює підстави та порядок ліквідації повних товариств.

Підставами ліквідації командитного товариства слід вважати:

1. рішення учасників, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено товариство, досягненням мети, для якої його створено, а також в інших випадках, передбачених засновницьким договором (ч. 1 ст. 110 ЦК);

2. рішення суду про визнання судом недійсною державної реєстрації това­риства через допущені при його створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 110 ЦК);

3. вибуття усіх вкладників (ч. 1 ст. 139 ЦК). У разі вибуття усіх вкладників з командитного товариства законодавець надає право повним учасникам, які за-

211

лишилися у товаристві, замість ліквідації командитного товариства змінити його організаційно-правову форму, перетворивши його на повне товариство. У тако­му разі до повного товариства переходять усе майно, усі права та обов'язки ко­мандитного товариства відповідно до ч. 2 ст. 108 ЦК (див. коментар до зазначе­ної статті);

4) вибуття усіх повних учасників (ст. 83 Закону України «Про господарські товариства»). У випадку вибуття з командитного товариства усіх повних учас­ників законодавець не передбачає можливості зміни організаційно-правової форми товариства. Єдиним наслідком може бути ліквідація товариства.

Згідно із коментованою статтею командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватися, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.

2. Загальна черговість задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації юри­дичної особи встановлена у ст. 112 ЦК. Відповідно неї вимоги вкладників задо­вольняються у четверту чергу разом із вимогами інших кредиторів. Ця стаття передбачає, що вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Стаття 139 ЦК конкретизує порядок задоволення вимог кредиторів четвер: тої черги при ліквідації командитного товариства. Згідно із коментованою стат­тею у разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків з кредитора­ми, вкладники мають переважне право перед повними учасниками на одержан­ня своїх вкладів. Тобто при ліквідації командитного товариства вимоги кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги усіх кредиторів товариства; у другу — повертаються вклади вкладників товариства; у третю — повертаються вклади повних учасників.

У разі, якщо коштів товариства недостатньо для повернення усім вкладни­кам їх вкладів у повному розмірі, наявні кошти розподіляються між вкладника­ми пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі. Повні учасники можуть взяти участь у розподілі майна товариства тільки після повного повернення вкладів вкладникам.

Порядок одержання вкладниками вкладів при ліквідації товариства має бути визначений у засновницькому договорі (меморандумі) товариства.