Глава б Опіка та піклування

Стаття 55. Завдання опіки та піклування

/. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих не-майнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

112

1. Опіка і піклування є інститутом цивільного права, який охоплює широке коло питань, що пов'язані не лише з цивільним, але й з сімейним законодавством України. До набрання чинності новими ЦК України та СК України норми інсти­ туту опіки та піклування були закріплені у КпІІІС УРСР 1969 р. Новий ЦК регу­ лює загальні питання опіки та піклування: завдання опіки та піклування (ст. 55); коло фізичних осіб, над якими встановлюється опіка чи піклування (статті 58, 59); порядок встановлення опіки та піклування (статті 60—62); при­ значення опікуна (піклувальника), їхні права та обов'язки (статті 63—74); при­ пинення опіки і піклування (статті 75—77).

Норми про опіку та піклування закріплені також в інших інститутах цивіль­ного права (зокрема: дієздатність фізичної особи, представництво, правочини, зобов'язання, що виникають внаслідок завдання шкоди).

Положення нового СК відображають специфіку опіки та піклування, що вста­новлюються над малолітніми та неповнолітніми особами. Ця специфіка вияв­ляється у самих цілях встановлення опіки (піклування) над дітьми, у правах та обов'язках учасників правовідносин опіки (піклування), а також у порядку вста­новлення та припинення опіки (піклування). У чинному СК визначаються за­гальні засади участі органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інте­ресів (ст. 19); встановлюється система органів, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування (ст. 215); містяться норми про опіку та піклування як правова форма влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування (глава 19). До відносин опіки та піклування над дітьми, які не врегу­льовані сімейним законодавством (ст. 8, ч. З ст. 243, ч. 4 ст. 249, ст. 250, ст. 251 СК), застосовуються норми ЦК.

2. Терміни «опіка та піклування» означають не лише правовий інститут, але й діяльність відповідних органів, опікунів та піклувальників, спрямовану на захист прав і законних інтересів підопічних (осіб, над якими встановлено опіку чи піклу­ вання). Опіка та піклування встановлюються у тих випадках, коли фізична особа в силу неповноліття чи стану здоров'я не має повного обсягу дієздатності і, відпо­ відно, не може самостійно реалізовувати свої права, набувати нові права, захища­ ти свої права і законні інтереси, а також виконувати покладені на неї обов'язки.

3. Метою встановлення опіки над малолітніми та піклування над неповно­ літніми особами є, по-перше, забезпечення їх виховання, і по-друге, захист їх особистих немайнових і майнових прав та інтересів. Метою встановлення опіки (піклування) над повнолітньою особою, яка за станом здоров'я не може само­ стійно здійснювати свої права та виконувати покладені на неї обов'язки, є за­ хист особистих немайнових і майнових прав та інтересів цієї особи.

Опікуни та піклувальники є законними представниками підопічних, оскіль­ки їхні повноваження випливають в силу прямої вказівки закону. На відносини, які виникають за участю опікуна та піклувальника, поширюються положення глави 17 ЦК «Представництво» (статті 237,238,239,241,242 ЦК). Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦПК України права і охоронювані законом інтереси недієздатних осіб, громадян, які не мають повної дієздатності або які визнані обмежено дієздат­ними, захищають у суді їх батьки, усиновлювачі, опікуни або піклувальники, які подають до суду документи, що посвідчують їх повноваження.

113

4. Крім опіки над фізичними особами, ЦК передбачає також опіку над май­ном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме (див. ст. 44 ЦК та коментар до неї), та опіку над майном підопічної осо­би, що знаходиться в іншій місцевості (див. ст. 74 ЦК та коментар до неї).

Стаття 56. Орган опіки та піклування

/. Органи, на які покладено здійснення опіки та піклування, їх права та обов 'яз-ки щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

1. Згідно із п. 1.4 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Дер­ жавного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти Украї­ ни, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29.05.1999 р. № 34/166/131/88, безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи й управління місце­ вої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконав­ чих комітетів міських чи районних у містах рад у межах їх компетенції. Справа­ ми опіки і піклування у селищах і селах безпосередньо відають виконавчі комі­ тети сільських і селищних рад.

Органи освіти здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку та передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до дитячих будинків, шкіл-інтернатів різних профілів на усиновлення, під опіку (піклування) та з інших питань, що належать до їх компетенції.

Органи в справах сім'ї та молоді, служби у справах неповнолітніх займають­ся питаннями виявлення, обліку та тимчасового влаштування безпритульних дітей, направляють дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які утримуються у державних дитячих закладах, на виховання в сім'ї (прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу), а також вирішують інші питання, що на­лежать до їх компетенції.

Органи соціального захисту населення забезпечують догляд, надають со­ціально-побутову допомогу громадянам похилого віку, інвалідам і дітям з вада­ми фізичного та розумового розвитку, які цього потребують.

На органи охорони здоров'я покладено обов'язок здійснити комплекс спе­ціальних медичних заходів (діагностичних, лікувальних, експертних) щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок психічних захворювань або визнаних су­дом обмежено дієздатними через зловживання спиртними напоями чи наркотич­ними речовинами, а також вирішувати питання щодо утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком до 3 років у будинках дитини.

Для допомоги у роботі при органах опіки та піклування створюються опі­кунські ради, що мають дорадчі функції і до складу яких входять депутати, пред­ставники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядуван­ня і громадськості. Обов'язки секретаря опікунської ради виконує штатний інспектор опікунської ради.

2. Стаття 215 визначає, що безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклу­ вання покладається на відділи та управління районних, районних у містах Києві

114

та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, район­них у містах рад. Загальні засади участі органу опіки та піклування у захисті сімей­них прав та інтересів визначено у ст. 19 СК. Керуючись нормами СК, орган опіки та піклування виконує такі обов'язки щодо забезпечення прав та інтересів фізич­них осіб, які потребують опіки та піклування: встановлює опіку та піклування над дітьми, які залишилися без батьківського піклування (ст. 243); здійснює контроль за умовами утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку та піклування (ст. 246); укладає договір про патронат та визначає розмір оплати згідно з цим договором (статті 252,254), веде облік дітей, які залишилися без бать­ківського піклування і можуть бути усиновлені (ст. 214); надає згоду на усинов­лення дитини, якщо опікун або піклувальник її не надав (ст. 221).

Стаття 57. Обов язок повідомляти про фізичних осіб, які потребують опіки та піклування

1. Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклу­вання, зобов язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування.

1. Стаття 57 ЦК передбачає обов'язок осіб, яким стало відомо про малолітніх та неповнолітніх, які залишилися без батьківського піклування, або про по­внолітніх осіб, які потребують опіки чи піклування, повідомляти про це органи опіки та піклування за фактичним місцезнаходженням таких осіб.

2. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про охорону дитинства» від 24 квітня 2001 р. посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, працівники МВС України, органів соціального захисту насе­лення, житлово-експлуатаційних організацій, навчальних закладів, громадяни та інші особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без опіки (піклу­вання) батьків, зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклу­вання за місцем знаходження дитини.

Пунктом 2.5 Правил опіки та піклування покладено обов'язок повідомляти органи опіки та піклування про осіб, які потребують опіки чи піклування, крім зазначених вище осіб та органів, також на близьких родичів цих осіб, органи управління ЖБК, ЖК тощо, власників чи орендаторів житлових будинків, орга­ни в справах сім'ї та молоді, служби в справах неповнолітніх, органи РАЦСу, нотаріальні контори, судові органи, лікувально-профілактичні установи психі­атричного профілю та інші організації та установи.

3. При одержанні відомостей про малолітніх та неповнолітніх, які лишилися без піклування батьків, органи опіки та піклування зобов'язані негайно провес­ ти обстеження і при встановленні цього факту забезпечити тимчасове влашту­ вання неповнолітніх у притулках до вирішення питання про призначення опі­ куна чи піклувальника. Для тимчасового перебування осіб віком від 3 до 18 років створюються притулки для неповнолітніх, підпорядковані службам у справах неповнолітніх відповідної місцевої адміністрації (див.: Закон України «Про орга­ ни і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 р. (в редакції від 3 квітня 2003 р.) // ВВР. - 1995. - № 6. - Ст. 35; постанова KM України «Про Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх» від 9 червня 1997 р. № 565 // Офіційний вісник

115

України. — 1997. — № 24. — Ст. 61; наказ Міністерства у справах сім'ї, дітей та молоді від 14 квітня 2004 р. № 15 «Про затвердження Порядку виявлення та ведення обліку неповнолітніх службами у справах неповнолітніх від 24 вересня 2001 р.»//Офіційний вісник України. - 2004. - № 19. - С. 375).

4. Стаття 184² КпАП УРСР 1984 р. передбачала відповідальність за пору­шення порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які зали­шилися без опіки чи піклування батьків.

Стаття 58. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка

/. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьків­ського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

1. Опіка встановлюється над двома категоріями фізичних осіб: 1) особами, які не досягли 14 років (малолітніми особами) і позбавлені батьківського піклу­вання, та 2) фізичними особами, які визнані судом недієздатними.

2. Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» від 24 квітня 2001 р. до дітей, позбавлених батьківського піклування, відносяться:

діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з: 1) позбавленням батьків батьківських прав (статті 164—169 СК); 2) відібранням дитини у батьків без позбавлення батьківських прав (ст. 170 СК); 3) визнанням батьків безвісно відсутніми; 4) визнанням батьків недієздатними; 5) оголошенням їх померли­ми; 6) відбуванням покарання у місцях позбавлення волі; 7) перебуванням їх під вартою на час слідства; 8) розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'яза­ним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцез- ] находження; 9) тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати цивільні обов'язки;

підкинуті діти;

діти, батьки яких невідомі;

діти, від яких відмовилися батьки (ст. 143 СК);

безпритульні діти — діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім'ю або дитячі заклади, де вони виховувались, і не мають певного місця проживання.

3. Підстави визнання фізичної особи недієздатною передбачені у ст. 39 ЦК. Коло осіб, які можуть порушити справу про визнання особи недієздатною, а та­ кож порядок вирішення цієї справи у суді встановлено статтями 236—241 ЦПК України від 18 березня 2004 р. (УК від 14.07.2004 p., № 27). У такому випадку суд встановлює опіку в одному провадженні з визнанням особи недієздатною.

Стаття 59. Фізичні особи, над якими встановлюється піклування /. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені

батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких

обмежена.

Піклування встановлюється над особами, які в силу закону чи рішення суду мають неповний обсяг дієздатності. До цієї категорії осіб відносяться, по-перше, неповнолітні особи віком від 14 до 18 років (ст. 32 ЦК) і, по-друге, особи, які обмежені в дієздатності за рішенням суду. Підстави обмеження цивільної дієздат­ності фізичної особи встановлено ст. 36 ЦК. Особи, які можуть порушити в суді

116

справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, та особливості провадження таких справ визначено у статтях 256—260 ЦПК України 1963 р. (у разі набуття чинності новим ЦПК України — статті 236—241 ЦПК України від 18 березня 2004 р. // УК від 14.07.2004 p., № 27).

Стаття 60. Встановлення опіки та піклування судом

/. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання Ті недієздат­ною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

2. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її ци­вільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклу­вання.

3. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді спра­ви буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призна­чає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

4. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при роз­ гляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

(Стаття 60 в редакції Закону України № 2450-ІУ'від 03.03.2005 р.)

1. Стаття 60 ЦК є новелою цивільного законодавства України. До вступу в силу нового ЦК рішення про встановлення опіки чи піклування приймалося виключно органом опіки та піклування.

2. Частина 1 ст. 60 ЦК закріплює імперативне правило про те, що у разі виз­нання особи недієздатною опіка над нею встановлюється судом. Встановлення опіки над підопічним провадиться в одному провадженні з визнанням його не­дієздатним. Таке саме правило передбачено ч. 2 ст. 60 ЦК і щодо осіб, які в судо­вому порядку обмежені у цивільній дієздатності. Законом України «Про вне­сення змін до Цивільного кодексу України» від 3 березня 2005 р. ст. 60 ЦК було доповнено правилом, відповідно до якого суд не лише встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною та піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності, але й призначає опікуна чи піклувальника за поданням органу опіки та піклування. Зазначимо, що ст. 60 ЦК у редакції цього Закону суперечила положенням ч. 1 ст. 241 ЦПК України від 18.03.2004 р. (УК від 14.07.2004 p., № 27) про те, що рішення суду про виз­нання громадянина недієздатним чи обмежено дієздатним після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування для призначення об­межено дієздатному піклувальника, а недієздатному — опікуна. Таким чином, відповідно до ЦК призначення опікуна і піклувальника у випадках, передбаче­них ст. 60, належить до повноважень суду, а згідно із цивільним процесуальним законодавством України опікун та піклувальник призначався безпосередньо органом опіки та піклування, незалежно від того, який орган встановлює опіку (піклування) — орган опіки та піклування чи суд. Цю неузгодженість було усу­нуто Законом України від 16 березня 2006 р. про внесення змін до ЦПК Украї­ни, відповідно до якого ч. 1 ст. 241 ЦПК України викладено у такій редакції: «Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної осо­би (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи само-

117

стійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздат­ною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна». Отже, наразі ЦК України та ЦПК України встановлюють однакові правила щодо повноважень суду призначати фізичній особі опікуна або піклувальника.

3. Судова процедура встановлення опіки над малолітньою особою та піклу­вання над неповнолітньою особою є можливою лише у тих випадках, коли підста­вою для встановлення над дитиною опіки чи піклування є справа, яка знаходить­ся у провадженні суду і в процесі розгляду якої стало відомо про те, що дитина залишилася без батьківського піклування (наприклад, при розгляді судом справи про позбавлення батьків батьківських прав чи про визнання їх безвісно відсутні­ми). У таких випадках встановлення опіки чи піклування здійснюється у тому ж провадженні, в якому розглядається така справа. У всіх інших випадках опіка (піклування) над дитиною встановлюються органами опіки та піклування.

Стаття 61. Встановлення опіки та піклування органом опіки та піклу­вання

7. Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частина­ми першою та другою статті 60 цього Кодексу.

Із запровадженням ч. З ст. 60 ЦК судового порядку встановлення опіки над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою орган опіки та піклування уповноважений встановлювати опіку чи піклування над неповноліт­німи лише у деяких випадках, зокрема, коли: 1) батьки дитини померли; 2) батьки дитини невідомі; 3) батьки дитини знаходяться у розшуку органів внутрішніх справ у зв'язку з ухиленням їх від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження; 4) батьки дитини мають тривалу хворобу, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки; 5) діти є підкинутими або безпритульни­ми; 6) батьки відмовилися від дітей в порядку, передбаченому ст. 143 СК.

Стаття 62. Місце встановлення опіки або піклування

/. Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

1. Стаття 62 ЦК передбачає два критерії визначення підвідомчості справ про встановлення опіки або піклування — за місцем проживання особи, яка потре­бує опіки чи піклування, або за місцепроживанням опікуна чи піклувальника. Наведені критерії дозволяють найкращим чином з'ясувати фактичну сторону справи, зокрема, зібрати об'єктивні відомості про особу, яка потребує опіки чи піклування, про її сімейні обставини, стан здоров'я, матеріальне забезпечення, розглянути можливості належного виконання опікунських обов'язків. Як пока­зує практика, найчастіше опіка та піклування встановлюються за місцем про­живання особи, яка потребує опіки або піклування. Лише у деяких випадках, за наявності обставин, які заслуговують на увагу (наприклад, коли підопічний вже проживає у сім'ї особи, яка бажає стати його опікуном чи піклувальником), опі­кун та піклувальник можуть бути призначені за місцем їхнього проживання.

118

2. У тому випадку, коли особа, яка підлягає опіці чи піклуванню, та майбутній опікун (піклувальник) проживають на території різних держав-членів СНД, слід застосовувати положення Конвенції держав СНД про правову допомогу і пра­вові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ від 7 жовтня 2002 р. Так, відповідно до ч. 4 ст. 36 Конвенції опікуном або піклувальником особи, яка є громадянином однієї договірної сторони, може бути призначено громадянина іншої договірної сторони, якщо ця особа проживає на території сторони, де буде здійснюватися опіка та піклування.

3. Встановлення опіки та піклування може, в свою чергу, впливати на визна­чення місця проживання фізичної особи (див. ч. З ст. 29 ЦК).

Стаття 63. Призначення опікуна або піклувальника

/. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім ви­падків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

2. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

3. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

4. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків ніжними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклу­вальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

5. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклу­ вальників.

(Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2450-IV від 03.03.2005р.)

1. Для безпосереднього здійснення опіки або піклування судом (ст. 60 ЦК) або органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник, про що виноситься відповідне рішення. Питання про те, кого призначити опікуном чи піклувальником, є дуже важливим, оскільки від нього значною мірою зале­жить доля підопічного та умови, у яких він буде виховуватися і жити. При призна­ченні опіки або піклування суд або орган опіки та піклування перш за все врахо­вують побажання та інтереси підопічних. Тому законодавець передбачає низку ви­мог щодо характеристики особи, яка призначається опікуном чи піклувальником.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 63 ЦК опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа, спроможна виконувати свої обов'язки особисто. Опікуном або піклувальником не можуть бути особи, які визнані судом недієздатними або які обмежені судом у дієздатності, оскільки вони самі потребують встановлення над ними опіки чи піклування (статті 58, 59 ЦК).

3. Створення підопічному нормальних умов для виховання і проживання може бути забезпечено лише при добровільному прийнятті особою на себе опі­кунських (піклувальницьких) обов'язків. Тому відповідно до ч. З ст. 63 ЦК опі­кунами і піклувальниками призначаються лише такі особи, які особисто у пись­мовій заяві виявили бажання виконувати ці обов'язки.

119

4. Здійснення прав підопічної дитини безпосередньо пов'язано з поведінкою її законних представників - опікуна і піклувальника. Саме інтересами дитини обумовлюються ступінь і межі участі опікуна і піклувальника в реалізації прав дитини. Тому ч. 4 ст. 63 ЦК передбачає, що при призначенні опікуна для мало­літньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи вра­ховують бажання підопічних. Дане правило випливає також із змісту положень ч. 1 ст. 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифіко­вана постановою Верховної Ради УРСР від 27 лютого 1991 р.). Так, відповідно до неї держави-учасниці Конвенції повинні забезпечити дитині, здатній сфор­мулювати власні погляди, право вільно висловлювати їх з усіх питань, що істот­но стосуються її інтересів. Причому поглядам дитини приділяється належна увага з урахуванням її віку і зрілості. Згідно із ст. 171 СК дитина має право на те, щоб бути вислуханою посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, зок­рема при вирішенні спору щодо її виховання, місця проживання та управління її майном. У ч. 2 ст. 244 СК підкреслюється, що при призначенні дитині опікуна або піклувальника враховується бажання самої дитини. Згода підопічної особи не відноситься до обов'язкових умов призначення опікуна (піклувальника), про­те її бажання у тих випадках, коли це можливо, враховується. Принаймні, слід брати до уваги стосунки, які існують між майбутнім опікуном (піклувальником) і особою, над якою встановлюється опіка чи піклування.

5. Як зазначається у п. 3.2 Правил опіки та піклування, переважне право се­ред кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками однієї і тієї самої дитини, надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім'ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підста­ви щодо встановлення опіки чи піклування.

6. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів, якщо цього вимагають її інтереси. Найчастіше потреба призначити кількох опікунів чи піклувальників виникає тоді, коли особа має майно, яке знаходиться не за місцем її постійного проживання, і характер цього майна (наприклад, будинок із земельною ділянкою) вимагає встановлення самостійної опіки. Дії обох опікунів повинні бути узгодженими. Опікун (піклувальник) підопічної особи та опікун над майном підопічної особи керуються виключно інтересами цієї особи.

Стаття 64. Фізична особа, яка не може бути опікуном або піклуваль­ником

/. Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

1. яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2. поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка по­требує опіки або піклування.

1. При призначенні опікуна чи піклувальника орган опіки та піклування ма­ють переконатися не лише у наявності умов, які забезпечують виконання мети опіки (див. ст. 63 ЦК), але й у відсутності обставин, що перешкоджають можли­вості встановлення нормальних стосунків між опікуном (піклувальником) та підопічною особою.

2. Опікуном і піклувальником не можуть бути особи, позбавлені батьківсь­ких прав, якщо їх права не були поновлені. Позбавлення батьківських прав є

120

санкцією, що застосовується до батьків внаслідок їхньої неправомірної поведін­ки щодо дитини. Підставою позбавлення батьківських прав є склад правопору­шення, передбачений ст. 164 СК. Позбавлення батьківських прав не можна роз­глядати як незворотний акт, оскільки у разі зміни батьками своєї поведінки по відношенню до дитини вони можуть бути поновлені у батьківських правах у порядку, встановленому ст. 169 С К.

3. Опікуном та піклувальником не можуть бути особи, поведінка та інтереси яких суперечать інтересам особи, яка потребує опіки або піклування. Так, закон не допускає до виконання повноважень опікуна (піклувальника) осіб, які не до-сягли 18 років; осіб, які обмежені у дієздатності чи визнані недієздатними (ч. 2 ст. 63 ЦК). Частиною 3 ст. 244 СК передбачено таке додаткове обмеження: опі­куном, піклувальником дитини не може бути особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами. При призначенні опікуна і піклувальника слід звертати увагу на умови проживання особи, яка хоче бути опікуном чи піклу­вальником. Необхідно також враховувати і те, хто проживає спільно з цією осо­бою, чи не будуть ці особи перешкоджати створенню нормальних умов для ви­ховання, лікування підопічного тощо.

Стаття 65. Опіка або піклування над фізичною особою, щодо якої не призначено опікуна або піклувальника

/. До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклуваль­ника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

1. Законодавство пов'язує встановлення опіки та піклування з певним стро­ком. Так, відповідно до п. 2.4 Правил опіки та піклування рішення про встанов­лення опіки (піклування) повинно бути прийнято не пізніше як у місячний термін з моменту, коли відповідному органові опіки та піклування стане відомо про потребу встановлення опіки чи піклування. До призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування здійснює той орган опіки та піклування, який має прийняти рішення про встановлення опіки (піклування).

2. При одержанні відомостей про неповнолітніх, які залишилися без піклу­вання батьків, органи опіки та піклування зобов'язані негайно здійснити відпо­відне обстеження і при встановленні факту відсутності опіки батьків забезпечи­ти тимчасове влаштування неповнолітніх до вирішення питання про призначен­ня опікуна чи піклувальника. Установами і місцями тимчасового влаштування неповнолітніх є: сім'ї громадян, які погодились утримувати дитину до визна­чення її подальшої долі; навчально-виховні заклади для дітей-сиріт та дітей, поз­бавлених батьківського піклування; притулки для неповнолітніх (п. 2.6 Правил опіки та піклування).

Стаття 66. Опіка або піклування над фізичною особою, яка перебу­ває у спеціальному закладі

/. Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, зак­ладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встанов­лено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.

121

1. Особам, які потребують опіки (піклування) і виховання яких та догляд за якими здійснюються спеціальними навчально-виховними закладами, установа­ми охорони здоров'я або соціального захисту населення, опікуни і піклувальни­ки можуть не призначатися. Виконання обов'язків опікунів і піклувальників у таких випадках покладається на адміністрацію установи, в якій перебуває підо­пічна особа. Так, за відсутності осіб із кола родичів, які можуть і бажають здійсню­вати догляд за особами, які визнані судом недієздатними або обмежені у дієздат­ності, функції опікуна і піклувальника фактично виконують психіатричні ліку­вальні заклади (психоневрологічні диспансери і лікарні), у яких зазначені особи перебувають на обліку та лікуванні. Для охорони майнових інтересів цих осіб (зокрема, одержання пенсії, стипендії, управління майном тощо) може бути при­значений опікун над майном.

2. Стаття 245 СК деталізує правило ст. 66 ЦК стосовно дітей, які потребують опіки та піклування і перебувають у дитячому закладі або закладі охорони здоро­в'я. Виконання адміністрацією зазначених закладів обов'язків опікуна (піклуваль­ника) здійснюється з дотриманням норм цивільного та сімейного законодавства про права і обов'язки опікуна і піклувальника {статті 67—72 ЦК; ст. 249 СК).

Стаття 67. Права та обов'язки опікуна

/. Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхід­них побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про Ті виховання, навчання та розвиток.