
- •Науково-практичний коментар цивільного кодексу україни
- •Авторський колектив
- •Глава 1 Цивільне законодавство України
- •4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
- •1. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм діло вого обороту.
- •2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
- •Глава 2
- •Підстави виникнення цивільних прав
- •Та обов язків. Здійснення цивільних прав
- •Та виконання обов'язків
- •Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
- •Глава з Захист цивільних прав та інтересів
- •Підрозділ 1
- •Глава 4 Загальні положення про фізичну особу
- •Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.
- •Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.
- •Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
- •Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання Ті опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
- •Фізична особа може мати кілька місць проживання.
- •2) Здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
- •2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
- •Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
- •Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі.
- •У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.
- •Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.
- •Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.
- •Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
- •Глава 5 Фізична особа—підприємець
- •Глава б Опіка та піклування
- •Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.
- •Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.
- •Опікун зобов 'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
- •Суд, якщо він призначив піклувальника, або орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.
- •Підрозділ 2 юридична особа
- •Глава 7 Загальні положення про юридичну особу
- •2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
- •3. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.
- •4. Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виді лу) у випадках, встановлених законом.
- •2. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.
- •Глава 8 Підприємницькі товариства Параграф 1. Господарські товариства
- •1. Загальні положення
- •2. Повне товариство
- •3. Командитне товариство
- •4. Товариство з обмеженою відповідальністю
- •3. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова «товариство з обмеженою відповідальністю».
- •2. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть фор- д°г мувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарсь- ии1 кою діяльністю виконавчого органу. Ся ]
- •Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом.
- •5. Публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю про резуль- ч тати його діяльності не вимагається, крім випадків, встановлених законом. F
- •2. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (Ті частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено ста тутом товариства.
- •Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.
- •2. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.
- •5. Акціонерне товариство
- •Найменування акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним.
- •Особливості правового статусу акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних підприємств, встановлюються законом.
- •Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.
- •Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.
- •Глава 9
- •3. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
- •Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного права (навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
- •Глава 10
- •Органи та представники, через яких діють
- •Держава, Автономна Республіка Крим,
- •Територіальні громади у цивільних відносинах
- •Глава 11
- •Відповідальність за зобов'язаннями держави,
- •Автономної Республіки Крим,
- •Територіальних громад
- •Об'єкти цивільних прав
- •Глава 12 Загальні положення про об єкти цивільних прав
- •Глава 13 Речі. Майно
- •Правила поводження з тваринами встановлюються законом.
- •Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.
- •2. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
- •Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
- •Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
- •Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.
- •Підприємство або його частина можуть бути об єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
- •Глава 14 Цінні папери
- •2. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
- •Глава 15 Нематеріальні блага
- •Глава 16. Правочини
- •Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасу'вальна обставина).
- •Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.
- •Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.
- •2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
- •2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
- •Глава 17 Представництво
- •Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
- •3. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
- •Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.
- •Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.
- •Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.
- •Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
- •Глава 18 Визначення та обчислення строків
- •Глава 19 Позовна давність
- •Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
- •Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
- •Глава 20
- •7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
- •Глава 21 Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
- •Фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.
- •Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).
- •Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
- •Глава 22 Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції.
- •3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.
- •2. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.
- •3. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інте ресів інших осіб.
- •2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості.
- •Фізична особа не може бути видворена з обраного нею місця перебування, доступ до якого не заборонений законом.
- •Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.
- •Глава 23 Загальні положення про право власності
- •2. Особливим видом права власності є право довірчо)' власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
- •Держава не втручається у здійснення власником права власності.
- •Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
- •Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.
- •Глава 24 Набуття права власності
- •3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною дав ністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
- •5. Положення цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок, пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов'язків.
- •Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
- •4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
- •Глава 25 Припинення права власності
- •Викуплена пам'ятка історії та культури переходить у власність держави.
- •Викупна ціна пам'ятки історії та культури визначається за згодою сторін, а в разі спору — судом.
- •Глава 26 Право спільної власності
- •5. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
- •Суб'єктами права спільної сумісно)' власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
- •Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
- •Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
- •Глава 27 Право власності на землю (земельну ділянку)
- •Глава 28 Право власності на житло
- •Глава 29 Захист права власності
- •Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
- •3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
- •Глава зо Загальні положення про речові права на чуже майно
- •Глава 31 Право володіння чужим майном
- •Глава 32 Право користування чужим майном
- •Глава 33 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- •2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
- •Глава 34 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови
- •Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування.
- •Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк.
- •2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.
- •Глава 35 Загальні положення про право інтелектуальної власності
- •Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
- •4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.
- •Глава 36 Право інтелектуальної власності на літературний, художній та іншій твір (авторське право)
- •Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.
- •Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
- •Твір не може бути опублікований, якщо він порушує права людини на таємницю Ті особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров ю та моральності населення.
- •Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
- •У разі смерті автора його правонаступники мають право на опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.
- •Глава 37
- •Право інтелектуальної власності на виконання,
- •Фонограму, відеограму та програму (передачу)
- •Організації мовлення (суміжні права)
- •2. Суб 'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону.
- •Оренда оригіналу чи примірника запису виконання;
- •Забезпечення засобами зв язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею.
- •2. Використанням виконання є також інші дії, встановлені законом.
- •Глава 38 Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •Глава 39 Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •Об'єктом корисної моделі може бути продукт ( пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.
- •Законом можуть бути встановлені продукти та процеси, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.
- •Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.
- •Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.
- •Глава 40 Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •Глава 41 Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •Глава 42 Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •Автор сорту рослин, породи тварин;
- •Інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.
- •Глава 43 Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.
- •Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.
- •Глава 44 Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •Глава 45 Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Глава 46 Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •2. Органи державної влади зобов 'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.
- •Книга третя
- •Коментар цивільного кодексу україни
- •09117, М. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність.
Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності.
Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
1. Правовою гарантією захисту прав фізичних осіб, обмежених у цивільній дієздатності, є норма щодо поновлення цивільної дієздатності (ст. 38 ЦК). По рядок і процедура скасування обмеження та поновлення їх дієздатності визна чаються правилами ст. 260 ЦПК.
Обмежена цивільна дієздатність фізичної особи може бути поновлена, якщо відпали обставини, за яких особу було раніше обмежено в цивільній дієздатності. Так, суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи у двох випадках.
По-перше, у разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Справи про поновлення дієздатності за такої підстави суд розглядає з обов'язковим проведенням судово-психіатричної експертизи, яка призначається за ухвалою судді. Фізична особа може бути поновлена в дієздатності лише за наявності висновку судово-психіатричної експертизи про значне поліпшення її стану здоров'я або видужання.
По-друге, у разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо. Суд поновлює фізичну особу у дієздатності лише за наявності фактів про припинення особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо. Тому не можна розглядати як підставу для поновлення цивільної дієздатності особи випадок, коли її сім'я припинила існування (розірвання шлюбу, смерть), а відтак, відпав обов'язок надавати кошти на її утримання.
2. Відповідно до коментованої статті наслідком поновлення цивільної дієздат ності фізичної особи є припинення піклування, встановленого над нею рішен ням суду. Відповідно до ст. 75 ЦК суд, який призначив піклувальника, звільняє його від виконання цих обов'язків. Тому в резолютивній частині рішення суду про поновлення цивільної дієздатності повинно міститись положення про звільнення піклувальника від виконання його обов'язків. Додаткового рішення щодо припинення його повноважень не потрібно, навіть у випадку, якщо суд не вказав у рішенні про цю обставину.
88
Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування (ст. 241 ЦПК). Такі справи повинні розглядатися з обов'язковою участю представника органу опіки та піклування.
Стаття 39. Визнання фізичної особи недієздатною
/. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.
1. Із змісту коментованої статті випливає, що хронічний, стійкий психічний розлад є підставою для визнання фізичної особи недієздатною, якщо вона внас лідок цього нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. під тяжким психічним розладом розуміють порушення психічної діяльності функціонального характеру (затьмарення свідомості, порушення адаптації та сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), яке позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, оцінювати свій психіч ний стан і поведінку.
Фізична особа визнається недієздатною лише на підставі рішення суду у порядку, встановленому ЦПК України. Так, суд приймає рішення про визнання фізичної особи недієздатною на підставі висновку судово-психіатричної експертизи (див. коментар до ст. 36 ЦК). Справи про визнання фізичної особи недієздатною розглядаються з обов'язковою участю представника органу опіки та піклування. Фізична особа, щодо якої розглядається справа, викликається в судове засідання, якщо це можливо за станом її здоров'я. Неявка в судове засідання фізичної особи не позбавляє суд права розглянути справу при додержанні вимог, встановлених ст. 169 ЦПК.
Заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана до суду як за життя фізичної особи, так і після її смерті, коли спір виник після смерті цієї особи (ч. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 р. ).
2. Оскільки психічний розлад може змінити відношення людини до життя, до себе і до суспільства, а відповідно і відношення суспільства до людини, зако нодавець передбачив у Законі України «Про психіатричну допомогу» презумп цію психічного здоров'я, за якою особа не може вважатися психічнохворою, доки не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та
89
іншими законами України. Тому порушення справи про визнання особи недієздатною за недобросовісною заявою без достатньої для цього підстави може завдати їй моральних страждань (див. коментар до ст. 23 ЦК). Законодавець надає право фізичній особі на відшкодування моральної шкоди (див. коментар ст. 1167 ЦК), однак за умови відмови суду у задоволенні такої заяви.
Стаття 40. Момент визнання фізичної особи недієздатною
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це, тобто, якщо рішення суду не було оскаржене, після закінчення строку на апеляційне оскарження. Однак законодавець передбачає виключення із загального правила. Так, якщо фізична особа, яка не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними внаслідок хронічного, тяжкого психічного розладу, уклала шлюб, договори або інші правочини, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо її психічного стану може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною. Таким чином, фізична особа за таких обставин визнається недієздатною до набрання законної сили рішенням суду про це.
Стаття 41. Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною
/. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.
Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в Ті інтересах вчиняє її опікун.
Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).
1. Одним із наслідків визнання фізичної особи недієздатною є встановлення над нею опіки. Опікун повинен відповідати вимогам, що встановлені законом до таких осіб (див. главу 6 ЦК та коментар до неї).
Рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною є підставою для встановлення над нею опіки. Відповідно до ст. 60 ЦК встановлення опіки над такою особою здійснюється судом, який безпосередньо й призначає конкретну особу опікуна. Оскільки здійснюється це за поданням органу опіки та піклування, при розгляді справи участь представника органу опіки та піклування є обов'язковою. До суду ним повинен бути поданий висновок, в якому визначається доцільність призначення тієї чи іншої особи опікуном фізичної особи, яка визнана недієздатною. Слід визнати неприпустимими випадки ухвалення рішення про визнання фізичної особи недієздатною без призначення опікуна. Після набрання рішенням законної сили його копія надсилається до відповідного органу опіки та піклування для здійснення контролю за виконанням опікуном своїх обов'язків.
90
У
судовому порядку також
вирішується питання про звільнення
опікуна від виконання його повноважень
та призначення за поданням органу опіки
та піклування іншої особи, про що
постановляється ухвала (ст. 241 ЦПК).
2. У зв'язку із визнанням фізичної особи недієздатною, вона не вправі вчиня ти правочинів, тобто дій, які спрямовані на набуття, зміну або припинення ци вільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК). При цьому на відміну від малолітньої осо би, над якою також встановлюється опіка (ст. 31 ЦК), недієздатна фізична особа не має права вчиняти жодних правочинів. Ряд правовідносин у зв'язку із визнан ням фізичної особи недієздатною взагалі припиняються. Так, згідно із ст. 15 СК сімейний обов'язок особистого немайнового характеру особи, яка визнана судом недієздатною, припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
У разі вчинення недієздатною фізичною особою правочину без згоди на це опікуна, цей правочин вважається нікчемним. Водночас на вимогу опікуна право-чин, вчинений недієздатною особою, може бути визнаний судом дійсним, якщо буде доведено, що він вчинений на користь недієздатної особи (ст. 226 ЦК).
Для того, щоб забезпечити охорону особистих майнових прав фізичної особи, яка визнана судом недієздатною, опікун наділяється повноваженнями щодо вчинення правочинів від імені та в інтересах підопічного, причому як самостійно, так і за попередньою згодою органу опіки та піклування (ст. 71 ЦК). До призначення опікуна над фізичною особою опіку здійснює відповідний орган опіки та піклування (ст. 65 ЦК). Відповідно до статей 14, 15 СК опікун здійснює сімейні права недієздатної особи та виконує майновий обов'язок недієздатної особи за її рахунок.
Одним із елементів дієздатності учасника цивільних відносин є деліктоз-датність. Для фізичних осіб вона не виникає одночасно із дієздатністю. Особи, які визнані судом недієздатними, вважаються неделіктоздатними, тобто такими, що не можуть нести цивільно-правову відповідальність за завдану шкоду. У цьому випадку безпосередньо опікун зобов'язаний відповідати за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому загальними положеннями про деліктну відповідальність із врахуванням особливостей, визначених ст. 1184 ЦК.
Стаття 42. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною
/. За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
2. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
(Стаття 42 із змінами, внесеними згідно із Законом України №2798-IV від 06.09.2005 p.)
1. Ухвалення рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та набрання ним законної сили не означає, що така фізична особа визнана недієздатною назавжди, довіку. Визнання фізичної особи недієздатною можливе лише за наявності встановлених законом підстав (ст. 39 ЦК).
91
Час, протягом якого фізична особа, визнана недієздатною, обмежується моментом набрання законної сили про це рішенням суду (ст. 40 ЦК) та моментом набрання законної сили рішення суду про поновлення фізичної особи у дієздатності.
Обов'язковою підставою для поновлення фізичної особи у дієздатності є не тільки видужання чи значне поліпшення її психічного стану, а саме те, що такі позитивні зміни дозволяють їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, при цьому обов'язково повинно бути встановлено, що наявні обидва елементи вольової поведінки особи: психічна здатність оцінювати свої дії та психосоматична здатність керувати ними. При відсутності одного з цих елементів питання про поновлення фізичної особи у дієздатності позитивно вирішити неможливо.
З приводу поновлення фізичної особи у дієздатності суд відкриває самостійне провадження, в якому як преюдиційний акт розглядається рішення суду про визнання цієї фізичної особи недієздатною.
За загальними правилами цивільного процесуального законодавства, суд, який ухвалив рішення, не вправі його змінити чи скасувати. Однак у зв'язку із специфікою справ окремого провадження взагалі та справ про визнання фізичної особи недієздатною зокрема, рішення про визнання фізичної особи недієздатною може бути скасоване. Пояснюється це особливістю повноважень суду при розгляді таких справ. У цьому випадку не розглядається питання про наявність чи відсутність підстав для визнання фізичної особи недієздатною, а з'ясовується, чи існують підстави для поновлення такої особи у дієздатності. Суд не переглядає свого власного рішення. У випадку ж виникнення сумніву щодо законності та (або) обґрунтованості рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, не постає питання про її поновлення у дієздатності, а відбувається перегляд рішення суду в апеляційному та касаційному порядку чи у зв'язку з винятковими обставинами, передбаченими цивільним процесуальним законодавством.
Коментованою статтею визначається коло заявників, котрі наділені законом правом на звернення до суду із заявою про поновлення фізичної особи у дієздатності. Ними є опікун або органи опіки та піклування. Тобто, цивільний закон не визнає права на звернення до суду за особою, яка визнана судом недієздатною. Це правило закріплено у цивільному процесуальному законодавстві (ст. 241 ЦПК).
Одним із наслідків поновлення фізичної особи у дієздатності є припинення опіки над нею у зв'язку з тим, що відпала потреба у застосуванні такого способу подолання недостаючого обсягу цивільної дієздатності.
2. Коментована стаття містить бланкетне посилання на цивільне процесуальне законодавство щодо підстав поновлення фізичної особи у цивільній дієздатності. Порядок і процедура вирішення цього питання регулюються ст. 241 ЦПК. Обов'язковою умовою у даному випадку є проведення судово-психіатричної експертизи, яка повинна засвідчити значне поліпшення стану здоров'я фізичної особи або її видужання (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» № 3 від 28 березня 1972 p.). Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу опіки та піклування. Воно є підставою для зняття встановлених над фізичною особою опіки чи піклування.
92
Стаття 43. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Уразі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.
Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
1. Безвісна відсутність — це категорія цивільного законодавства, яка може застосовуватися у випадку, коли через тривалу відсутність фізичної особи відно сини, які виникли за її участю, набули невизначеності. Безвісну відсутність слід відрізняти від пропажі безвісти фізичної особи.
Можливість визнання фізичної особи безвісно відсутньою не є самоціллю. Вона необхідна для забезпечення стійкості та визначеності цивільних відносин та захисту прав і законних інтересів їх учасників. Метою введення норми ст. 43 ЦК є усунення негативних цивільно-правових наслідків такої відсутності.
Підставою для звернення до суду щодо вирішення питання про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, є строк, протягом якого відсутні будь-які відомості про таку особу. Цей строк повинен бути не менше одного року, а відтак, у разі звернення до суду із заявою до закінчення річного строку суд повинен відмовити у її задоволенні.
При цьому слід брати до уваги відсутність особи у місці її постійного проживання. Якщо ж вона не має постійного місця проживання в Україні, не може вирішуватися і питання про визнання її безвісно відсутньою.
Ще однією особливістю при розгляді таких питань є не просто фактична відсутність особи у місці її постійного проживання. Обов'язковою підставою є відсутність відомостей про її місце перебування. Не може вирішуватися питання про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, якщо особа хоча і відсутня, але є інформація про місце її перебування.
2. Початок безвісної відсутності фізичної особи може бути відомий заявни ку або іншим особам (від'їзд із місця проживання, отримання останнього листа тощо). У цьому випадку встановлений законом річний строк обчислюється за загальними правилами обчислення строків у цивільному праві (ст. 253 ЦК). Перебіг такого строку починається з моменту наявності останніх відомостей про особу та (або) її місце перебування.
У ряді випадків момент відсутності особи у місці її постійного проживання встановити складно або взагалі неможливо. Для цього випадку існують правила, що вказують на момент початку перебігу строків відсутності особи: а) якщо заявнику чи іншим особам невідомий конкретний день певного місяця; б) якщо невідомим є і конкретний день, і конкретний місяць у межах календарного року такої відсутності. У першому випадку моментом початку такого строку буде перше число місяця, яке слідує за місяцем, в якому отримано останні відомості про зниклу фізичну особу (тобто, якщо останні відомості отримані, наприклад, на початку лютого
93
місяця, то моментом початку перебігу такого строку буде 1 березня цього ж року). У другому випадку, початком перебігу строку відсутності особи буде 1 січня року, наступного за роком отримання останніх відомостей про особу.
3. Коментована стаття містить бланкетне посилання на цивільне процесуаль не законодавства щодо підстав, процесуального порядку при розгляді цього пи тання. Цей порядок регулюється главою 4 розділу IV ЦПК. Так, відповідно до ст. 246 ЦПК встановлена альтернативна підсудність цієї категорії справ окремого провадження. Заява про визнання особи безвісно відсутньою може подаватися до суду за місцем проживання заявника, за останнім відомим місцем проживання (перебування) зниклої особи або за місцезнаходженням майна такої особи.
Коментована стаття не визначає кола осіб, які можуть звернутися до суду із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. ЦПК передбачено, що таким правом наділяються особи, які у поданій до суду заяві обґрунтують мету, заради якої їм необхідно визнати фізичну особу безвісно відсутньою (ст. 247). Тобто, підставою для звернення до суду є зв'язок між безвісною відсутністю фізичної особи та порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів заявника.
У якості заінтересованих осіб можуть виступати особи, для яких рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою може стати підставою для виникнення, зміни чи припинення їх власних прав та обов'язків.
4. Правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою мають значення не тільки для цивільних відносин, але й ряду інших. Так, відповідно до ст. 37 Зако ну України «Про пенсійне забезпечення» положення щодо призначення пенсій у разі втрати годувальника поширюються на сім'ї безвісти відсутніх, якщо без вісна відсутність годувальника засвідчена у встановленому порядку. Діти батьків, які визнані у судовому порядку безвісти відсутніми, приймаються у будинки дитини у порядку, встановленому Типовим положенням про будинок дитини, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 травня 1998 р. № 123. Відповідно до ст. 107 СК, якщо один із подружжя визнаний безвісно відсутнім, то за заявою іншого із подружжя, шлюб розривається державним ор ганом реєстрації актів цивільного стану.
Стаття 44. Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме
/. На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.
За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання Ті безвісно відсутньою.
Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.
За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої не-
94
відоме,
надає за рахунок цього майна утримання
особам, яких вони за законом зобов'язані
утримувати,