Запитання і завдання дня евмоксичтролю

1. Що таке розписка?

2. Які дії вона гтідтверджує?

3. Які основні реквізити містить розписка?

4. З якими частинами мови й за якими правилами частка не пишеться разом?

5. Сформулюйте правила, спільні для різних частин мови, за якими частка не пишеться окремо.

6. Запишіть текст під диктовку, звірте написане з надрукова­ним, виграєте помилки. Поясніть написання не з різними час­тинами мови.

Українська мова не бика, не вульгарні, не вривоуста Вона мас свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як зояотоіюсиа

ріко, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й уїсрашськоі землі. Геніальні компоінторн Моцарг і Бетховсн, І лишаї й Чайковськнй. Ьарюк і Сгравінськнн сгорнстадися українськими мелодіями у своїй творчості; в цс значить, ш» вони чули вібрацію найвищих небес іьзшоі мовн. Україн­ська мова не вчора придумана. Вона — ие сирота, вона мас слов'янську родину і світову славу. Вона мас все.

Перебудова нашого суспільного життя, ііашої політичної енсіемн | економіки — ис так само перебудова національних взаємин між народами. Мн наче прокинулись із Шевченковим окликом: «Ох. не однаково мені!»... Мн повторнчо ще й ще раз: нам не олнаково, чи буде наша «емля вкрита юлотом пшениці н мовн. чн буде вона лежати піл снігами байдужості, національного нігілішу.

Життя літака обчислюються кількістю годин, коли він знаходиться в небі, а ие в темних ангарах чн на бетоні аеродромів. Життя людини гак само (инислюгться й виміркмться тим, скільки перебуває вона о небесах любові, в небесах творчого ліяння. а не гай, скільхзі хліба й солі спожи­ватиме і скільки зносить одежі. І народ, хоч би який багатий він був матеріально, втрачаючи мову й пісню свою, стас подібним до домашньої іггкці, шо маг крила тільки для того, аби накривати ними тлуш і лавати і них пір'я для педушок та перин (1а Д Патичкам).

Розділ VI УСНЕ СПІЛКУВАННЯ

§ 1. Мистецтво публічного виступу. Доповідь

Доповідь — одна і найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові проблеми, то шс пептлебують вирішення, маг характер гострої їлоболснносп. Доповідь с туже важливим сяє ментом системи ів'ячпв п громалсьіостю (приміром, гювідомлен ня свезгі і. чьи мру на прохзлему. наукової та гтзомаллжьахи позиції тошо). Ротргоиіотвся політичні, (яггні. дьювн та наукові дснтосчлі

І. Пр; к ■ їй ігн-ім і о пеня їдяча

Нрслставдсння лоповілача передбачає налліня стислої інфор­мації про нього: Ного прізвище, ім'я та посада. Не потрібно викла­дати зміст Його повідомлення, адже це його власне завдання, але голова зібрання може пояснити, чому саме нь> полину запрошено виступити Якщо вже з моменгу представлення доповідач прагне справити враження, він час лати «тмогв бітьиіс Інформації про себе тому, хто його прелставлят»імг

2. Ііоцередим іиформяііів і іч доповідача Доповідач иоамнен шати залдаїстідь:

1. тему засідання, конференції, круїлого столу, іусгрічі юшо.

2. склад аудзггори.

3. яго шс віилупапшс іа нбріИШІ,

4) де Й юзди відбудеться засідання, конференція, круглий стіл, зусірІч тощо

3. . і і ■ 11. НІ' І !■

Проголошення доповіді шш и серйонюї ііідггптввзя. Перший крок у підготовці — накреслити мсту та завдання виступу, визна­чити коло питань, шо іх він мас охопити. Насамімгред. заздалегідь слід арормулювати предмет та тему останнього (можливо, все це вже було визначено організатеюами зібрати) ;іругий крок — до­бір логкзьижної інформашї Остання ж може бути о гримала і двох дасерел 11 теоретичні джерела — це можуть бути статті в пе­ріодичних виданнях, книїн та окремі пубдцсашї. що стосуіотьса теми, енциклопедичні, термінологічні їв галузеві словники, 2) усні розмови і обпнаинми з проблемою людьми. Висвітлювані питання мають грунтуватиса на найновіших дослідженнях г а наукових пуб­лікаціях (якщо ис науковий виступ), на останніх виступах у пресі, на радіо та телебаченні, як прихильників, так і опонентів (якшо ис політичний виступ), на аналізі та іюснланиях на протоколи попе­редніх засідань (яятдо це іромадські збори). Добираючи інфор­мацію, необхідно пам'ятати, шо повідомлення буде теоретично обгрунтованим та актуальним лише за умови наявності промо­вистих прикладів.

Завершивши підготовку, слід організувати інформацію в певні категорії, надати їй чггкості. визначити та сформулювати власне бачення проблеми. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог: теччхтична обіруніованість. опора на фактичний матеріал, наведення переконливих прикладів, власне бачення проблеми.

Наступний кров — написання плану доповіді на папері, шо містить:

• вступ,

• основний текст (серцевина доповіді),

• висновки.

Початок доповіді с визначалімінм і повинен чітко й переконливо відбивані причину тв мету виступу, роїкрнвати суть конкреттіоі справи, містити докази. Першочерговим завданням догювідача на цьому етапі с привернути Й утримати увагу аудиторії. Для того, аби не дозволи і и думкам слухачів ршпорошйтися, вже після перших речень доповіді необхідно висювлюввтися чітко, логічно та зміс­товно, уникаючи зайвого. Відповідно, речення мають бути корот­кими й стосуватися виключно суті питанні, варто ііггонашйно ви­діляти найважливіші місця висловлювання і виражати свог став­лення до предмета мовленім

Практичні поради доналідачеші:

1. подякуйте тому, хто представив вас аудиторії (наприклад, газові);

2. чітко назвіть тему вашої доповіді та проблему, шо їй при­свячена остання.

3. стисло поясніть, у який спосіб ви аналізуватимете проблему, на що. насамперед, звернете увагу. Обмежте кількість аналізованих у доповіді питань. Зазначте, яку ві пальну допомогу вн залігте (відсоф'іііьчи. графіки, літрами, таблиці та інші ьткзетрятиані ма­теріали).

Основний текст

В основній чаепоіі вдюіадзється суть птюблемн, наводяться докази, пояснення, мірзтування, датрн>іу"юч»н:ь попередньо визна­ченої структури доповіді. Слід пояснювати кожен аспект пробле­ми, добираючи тієтхдмнлийі цифри, факти, интати ^проте кшькіеть подібних прикладів не має бути надто великою—наїтюмаджєиня ілюсіраткваого матеріалу не повинно погякнатк змісту доповіді). Варто подбати про зв'язки між частинами, поєднавши ЇХ в єдину струнку систему викладу; усі питання мають ямвітлюеатнея зба­лансовано {при цьому не обов'язково кожному з них приділяти однакову кількість часу). Постійно й уважно потрібно сте^зчти за відповідністю між словом і тим, шо воно позначає.

Надзвичайно важдавотхздумати, в яких місцях тексту потрібні своєрідні «ліричні» відступи, адже суцільний текст погано сприй- мається. Приміром, у політичних доповідях доцільно розповісти азикдот чн якусь кумедну історію. Анекдот — виттробуваннй І перевірений спосіб утримати увагу. Оставвій дас можливість де ідо розрядити напруження, а слухачам — перепочити. При цьому не слід забувати, що подібні відегупн обов'язково мають бути корот- кими і, певна річ, мають іпзсструватті повідомлення. Одного анек- доту цілком достатньо, розповідаючи більше, промовець гжжкує зробипі зміст доповіді фрагзяевтатіннм. _ ._Гї,ч,_і: ,

Висновки \у-:•..>• - і-."'

Писумуйте все сказане. г*

Висновки певним чином мають узгоджуватися із вступом і не вкладати з загального стилю викладу.

У Тому разі, якщо, готуючись до виступу, доповідач вирішить записати доповідь на папері, йому слід арзлувати. шо розмовна мова значною мірою відрізняє гься від писемної. Тому ие варто го­ворити так, як пишемо, навпаки, потрібно писати так, як говоримо, адже розмовна мова менш формалізована, менш сттгуктурована, вітьніпц, сприймається легше (для порівняння зверніть увагу на мову оглядача новин на ТЕ). При сьому не можна нехтувати до­триманням загал ьвоггоийвлтих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, иорфе^гічннмн й стилістичними за­собами мови, адже важливою умовою успіху є бездоганна грамот­ність. Мовлення мас бути ие тільки ітраднлмімм, а й лексично багатим, синтаксично різномаяттним.

Варто записати промову на касету Й прослухати, оцінюючи її критично. Виступаючи, можна корнетуватнея нелгаткамм. Зважа-

ючи на це. було 6 доречно шикати найважливіші реченнл. щоб під час виступу відтворнім їх дослівно. Осіянне штате бути особливо корисним у процесі виїлиіошсння іаьерши-іьної частини доповіді.