§ 4. Поняття стилю та жанру української літературної мови

Користуючись мовою в своєму повсякденному житті, люди шлежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на практичному занятті відрізняється від виступу на зборах. Коли студент пише твір, він старанніше добирає слова н будує речення, ніж тоді, коли пише приватного листа. Залежно від змісту й мсти висловлювання, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення вибуваються певний добір і комбінування най-придатиіших і найпотрібніших саме лля цієї мовної ситуації спів­відносних варіашів форм, слів, словосполучень, конструкцій ре­чень тощо. Отже, художній твір (новела, оповідання), наукова стат­тя, наказ керівника установи, протокол, написані одні'ю мовою, вирізняються набором мовних засобів, специфічними особливо­стями у мовному оформленні. Такс розрізнення иазнваїться овш-іістичною диференціацією моли.

Слово «стиль» багатозначні.. Походить воно від латинського слова яіііів — «паличка для письма», тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму й середньовіччя у літе­ратурі й взагалі у мистецтві стиль оіначвг певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означає також спосіб, прийом, метод певної діяльності.

Мовний стиль—це сукупність мовних, іасобів вираження, овленнх змістом і мстою висловлювання. В українській літе­ратурній мові звичайно виділяють п'ять функціональних стилів: науковий. офіційно-Оиовий. публіцистичний, стшь побутового

мовлення і і. ■ іКожний зі стилів мас свої характерні ознаки й

реалізується у властивих йому жанрах.

^Жанрн — цс різновиди текстів певного стилю, шо різняться насамперед мстою мовлення, сферою спілкування та іншими отна-

камв¹.

Основні ознаки стилів та їх жанрів можна подати у вигляді таблиці (с. 10-11).

§ 5. Найважливіші риси, які визначають діловий стиль

Офіційно-діловий стиль — це мова ділових паперів, розпо­ряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, про­токолів, законів, актів, наказів, анкет, розписок тощо. Цс один з найдавніших стилів, його ознаки знаходимо в докумеїпах XI— XII ст. (Мстиславева грамота 1130 р.), в українсько-молдавських грамотах, українських грамотах XIV та XV ст., українських літо­писах (офіційні листи, угоди І т. ін.). Сфера вживання ділового стилю зумовлює ного жанрову розгалуженість. Обслуговуючи по­треби суспільства в державному, громадському, економічному Й політи'шому житті, тексти офіційно-ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для всіх текстів офіційно-ділового стилю характерні й спільні мовні риси.

І. Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних вилах лілових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документа, його призначення та способу оброблення. Закріплення за реквізитами постійного місця робить дскумеїггн

Лобода В. В, СкураяилґьюЛЛ В. Укрвідеш кора в і лоні». Дмідніі. -

_{к.. 1993. — С. 175.}

Офішйно-л їдений	злюк, кодекс, статут, ■|.:к.! . ОІОЛОШСШІЯ, доручсшиї, розписка, протокол, акт. інструкція. ЛИСІ гошо	регулювання офіш йно-ліло і и X етосунків	офіїшЧио-ділові стосунки	монолог (діалог)	переважають стиліс­тично нейтральні човні засоби: стан­дартна кшщелярська лексика, складні речення, немаг емоційно забарв­лених слів; виклад гранично точний
ПублШНС-ТНЧЗІНН	аисгуп. нарис, публіцистична статті, ІШМфлГІ. фсЙ.ІСТОН, дискусія	обговорення, відсто­ювання тв пропаганда важливих суегшкіїо-І10Л1 ПІЧНИХ ідей, епрюшня суспільному розвитку	гроналеько-політнчне життя	монолог (діалог)	використовуються су-спільно-політична лексика, емоційно іабарвасні слова, риторичні запитання, вигуки, повтори: тон мовлення іфнстра-спий, осиними
Художній	граісдія. комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка	рі інобічннй вшіна на думки Й почуття людей за допомогою художніх засобів	мистецтво слова	монолог	іастосовуються всі мовні засоби, особли­во широко — слово в переносному значенні

зручними для зорового сприймання, спрощує їх опрацювання. Під­пис с обов'язковим реквізитом будь-якого документа.

2. Точність посл^с*нїсть_і лаковгчність викладу фактів, гра-ннчн» чіткість у висловленніІЩловніі стиль позбавлений образ­ності» емоційності та індивідуальних авторських рис.

/Г* Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документі'^Найхарактерніші прояви стан-

дартгаацГї такт.'

а) широке вживання готових словесник формул ішу у зв'язку з, відповідно до, з метою, згідно з, що спрощує й полегшує процес укладання окремих видів документів;

б) повторюваність тих самих слів. форм, зворотів, конструкцій як результат досягнення однотипності вираження думки.

/4. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому зна­ченні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обеду' говуєофїціЙио-дшс«ий стиль, він м оже м істнтн су сп ільно-пол ітич-ну, прсч^сінио-внробюічу, науково-терм отологічну лексику.

¹.5. Для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, □ідіїунктп. ^»

б. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу Із значенням оозачасовості, гюстійноеті дії: рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає. Взкмванугьсв і такі звороти, як з оригіналом згідно, складено й змірено (засвідчено) у двох примірниках, вжити заходів, визнати за моокяивву звернутися Із заяво/о, надати слово, оголосити подя- Я% накласти резолюцію. -»

\ 1. Найхарактерніші речення —- прості поширені ^кілька під­метів прн одному присудку, кілька присудків при одному ПІДМСП, кілька додатків при одному з головних членів ТОЩО). Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним зв'язком.

\ Отже, тексти с-фідійн<> ділового сгиліо еїшагають документації тверджень, точності формулювань, не припускають двозначності тлумачення змісту. ^

Зразок стилю: <■

Акт проголошення незалежності України

Виходячи Із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв 'язку з державним переворотом в СРСР І9 серпня

ті року,

— продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Українг.

— виходячи з права на самовизначення, передбаченого Ста­тутом ООИ та Іншими міжнародно-правошчи документами,

— здійснюючи Декларацію- про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто

ПРОГОЛОШУЄ

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної., української держави — УКРАЇНИ. _і Територія України с неподільною І недоторканною. ^х Віднині на території України мають чинність виключно' інституція і закони України. ' ■

Цей акт набирає чинності ? моменту його схвалення*

24 серпня 1991 року Верховна Рада України^.

§ в. Основні вимоги до мовлення

Мовленнєва культура оссч»нстості великою мірою залежить від \

її зоріснтованості ва основні риси бездоганного, зразкового мов-лення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися та», кпмн найважливішими ознаками;

правильністю, тобто відповідати літературним нормам, тої діють у мовній системі (орфоепічним, отх|юграфічним, лексичним, > морфеястічнин, синтаксичним. стилістичним, пунктуацинчіим); *

змістовністю^ яка передбачає глибоке осмислення теми й то- • повної думки висловлювання, докладне ознайомлення з ваявною'- ївформааїєю з цієї теми; різиобічнета повне розбиття теми, уник-' нення зайвого; ;

послідовністю, тобто логічністю та ла^Ічаістхз думок;

багатством, що передбачає використання різномазчпник засо­бів вираження думок у межах; відгю відного етютю, уникнення: не-* виправданого повторення слів, однотипянх конструкцій речень;

точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань злі «рудвдії особистості, а також від актнвиого словникового запасу. Виражаю-їй власні думки, слід добирати слова, які найбільш відпо­відають висловлюваному змісту;

виразністю, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця свого внеповлюзання і виражати власне ставлення до пред­мета мовлення;

доречністю та даціїьністю, яка залежить насамперед від того, наскільки повно н їлибоко людина оцінки; ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Крім цього, треба уникати того, шо могло 6 уразити, викликати роздратування у співбесідника, і

вказувати на помилки співрозмовників у тактовній формі.

Отже, високу культуру мовлення людини вишачас досконале Володьм - лігсрзтур"0Ю мовою. її нормами в процесі мовленнгвої діяльності.

Культура мовлення — цс шс й загальноприйнятий мовний ети­кет: типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення тошо. Неабияке значення маг Й тон розмови, вміння вистукати Іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чемність і вві'їливість — основні вимоїн мовного етикету.

Вправа 1. прочитлйт» вголос подані нижче тексти, зробіть висновок щодо концепції походженню української мови.

•Українська мовл виникла після розпаду давньоруськоТ. який прнпадаг нібито їй XIV ст. Мовотворчі процеси і поява трьох. сяідиослов'янсі>кнл мов у згаданий псріаі стимулювалися дивсргснінішн процесами, зумов­леними припиненням існування Киіисьаої Русі, держави, цю сприяла фор­муванню давньоруської апаратурно! мови, спільної для всіх східносло­в'янських племен» {ЧлШр.у

«Ьеіносерсдиім джерелом роївнгку української', як і іішшк слов'ян-мов. виступає праслов'янська мова, роятад яті роиючннагться '.'і-1 -' >*нію в VII ст. У становленні української мови виллиюгься такі періоди: І) [іротоукрашська мова (VII—XI ст І, 2) староукраіиська мова (XI ст, час появи перших писемних пам'яток - XIV ст.); 3) середиьо-украінська мова, у межал якої розрізняються періоди: а) рання серед-ньоунрашськп мова (кінеш. XIV - кінець XVI ст.); б) середзіьоукраїнськл мови (кінець XVI — початок XVIII ст І; в) пішя середньоукраїнська мова (початок XVIII — початок XIXсі); 4) новаухраіиськл мова» (7яідр.\

Впраи 2. Прочитвіпе висловлюаахкі) про мову Яко амаченмч мас мева в житті суспільства та людини?

Ну що 6. здавалося, слова-. Слова та іолос — більш нічого. А серце о'сіься — ожина. Як їх почус!

(Г Шетепт)

v Найбільше і найдорожче добро л кожного народу — ие ного мова, ота жим с хованка лкілсьнм» духу, його багата скарбний*, в яку нарсуд с кладаг '*=*»* оввнї «пі. і свої сподівання розум, лосвіл. тючуваншг-. {Панас

Мирнииі.

«Мова—втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо б, шчанмо її, |№»нв«ймо й. Борімося за важу мови, за правильність мови, и приступність мови, за багатство иовн> (М. Рильський).

"Мов* — ие не престо спосіб сіиог-тання, а щось більш значуще. Мова — ие всі пнбнннІ пласти дукимого життя народу, його історична пам'ять, наншнншк надбання віків, мова — ік ше й у<зика, мелодика, ' фарби буття, сучасна художня, інтелектуальна і мнеленнева діяльність * народу.

Моад — це дояя нашого народу, І вона залежить від того, як ревно мк всі плекатимемо її» (0. Гончар).

«Мова народу, народності чи їх діаспори — то генетичний код на­ціонально* культури, запорука самобутності та самозбереження» {Д. Ояся-нико-фянковський),

•оч.юдина.як» втратила свою мову, — неповноцінна, вонпдрупіряднз ■ порівнянні з носим рідної мови. В неї зовсім відмінна рефлексія, і користується вона, за визначенням 1. Франка, «верхньою» свідомі-.-по. Себто її піде відомість унаслідок аснмїаяин загальмоване, притуплена» (П. Молчон).

«Рідна мова — це надособнетїша І найглибша сфера обстоюваній свого мі», коли воно с. своєї особистої і національної тідлості. Та річ не тільки в цьому. Річ і в об'єктивній природності, дсчняьноеп рідних моа та мовногорозмаїття в батагемацїонаданрму світі, річ в обЧктивн^і цінності їх для каріННН світу, річ у тому, що з умиранням усякої, а особливо розвиненої національної мови, людство назавжди втрачає одну зі сторінок своєї духовної історії, стає біднішим і несправедливішим» (/. Лаоба)

«До ііанкоштовнішнх надбань кожного народу належить мова. Тому й називаємо це надбання рідна мова. Рідна, як мати, як Батьківщина, як усе найдорожче сершо. Мова — найбільший оухояанй скарб, у ям>му народ яилв/ТЯссебс /ікччієм, передає нащадкам свій досвід і мудрість, гіеремогн і славу, культуру і традиції, думи І сподівання Гідним словом народ іба-гачус такси світову культуру. Слова — наше повнокровне життя, не­вмируще джерело поступу. Зиього невичерпного джерела мовеиь (Добу ваг не тільки знання про навколишній світ, ай моральні и естетичні оцінки та уподобання народу» (/. Вихованець}.

•прав» 3. За поданим початком продовжтть розговінь Розкоийте, чий для вас е українська мова.

Рідна мова — мова, з яки» людина входить у свіг, прняучдеіьс* до згхальжгадоюкик цінностей у їх иаціонігьнгй своєрідності. Людина стас евідсмою, оволодіваючи мовою батьків Тому в художній літературі — послі і прозі — всіх народів поняття рідно! мовн виступає поряд з по-ияттвм рідного краю, батьківської хати, материнського тепла, вітчими, тобто рідна мова сприймається не просто як засіб вомунжац». не тільки як ««радая формування думок, а...

\

Вправа 4. Добврть кз різних джерел і залишіть п'ят*. — сім вислов­лювань видатних письменників, учених, відомих політичних діячів про українську мову. Розкрийте Тх зміст.

вЗїч>в»й9. Напишіть розповідь *Мова — душа народу-. Обгрунтуйте своє розуміння цього вислову.

Виром В. Прочитайте вголос висловлювання про мову, поясніть їх зміст. З поданих текстів випишіть приклади' орфоепічних (вимовних), ср<рограо)гчних (правописних), стилістичних (гзоцільність ежористання мояио-ниражальних засобів у конхрвтсхну лексичному оточенні, відпо­відній смтуяцгі спіп<уваинв), граматичних (вивір правильного закінчення, синтаксичної форми) норм.

«.„Українська мова в багатстві й гнучкості форм не поступається ані жодній Із сучасних вітсратурнкд мов слов'янства і не бідна аж ніяк на поняття, абн н є» заважко було перекладати тл нбину філософських думок і змальовувати вжовохудожш образи. Це не мова простолюду тільки, як твердять московські невігласи, а мова цілої нації, ікзлгтичне майбутнє якої діде ітопереду. але чнс місце на право самостійного розвитку в ряду іш-втлізсоаних народів уже завойоване й не може бути зайняте ніким іншим» (М- Драгачанов).

«На Україні повинно мати силу тільки українське слово» {В. $ицни-ченхо}.

«Укт>аІнська мова не бідна, не вульгарна, не крику ста. Вона мас свою особливу музикальність. Ш нсзбалияїна душа і шимі мови, як золотоносна ріка, виблискує нв хвилях народної пісні, перелизтається в душу нації, творить чуттєву н*тя>зрмвність українського серця в узфвїнської землі. Геніальні іажоозктори Моиарт і Бетховен, Глинка й Чайко вський, Барток і Страдіньькнй скористалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чулк вібрацію найвищих небес нашої мови, Укрз-їнхьва мова не вчора придумана. Вона—не сирота, вона має слов'янську родину і світову славу. Вона мас все» ІД- їїа&шчт).

Впрвіві 7. Прочитайте текст уголос. Ш враження він справляє? Назвіть засоби, якими автор намагається передати свої почуття.

Молитва до мови

Мово! Пресвятая Богородице мою народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, евшак-зіяязь з роси, з двігп^овсьхо'їводз^ від зорі і місяця народжені-!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі воледіобності, слави і гордого духу.

Мово! Ведична моантво наша у своїй нероздільній трійці, що сси ти і Бог-Любов, ї Бог-Віра. і Бог-Налія. Тож стояла Тн на чат коло вівтаря нашого нашонаякното храму й не впускала туди злого духа виродження, здото духа сквернояь злого духа ганьби, і висвячувала душу яозацькосо

ролу спасенними і.і і небесним вотием очищення, святими водами Божого річища, икю не тмалів і не ікрсвівся народ той. 1 множила край веселий, свяіо-руськнй і люд хрещений талатамн, нсвмируиіим вогнем пісень і наповнювала душу Божим сяйвом ішоїнсто-нсбссіїим. бо то кольори духовності і Божого тиамсння.

Мово моя! Твонкоаа крншше на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б'ють десь від маїмн. тому й волинка така Л віючі купаються в Тобі ясні зорі, тому .і ласкава така. Тож зцілювала Тн втомлсннх духом, давала силу, здоров'я, доший вік і навіть безсмсрія іим, що ішли Тебе, цілюшу джсрслнию, і невмирущими ставали п. що молилися на ;іароиаис Тобою Слово. Бо «Споконвіку було Слово. і Слово було у Бога. і Слово було Бон. (К. Штрич).

Вправа 8. Перепишіть слова. Поставте правильно наголоси, звірю зі ■Словником наголосів-

Користуватися, доповісти, обійняла, одітну — одягнеш, беремо, живемо, розповісти, принципі, була, втяли, кажу — кажеш, допоможу — допоможеш, пили, контрактовий, новий, ринковий, фаховий

) Вправа 9. Прочитайте подані тексти, доберіть до них заголовки Я ^ визначте їх тему

спільному домі «агшоно роїв

я», ми довго не помічали, що цей

І. Людина створила культуру, а культура — людину Людина рсалізу-сться в культурі думки, культурі праці й культурі мовн. Культура це не тільки все те, що створене рухами Й роїумом людини, а П вироблений століттями спосіб суспільного поводження, шо виражагться в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до прапі. до мовн. * і Мова не тільки засіб спиікуваїїна. а й природний резервуар Інформації про світ, насамперед про свій народ. Повіривши в па, що всі мовн в нашому

роївню*, (ліочаї копаний першим радянським десятиріччям, у зо—70-ті роки був спершу іагятміомовннй, а потім повернутий у (поротному на­прямку. Треба вшграяляуи становище: іювсрігутн всім мовам їх природний пресі нж і справжню, а не декларовану рівноправність. Необхідно вихо­вувати куньіуру мовн як іаиоруку іііднсссшія культури суспільної думки і суспільно корисної праці.

протаїальниП них балпетп і

піп. прилучення й до духов-о людства.

Сьогодні культура і мова вїишнлнся об'єднаними в царині духовних вартостей кожної людніш і всього суспиіьства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, шо в низькій культурі мови виявляються вираіні ознаки бездуховності... Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти Його і української мовн па російську і навпаки чомусь перестали сприЛмлись як н.тяма на службовому мундирі (В. гУсявїя> ський).

Основою мовленнєвої культури е грамотність, тобто дотримування затаїшнфпрнйкдтттл яітературвнх нори у іФрнстуватснт лексичними, фоне* тичннмн> морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови. Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Моаленаї мас бути не тільки правильним, а н лексично багатим, синтаксично рг«о- маиігаии. Щоб цього досягти, слід вслухатися вживемовлеюи.каумгіиьо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючм при цьому ува- гу на вживання окремих слів, на особяи&о вдалі вистелювання, на ізобу- дову речень, користуватися словниками. Треба активно розвивати своє мовлення: усно н письмово викладати думки, вилрадяятн себе, перебудо- вувати сказане, шукати найкращі Й найдоцільніші варіанти висловлю- вання. —ч

Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. зЯкшо люікнаяшо, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічзм.^каяпахц, якщо в людини кеші* думок, якщо вона говорить про те, чого ве розуміє або не знає, то н мовленій в неї плутане, беззмістовне, захаращене зай­вими словами, непотрібними красиво стами. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніиге передає думки чи малює образи і легко спіймається, зрозуміле.

Грамотне» багате мовлення — не тільки ефективний засіб переданнл й сприйняття думок та образів. Цс й анявлениядюватп до людей, з яками спілкуєшся, до народу, який створив цю мову (Зжурнаяу),

Влімш 10. Розкрийте значення поданих присліе ів і пгявгаавг

Говоріть так, шоб словам було тісно, в думкам просторо. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше. '.

Що маєш шати — наперед обміркуй. ' * ''^:*'

Краще )мдоговорит)і, ніж переговорити. -*!**.,\.'".

Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути. ., .

Умієш говорити — умій слухати. Краще мовчати, ніж брехати.

•права 11. Визначте, до яких функціональних стилів належать пода­ні тексти. Назвіть основні ознаки сфеойн о-ділового стило,

1. Найважливішою в кожній мові є загальновживана лексяка. вона охоплює сповз, якими користуються всі, хто володіс певною мовою. Ці слова пов'язані з повсякденним життям, означають життєво необхідні поняття, а тому зрозумілі кожному. Це ваавн речей, рослин, тварин; явищ природи І суспільного життя, ознак, кількостей, якостей тодао.

Загальновживана лексика здебільшого стичістттчио нейтральна, емо­ційно не забарвлена, бо її елементи (слова), називаючи предмети, ознаки, явища, звичайно не містять їх ошнкн. Тому загаліноажетана лексика властива всім стилям літературної мови в їх писемній і усній формі. Нерідко цю лексику називають м«стильовою (З підручника).

II. Після теплих літніх дощів хліба налилися колосом, пополовіли, а десь ті південь взялися бронзою, І завирувало, заграло жовтогаряче море

навкруги. БіЛСГІр'я хіиоііїло золотими бурунами колосків у сади і городи

Пахощі зрілого хиба особливо були віаиутні вечорами, холи сладала спека і настояне на колосках повітря розщздос* селом, а гарячий яітер з рідного поля ніби сповіщав хліборобам: пора косити Цюяа).

Ш Телеграма

КиїВ-53 04053

вуя. Пирогова, 9 . , *. _и г

Національний педагогічнийуніверситет _і]В_. • _у

шеніМ-П^агоманова _: ,^ '%₄

Проректорові з наукової роботи . ...^

Просимо відрядити для участі вюнфвреядії 1—4 квзттп

студентку філологічного чтавультету Бойко ****

Запрошенім надіслано поштою ' '"^

Проректор Впасена»*-. , _іа

м. Ніжин 166000 еул. Кропив'чеського. 2

Ніжинський державний педагогічний університет імені М. Гоголя

IV Український дерЮвннй оеддгопчнші університет імені М. П. Дра-гоманова створений постановок) Кабінету Міністрів України Кі 646 від 13 серпня 1993 р. "Про вдосконалення мережі вищих навчальних закла­де» на базі Київського державного педагогічного інституту імені М. П. Дрйгоманоа*.

Український державний педагогічний: університет імені М. П. Драго-манова е вищим на йчапьио-науковим закладом, шо створений з метою навчально] та культурної діяльності для підготовки внеоко+шал іфіко ва них педагогічних кадрів, розвитку і поширення демократичних традицій укра­їнської і зарубіжно? освіти, науки й культури (3/ Статут^,

иУкннтвряі і•■

—Добридень!

• Добршкягь! - "" ' ■ '

• Скажіть, будь ласка, чи с у В*с у продажу роман Олеся Гончара «Собор»?

• Це відділ технічної літератури. А он там, трохи далі, міститься відділ художньої літератури, енциклопедій та словників. Спитайте, будь ласка, там.

—А які книжки продаються у Вашому відділі?

_{' ТУ» і два) у лтжялаав* прізвищ*, адресе, тедафонв та йи**да»ст*}

ДОИвЬНО.

_{— ^}

— Рпні. Тут і спгиіаіані наукоеі Орані, й довідіоікн. й рітамамітмі пос.Лниги та підручники для шви. іеийкучів та ви шил навчальних закладів

• А ¹ м одержати Ви вже «Украшсмитй пріаопис»? . —Тік. ожржлпх. На нього великий аолнт. і- ■

VI. До Володимире Гнатнжа

16 січня 1910 р. Чернігів

Дорогий паш Володимире!

1 а Новому, як і в старому, році обіймаю Вас сердечно та так само серлечно бажаю найкращого здоров'я та доброго настрою. Прошу пере­казати також мої шнрі бажання усього найлішіюго і пані Вашій та діточкам.

Спасибі Вам за лист та картку, вони зробили мені ирзьдияу при­ємність. Дякую І за обидва збірники: це такий батати, цікавий матеріал, особливо для вашого брата-белетрнста. Я дуже цін» такі книжки, зму­шений жити в місті, далеко 03 народу, я часом і толовою пірнаю в етно­графічні задчен, в те чисте і свіже джерело народної творчості, та покріп­ляю тим свої сили...

Ваш М Коцюбинський

Загштшзшщ і завдам»» для самоконтролю

1. Що означає поняття -літературна мова-?

2. Дайте визначення державної мови.

3. Чим відрізняються гюняття -національна мова* й «літера­турна ьюва-?

4. Що таке унорккнваність літературної мові»?

5. Які типи норм властиві літературній мові?

6. Назвіть дві форми сучасної української літературної мови. Чому обидві форми однаково важливі для суспільства?

7. Які основи¹ Ознаки хультури мовлення?

8. Чому правильність І нормативність мовлення обов'язкові?

9. Що іаке стиль мови?

10. Назвіть основні стилі сучасної української лппротурної мови.

11. Які головні ознаки офіційно-ділового стилю?

12. Наведіть приклади офіційно-ділового стилю.

13. Прочитайте уважно тексти, визначте основну іх думку. Які •чарівні слова- ви вживаєте, звертаючись до мвтер*. товариша, викладача?

І. Магія слава

Як віашачакль мовознавці, еднич Із суті сен* показників людської «илялетності с культур* мовлення — поняття не тільки лінгвістичне, а 1 □сихолепчне. педагогічна естетичне та стичне. У багатому мовному арсеналі виробилася і шкр шилася ціла система словесних вітань. <щоброго ройку», «доброго здоров'я», «аобридень», «доброго вечора у вашій хаті*, «бувайте йорові» тошо.

Хоч у повсякденна й увійшло баїаю словесних віїань. проте лиши завше були обачливими з ними, до кожного випадку' викорнстовувшш далеко не увесь арсенал. зранку, в обід чи ввечері вживали лише ті. шо відповідали іісвному часові. Цс жстосується і кількості осіб. їх віку, статі, навіть соціальної належності. Скажімо, коли одинак вітався з іуртом людей, неодмінно вживав множинну форму: «здоровенькі будьте» чи «доброю Вам поров я» тошо.

На окрему роїмову вслуговують і родинні звсртвіїпв. Традішійно в Україні діти ішіивалн своїх батьків на «Ви». Така форма диктувалася високою повагою до найближчих людей.

Неабияке цілення маг тон розмови, вміння вислухати іншою, вчасно Й доречно підтримати тему. Ивічлнвість. уважність і чемність — основна внмоіп мовною ешкету. Ви чемною признання, шляхетною інтгиску руки, невимушеної. ¹ * нивої розмови ниірвш обопільний. Лихо­слів'я, лицемірність, невміння вислухати колегу, навпаки, лише нерву*, псу» настрій.

Є в нашій мові коротке, але напрочуд тепле слово «дякую». Чи часто корнсгуїмося ми ним, особливо в магаїинах'.' Цілий день стоїть за при­лавком пролинеш.. Беручи покупку, чи нерідко забуваємо сказати олне-сдиис слово. Л може, воно б зняло в людини втому, підняло ІІЗСфІН.

Вироблені піками і іакріїшені в побуті кращі форми вітань-иернень повсякденного спілкуваїшя — не звичайна ліонська забаїанка. не пусте грраіерспю. Це наш повсякденний етикет, наша культура, лисмини, зрештою, наше здоров'я це тільки в буквальному, а й переносному зна­ченні. Цс наш спосіб жипв (В. Скуратіяський).

II Чарівні слова

Ми часто юворимо один і «діючу. бажаю іибі вени о доброю, бажаю тобі добра й ішетя. Це не шькн вияв ввічливості. У цих словах ми вияаля'мо свою лкиську сутність. Ми говоримо один одному: здрастуйте, доброю здоров'я Цим чи висловлкимо своє ставлення до найбільшої цінності — людини. Не скаїаіи людині ідрасгуйтс—значить виявити своє моральне невіїластво. Слово «црастуйге» маг чудодійну атастнвість. Воно пробуджує почуття вькмиого довір'я, зближує людей, відкриває їм душі.

'Іасріаьушсь один до одного з проханняи. ми юворимо: будь ласка. ■ У цьому простому й чудовому вислові, шо ситний чудодійно виливані.

идоваиа наша поваї а до гідності людини, шанування в ній самостійності, немше■» ■ доброї волі іВ. Сухашинсиош).

22

ВвтуВ

Увага! Культура мовлення! ¹ •

Вітаним та паблжйння . ' '

Доброго ранку! .'. ._г.' V..

Добрий день (добридень, здрастуйте, здорові буачши}': Добрий лгнір (добривечір)! • ■* - л "

добо** _ й^їі^і

Лівш».' , „ . ^ ^

Лей жме... -V - . _м. _у „

^нриЬдоиВас! ,_К^ ^^ • Ц ; ^

Поздоровляю ВасІ „_у ^ *С»£* учитав ';4»Гг«т

Здоровлю і... „ _г. ,_у.„ _Чі..._г .

Зичу радості, успіхів! ,■ ..^. ..

Аншре Ліс з... .. ^ .. ; ,„ ,.. Лі, '■

ЗІ святом Вас/ , .... ; ,., * .

, Вітаю і днем народження!

_І Лажаю (зичу) щасмеого Нового року! Хай щастить']? Новому році? З Різдвом Христовим/ Бажаю (зичу) Вам ідоров 'я. щастя. услШя! Щасливих Вам свят!

' Дозвольте вітати Вас від імені*. Наше щир* йШШОЛШ-

Прийміть мої співчуття! --д, ;*_и '--

Хай ^дуться всі Ваші мри!

Мовили етикет — це правила мовленнєвої поведінки, врийияп національним колективом мовців. Моїаий етикет охоп­лює стійкі формули спілкування (слова, СЛ080СПВ.іу<ІСННД, мовні звороти-кліше) в сіггуашях установлення контакту із співбесід­ником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.

Серед виражальних засобів української мови — типові форму­ли звертання, вітання, прощання, побажання, поздоровлення, подя­ки, прохання. вибачення, співчуття тощо. Мовний етикет визнача­ється загальною культурою спілкування, а також соціальним стату­сом мовні*, рівнем іяиьоТ освіти й виховання, віком, статтю. Він відповіла? національкю-купьтурннм традиціям суспільства або окремого соціуму. * \

"їк,

І

о'.

Розділ І

•п. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ

~ < § 1. Класифікація документів

■.і

Документ — основний вид ділового мовлення, що фіксує та ткередас інформацію. підтветпгжус її достовірність, об'єктивність.

Документ — це матеріальний об'скт, ЩО містить у заф і кова­ному витяги інформацію, оформлений у заведеному порядку й мас відповідно до чинного законодавства юридичну силу'.

Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскільки вони писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру.

Відтворюють документи на папері, фотоплівці, магнітній та перфострічці, дискеті, перфокарті.

У практичній діяльності установ, організацій і підприємств найчастіше використовують текстові документи, інформація яких фіксується рукописним, машинописним чи друкарським стххобом.

Види документів визначають за такими ознаками:

найменуванням — заяви, листи, телеграми, довипгн, службові записки, інструкції, протоколи та іи.;

походженням — службові (скріпійнІІ Я особисті:

• службові документи створюються організацідзин, підприєм­ствами та слуткбовнми особами, які їх представляють Вони оф^рмляютьсі в установленому порядку,

• особисті документи стт«ркнсть окремі особи поза сферою їх ' службової діяльності;

* Лкцем виникнення — внутрішні та зовнішні:

. 4 внутрішні документи мають чинність лише всередині тій'

* ^; організації, установи чи підтпзиі^ктва, де їх складено;

• зовнішні є результатом спілкування установи з іншими уста­новами чи організаціям»;

призначенням — організаційні, розпорядчі, довідково-інфор­маційні, обліково-фінансові, госпозарсько-договірні, щодо особо­вого складу;

напрямком — вхідні й вихідні-,

_._ "з:

¹ДСТУ 3732 — 94 Ділоюйст»о * >рсп<п сцм^Ці її ТЯМІЧИ» - Чнщмй ^ 01.07.95. . -ч£ ■

формою—стізадартні (типові 16 інщівідуальні (нестандартні):

• стандортні — це документи, які мають однакову форму та ззловнюнпься в певній нослшовностт Й за суворо визначени­ми правилами (типові листи, тилові інструкції, типові поло­женні);

• індивідуальні документи створюються в кожному коякрег-ному випадку для розв'язання окремих ситуацій, іх ;птукукт>

, або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви);

строками виконання — звичайні безстрокові, термизові й дуже термінові:

» звичайні безстрокові — це такі, які виконуються в порядку загальної черги;

• термінові — зі встановленим строком виконання. До ник належать також документи, які с терні новими за способом відгфавлекня (телеграм;, телефонограма). Якщо службовий документ потребує негайного виконання], переддння тексту документа може здійснюватися також телефоном, ттлеттл-фом чи телефаксом;

• дуже термінові — документа з позначенням «дуже термі­ново»;

ступенем гласності—секретні й несекретпі (для службового користування). Секретні документи мають угорі праворуч позна­чення «Секретно*. Розголошення змісту такого документа при­зводить до кримінальної відповідальності,'

стадіями створення — оригінали, копії Й виписки:

• оригінал — це основний вид документа, перший і єдиний його примірник. Він має підпис КфІвника установи й, у разі потреби, завірений штампом І печаткою;

• копія — це точне відтворення оригіналу. На копії докумезггаї обов'язково робиться помітка «Копія» вгорі праворуч.

у Листуючись із підприємствами, організаціями й установами, у справах завжди залзшіаіоть потрібні для довідок колії. Такі колії звуться відпуском. Оригінал і копія мають однакову юридичну сипу; » за потреби відтворити не весь документ, а лише його частину, робиться виписка (витяг)-,

• якщо документ загублено, видасться його другий прнмір-нвк — дублікат. Юриди-шо оригінал і дублікат рівноцінні;

складністю — прості {односкладові) й складні; етролами зберігання — постійного, тривалого (понад 10 ро­ків) І тимчасового (до 10 рОКІв) зберігання;

технікою відтворення — рукописні н відтворені механічним

способом;

носієм інформації оформлені на паїигрі. лиску, фотоплівці, м.іііііііні стрічці, перфострічці.

Органі іацін роботи і документами та діяльність июдо їх ство­рення називаються діловодством

Документування управлінської діяльності подяїає у фіксації та немновленнмп правилами на паперових або магнітних носіях уттраатінськнх дій. тобто у створенні л оку менті в

Підставою для створення документів на підпри* мствлх. в уста­новах г необхідність засвідчення наявності та змісту управлін­ських дій. передаваній, ібгрігаиня і використання інформації про-тяі ом певного часу або постійно.