§ 2. Подвоєння приголосних на письмі

В українській мові гюдвогння приголосних відбувагться вна­слідок:

1. збїг> однакових приголосних тнуків на межі значущих час­тин: беззбройний, цінний:

2. фонетичного процесу уподібнення давньою суфіксальною й до попереднього приголосного, тобто проірссивної асиміляції: життя, ніччю, колосся.

В обох вішалках довгі приголосні івуки на письмі поміача-ютьея двома однаковими літерами. Тому при поясненні подвоєння слід розрізняти, коли воно спричинене збігом однаковіш. їв. мк. шо належать до різних значущих частин слова, а коли це результат прогресивної асиміляції.

Подвоєння відбукається:

1. Прн ібігові двох однакових букв на межі:

а) префікса й кореня: беззмістовний, відданий;

б) кореня і суфіксі корінний, законний, годинник;

в) двох суфіксів: письменник, іменник;

г) основи лі (слива й постфікса -ся.- розрісся, піднісся;

г) двох частин складноскороченою слова: міськком (міський комітет), військкомат (військовий комісаріат).

2. У наголошених прикметникових І прислівникових суфіксах -енн-, -анн-: священний, непримиренний, мерзенний, іигвблаганіїо, старанно.

Примітка: і. В доколемо! ккнп, в» вщміву іщ російської, аацвоашя яе моі^иетьсі у суфохал діафтіетвиюе нагороджених, сжяюяий. рубмнвй,

2. Пащррєжни не аід6)М«гмм шот

30П0Н0ТО4О суфіксі» -*ч, -в*, -Аг-: морквяний, мбедчнт. чвтий.

3. Нешє аодвосині у пргаигтнюад одгівиии, оЧмгозккЬяплі б>*»віи^ голки*- «теаввї.

3. Подовжуються м'які та ватвпом'ятаоені пгжголосні [д%

[*']>1/Ь[*'Ь [ч'Ь [л% [Н% [ж*], [«'], цю стоять між голос­ники:

а) у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: суддя, рілля, стаття (але' статей);

б) а іменниках середнього роду II відміни з кінцевим (гра- фічно •*): знання, життя, зілля, читання. Подовження зберіга- ється н у похідних гфикметюосая: життєвий;

в) в іменниках жіночого роду III відміна в орудному відмінку однини: сіпаю, заповіддю, міццю, ніччю;

г) у деяких арнслівкиках: навмання, спросоння, зрання, попід- тинню, попідвіконню.

4. Подовжується звук [л"\ в особових формах дієслова лити та похід них від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти.

5. Подовжузотвея приголосні у словах: Ганна, ссати, бовва­ніти, ссавці, овва.

Пр и м ітхв: 1.Првтасаі Гч*].(»*Ї.М. »

ГЮДОЛКуіґіТЬСа, пцд воля стоять після голосного ткред прнтлоенни: ГКМПК-ЛП, •ГСШР, щмяя, родіезпх>.

2. Не іка^аауіогмя тверді преготосій, токрен* губвї тарі «йи».

Спід пам'ятати, що тдокжутоться ТІЛЬКИ м'які ггриголоснІ зву­ки, які стоять між голосними.

? § 3. Розділові знаки

при відокремлених означеннях

Відокремлення — це смислове та ІвтонацІйне вгШІветая дру­горядних членів речення з мстою надання їм більшої само стій-нооті.

Означення йідокремл гаються:

і. Якщо вони нираеженіпрмкмегннховнм чи діечрнкметни ко ви м зворотами і стоять після означуваного слова: Ювілейна промова

присвячується певній даті, пов'язаній з ушануванням окремої людини, групи осіб, урочистостям на честь події з життя та діяльності установи (З посібника); Дні летять, повні сонця й музики (Сос).

2. Якщо означення непошнрені й стоять після означуваного слова, перед яким уже с означення: Досвітні огні, переможні, урі/чІ, проріїали темряву ночі (Укр.).

ПрммІтка. Який) * пгрсд кіквчумнмм словом мемдг ошячсина, ю і-ііі* чеіои. шо стовп, ліси нього, шпно іі_і бажати автор* нажуп ■июгргмліг^ мтнеа або не адокрсаиікмшімса: І потіммшииш ані ш днями. .....„ тижні й

місяці, вол.-/. ЛпршдіснІ. одначянітиі (Шик*),' і дао. не6*е ЯВВВкВВЯ синіх *Ч>И" інсл життя мені (Пср« )

3. Якщо означення підпорядковане чіснові речення, шо вира­жений особовим займенником: Утомлені своїм довічним раб­ством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Укр.); Палкої, поетичної вдачі, вона не могла вдовольнитися буденним життям, запрягтися до щініеннпїважкоїпраці (Код).

4. Якщо препозитивне означення, виражене прикметниковим чн дієприкметниковим зворотом, мас [одатковніі оЄставишшГі від­тінок: Заглиблена в спогади, Ніна не почула, як розчшіилися двері І мати переступила через хатній поріг (Шнян).

5. Якщо означення відірване віт означуваного слова іншими членами речення: Село ще спало, намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру цвітучих садків і ждало сонця, щоб обігрітися (Карп.).

6. Якщо нсузгоджені означення стоять після узгоджуваних: В хату ввійшіт старий Джеря, високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима (Н.-Лсв.).

7. Нсузгоджені означення, виражені неозначеною формою діє­слова, відокремлюються лише в точу пазі, якщо вони виділені пітона¹. і Іно й можна підставити а саме: Солдати чаш зандаиіиі. вийти до набережної (Гоич.).

Не відокремлюються:

1. Означення, які характеризують не.тише підмет, а її присудок: Стоїть ліс темний і сумний (Рнл.).

2. Означення, шо характеризують неособові займенники: Одягнені всі півкалам ставали навкруг пам ятника.

3. Означення, виражені зворотами, що стоять безпосередньо перед означуваним словом і не мають обставинного значення:

/ дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у трі4вожкгй дальній шлях (Мал.).

■права 4в. Напишіть лмст-прохання до табору віаос-тику -Берізка» і лист-пр<ятс4ицік> до деканату факультету, де е* нвечаєтвсь, щодо на­вчального процесу.

вправа 49. Заповніть поданий нижче бланк гарантійного листа. Бланк організації Пата банку

<и«*а оріаігіїаіиї-Гір*нт«ї гарантує оплату кредиту; що його видано