2. Слухали:

Крикун С В.—затвердження теми кандидатської дисертації. УХВАЛИЛИ;

і. Затвердити тему кандидатської дисертації аспірантки Крикун Світлани Василівни у такому формулюванні кТемпора-тивна сиюпвксема у структурі простого речення».

2' Призначити науковим керівникам проф. Луценка Анатолія Антоновича.

Завідувач кафедри (я і д □ н с) А, А. Луценка ""

Секретар (підпис) " І, /. Лепеха

і .. § 27, Резолюція

г -..■■ Резолюція — це документ, який фіксує рішення, постанову. Найчастіше резолюцію тприкмають на зборах» з'їздах, конферен­ціях; її вміщують у кінці протоколу або пишуть окремо й додають до нього.

Резолюція складається із вступної (констатуючої} і директивної частин, У констатуючій частині спочатку відзначають досягнення з питання, що розглядається, а потім указують недоліки. У директив­ній (резолютивній) частині роблять узагальнені висновки, оціню­ють роботу, визначають конкретні заходи з кожного готтання, спря­мовані на виконання постаадених завдань, усунення виявлених недоліків, зазначають в&гюаідздьннх осіб.

§ 28. Правопис слів іншомовного походження

Пражнгшс и, /, ї

Написання и, і, Г в словах іншомовного походження підлягає фонетичному Гфннщнпу української орфографії і регулюється та­кими правилами.

І. Буква и пишеться: *. У загальних назвах іншомовного походження після д, т, з. с, ц, ж, ч, ш, р перед літерами, що позначають приголосні звуки: динамо, директор, титан, фізика, система, цистерна, жирафа, трикотаж (правило дев'ятки). : ..' й&

2- У власних назвах:

в) у ітографічних назвах, шо закінчуються на -ика. -ида: Аме­рика, Африка, Арктики, Антарктида, Флорида;

б) у географічних назвах після шиплячих приголосних: І ■ - иг. Вашингтон, Чикш^о. Чий;

в) у географічних назвах зі звукосполученням -ри: Париж, Рига, Рим, Мадрид. Великобританія. Крит;

г) в окремих словах, узвичагних з и: Єгипет. Срухшим. Па- лестина. Сизрань, Сицилія, < арія. Братислава, Браіилія. Арген- тина, Скандинавія. Тибет.

11. Буква / пишеться:

1. На початку слова як у загальних, так і у власних назвах: інститут. Ідея, інтернаціональний, Індія, Іспанія. Ібрагім.

2. У середині слів після букв, що позначають приголосні звуки, перед літерами на позначення голосних та перед с, й: гснІаіьний, дІаіектика. матеріал, фІаїка, аудієнція, радіус, радій, пенсіонер.

3. Після приголосних у кіниі невідмінюванії* слів: таксі, журі, поні, пенаїьті, мерсі.

4. Після прігголосних в особових іменах і в географічних назвах перед наступним приголосним і в кііші слова: Капрі Лісабон. Сочі. Шіллер.

5. Після букв, що не входять до правила дев'ятки, перед наступ­ним приголосним: бізнес, вібрація, академія, хімія, література, ніша.

Ш. Буква Г пишеться після букв, шо позначають голосні звуки: мозаїка, наївний, атеїст.

Правопис е, с

1. Після літер, що позначають тверді приголосні, пишеться е: декан, легенда, телефон.

2. На початку слова здебільшого пишеться е: етап, ескадрон, але в деяких словах пишеться г. Сгипет, Європа, Сва.

3. Після а, о, у в середині слів пишеться е: поет, єитует, фніетон (але траєкторія).

4. Після апосттххра, м'якою знака е. і, й пишеться с: я 'єдестач. портьєра, гігієна, феєрія (але: діеч, деескалація).

5. В іншомовних префіксах де-, ре- завжди пишеться е: дена­ціоналізація, реконструкція.

Вживання апострофа

Апостроф у словах іншомовного походження пишеться:

1. Після букв, що позначають губні приголосні б. в, а. м. ф шиплячі ж. ч, ш. задньоязикові д к, х та після р перед я. ю, г. Я інтерв'ю, прем'гра, миш'як. Х'юстан. бар'єр, кар'єр.

2. Після префіксів, що заїшічуються на прнголоснігіі. перед», г. ін 'екція, ад 'ютант, губ 'скт. кан 'юнктура.

Апостроф не пишеться:

1. Якщо я, ю. е позначають м'якість попереднього приголоо ного: гравюра, пюре. бюро, кювет.

2. Перед йо: курйоз, серйозний.

Вжнваппя м'якого знака

М'якни знак пишеться:

1. Після м'яких приголосних д. т, з, с, я, н перст я. до. с, Т, йо: конферансьє, більярд, ательє, досьє, портьєра, медальйон.

2. Після л перед наступним приголосним (відповідно до ви­мови): альбом, азьбатрос. фільм.

3. Відповідно до вимови у кінні слів: магістраль, автомобіль, стиль, марганець.

Подвоєння приголосних

1. У загальних назвах іншомовного походження, на відміну від російської мови, приголосні не подвоюються: група, колектин. бароко, беладона, бравісимо, клас, інтермецо, стакато, сума, ірортисимо. шасі, лібрето (винятки: бонна, брутто, нетто, ванно, манни, мотто. панна, пенні, тонна, білль, булло, виїла, оурра. мірра).

2. При збігові однакових приголосних префікса й кореня, якщо н українській мові Існує слово без цього префікса: ірраціональний, апперцепція, ірреальний, контрреволюція, імміграція, інновація.

3. У власних назвах і похідних від них словах подвоєння ібс* рігагться, якщо воно є в тій мові, з якої запозичене: Марокко. Г'.ілландін, Ніцца, Руесо. Торрічеллі, Шіллер.