Глава 21

Уразі необхідності, за погодженням з місцевими органами виконавчої вла­ди, можуть створюватись інші підрозділи, дільниці, які спрямовані на со­ціальний захист непрацездатних громадян.

Структурні підрозділи територіального центру можуть виконувати платні послуги для обслуговування непрацездатних громадян та інших осіб, які ма­ють працездатних родичів і спроможні самостійно або за їх допомогою задо­вольняти свої соціально-побутові потреби, але бажають зробити замовлення на платні послуги, що виконуються територіальним центром.

Територіальний центр через свої підрозділи забезпечує якісне надання різних видів соціально-побутових, комунальних і медико-соціальних послуг непра­цездатним громадянам відповідно до висновків лікарів про ступінь втрати здат­ності до самообслуговування. Центр приймає у підрозділи на обслуговування пенсіонерів, інвалідів І і II групи незалежно від віку, одиноких непрацездат­них громадян та інших соціально незахищених громадян, які потребують соці­ально-побутової та медико-соціальної допомоги, на підставі картки медичного огляду, акту обстеження матеріально-побутових умов проживання та особис­тої заяви. До числа одиноких непрацездатних громадян належать громадяни, в тому числі подружжя, які не мають працездатних родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати.

До відділень соціально-побутової та медико-соціальної реабілітації прийма­ються непрацездатні громадяни незалежно від сімейного стану, які не потребу­ють постійного стороннього догляду і не мають медичних протипоказань для перебування в колективі, на підставі особистої заяви і карти медичного огляду.

До стаціонарного відділення на постійне проживання, повне державне утри­мання приймаються одинокі непрацездатні громадяни, які не мають праце­здатних дітей і за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду, соціального обслуговування та медичної допомоги. За наявності вільних місць до стаціонарного відділення на загальних підставах можуть прийматися не­працездатні громадяни, які тимчасово втратили здатність до самообслугову­вання, терміном до 6 місяців. Прийом здійснюється за путівкою управління соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севасто­полі державних адміністрацій. Право на першочергове влаштування до стаці­онарного відділення мають ветерани війни, особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і відне­сені до 1-ї, 2-ї та 3-ї категорій. Ветерани праці й одинокі громадяни похилого віку мають переважне право на прийом до структурних підрозділів територі­ального центру.

Будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатрич­ний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни та праці (далі — будинок-інтернат) є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслу­говування.

504

Соціальне обслуговування та діяльність соціальних служб

Основним завданням будинку-інтернату є забезпечення належних умов дляпроживання, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги громадянам похилого віку та інвалідам, які потребують стороннього догляду і допомоги. Мешканці будинку-інтернату забезпечуються відповідно до встанов­лених норм: житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, столовим посудом; раціональним чотириразовим харчуванням, у тому числі дієтичним, з урахуванням віку і стану здоров'я осіб, що прожива­ють у будинку-інтернаті в межах натуральних норм харчування (проміжки часу між прийманням їжі не повинні бути більші ніж чотири години, останнє хриймання їжі організовується за дві години до сну); цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною допомогою, стаціонарним лікуванням на базі закріплених лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я; слу-ховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами, зубним протезуванням, спеціальними засобами пересування (крім моторизованих), медикаментами та життєво необхідними ліками відповідно до медичного вис-новку; комунально-побутовим обслуговуванням (опалення, освітлення, радіо­фікація, тепло-, водопостачання тощо); організацією культурно-масової та оздоровчо-спортивної роботи з урахуванням стану здоров'я і віку мешканців будинку-інтернату, умовами, що сприяють адаптації громадян похилого віку громадян похилого віку, ветеранів війни, праці та інвалідів у новому середо­вищі.

До будинку-інтернату приймаються на державне утримання особи похилого віку, які досягли пенсійного віку, та інваліди І і II групи, старші за 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслугову­вання, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказа­не перебування у будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом.

На позачергове влаштування до будинку-інтернату мають право ветерани війни та особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і відне­сені до категорій 1, 2, 3 згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Переважне право на влаштування до будинку-інтернату мають ветерани згідно із Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", члени сімей загиблих військовослужбовців.

Як виняток, до будинку-інтернату можуть прийматися особи похилого віку та інваліди, які мають працездатних дітей або родичів, зобов'язаних відповід­но до чинного законодавства їх утримувати, якщо вони з об'єктивних причин не можуть цього робити.

За наявності вільних місць до будинку-інтернату можуть прийматися осо­би, які мають працездатних дітей або родичів, котрі відповідно до чинного законодавства зобов'язані їх утримувати, за умови 100-відсоткового відшкоду­вання будинку-інтернату витрат на їх утримання.

505