Глава 20

Покриття витратна виплату державної соціальної допомоги малозабез­печеним сім'ям здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету до місцевих бюджетів. За рахунок місцевих бюджетів та спеціально створених регіональних фондів соціальної допомоги органи місцевого самоврядування можуть проводити доплати до встановлених відповідно до цього Закону розмірів державної соціальної допомоги виходячи із затвердженого регіонального про­житкового мінімуму.

З метою ведення обліку сімей — одержувачів державної соціальної допомо­ги, забезпечення контролю за правильністю і своєчасністю її надання, а також для організації нормативно-довідкової інформації для органів праці та соці­ального захисту населення, що призначають і здійснюють контроль за пра­вильністю надання державної соціальної допомоги, спеціально уповноваже­ним центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної по­літики створюється єдина обліково-інформаційна система.

Єдина обліково-інформаційна система одержувачів державної соціальної допомоги формується та використовується з додержанням вимог Закону Укра­їни "Про інформацію", інших законів України.

20.2. Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам

Законом України "Про пенсійне забезпечення" передбачалося призначення соціальних пенсій. Такі пенсії призначалися за ст. 93 згаданого Закону непра­цюючим непрацездатним громадянам, які не мали права на трудову пенсію. Тобто право на соціальну пенсію мали особи, яка досягли загального пенсійно­го віку (жінки — 55 років, чоловіки — 60 років) або були визнані інвалідами. а трудового стажу з різних причин не набули. Розмір соціальних пенсій не ставився в залежність від рівня забезпеченості особи і залежав від причини, з якої не було набуто трудового стажу. Якщо поважних причин не було, то розмір соціальної пенсії становив ЗО % мінімальної пенсії за віком; інвалідам II гру­пи, дітям-інвалідам віком до 16 років, а також дітям у разі втрати годувальни­ка — 100 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам І групи та матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня" — 200 % .

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван­ня", яким упроваджено нову пенсійну систему, призначення соціальних пенсій не передбачається. Для їх урегулювання прийнято спеціальний закон, яким соціальні пенсії переведено в систему державної соціальної допомоги, але здійснено це зовсім на нових правових умовах.

Деякі загальні зауваження щодо нового механізму заміни соціальних пенсій. Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" від 18 травня 2004 р. № 1727-ІУ² регламентується

²Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 33—34. — Ст. 404. 460

Державна соціальна допомога у зв'язку з малозабезпеченістю

порядок надання соціальної допомоги (замість соціальної пенсії, яка передбачається Законом України "Про пенсійне забезпечення" 1991 р.), соціальної до­помоги на догляд та допомоги на поховання.

На наш погляд, цей Закон є недосконалим з багатьох позицій.

По-перше, головна відмінність нового юридичного механізму полягає в тому, и: для призначення соціальної допомоги особа повинна мати статус малоза­безпеченої, ця обставина не вимагалася за раніше чинним Законом. Окрім того, підвищено мінімальний вік для отримання такої допомоги — для жінок 58 років для чоловіків — 63 роки (за статтею 93 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було передбачено відповідно 55 і 60 років). Отже, на нашу думку це дає підстави ставити питання про обмеження обсягу прав відповідно до статті 22 Конституції України.

По-друге, недосконалою є юридична техніка цього Закону. Якщо "малозабезпеченість", передбачена у пункті 3 статті 4, є обов'язковим елементом підста­ва виникнення права на соціальну допомогу, то, очевидно, ця вимога має бути включена до статті 2 "Право осіб на державну соціальну допомогу". По-третє, невдалими і неузгодженими є назви різних соціальних допомог у цьому Законі та в інших нормативно-правових актах. Так, у назві та у статті 1 Закону засто­совується вислів "державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам". Очевидно, мова йде не про всіх інвалідів, а тільки тих, їжі не мають права на пенсію будь-якого виду. Це випливає й з частини першої статті 2, де перелічені особи, які мають право на таку допомогу: "Громадяни України, які досягли віку (чоловіки — 63 років, жінки — 58 років) або є інвалідами і не одержують пенсію..." Отже, йдеться про осіб, які досягли певного віку (очевидно, це мав би бути загальний пенсійний вік в Україні), або визнані у встановленому порядку інвалідами. Крім того, мабуть, слід було застосувати термін "не набули права на пенсію" або "не мають права на пенсію", а не "не одержують пенсії", як сказано в Законі, оскільки ці поняття означають різне юридичне становище.

По-четверте, стаття 2 Закону встановлює, що правове регулювання забезпе­чення державною соціальною допомогою іноземців та осіб без громадянства здійснюється на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Не можна погодитися з такою нормою. Умови та порядок забезпечення цих суб'єктів мають визначатися на рівні закону, а не підзаконних актів, якими є постанови Кабінету Міністрів України.

По-п'яте, оскільки у всіх випадках у цьому Законі йдеться про таких осіб, які є малозабезпеченими, а в Україні діє Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 1 червня 2000 р. № 1768-ІП, то чи не краще було б усі питання, пов'язані з наданням державної соціальної допомоги у зв'язку з малозабезпеченістю, вирішити в одному законодавчому акті?

Розглянемо умови та порядок призначення державної соціальної допомо­ги особам, які не мають права на пенсію.

Громадяни України, які досягли віку (чоловіки — 63 років, жінки — 58 ро­ків) або є інвалідами і не одержують пенсію та постійно проживають на тери-

461