- •Глава 12
- •12.6. Страхові внески на пенсійне страхування
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13
- •13.1. Страховий стаж як загальна умова призначення пенсій за солідарною системою
- •Глава 13
- •13.2. Питання застосування трудового стажу при призначенні пенсій
- •Глава 13
- •13.3. Пенсії за віком
- •Глава 13
- •13.3. Пенсії за віком
- •Глава 13
- •13.4. Щодо пільг при призначенні пенсій за віком
- •Глава 13
- •Глава 13
- •13.5. Щодо визначення розміру надбавок, підвищень і доплат
- •Глава 12
- •Глава 13
- •13.6. Пенсії по інвалідності
- •Глава 13
- •Глава 13
- •13.7. Пенсії у зв'язку з втратою годувальника
- •Глава 13
- •13.9. Порядок призначення та перерахунку пенсії
- •Глава 13
- •Глава 13
- •13.10. Виплата, припинення та поновлення пенсій
- •Глава 13
- •Глава 13
- •13.11. Правове становище Пенсійного фонду
- •Глава 13
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14 Теми рефератів
- •Глава 15
- •15.1. Загальна характеристика пенсійного забезпечення окремих категорій осіб
- •Глава 15
- •15.2. Пенсійне забезпечення державних службовців
- •Глава 15
- •Глава 15
- •15.4. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів місцевого самоврядування
- •Глава 15
- •15.6. Пенсійне забезпечення прокурорських працівників
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 16
- •16.1. Державне пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18
- •18.1. Система та принципи недержавного пенсійного забезпечення
- •Глава 18
- •Глава 18
- •18.2. Види недержавних пенсійних фондів, їх засновники, учасники та вкладники
- •Глава 18
- •Глава 18
- •18.4. Пенсійні виплати недержавних пенсійних фондів
- •Глава 18
- •18.5. Успадкування пенсійних активів
- •Глава 18
- •Глава 19
- •19.1. Загальні засади соціального захисту дітей та державної допомоги сім'ям з дітьми
- •Глава 19
- •19.2. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами
- •Глава 19
- •19.3. Допомога при народженні дитини
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •19.5. Допомога на дітей одиноким матерям
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20
- •20.1. Соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •20.3. Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом і чи II групи внаслідок психічного розладу
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •20.5. Правовий статус соціального інспектора
- •Глава 20
- •Глава 21
- •21.1. Соціальні послуги, їх форми, види, принципи та суб'єкти надання
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •21.2. Соціальні послуги центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
- •Глава 21
- •Глава 21
- •21.3. Соціальні послуги інтернатних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22
- •22.1. Соціальні пільги як правовий засіб соціального захисту
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •22.2. Соціальний захист інвалідів
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •22.4. Соціальний захист ветеранів війни
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •22.6. Соціальний захист дітей війни
- •Глава 22
- •22.7. Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •22.8. Соціальний захист жертв політичних репресій
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •22.9. Соціальна допомога біженцям
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 23
- •23.1. Право на охорону здоров'я та медичну допомогу
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •23.3. Безоплатні і платні медичні послуги
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •23.6. Порядок забезпечення населення медико-технічними засобами реабілітації
- •Глава 23
- •Глава 23
- •23.7. Правовий статус пацієнта
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •23.8. Правовий статус медичного працівника
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Глава 23
- •Тема 1. Соціальний захист та його організаційно-правові форми: вітчизняна і зарубіжна практика
- •Тема 2. Право соціального захисту як галузь національного права України
- •Тема 3. Принципи права соціального захисту
- •Тема 4. Правовідносини у сфері соціального захисту та їх суб'єкти
- •Тема 5. Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії у сфері соціального захисту
- •Тема 6. Стандарти соціального захисту в міжнародних правових актах
- •Тема 7. Організаційно-правові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування
- •Тема 8. Загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняна випадок безробіття
- •Тема 9. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням
- •Тема 10. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування
- •Тема 11. Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
- •Тема 12. Державне пенсійне забезпечення
- •Тема 13. Недержавне пенсійне забезпечення
- •Тема 14. Державна допомога сім'ям з дітьми
- •Тема 15. Державна соціальна допомога у зв'язку з малозабезпеченістю
- •Тема 16. Соціальне обслуговування та діяльність соціальних служб
- •Тема 17. Соціальний захист окремих категорій населення
- •Тема 18. Медична допомога та правові основи її надання
- •Тема 19. Забезпечення лікарськими препаратами та виробами медичного призначення
- •II. Міжнародні нормативно-правові акти
Глава 23
мацевтичні працівники мають право на скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, встановлених законодавством. Відповіднодо статті 51 Кодексу законів про працю України скорочений робочий час встановлюється для окремих категорій працівників, зокрема лікарів. Керуючись цими нормами, Міністерство охорони здоров'я України своїм наказом від 25 травня 2006 р. № 319 (зі змінами) затвердило норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я. Норми робочого часу, встановлені у цьому наказі, застосовуються для медичних працівників незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності. Окрім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163 затверджено Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня. Зокрема право на 36-годин-ний робочий тиждень мають працівники, які безпосередньо обслуговують хворих в інфекційних, туберкульозних (протитуберкульозних), протилепризних, психіатричних (психоневрологічних), геріатричних, нейрохірургічних, наркологічних, лікувально-профілактичних установах, закладах, відділеннях, кабінетах тощо.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про відпустки" всім працівникам, які перебувають у трудових правовідносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у роботодавця — фізичної особи, надається основна щорічна оплачувана відпустка тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Окрім основної щорічної відпустки медичні працівники також мають право на додаткову щорічну відпустку за роботу в шкідливих умовах праці, за особливий характер праці. Законодавство встановлює два види додаткових відпусток за особливі умови праці: 1) за роботу, яка пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров'я (тривалістю до 35 календарних днів); 2) за ненормований режим праці (до 7 календарних днів). Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 затверджено Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, який у розділі XVII "Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога" містить назви конкретних посад і тривалість такої додаткової відпустки відповідним медичним працівникам від 4 до 25 календарних днів.
Окрім того Законом України "Про внесення змін до статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я" від 12 лютого 2008 р. № 121-УІ встановлено новий вид додаткової відпустки для окремих медичних працівників — додаткову оплачувану відпустку за безперервну роботу тривалістю 3 календарних дні.
634
Правові засади надання медичної допомоги в Україні
Протягом трудової діяльності медичні працівники періодично проходятьатестацію. Ці відносини регулюються такими нормативно-правовими актами: Положенням про порядок проведення атестації лікарів, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 грудня 1997 р. № 359 (зі змінами); Положення про атестацію середніх медичних працівників, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23 жовтня 1991 р. № 146 (зі змінами); Положенням про порядок проведення атестації провізорів і Положенням про атестацію фармацевтів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 грудня 2006 р. № 818 (зі змінами).
Протягом трудової діяльності медичні працівники за скоєні ними правопорушення можуть бути притягнені до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Слід звернути увагу, що за шкоду, заподіяну медичним працівником здоров'ю пацієнта внаслідок неналежного лікування, майнову відповідальність перед пацієнтом несе заклад охорони здоров'я, з яким медичний працівник перебуває у трудових правовідносинах. Медичний працівник, вину якого у неналежному лікуванні встановлено, у свою чергу, несе матеріальну відповідальність перед закладом охорони здоров'я. Умови та порядок матеріальної відповідальності працівників встановлені статтями 130—138 Кзпп України.
Не можна оминути й питання про соціальний захист медичних працівників. Передусім як наймані працівники вини підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, тимчасової втрати працездатності, нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, пенсійного страхування. При настанні відповідного страхового випадку медичному працівникові надаються соціальні грошові допомоги та соціальні послуги з відповідного соціального страхового фонду.
Окрім того, визначені у законі категорії медичних працівників мають право на обов'язкове державне особисте страхування на випадок професійного ризику. Згідно зі статтею 28 Закону України "Про психіатричну допомогу" працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, на випадок заподіяння шкоди їх здоров'ю або смерті, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків, підлягають державному обов'язковому страхуванню. Перелік цих працівників та порядок їх страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Особливістю медичної діяльності є необхідність дотримання певних медико-спеціальних норм, пов'язаних з методикою лікування, встановленням ступеня втрати працездатності, проведенням медичних маніпуляцій, операцій на людині, штучним заплідненням, стерилізацією чоловіків і жінок, констатацією смерті тощо. Такі норми, з медичною "забарвленістю", є формально обов'язковими для медичних працівників усіх медичних закладів незалежно від форми власності. Прикладом є різні методики діагностики та лікування, наприклад Методичні рекомендації з удосконалення надання медичної допомоги дорослим, хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД та Методичні рекомендації з удосконалення на-
635